Леонід Кравчук, який захищає Віктора Януковича від Майдану, виявився мільйонером. Йому належить частка у фірмі, що будувала на державний кредит котеджі поряд з Конча-Заспою.
«Я діяв би так само, як Янукович. Якщо Майдан вирішуватиме питання президентства в Україні, то його можна взагалі закривати», – сказав перший президент України Леонід Кравчук 10 грудня.
І у повній відповідності з стратегією відмазок команди Януковича Кравчук додав, що курс на євроінтеграцію України не було змінено – лише перенесено дату підписання угоди про асоціацією.
Кравчук подає все це під соусом миролюбства, мовляв, аби не було війни. Міг би ще додати: «Треба працювати».
А зрештою, чого очікувати від Леоніда Макаровича, який усе життя приятелює з усіляким непотребом, якому в той чи інший час потрібно показати по телевізору сивого дідуся з доброю українською мовою та більш-менш виваженими промовами.
Згадаймо 2005 рік. Тоді Кравчук гастролював по регіонам з закликом не влаштовувати люстрацію чиновникам – єдиного інструменту очищення України від корупціонерів та «совка», першостатейним представником якого і є колишній член Політбюро ЦК КПУ Леонід Кравчук.
Однак зараз вже забулось хто разом Кравчуком входив до тієї компанії «людей поміркованих, розважливих» (визначення політолога Володимира Малінковича). Тож нагадаємо склад засновників громадської організації «Громадянський форум «Об’єднаймо Україну». Окрім самого Кравчука це ще два видатні діячі – Дмитро Табачник та Володимир Сівкович.
Першого і так всі знають. Другого днями нам нарешті представили як офіційного ворога Майдану, відповідального за трансляцію наказів Клюєва та Захарченко до виконавців кривавого розгону мітингувальників.
Тож залишається суто риторичним питанням кому вигідна піар-діяльність Кравчука.
Ми не будемо стверджувати, що Кравчук отримував якийсь гонорар. Однак дозволимо собі розповісти історію про 25 гектарів у елітному селі Козин Обухівського району поряд з Конча-Заспою, в якій і мешкає Кравчук (список елітних мешканців).
Історія почалась наступного року після запуску проекту «Об’єднаймо Україну» на паях з Сівковичем і Табачником.
У 2006 році фірми «Арка-Інвестмент», «Накфа» та «Акрополь-К» отримали ці 25 гектарів під забудову котеджами. Зараз там будь-який бажаючий може придбати вже готові котеджі по півмільйона-мільйон доларів.
У 2009 році власником цих фірм стають ТОВ «Над» (їй відходить 10% власності у цих компаніях) та ТОВ «Компанія «Еко-Інвест-Строй» (90%), яка приводить нас до Кравчука найбільш прямою з існуючих стежин. Кравчук виявився власником 20% статутного капіталу цієї фірми, його частка становила 14,5 млн грн. Решта статутника такими ж рівними частинами розподілена між Іваном Григоруком, Оленою Семен, Михайлом Черничуком та Валентином Згурським (колишній градоначальник Києва, один з батьків СДПУ(о) та мінорітарний акціонер київського «Динамо» разом з Кравчуком та братами Суркісами).
Ми не знаємо, звідки у Кравчука взялось 14,5 млн грн. на участь у цій історії. Можливо, він навіть не вносив кешем свою частку, а просто отримав гонорар за прізвище, яке здатне відкривати будь-які двері. Це більше б пасувало президенту, який згідно з його біографією не займав якихось посад у бізнес-структурах.
У будь-якому разі, у 2009 році державний «Укрексімбанк» видав одній зі згаданих фірм «Акрополь-К» кредит у розмірі 100 млн грн. на будівництво котеджів. А у заставу взяв ці 25 гектарів. Причому можна сказати, що представники держбанку перебували у якомусь мороку. Бо величезний кредит було видано коли фінансова криза вже поставила на коліна не лише ринок нерухомості, а й економіку України взагалі.
Тому не дивно, що у 2010 році кредит повернуто не було. До слова, кравчуківська фірма «Еко-інвест-строй» тоді також перестала платити за офіс, який винаймала у одному з найрозкішніших бізнес-центрів України – «Арена-сіті» у самісінькому центрі Києва (належить Дмитру Фірташу та матері нардепа від «Свободи» Ігоря Кривецького). Фірма заборгувала мільйон гривень за річну оренду, і «Арена» була змушена через суд вибивати гроші з такого поважного клієнта.
Однак повернімось до земельного спору. «Укрексімбанк» почав судову тяганину, до якої були долучені всі згадані фірми, оскільки вони були пов’язані між собою. Почалась традиційна боротьба, під час якої боржники змінювали свою реєстрацію, подавали зустрічні позови про визнання кредитної угоди недійсною, намагались навіть прямо під час судових розборок перевести землю на кіпрський офшор «Stifenado ltd».
Зрештою судові баталії завершились перемогою «Укрексімбанку». Однак банк очікувала несподіванка. Річ у тім, що заставну землю для кредитної угоди оцінювали ще по докризовим цінам. А коли держбанк виграв остаточно усі суди у 2011-2012 роках, ціна землі вже абсолютно не відповідала очікуванням. Та й з її фактичним поверненням виникли проблеми. Щось там не зрослось у державних виконавців, які мали стягнути землю з боржників на користь держбанку, і аж до середини 2012 року козинська земля так і продовжувала висіти «між тут і там».
Віддамо належне витримці Леоніда Макаровича. Не зважаючи на всю цю катавасію він не покинув обігріте місце у складі засновників «Еко-інвест-строю». І цим він в черговий підтвердив свою репутацію найкращого бігуна між крапельками.
За даними «злих язиків», «Укрексімбанк» все-таки знайшов спосіб частково повернути кредит, передомовившись із боржниками. Тільки потрапило до банку грошей поки що менше, аніж вийшло з нього. Натомість 25 гектарів неушкодженої землі повернулись до «Акрополя-К», яким і досі володіє кравчуківський «Еко-інвест-строй». Бо мусить бути же якась стабільність в цій країні. Принаймні для когось.
Юрій Ніколов, «Наші Гроші»
Немає коментарів:
Дописати коментар