- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

Ігор Моісеєнко: НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ УКРАЇНИ

«ВІДНОВЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВА ЖИТТЄДАЙНОЇ                                                                                ДУХОВНОСТІ ТА МОРАЛІ»
Заявлена ідея здатна консолідувати прогресивні інтелектуальні сили нації, для побудови гармонійно розвинутої держави, і піднести національну свідомість українця до рівня усвідомлення історичного поклику України – колиски людської цивілізації, гідної вивести з провалля самознищення все людство.
Руйнація суспільних відносин, що спостерігається, відбувається через маргінальну частину суспільства, котра не усвідомлюючи згубність процесів, що відбуваються, керується у своїх діях аморальними принципами та засадами. Беззаперечно, корінь зла, що стоїть на заваді прогресивного розвитку суспільства – бездуховність та неосвіченість. Люди просто не відають, якої шкоди завдає їм аморальність їх вчинків. І ніяка революція становище не змінить, поки не зміниться суспільна мораль.
Рішення до вчинків людина приймає керуючись моральними засадами, котрі формуються мистецькими творами, які доводяться до аудиторії засобами масової інформації та в ході навчальних педагогічних процесів. Саме мистецька, журналістська та наукова інтелігенція формують суспільну мораль та свідомість, а отже – здатна і зобов’язана зупинити згубні явища деградації. Митці утворюють еталони моралі, журналісти спрямовують на згадані еталони увагу аудиторії, педагоги формують її свідомість, з огляду на названі еталони, з пелюшок. Отже, на творчу інтелігенцію і покладається першочергова відповідальність за стан соціуму.
  Щоб повернути український народ на шлях сталого розвитку, ми маємо максимально мобілізувати цей інтелектуальний авангард України.
В наведених у додатках документах «Зупинити катастрофу…», «Шлях діамантовий» та «Шлях із Армагеддону» містяться пропозиції практичних кроків стосовно:
1.  Визначення головної мети діяльності творчої та наукової інтелігенції – втілення Національної ідеї, котра полягає у відновленні суспільства життєдайної духовності та моралі («Шлях діамантовий»);
2.  Створення координаційного органу (Форуму творчої та наукової інтелігенції) для консолідації зусиль об'єднаних місцевих  організацій митців, журналістів, науковців і духовенства у досягненні головної мети, визначеної п1. («Зупинити катастрофу…»);
3.  Генерації та втілення дієвих взаємо узгоджених заходів, спрямованих на досягнення головної мети(п.1).
Ці пропозиції були виголошені на міжнародному форумі «Освіта дітям – мир і процвітання Афганістану» (березень, 2011р), оприлюднені в книзі: Моісєєнко І.О. Сектор обстрілу – «Аісти» (К.: Криниця, 2010; 2011), в журналі «Імідж сучасного педагога» №8-9, вересень, 2011р., випущеному в рамках проведеного в Україні ХІІ Міжнародного Тижня освіти дорослих, що під егідою ЮНЕСКО взаємоузгоджено проводиться у 52 країнах світу. Вказані звернення нині розміщено на сайті цієї міжнародної конференції та на авторському сайті «Відлуння Гіндукушу» (afgan.pl.ua), запропоновано Національній спілці письменників України, Національній спілці журналістів України та ініціативній групі «1-го грудня».
Приміром пропонованої спільної діяльності може бути наступна акція:
За попередньо обговореною на зборах Форуму творчої та наукової інтелігенції пропозиції представника Національної спілки письменників України, при підтримці міської влади, з якнайширшим висвітленням ходу акції та розкриттям у ЗМІ її значення для виховання і дітей, і дорослих, педагоги спрямовують школярів для ревізії автобусних маршрутів з попередньо спільно з дітьми розробленими у школах під час навчальних годин листами-пропозиціями до водіїв і власників транспортних засобів: у яких діти просили б розмістити в транспорті, замість аморально-глузливих висловів, цитати авторства видатних українських (чи світових) діячів культури. 
Наприклад:  Замість нерозумного: «Мєсто для удара головой», розмістити:
«…Немає правди - над Любов, А без Любові все неправда…»
(«На півдорозі до Шевченка» Тетяна Майданович, 2007р.);
Або: «…Раз добром нагріте сонце
Вік не прохолоне!..» («Сон» Тарас Шевченко, 1844р);
Чи наступне:
«…Мені ж , о Господи, подай
Любити правду на землі
І друга щирого пошли!..» («Царів…» Тарас Шевченко, 1860р.)
З підписом: «За ініціативою школярів … класу ЗОШ №, у співпраці з «Форумом творчої та наукової інтелігенції». Результат: за півроку з маршруток зникнуть «блатняки», пасажири почнуть відчувати повагу до історичних та культурних надбань України, що підвищить загальний рівень культури суспільних відносин, діти отримають безцінний досвід впливу на суспільну мораль і впевненість у дієвості їх соціально активних дій, замість розпачу від безвиході. Об’єднання митців, журналістів і педагогів – неоціненний досвід у співпраці на досягнення головної мети – втілення Національної ідеї. Неоціненно й зростання авторитету і довіри в суспільстві, як до дійсно і демонстративно корисної для громади організації, добровільно долучитися до роботи якої необхідно, заради порятунку майбутнього власних дітей. Оскільки така організація здатна консолідувати авангард суспільства, вона дуже швидко зможе отримати і політичний дієвий вплив.
Для практичного втілення даної програми слід провести загальні збори творчої та наукової інтелігенції, котрі мають заснувати перший в Україні «Форум інтелектуального авангарду», діяльність якого спрямована на генерацію подібних до наведеного креативних заходів, стала би прикладом досвіду дієвого впливу просвітлення на процеси прогресивного розвитку суспільства на місцях.
    Організація та проведення програми потребує наступних заходів:
1.  Призначення робочої групи з організації зборів;
2.  Підготовка приміщення;
3.  Сповіщення керівників мистецьких та наукових об’єднань, з визначенням кількості делегатів та доповідачів на чітко регламентовану тему пропозицій, уникаючи неконструктивних беззмістовних закликів, виключно практичних кроків, щодо відродження життєдайної моралі суспільства;
4.  Визначення регламенту роботи зборів;
5.  Поліграфія, оголошення, розсилка запрошень, засадничих матеріалів Форуму та їх оприлюднення у ЗМІ.
