Свята минають і кожен з нас починає жити по старому, без накривання святкових столів, біганини, купівлі подарунків рідним та близьким. Та з відчуттям чогось незбагненного, схожого на неспокій, де в чому – розчарування і врешті-решт розумінням, що дива не сталося. Наші сподівання на краще життя та побажання о 24:00 31 грудня здебільшого – тільки побажання. Це як рік-два тому – ситуація повторюється. Ми віримо, бажаємо, хочемо. Тільки для цього мало що робимо. Президент нам обіцяє, обіцяв і буде обіцяти все, що нам хочеться почути, адже ми і самі це собі бажаємо, призначення у нього (Президента) таке. Бо влада – це лише віддзеркалення суспільства.
То чи можливі дива в нашій країні? Чи віримо ми в них по справжньому? Не на 2 тижні, а хоча б рік. Зараз в країні не те щоб критична ситуація. Просто владу сприймають як джерело збагачення. Більше "вкинеш" грошей – більше шансів перемогти. Чим частіше з'являєшся в медіа просторі, тим більші шанси бути обраним у якусь раду. Це закономірність сьогодення. І прийшовши до влади, за допомогою нашої пасивності і віри в дива у кожного з нас, можновладці "відбивають" сторицею кожну витрачену копійку на шляху до "корита". Нехтуючи мораллю, честю, людською гідністю. І дійшовши до чергових виборів, стають при цьому значно багатшими, знову тиснуть на нашу віру в дива, бажання жити краще, і при цьому – доклавши мінімум зусиль. Не розібравшись, хто та людина чи партія. Що вони (вона) робили(ла) останні 20 років. Просто віримо і голосуємо за "диво", яке втілене в передвиборчих обіцянках майже кожного кандидата чи партії. І коло безвиході знову замикається.
То що тоді, ми приречені до кінця віку нашого ходити по колу, як «зеки» якісь, постійно сварити з сусідом владу, яка жити не дає, забирає пільги, підвищує ціни на комунальні послуги, ліки, продукти харчування, тощо? Чи варто стати врешті-решт справді демократичною правовою країною, в повному розумінні цього слова? То чого нам не вистачає? Розуму, щоб розібратись в усьому? Більше впевненості в собі? Розуміння, що без моєї чіткої громадської позиції мало що зміниться? Та всього потроху, адже це все є в західноєвропейських країнах. І найбільшим дивом для нас стане надолуження цієї нестачі в суспільстві, громаді і, нарешті, в кожному з нас. То ж творімо дива власноруч, а не сподіваймося на чарівників, які «дочаклувалися» до повного зубожіння народу. До шаленої міграції, вимирання та деградування нації. Вчора вони розікрали промисловість, сьогодні вони знищують малий та середній бізнес, що у всій Європі вважається середнім, державотворчим класом. Завтра розпродають землю, допродають залишки держмайна. Зроблять ручкою всім і все – потім шукай вітру в полі. То де ми будемо в цей час, які будуть наші вчинки, як ми, ти, він, вона на це реагуватимемо? Адже зрозуміло, що краще, при цьому русі по замкнутому колу, вже не буде.
От і залишається вірити в найбільші дива і самого себе, бо врешті решт – мрії матеріалізуються. І настане час, коли дивом для нас буде те, що ми так довго не могли повірити в нього, а згодом – здійснити. Будьмо сильними та будемо вірити, бо без неї – без віри – не проживеш!
Сергій Хлус
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/01/blog-post_24.html
То чи можливі дива в нашій країні? Чи віримо ми в них по справжньому? Не на 2 тижні, а хоча б рік. Зараз в країні не те щоб критична ситуація. Просто владу сприймають як джерело збагачення. Більше "вкинеш" грошей – більше шансів перемогти. Чим частіше з'являєшся в медіа просторі, тим більші шанси бути обраним у якусь раду. Це закономірність сьогодення. І прийшовши до влади, за допомогою нашої пасивності і віри в дива у кожного з нас, можновладці "відбивають" сторицею кожну витрачену копійку на шляху до "корита". Нехтуючи мораллю, честю, людською гідністю. І дійшовши до чергових виборів, стають при цьому значно багатшими, знову тиснуть на нашу віру в дива, бажання жити краще, і при цьому – доклавши мінімум зусиль. Не розібравшись, хто та людина чи партія. Що вони (вона) робили(ла) останні 20 років. Просто віримо і голосуємо за "диво", яке втілене в передвиборчих обіцянках майже кожного кандидата чи партії. І коло безвиході знову замикається.
То що тоді, ми приречені до кінця віку нашого ходити по колу, як «зеки» якісь, постійно сварити з сусідом владу, яка жити не дає, забирає пільги, підвищує ціни на комунальні послуги, ліки, продукти харчування, тощо? Чи варто стати врешті-решт справді демократичною правовою країною, в повному розумінні цього слова? То чого нам не вистачає? Розуму, щоб розібратись в усьому? Більше впевненості в собі? Розуміння, що без моєї чіткої громадської позиції мало що зміниться? Та всього потроху, адже це все є в західноєвропейських країнах. І найбільшим дивом для нас стане надолуження цієї нестачі в суспільстві, громаді і, нарешті, в кожному з нас. То ж творімо дива власноруч, а не сподіваймося на чарівників, які «дочаклувалися» до повного зубожіння народу. До шаленої міграції, вимирання та деградування нації. Вчора вони розікрали промисловість, сьогодні вони знищують малий та середній бізнес, що у всій Європі вважається середнім, державотворчим класом. Завтра розпродають землю, допродають залишки держмайна. Зроблять ручкою всім і все – потім шукай вітру в полі. То де ми будемо в цей час, які будуть наші вчинки, як ми, ти, він, вона на це реагуватимемо? Адже зрозуміло, що краще, при цьому русі по замкнутому колу, вже не буде.
От і залишається вірити в найбільші дива і самого себе, бо врешті решт – мрії матеріалізуються. І настане час, коли дивом для нас буде те, що ми так довго не могли повірити в нього, а згодом – здійснити. Будьмо сильними та будемо вірити, бо без неї – без віри – не проживеш!
Сергій Хлус
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/01/blog-post_24.html
Немає коментарів:
Дописати коментар