На маршрутній карті національного руху
відчувається брак дорожніх знаків, що попереджають про небезпеку. На
автомобільних дорогах мається знак «Обережно - діти!», є знак «Обережно - тварини!».
А на схемі політичних шляхів України потрібен знак «Обережно - вожді!».
«Вождь» - це дуже серйозна небезпека. Насправді
феномен політичного вождя історії відомий добре і є неодмінним атрибутом
громадського руху. Слово «вождь» - не лайливе, але тільки в тому випадку, якщо
вождь справжній, якщо він висувається з лав руху природним чином, або союз
справжніх лідерів висуває справжнього провідника, коли в ньому виникає
необхідність.
Такий вождь персоніфікує рух в очах суспільства і в
якійсь мірі управляє ним в межах ідейно-політичної парадигми, яка породила
даний рух (крок вліво, крок вправо від загального курсу, і вождь перестає грати
цю роль, опиняється на узбіччі).
У даному випадку мова йде про «вождів» іншого типу, не
природних, тих, котрі стихійно з'явилися у відповідь на суспільний запит, а
штучних, «вождів» в лапках. Ось ці самозванці якраз небезпечні. Щоб легше було
розпізнати небезпеку, несправжніх «вождів» потрібно класифікувати, поділивши на
кілька основних категорій.
1. «Реінкарнації». «Вожді»
даного розряду беруть натхнення в потойбічному світі. Як правило, натхнення
приходить або у формі «явища» вищих сил (одному такому діячеві нібито з'явилася
Богородиця і довірила місію Білого царя, покликаного врятувати російський
народ), або у формі раптового усвідомлення присутності великої особистості
минулого, яка вселяється в тіло такого «вождя» (реінкарнує) для продовження
раніше перерваного життєвого шляху. (Частіше всіх чомусь в націоналістів
вселяється дух Гітлера, його реінкарнацій нам відомо більше десятка)
Це щирі люди,
готові життя покласти заради виконання їхньої високої місії. Часто вони
наділені безсумнівними талантами і харизмою. Їхня небезпека для національного
руху полягає не в зловмисності, а виключно у психічній неврівноваженості. Від
такого «вождя» можна чекати чого завгодно, будь-якої витівки, здатної
скомпрометувати соратників і саму ідею, причому не через підлість, а тільки
через неадекватність. Власне, ця неадекватність і видає «реінкарнації» при
більш пильному за ними спостереженні.
2. «Повії». Це пряма
протилежність «реінкарнаціям» - люди взагалі без ідейних переконань, котрі
відчули наростаючу силу націоналізму і намагаються зробити на ньому політичну
кар'єру подібно до того, як багато чинушів з активу КПРС робили кар'єру на
антирадянщині в кінці 80-х - початку 90-х років. «Повії» все одно що кричати,
«Хай живе!» Або «Геть!», Лише б це йшло на користь їхнім шкурних амбіціям.
Основна маса таких «політиків» зазвичай кучкується навколо партії влади, але
ті, хто розумніші, розуміють, що режиму рано чи пізно прийде кінець, і тужаться
завчасно очолити націоналістів, за якими майбутнє.
3. «Наглядач». Це агентура
впливу, впроваджена в національно-патріотичний рух його ворогами за принципом
«якщо не можна зупинити, потрібно очолити». Демаскуючими ознаками «наглядачів
від влади» є їхнє необмеженя в матеріальних засобах, увага до них з боку
телебачення, відсутність реакції прокуратури на їхні т.з. антидержавні
висловлювання і дії, а також інші прояви прямої та непрямої підтримки з боку влади,
аж до зарахування в депутати.
Завдання «вождя» з розряду «смотрящіх» полягає в тому,
щоб за підтримки режиму акумулювати навколо себе протестну енергію і в
потрібний момент випустити суспільний пар у свисток. Всі такі «наглядачі» з
їхньою гнилою сутністю на увазі, хоча опозиційна риторика продовжує вводити в
оману частину громадян, які їм вірять.
4. «Гапони». Це
професійні провокатори, що працюють на знищення. Вони цілеспрямовано «підводять
під статтю» людей і цілі організації.
Зрозуміло, наведена класифікація умовна і може бути
використана тільки для найбільш загальної орієнтації в оперативно-політичній
обстановці. Життя складніше і «вожді» часто поєднують у собі ознаки відразу
декількох категорій.
Загальний принцип відділення мух від котлет, тобто
несправжніх вождів від справжніх, полягає в тому, що несправжній сам посилено
позиціонує себе на публіці в якості вождя, тоді як справжнього на вершину
політичного Олімпу виносить природний хід подій.
Так і зараз. Чим голосніше і відвертіше політик
претендує на роль вождя, тим менше йому віри і тим сумнівніший його політичний
потенціал. А повагою користуються люди, які спокійно, не виставляючи напоказ
свою винятковість, працюють на благо нації. Напевно саме це середовище висуне
майбутнього національного лідера, коли того зажадає хід історії.
Ми свідомо опускаємо численні приклади відповідності
конкретних особистостей даної класифікації, тому впевнені в кмітливості наших
читачів. Тим часом, громадяни, будьте пильні. «Обережно - вожді!».
Джерело: http://ia-prometei.org.ua/?p=59668
Немає коментарів:
Дописати коментар