Строки підготовки установчих зборів – 1 місяць. Засідання громадської ради форуму – щоквартально. Проведення загальних зборів форуму – щорічно.
Результат: консолідація творчої та наукової інтелігенції в об'єднання, здатне ефективно формувати життєдайну свідомість та мораль суспільства, котрі спрямують його розвиток на шлях прогресивного піднесення.
За умови досягнення головної мети Національної ідеї – відновленні суспільства життєдайної духовності і моралі, котре стане взірцем для світової спільноти, відкриється можливість декларувати пропозиції реальних кроків в напрямку вдосконалення суспільних відносин планети, викладені в зверненні «Шлях з Армагеддону». Таким чином, Національна ідея України трансформується в Світову.
Але для цього маємо об’єднати творчу спільноту, що надзвичайно важко, оскільки кожен з її представників має власну думку і свої претензії на геніальність, що викликатиме роздрай і заважатиме консолідації. Аби подолати суперечки пропонується ідея, котра не викликатиме жодного заперечення, об’єднуючись навколо якої, найгеніальніші поступляться частиною будь-яких амбіцій і погодяться на співпрацю – а саме: досягнення людиною досконалості Творця Всесвіту заради злиття з ним у співтворчості енергії Любові (викладено у «Шлях діамантовий»).
ШЛЯХ ДІАМАНТОВИЙ
Якщо ми усвідомили, що вкрай необхідною для людства стала розбудова суспільства життєдайної духовності, ми повинні визначити моральні еталони – наріжні камені, на яких триматиметься вся будівля цивілізації, та сформулювати провідну ІДЕЮ, як мету, орієнтуючись на котру продуктивні сили здатні об’єднатися. Це дозволить виокремити хибні, віками нав’язувані людству на спротив Гармонії пріоритети та гасла, відректися від їх пропаганди, пояснити суспільству їхню шкідливість. Таким чином ми визначимо віхи на шляху до виховання гармонійно розвинутої людини, яка буде здатна зупинити усі цивілізаційні кризи і відновити гармонію існування людства у Всесвіті.
Вочевидь, людство постало на межі самознищення через власну недалекоглядність та недооцінку, ігнорування своєї ролі у глобальних процесах. Саме таке ставлення до власних завдань викликало споживацьку мораль людини – «після нас хоч потоп». Тому ми, щоб, не повторюючи помилок такого «тимчасового мислення», змінити становище, маємо визначити цілі свого існування з огляду на глобальні процеси. В подальшому ми маємо спрямовувати свою діяльність, зіставляючи її результати з цілями і завданнями на досягнення яких створено людину, а не з проміжними «тимчасово корисними». Для виділення таких орієнтирів ми повинні усвідомити місце Людини у Всесвіті.
З огляду на духовний досвід наймудріших – людська цивілізація має своє призначення та вбачається лише динамічно вписаною краплиною у величезному океані фізичного і духовного Всесвіту. Мета існування його, як гармонійно вибудованої, повсякчасно та позачасно самовдосконалюваної системи – перетворення енергії, вкладеної Творцем у фізичні об’єкти (зіркові, планетні та біосферні системи), на примножену тонку енергію Любові, яка живить життєдайні процеси подальшого самовдосконалення і нової творчості. Згадані процеси втілюються через низку підсистемних фізичних та біохімічних процесів, підкорених динамічно організованим Законам гармонійного розвитку Всесвіту. Підкреслене наголошує на тому, що в цій системі навіть Закони та фізичні константи динамічно змінюються, оскільки перебуває у розвитку сам Творець.
Місце Людини в цьому Промислі Божому чи не найважливіше. Саме Людина наділена фізіологічною здатністю перетворювати проміжну біосферну фізичну енергію на ментальну та духовну, котрі, концентруючись у вищих сферах, забезпечують подальші творчі процеси.
Результатом такої творчості постають відповідні емоції, що живлять стан випромінення енергії щастя, яка, докладаючись Земним внеском до енергії безлічі інших світів-цивілізацій, живить Світлий Всесвіт. В цьому полягає наше зовнішнє завдання. Саме в цьому полягає мета створення, котра виправдовує існування Людини. Саме на Людину, яка вінчає увесь процес, покладається Творець у своїх Промислах-сподіваннях. Але таких систем (зірка – планета – Душа) у Всесвіті безліч. І вони взаємопов’язані. Навіть внутрішні зв’язки в цих системах взаємодієві – тобто Людство, своїми духовними еманаціями здатне впливати на зіркові процеси, так само як сонячні бурі впливають на психо-емоційний стан соціуму.
Хворе на агресію хижацького споживання Людство випромінює енергію страждання. Наші боління притягують істот з темного боку і  завдають болю нашим здоровим на почуття сусідам. В будь-якому живому організмі хвора клітина приречена на загибель як шкідлива. Однак, після знищення нашого світу примножиться поле діяльності сил противобога, існування яких забезпечується енергією страждання. Хоча, враховуючи Велич Задуму і масштабність Всесвіту, зникнення з «Промислу» Людської клітини-цивілізації вбачається для космічної спільноти подією майже непомітною.
Але Всесвіт побудовано на енергії Любові. Любов є полотном, на якому було створено картину Світу. «Це заповідь перша! – розкриває цей Закон Ісус. – «Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм і всією душею своєю…» А друга (однакова з нею): «Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!»(Мр. 12:29-31).  
Отже, Любов є головним Законом Світостворення та віссю, яка пов'язує всі простори та світи. Саме ця умова не дозволяє Силам Світла покинути нас напризволяще і спонукає, враховуючи вимоги іншого Закону – Закону Доброї Волі, намагатись допомогти нам врятувати нашу цивілізацію. Нас вони люблять. І чекають, коли ми у своєму розвитку досягнемо стану духовності гармонійної з Всесвітом. В цьому досягненні полягають внутрішні завдання Людини як багатовимірної істоти.
