Етноцид
– це придушення, делеґітимація або знищення рис культури місцевих народів, хоча
їх члени можуть виживати як індивіди. Він викликає смерть культурної
різноманітності, означає повільне зникнення особливостей людей та народів.
Колишня збройна колонізація поступилась мирному торговому
неоколоніалізму, який намагається повсюдно нав‘язати своє бачення світу. Суть
його полягає не у фізичній, але у психічній і культурній домінації над
населенням потенційних зон розширення.
Етноцид виступає привілейованим агентом
цього неоколоніалізму; це явище ми могли би приблизно визначити як культурний
геноцид, геноцид “доброї свідомості”, що проводиться “для добра дикуна”. Його
результати – такі ж або й гірші, ніж фізичне винищення. Він вдається до
заперечення місцевої культури, інтерпретуючи відносини між нею і
колонізаторською згідно дуалістичної схеми “природа/культура”. “Цивілізоване
суспільство” судить “дике” як нижче, нице. Суспільства, відмінні від нього
вважаються “підсуспільствами”, природою.
За цією логікою “дикі” культури призначені для того, щоб
бути “піднятими”, “виправленими” через панування над ними. Таке панування не
виключає фізичного насильства чи знищення раси (геноцид); також воно не
виключає етноцид, але у такому випадку він відбувається як прямий наслідок
практики силового панування, та різні інші прояви альтерофобії (боязнь іншого),
таких як асиміляція. Асиміляція це набагато витонченіший прояв альтерофобії, до
того ж менш полемічний. Асиміляція заперечує відмінність іншого, полягає у
перетворенні іншого у того самого. Інший стає ідентичним з тим самим, це
запобігає проблемі висунення відмінності іншої культури. Дистанція підлягає
цензурі. Це стосується етноциду “з чистим сумлінням”, що відповідає
неоколоніалізму наших днів.
Етноцид діє у двох постійних напрямках:
1) акультурація, яка творить гетерокультуру;
2) ефективна асиміляція, власне кажучи етноцид.
Етноцид поділяє з геноцидом однакове бачення іншого, але він
займає не насильницьку, а навпаки – “оптимістичну” позицію; так, інші “погані”,
але їх можливо “покращити“, змушуючи до трансформацій, в підсумку яких вони
будуть ідентичні з моделлю, яка їм нав‘язується. Етноцид здійснюється “для
добра дикуна”.
Ця позиція випливає з аксіоми єдності людства, з ідеї
універсальної і абстрактної людини, з архетипу людського роду – архетипу, який
засновує єдність виду на зоологічних даних, і згідно якого культура повторно
зведена до природи: це вид антикультурного реґресу. Дійсно етнологія як наука
вийшла з цієї ідеї. Вважається, наприклад, що індіанськість не є чимось суттєвим
для індіанця, але навпаки – це перешкода для гідності індіанського індивіда
(який іде до того, щоб стати “кольоровим”); позбавлений ідентичності
(індіанськості), індіанець вестернізується, отримує “людську гідність”.
У соціально-економічному плані цей процес
проявляється у трьох фундаментальних фазах:
а) СПЕКТАКЛЬ: населення вступає у контакт з нав‘язуваною
моделлю; інструментом виступає західна еліта, яка діє за скляним вітринами
проґресу;
б) НОРМАЛІЗАЦІЯ: усувається місцева культурна “окалина”,
вона відкидається у попередньо створені “відсталі” або “недорозвинуті” зони;
інструменти проникнення: гуманітарна ідеологія так званої боротьби з бідністю;
в) КОНСОЛІДАЦІЯ: властиве промисловим країнам повне
приєднання домінуючої культури до економіки; інструменти: масові моди,
ідеологія благоустрою…
Наслідки цього процесу підкреслив Гійом Фей (Guillaume
Faye): “коли індивіди деперсоналізовані у своєму нарцисичному і
гіперпраґматичному бутті, традиції народів перетворюються на сектори
економічної і технічної системи. Залишаються спогади, але не пам‘ять. Минуле ще
відвідуване, та вже не заселене. Справжній народ переносить своє минуле і
перетворює його у теперішнє. Система ж перетворює його у стандартні і стерильні
прикраси.”
Автор невідомий
Друкується з незначними скороченнями.
Переклад з іспанської А. Х. (матеріал наданий перекладачем)
Немає коментарів:
Дописати коментар