Одна з філософських концепцій Сходу порівнює людину з багатомільйоногранним діамантом. Яскравість кожної з граней цього кристала відбиває рівень досконалості властивостей людської Душі. Якась із них – мірило емоційності, друга – розкриває спромогу до милосердя і лагідності, котрась – здатність до кохання, інші – критерій аналітичності свідомості, змогу сприйняття енергії натхнення… Всесвіт за цією концепцією – багатовимірний калейдоскоп, у якому кристал людської Душі може вписатись тільки у резонансній взаємодії граней і вічок. Тобто тільки у місце і в час, на які заслуговують розвинені людиною властивості Душі. Піднятися до досконалості, де панує тільки енергія щастя від єднання у співтворчості з Творцем у процесах світотворення, людина здатна тільки відполірувавши усі мільйони граней свого кристала.
А до того кожна Душа втілюється своїм унікальним шляхом: у ті світи, на тих планетах, у тих країнах, дитиною того подружжя, саме в тих умовах, які відповідають рівню розвитку її граней-властивостей. За великим рахунком, батьки тільки опосередковано обирають собі дитину. В цьому Вищий сенс батьківської соціальної відповідальності. Вони тільки створюють умови для її народження і виховання. А вже сама Душа втілюється там, де заслуговує. Це твердження доводить народження дітей із різними видатними здібностями. Люди називають їх Даром Божим. Насправді – нічого у Всесвіті не дається дарма. Усі т.зв. генії – результат наполегливої праці Душі на шляху до досконалості. Звісно, трапляються і винятки – коли Душа втілюється Посланцем Божим з надзвичайно важливою місією, Вищою Волею – Духовним подвигом.
Жадання до досконалості закладено в Душу від створення. Більшість релігійних та філософських традицій пояснюють цей нестримний потяг устремлінням до єднання з Творцем вкладеної під час створення у людину окремою часткою Іскри Божої. В кожному з нас ніколи не зникає бажання жити краще, щасливіше. Це відголос тієї Іскри, яка з будь-якого пекла мріє про щастя єднання з Богом. Але чим глибше її падіння, тим дошкульніше і біль від усвідомлення втрачених можливостей у власному вдосконаленні. Тому шлях цей невідворотний навіть для тих, хто вважає себе абсолютно пропащим. Процес просування ієрархією досконалості або гальмується людиною, яка перетворює своє життя на марнування часу, або реалізуються під час втілення Душі духовними практиками та її суспільними вчинками.
Кожним своїм кроком, кожною думкою, кожним словом, кожною дією людина, беручи участь у суспільних відносинах, формує власне оточуюче середовище, котре у взаємовпливах утворює прошарки соціуму відповідної культури, моральності та духовності майже непомітної розбіжності. Але різниця між ними очевидна при порівнянні найбільш полярних. Приміром, професура університету культури не зможе існувати в середовищі наркозалежних маргіналів. Кожним своїм кроком людина або піднімається до більш обізнаного рівня, або знижуються у напрямку руйнівної моралі. Тому всі наслідки діяльності цих верств населення та опосередковано усе, що відбувається з нашою цивілізацією, від розірваних на протипіхотних мінах дітей до глобального потепління, не Промисел Божий, а наслідки аморальності і бездуховності кожного з членів суспільства які не свідомі чи забули про відповідальність за долю власну і своїх ближніх. Більш освічена свідомість враховує ширше коло чинників, що дозволяє точніше оцінювати наслідки вчинків і приймати далекоглядніші рішення.
А на певному рівні гармонійного інтелектуального і духовного розвитку відбувається прозріння, коли людина починає відчувати емоції та думки оточуючих як власні. То хто ж зашкодить власному? Така людина свідомо відмовиться від негативних вчинків як від таких, що завдадуть шкоди хоча б і через століття. Бо ця людина природно знатиме, що Душа вічна і, що кожним своїм позитивним кроком вона наближається до Любові досконалої, а негативним – шкодить собі ж. Натомість, любитиме і співпереживатиме разом з близькими, свідомо поділятиме їхні турботи допомагатиме і виявлятиме милосердя. При цьому буде дотримано головної умови – відсутність примусу.
Соціум таких людей на керівні посади обиратиме з наймудріших найбагатших духовністю, а не прикрасами. Це суспільство в якому стануть не потрібними армії, кордони, поліції, фіскальні органи, тюрми… Ця цивілізація назавжди відмовиться від конкуренції та агресії. Такому безпечному людству відкриються знання як зупинити природні катаклізми, нагодувати голодних і забезпечити безпечною енергією і життєвим простором.
Однак хижацькі апетити транснаціональних ненажер не дозволяють зупинитися руйнації планети, поки не все ще висмоктано з її біосфери. Власне, як відійти від вуглеводневої економіки людство дізналося у доступному вигляді ще на початку минулого сторіччя. Знання істинної природи матерії дозволятиме в домашніх умовах створювати речі на будь-яку забаганку. Але тоді людство позбавиться необхідності надмірного рабського труда і перетвориться на суспільство рівних, в якому зникне конкуренція і агресія. Залишиться єдиний виробничий продукт соціуму – мистецькі шедеври, покликані на примноження енергії Натхнення і Любові у співтворчості з силами Світла.
Для того ми повинні повернути людині відповідну духовність і мораль. Ту, якою вона була наділена від створення за образом і подобою Божою – із здатністю творити життєдайне і бути щасливим від акту творіння. Це і є кінцева мета, на яку ми повинні орієнтуватися.
Рішення до вчинків людина приймає керуючись моральними засадами, котрі формуються саме мистецькими творами, які доводяться до аудиторії засобами масової інформації та в ході навчальних педагогічних процесів. Отже, якщо ми зголосилися на звання і погодились на долю творчої інтелігенції, нам і починати.
У гонитві за золотим метром сала людство все менше знаходило часу для розвитку Духовності і життєдайної Моралі. А виявилося, що саме ця Гармонія є головною умовою існування цивілізації. Ми навряд чи доживемо до часів її відродження. Але, зрушивши ці процеси, ми зможемо з кращих світів тішити Душу тим, як наші нащадки втілять їх у життя.
Зіставляючи свої дії у вихованні людини високої моралі у відповідність з максимальними завданнями, ми змогли б уникнути багатьох помилок, викликаних «тимчасово корисними» ідеями. Приміром, якби люди враховували, що цивілізація має перспективи на існування тільки на принципах злагоди і Любові, негідника, котрий виголосив: «Хочеш миру – готуйся до війни», піддали б ізоляції ще дві тисячі років тому. Натомість, вони забули про заповідь набагато більшого авторитета: «любити ближнього, як самого себе». Зараз маємо суспільство, у якому одна половина людства озброюється проти іншої, та нескінченні воєнні конфлікти вже й над прірвою самознищення. З огляду на максимальні завдання, факт, що Україна входить у десятку найвправніших постачальників зброї не є приводом пишатися (як нав’язують деякі ЗМІ) – це наша ганьба, наша провина і наша карма. Насправді ж, ми продукуємо засоби вбивства, ще й радіємо з того, що забезпечуємо власних пролетарів «тимчасовим» кривавим шматком хліба, яким вони вдавляться на останньому суді. А жиріють на тій смерті наймандатніші ненажери. Саме ми повинні сказати людям – тікайте з військових заводів якнайшвидше, шукайте іншу роботу, не губіть власну Душу. Або інше – хто здогадався майстерність вбивати назвати воєнним Мистецтвом невідомо. Але зрозуміло, хто надихав того безумця. З того ж пекла і «бойові мистецтва», від гопака до карате. Але ми створили такі суспільні умови, такі небезпечні агресивні стосунки між народами та різними соціальними групами  (хоча вже й дістались прірви), що вже часто змушені  вчити молодь бити одне одному мармизи все вправніше та жорстокіше. Звикання до цього, або навіть моду на ці речі, задаємо ми – митці, журналісти, педагоги.
Оголосити ганьбу цим явищам і вивести ці явища із нашого життя  нелегко – потрібно наполегливо і повсюдно змінювати суспільні стосунки і масове моральне відношення до них, доведеться ламати віками нав'язувані стереотипи. Але ми зобов'язані їх розбити, саме своєю відвертістю (яким би викликом це не виглядало) привернути увагу суспільства і стати для нього інтелектуальним творчім авангардом, якому вірять за його чесність.
Для цього потрібні максимально скоординовані креативні дії. Приміром, у кооперації з журналістами і владою митці можуть започаткувати мистецькі конкурси в рамках уже діючого в багатьох областях України Великого проекту «Сковорода-300» з метою відродження милосердя у суспільних відносинах на тему «Легко бути благим» (Г.Сковорода) і з гаслом: «якщо одного дня всі підставлять щоку – нікому буде вдарити». Під час проведення цих конкурсів розкривати молоді істинний зміст заповіді «Підстав щоку», котрий полягає у тому, що людина має припинити нескінченну навалу гніву, усвідомити, що все, що з нею відбувається – наслідки лише її вчинків. Тому, перш ніж гніватись на сформовану власними помилками важку долю, краще замислитись як її змінити вчинками милосердя. День нагородження лауреатів оголосити Днем Злагоди. Днем, у котрий гніватись стане вважатися за два-три роки ганебним.
Для генерації таких ідей, їх відпрацювання та координації дій ми і закликаємо до консолідації усю нашу творчу спільноту…
Лауреат державної літературно-мистецької премії імені Богдана Хмельницького
  Ігор Моісєєнко, січень, 2012

ЗУПИНИТИ КАТАСТРОФУ…
«І на сторожі коло їх
Поставлю Слово»
Тарас Шевченко («Подражаніє 11 псалму»)

Людство пізнає нелегкі часи. Вочевидь, на всіх землян чекають ще більш жорсткі випробування, в яких наша цивілізація може припинити своє існування. Більшість із нас усвідомлює, що всі апокаліптичні катастрофи, які ми спостерігаємо, спричинені безвідповідальністю і недалекоглядністю людських вчинків. Рішення до їх сподіяння людина приймає, керуючись своїми моральними засадами. У свою чергу суспільна мораль формується саме мистецтвом. Саме через сприйняття витворів мистецтва зароджуються моральні засади людини. Ставлення до явищ чи подій, спричинених вчинками героїв мистецьких творів, а отже – і нашою творчістю, формують моральні еталони аудиторії. Якісні емоційні враження від драматургії закріплюють ці засади у свідомості та підсвідомості людей. Саме таким чином найтонша енергія Натхнення Божого втілюється на фізичному рівні, у суспільних відносинах. Саме на митців покладається Творець у своїх намаганнях покращити людство, піднести його суспільну мораль і духовність на більш високий рівень, зробити його щасливим, а не стражденним. Таким чином, саме ми, служителі Слова, а значить разом із митцями і журналісти, науковці, освітяни тощо, найбільш відповідальні за стан моралі та духовності нашого суспільства. А отже нам усім, разом із представниками влади, що зобов’язані підтримувати наші ініціативи на цьому полі, і відповідати за нашу інертність чи бездіяльність у спостереженні процесів самознищення мільярдів душ.
Тим часом, засліплене сріблолюбством та марнославством людство робить усе можливе для прискорення руйнації фундаментальних основ цивілізації. На яку сферу діяльності людини не поглянь – все робиться навиворіт від природної мети призначення. Медицина працює на збагачення купки олігархів – фармацевтів, але не на оздоровлення людини; харчова промисловість на збут хімічних сполук і отруєння споживача, але не для того, щоб його нагодувати; усі виконавчі гілки – на збереження влади папірців і руйнацію усіх позитивних ініціатив, а не для покращення способів самоврядування, промисловість існує заради забезпечення військових конфліктів, у яких вирують Смерть та страждання. Окрема частина духовенства все наполегливіше провокує розбрат суспільства, замість консолідації перед найважчими випробуваннями. А ущербна ерзац-культура, вочевидь, створена за задумом сатани на спротив творчості за Натхненням Божим, підкріплена недолугими діями ЗМІ, прискорює процеси подальшого розбещення суспільства та розквіт марнославства з метою поглиблення процесів самознищення. Чи заслуговує суспільство, головним продуктом якого є енергія страждання, на існування в живій, гармонійно вибудованій на енергії Любові системі Земля – Сонце – Всесвіт?
Зробити Душу людини чистішою, відновити здатність бути щасливою, щоб допомогти повернути суспільству духовність, відповідні до неї розумність і моральність вчинків і встигнути зупинити процеси самознищення, покликані Посланці Божі: істинно натхненні поети, письменники, художники, музиканти… Більше того, на певному етапі гармонійного інтелектуально-духовного розвитку людина прозріває і починає відчувати наслідки своїх вчинків для багатьох поколінь уперед. Спільнота настільки прозорливих людей назавжди відмовиться від негативних кроків, як від самогубних, і зможе побудувати гармонійно розвинуту цивілізацію на засадах злагоди і справедливості. У тому, щоб відродити таку духовність, і полягає місія митців на Землі. Всі жахи сучасної цивілізації – від голодних, невиліковно хворих дітей-калік, до аномалій глобального потепління – наслідки бездуховності. Ці «чорні діри» у соціальній картині ніколи не «залатати», доки ми не оздоровимо суспільну мораль.
І це цілком можливо – в кожного з митців може бути надзвичайно розгалужена аудиторія. На практиці їхня місія може реалізуватись не тільки пасивною творчістю задля «високого» мистецтва. Але й шляхом проведення з максимально можливим дискусійним висвітленням у ЗМІ тематично-творчих зустрічей з митцями, котрі користуються в суспільстві безумовним авторитетом. Головним питанням на них має стояти органічно зумовлений зв’язок між рівнем духовності, культури, способом мислення, вчинками і соціальним станом людини як Божого створіння та її фізичним  буттям. Адже люди просто не відають про ці зв’язки. Тому й чинять беззаконня, тому й дісталися провалля самознищення. Кон’юнктурщина в ЗМІ, які вже не зважають на те, що пропагують відвертий сатанізм, байдужий формалізм педагогів і батьків у виховних процесах розквітають буйним цвітом саме через штучне відсторонення або інертність істинних митців.
Пропоную з метою зупинення процесів самознищення людства, і нашого народу, наших рідних і близьких, задля консолідації зусиль усіх небайдужих до долі людської цивілізації активізувати дії творчої та наукової інтелігенції на досягнення стратегічних завдань духовного та інтелектуального розвитку і вжити усіх доступних заходів серед яких наступні:
1.  Консолідувати зусилля! Створити постійно діючий координаційний орган для об'єднання і розповсюдження досвіду мистецьких спільнот на місцях з генерації ідей та заходів, спрямованих на просвітлення суспільства. Пропонувати національним мистецьким і науковим об’єднанням провести власні форуми творчої та наукової інтелігенції, на яких окреслити проблеми духовно-культурного і морального розвитку людства, закликати діяти у відповідності до узгоджених критеріїв мистецтва духовного відродження (п.2).
2.  Відмежуватися натхненним мистецтвом від сатанинського! Мистецтво формує мораль! Провести на місцях дієві спільні збори творчої інтелігенції з участю представників творчих спілок усіх відомих напрямів мистецтва, на яких опрацювати головні критерії спрямованості творчості на відновлення істинної духовності та життєдайної моралі людини і відокремитися, таким чином, від псевдомистецтва – інструмента розбещення людства. Оприлюднити опрацьовані та узгоджені критерії якнайширше!
3.  Об`єднатися з журналістами! Зупинити штучну деградацію! Запросити до співпраці творчі та професійні об`єднання журналістів, котрі несуть першорядну відповідальність за стан людської цивілізації разом з митцями. Пропонувати законодавчим органам зобов`язати ЗМІ відповідними законами припинити розбещення суспільної моралі заради сумнівної цінності матеріальних статків (заборонити рекламу алкоголю, зброї, насильства, гламурного марнославства). Натомість, закликати ЗМІ працювати у відповідності до критеріїв мистецтва духовного відродження, узгоджених попередньо (п.2) і під гаслом: «Бути просвітленим духовно має стати модно!»
4.  Залучити освітянську спільноту! Провести відповідні заходи разом з освітянами та науковцями, а також представниками виборних і виконавчих органів влади всіх рівнів де розкрити закономірну спільну нашу відповідальність у згаданих процесах і закликати їх до співпраці у вихованні молоді високодуховної моралі.
5.  Знання і досвід наймудріших – дітям! Налагодити зв'язок поколінь шляхом проведення регулярних презентацій та творчих зустрічей в освітніх та виховних закладах, на яких висвітлювати динамічний зв'язок між рівнем духовності, культури та інтелекту кожного з представників людства і перспективою його фізичного існування. Кожна дитина з юних літ має як аксіому знати, що людина несе відповідальність за кожен негативний вчинок, слово чи думку і винагороджується за позитивні.
6.  Долучити владу! Запропонувати представникам влади (держадміністрацій, виборних органів, тощо) брати безпосередню участь та сприяти регулярному проведенню таких творчих зустрічей з молоддю, розкриваючи рівень особистої відповідальності урядовців перед Творцем і Натхненником Всесвіту за негативні рішення стосовно заходів та закладів, що служать розвитку духовності.
7.  Пропонувати підтримати звернення «Шлях із Армагеддону» до найвпливовіших наддержавних інституцій планети з закликом щодо активних системних дій у процесах духовного оздоровлення людства заради врятування від прірви самознищення. Заклику, де викладені пропозиції щодо виховання спільноти людей високої моралі та істинної духовності, які створять суспільство позбавлене рабських принижень і примусів, але на засадах любові і злагоди, у гармонії з Всесвітом.
Вочевидь наближається час, коли кожному з митців доведеться відповідати на питання: «Що ти, Натхненник Божий, зробив для врятування спраглих душ від хаосу бездуховності?» Але творча і науково-освітянська інтелігенція має шанс розпочати відродження. Саме мистецько-культурна спільнота має стати ініціатором втілення запропонованої програми і поширення її у всьому світі.
Тож – об`єднаймо наші зусилля!
Лауреат державної
літературно-мистецької премії
імені Богдана Хмельницького
                Ігор Моісєєнко

ШЛЯХ ІЗ АРМАГЕДДОНУ
Відкрите звернення
до керівників загальнодержавних закладів,
наукових та громадських організацій, релігійних об'єднань
Глобальні виклики, що постали перед людством, вимагають невідкладного реагування. Аномальні кліматичні зміни вже всім очевидні. Щорічно їхній вплив на навколишнє середовище стає все жорстокішим і все відчутнішим. За таких темпів людині за кілька років просто не залишиться придатного для життя місця на планеті. Людство через свою недалекоглядну техногенну політику постало над прірвою самознищення. Певні незначні і тимчасові результати можуть дати тільки термінові заходи по зменшенню шкідливих викидів у навколишнє середовище. Але без усунення головних причин такого становища цивілізації не врятуватися. Насправді причини смертельних небезпек приховані набагато глибше – у бездуховності і, як наслідок, аморальності побудованого людством суспільства. Саме моральними засадами керується людина у своїй діяльності, та людство вже не помічає наскільки спотворена його мораль.
Приховані причини  глобальних криз
Традиційна наука не поспішає офіційно визнати, але провідні мислителі, як і подвижники всіх світових релігій, всіх віровчень, давно вже стверджують, що за духовну (тонку) енергію людства стинаються сили «Темряви» і «Світла». «Темним» потрібна наша енергія із спектру страждання, «Світлі» – живлять людські душі енергіями щастя, Любові. Темні оперують інструментами з порочного спектру організації людини (наприклад: спокуси і пряме навіювання), Світлі – із спектру вищої духовної організації: такими як енергія натхнення, милосердя. Обидві сили підкорені головному Закону – свободі вибору людини. Ось людина і вибрала: за тисячоліття свого розвитку з чистої, духовно розвинутої істоти, здатної на «живлення енергією Любові», якою була від створення, вона поступово «довибиралась» і перетворилась на істоту, головною метою існування якої стали влада та збагачення. Замість співгармонії з вічною Любов'ю Божою, благодатної енергії якої необмежено достатньо для життєзабезпечення, – моральними поводирями людства стали підлість, жорстокість і безвідповідальність перед майбутнім, керуючись якими воно й дісталося до провалля самознищення. Моральне падіння суспільства очевидне. Порушено найкорінніші зв’язки: діти вбивають матерів, а мами викидають малюків на смітники або продають на органи. Нескінченне розбещення молоді через ЗМІ прийомами сатанинського ерзац-мистецтва виховує ще більш підступних і жорстокіших наступників. Садистичні вбивства, хронічні військові протистояння та вже безупинні екологічні катастрофи по всій планеті збирають на вівтар сатани незліченні жертви. Фактично ми вже живемо в часи Армагеддону. Таким чином здійснюється план Темряви по створенню суспільства, головним продуктом якого стає потрібна їй енергія страждання.
І з часом становище буде тільки погіршуватись, а страждання людства примножуватимуться.
Вочевидь виповнюються давні застереження пророків про кінець світу через бездуховність: зневажання моральних чеснот на всіх рівнях особистого і громадського життя. І все менше і менше людей вибирають Шлях до Життя. Тому в наш час, враховуючи глобальний розвиток земної цивілізації, Сили Небесні відкривають своїм провідникам на Землі конкретні заходи, які мають послужити порятунку цивілізації.
За Промислом Творця людство ще має шанс зробити наступні три кроки від прірви, які кардинально реформують: 1) систему виховання і освіти, 2) устрій суспільства, 3) способи пізнання законів Всесвіту.
І. Спрямування системи освіти на виховання людини високодуховної
Якісні зміни в духовному та інтелектуальному розвитку людини –визначальна умова порятунку людства. А для  цього вкрай потрібно, щоб ті, хто очолює суспільство, усвідомили не тільки необхідність таких зрушень, а й їхню невідворотність. Усвідомили свою відповідальність і заходилися діяти як очільники землян, в руках яких сконцентровані і влада, і необхідні на відповідні заходи кошти.
Святе Письмо прорікає: «І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою... І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, – вельми добре воно!» (1М 1:26, 31).
Це сказано не про зовнішні ознаки тіла людини, не про ніжки та ручки, які до нього приліплено. Це йдеться про здатність людей співтворити в дусі із своїм Творцем і бути від процесу творіння щасливими, як і сам Бог, коли увінчав акт творіння і вдихнув у людину безсмертну душу. Отже, людина створена щасливою і з головною здатністю і метою – духовної співтворчості з Усевишнім у творенні енергії щастя.
Але, забувши про вічність власної душі, люди побудували суспільство, в якому визначальними пріоритетами стали матеріальні статки, а не духовні надбання. За головну мету існування люди взяли собі владу та монету. І при цьому самі усмокталися в систему, в якій шлях до матеріального усівається кров’ю та кістками. Навіть істинні поборники духовності і справедливості, якщо їм вдається дістатися до владного керма, не можуть перебороти систему, побудовану на принципах підлості. За таких пріорітетів до ключових постів часто приходили найспритніші, найхитріші, найжорстокіші. І їхні моральні засади були далекими від піклування про своїх одноплемінників. Але ж вони не з іншої планети прилетіли. Їх виховало такими суспільство, мораль якого побудована на пріоритетах збагачення будь-якою ціною.
Саме в цьому криється головна причина цивілізаційних криз, які ми зараз переживаємо: від кризи економіки до глобального потепління, що насувається і буде ще нестерпнішим. Всі вони спричинені вчинками, зумовленими недостатнім рівнем моралі суспільства, з якого висуваються відповідні еліти.
Моральні засади формуються культурою і духовністю людини. Чим потужнішим інтелектом і духовністю володіє людина, тим більше вона знає, тим краще орієнтується в обставинах, більше в неї здатності передбачити наслідки вчинків. А на певному етапі інтелектуально-духовного розвитку людини відбувається прозріння, коли вона проглядає ті наслідки на багато років уперед; усвідомлює настрій оточуючих, відчуває їхні бажання та емоції, переживає разом з ними, страждає та радіє, навіть їхні переважні думки «бачить». В такому суспільстві злочинні задуми стануть очевидними оточуючим одразу. А тому – швидко викоріняться. Але цього неможливо досягти без відповідної моралі. Ці здатності не розкриються, поки людина не обере шлях світлої духовності. Саме при таких умовах Творець додає благодатні творчі енергії. На такому рівні розвитку людині приходить бачення, що будь-які негативні вчинки, начебто корисні, породжуватимуть у майбутньому тільки негатив, руйнування. І вона відмовляється від таких вчинків і керується тільки розумінням необхідності жити за божественно-гуманними чеснотами взаємодопомоги, взаємоповаги, чесного визнання і виправлення своїх помилок. Із соціуму таких людей зможуть висуватися і відповідної духовної організації лідери.
Саме для збереження і об’єднання зусиль осередків таких людей, які протидіють розпаду світу, для виховання з їхньою допомогою нових морально відповідальних поколінь необхідна дієва участь «згори» – керівників загальнодержавних органів та громадських і релігійних об’єднань.
Очевидні основні етапи необхідних дій до змін:
1.  Негайне припинення усіх викидів технологічних відходів у навколишнє середовище.
2.  Усунення будь-якого протистояння на планеті. Створення програми досягнення миру та злагоди, і врешті скасування кордонів і розпуску збройних сил по всій планеті.
3.  Досягнення згоди щодо необхідності таких реформ і злагоди між науковими, релігійними, фінансовими та суспільними елітами планети.
4.  Зупинення моральної і фізичної деградації людства. Боротьба з темними явищами – наркоманією, алкоголізмом, негативним впливом ЗМІ та іншими до повного їх викорінення.
5.  Створення цільових міжнародних інституцій, які, враховуючи особливості і досвід культурних традицій народів світу, виробили б напрямки досягнення духовного відродження людини.
6.  Створення навчальних програм, спрямованих на виховання і розвиток людини високодуховної, для якої гуманістичні моральні засади земного буття будуть непорушними, бо непорушним буде її «розумно-сердечний» зв’язок із Творцем в духовних енергіях істинної самовідданої Любові. Кожна з релігійних традицій має таку практику.
7.  Створення і переорганізація відповідних навчальних закладів по всій планеті.
8.  Навчання найталановитішої і найчутливішої до духовності молоді, яка має стати авангардом з подальшого поширення програми духовного відродження людини в існуючі навчальні заклади.
9.  Поступове виховання людини високодуховної з соціальною організацією у гармонійно з Всесвітом прогресуюче суспільство.
Духовність та інтелект зумовлюють моральні засади, якими людина керується у своїх вчинках. А ці складові формуються не лише наукою, вони формуються мистецтвом. І саме на митців покладено цей обов'язок.
На справу формування високодуховної моралі Творцем покликані істинні, дійсні служителі Морального, Богом натхненного Мистецтва. Їх вплив на суспільну духовність відбувається віками випробуваним чином. Згадаймо: «Споконвіку було Слово, і Слово в Бога було, і Бог було Слово» (Ів. 1:1). Під час спілкування людини із захоплюючим, Богом натхненним витвором мистецтва у людини зникає невидима межа між свідомістю і підсвідомістю. В таких умовах людина виходить на якісно новий духовний рівень, а людська психіка розкривається, «скидає» всі природні «бар'єри» і стає особливо сприйнятливою для позитивної інформації, пов'язаної з її прогресивним духовним розвитком. Відкривається доступ до найпотаємніших куточків душі. Тих, де й утверджуються моральні засади. Це і є складові духовного розвитку до стану співтворчості із Творцем. Вони плекаються культурою від самого дитинства.
Слід підкреслити надзвичайно важливе: шлях духовного відродження невідворотний для всіх землян.
Будь-який людський Дух, як би низько не скотився він у своєму регресі, навіть той, що помилково вважає себе невиправно пропащим, безсмертний від створення. На будь-якій стадії спокути, в будь-якому пеклі його супроводжуватиме природне устремління бути щасливішим, у більшому наближенні до стану гармонії із Творцем. І для того залишатимуться можливості. Але чим глибшою буде темрява, до якої людина своїми вчинками запроторить свій Богом освячений Дух, тим важчим виявиться шлях зворотній. Будь-яка дія: думка, слово, бажання і вчинок своїми тонкими енергіями обтяжують чи полегшують земне буття людини і визначають її долю в потойбічному, що найголовніше,  світі.
Тому людство повинне, якщо сподівається на збереження цивілізації, змінити ситему освіти, спрямовуючи її на духовне вдосконалення, з метою виховання молоді, яка ще з юності зможе розуміти процеси, на розкриття значення котрих витрачаються мільярди; „бачити” і поважати і власне призначення, і призначення оточуючих; любити їх як створіння Божі. Це дозволить консолідувати суспільство за одне-два покоління. Усі вчинки такого суспільства будуть спрямовані на досягнення головної мети існування людини – вдосконалення душі людини в Любові до стану єднання з Творцем. А цей шлях виключає негативні вчинки. Таким чином сукупність позитивних вчинків людства призведе і до його духовного і морального оздоровлення, і до більш гармонійного його функціонування в навколишньому середовищі, що зупинить усі глобальні кризи.
ІІ. Вдосконалення помилково-демократичного принципу т.зв. «рівного виборчого права», який веде до деградації суспільства
Людство потерпає від згубної конституційної основи начебто “рівного виборчого права” (далі РВП). Саме через такі основи так звана «більшість» за чисельністю (а насправді за інтелектом і рівнем духовності - «меншість»), ментальність якої сформована хибними матеріальними пріоритетами, визначає політичний устрій. Ці люди не усвідомлюють, що прогрес неможливий без тимчасового терпіння труднощей, без докладання зусиль. Але людина, яка не прагне нічого, крім власного матеріального достатку, і його втратить, бо не здатна на достатню самоосвіту для усвідомлення причин зубожіння. Отже, духовно-інтелектуальна еліта змушена безпорадно спостерігати регрес людства і поневірятися разом з більшістю від її недолугості.
Натомість прошарок населення з гармонійніше розвинутим духовно-інтелектуальним потенціалом потерпає від того РВП. Ці люди, все своє життя докладаючи зусиль на розвиток свого інтелектуального та духовного потенціалу, не мають можливостей реалізувати його на користь суспільства. Це, здебільшого, інтелігенція, якої набагато менше чисельно, але знає і вміє вона набагато більше і краще орієнтується в наслідках вчинків. Це ментальний і духовний авангард суспільства. Але його потенціал залишається невикористаним. Духовні та ментальні зусилля інтелігентів, витрачені на освіту, перетворюються на не потрібні суспільству вправи. Адже кожен з них під час виборів має тільки один голос.
Суспільство на шляху до порятунку має усвідомити, що символічна «інтелігенція», його природна духовна еліта, повинна служити людству з більшою ефективністю. Кожен композитор, письменник, науковець, поет, журналіст, педагог тощо здатний своїм розумовим і духовним потенціалом просвітлено вплинути на свідомість і підсвідомість десятків і сотень тисяч співгромадян. Кожен з митців має призначення і зобов'язаний віддати свій талант і розум на користь суспільству. Кожен з них і має набагато більше досвіду, і враховує його під час прийняття рішень, і помиляється з ним менше за інших. Кожен з них повинен вести суспільство. Але РВП дає їм право лише на один голос.
Щоб виправити таке становище необхідно:
1. Прийняти формулу РВП, яка б врахувала ментально-духовні спроможності виборця. (Наприклад: пропорційно з віком, інтелектуальним внеском у національну та світову духовну скарбницю і т.п.)
2. Керівним органам держав забезпечити застосування пропозицій авангарду суспільства – інтелігенції, науковців і митців, шляхом створення при вищих керівних установах дорадчих колегіальних органів науковців і митців, що складатимуться з інтелектуальної еліти. Такими були Ейнштейн, Толстой, Менделєєв, Бетховен… – люди, які мали доступ до Вищих Енергій Натхненних Творцем Знань, і які володіли глобальним позитивним «логіко-інтуїтивним» мисленням.
Істинні митці керуються Натхненням Божим і Його Волею. Їм не потрібна влада як інструмент досягнення матеріальних статків. На останньому суді душу спитають не про «кількість скакунів» у її стайні, а про доцільність і користь від її існування. Свідомо присвячуючі все своє життя служінню Задуму Творця, ці люди у зрілому віці, особливо в останні роки свого земного перебування, не зрадять Істині через дрібноту земних благ. Бо розуміють, що будуть позбавлені більш коштовного – щастя спілкування з Всевишнім через його Натхнення. Тому і ладні вони на Хрест піти заради втілення того Задуму. Завдяки чому їхня мудрість і наділяється суспільною довірою. Тому й кажуть, що красота врятує світ.
За певний час спільні напрацювання урядів і таких дорадчих органів сформують у людській свідомості довіру і ще більшу повагу до такого управління суспільною надбудовою. Вибір такого шляху стане рішенням мудрих народів, які довіряють своїм найдосвідченішим, наймудрішим представникам. Об'єктивно, створення таких органів (наприклад, Форумів Духовного Служіння) можливе за одне-два покоління існування соціуму високодуховного.
ІІІ. Розширення способів пізнання Всесвіту
В поєднанні гармонійного духовного та інтелектуального розвитку людина, до того ж кожна, здатна досягти рівня, коли її духовно-інтелектуальний потенціал дозволятиме отримувати достовірні надзвичайно важливі знання способом образного сприйняття. Безперечно, при умові суспільно-безпечного устрою.
Діапазон чутливості органів сприйняття обмежений самою людиною. Але цей діапазон можна розширити до сфери спілкування з Вищими духовними створінями та самим Творцем і до сприйняття енергії натхнення. Наука такий спосіб пізнання недооцінює. Але такі зміни можуть бути настільки масштабні, що здатні повернути історію розвитку Людської Цивілізації в абсолютно іншому напрямку. Поки що наука «розпинає» подвижників «духовного способу пізнання», як інквізиція спалювала її кращих діячів. А насправді – логіки ще тільки здогадуються тільки про існування явищ, суть яких вже тисячоліття відома етикам. Приміром, науковці Землі вже засвоїли зв'язок між активністю Сонця і кліматичними змінами на планеті та психічно-емоційними сплесками соціуму. Але так і не помітили первинної динамічної залежності стану Світила від тонких ментальних і почуттєвих енергій, які випромінює людська цивілізація, що з давніх часів відомо наймудрішим. Однак їх закликів до злагоди і милосердя не чутно за воланнями знедолених і за бряжчанням зброї розбещених; природа відповідає жахливими катастрофами, а науково-експериментальний спосіб пізнання не вірить «нічому» очевидному, якщо не може «це» пояснити і відтворити.
Людина має об'єднати «науковий» та «інтуїтивні» способи пізнання, через які являються і найцінніші відкриття і створюються найталановитіші твори. Після такого поштовху «являться» і нові джерела енергії, і утвердяться нові обшири у віковічних пріоритетах моралі.
Ці зміни повинні торкнутися всіх сфер діяльності людини і допомогти вивільнити колосальні кошти та енергію.
Після втілення вищезазначених заходів з'являться необхідні умови відходу від прірви самознищення, розвиток цивілізації здійснюватиметься з переважанням духовної складової і в напрямку досягення головної мети існування - гармонійного єднання людини з Творцем у співтворчості енергії Любові.
В Новому Заповіті мудрим названо домоправителя, який за наказом господаря вірно керує його маєтком. І далі Господь каже про слугу того, що знав Волю господаря, але не виконав її: він «буде тяжко побитий»... «Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього і жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть» (Лк.12:47,48).
Подібні Божі настанови є у Святих Книгах усіх релігій. Тому Слово цього Звернення стосується всіх жителів Землі, але перш за все адресується саме тим, «кому багато дано».
«Царі усього Всесвіту» (Об.16:14) ще можуть і покликані вивести свої народи із Армагеддону – із духовного стану самознищення. Разом із ними відректися від справ Темряви і крок за кроком іти тільки шляхом світла.
Пропонуємо Вам ініціювати створення координаційної інституції найвищого міжнародного рівня, яка розгляне вказані пропозиції, розробить відповідні рішення і розпочне проводити рішучі та суттєві зміни в морально-духовній сфері суспільства та екології планети.
Лауреат державної
літературно-мистецької премії
імені Богдана Хмельницького

                Ігор Моісєєнко         2009р.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар