Леся Межва
Весною один із чиновників образив
донецьку журналістку. Назвав її "чмо". Жінка подала до суду, проте
той не став на її захист. Сказав, що "чмо" не є образливим словом, а
означає лише "частину матеріального зебезпечення". Отож, вирішую
з'ясувати, які ж тоді слова є образливими.
Спілкуюся на цю тему з приватним
львівським юристом. Він роз'яснює законодаство, разом переглядаємо Єдиний
ресстр судових справ, як часто люди позиваються через образливі слова. У кінці
радить звернутися до Національної комісії з питань моралі. Каже, там мають дати
чітку відповідь, які слова можна вважати оразливими, а які ні.
Відправляю електронний запит у
Комісію на сторінці (http://www.moral.gov.ua/pages/14/). Пояснюю ситуацію. Даю
чіткий перелік популярних часто вживаних слів: чмо, сука, підераст, дибіл,
придурок, бл..дь тощо.
Це було у травні. Запит
зареєстрували та обіцяли дати відповідь через 3-4 тижні. Кажуть, треба висновок
експертів. Чекаю висновку місяць,
надзвонюю у Комісію щотижня. Щоразу обіцяють відповідь от-от. То виконавець
запиту захворів, то у відпустці, то висновок у начальника на підписі, то
начальник повернув його на доопрацювання.... Нарешті редакція отримує
відповідь.
У ній повідомляють, що
"органи влади мають діяти згідно Конституції", а Комісія
"засуджує прояви неповаги"... І широкий підпис начальника під цим.
Про слова і не згадують. Також розумію, що у мій запит узагалі ніхто не
вчитувався. Бо пишуть, що донецький чиновник повинен переді мною вибачитися ))
Мені не потрібно, щоб він переді мною вибачався, бо образив не мене, а
журналістку Анну Іванову.
Пропоную вам висновок, який група
чиновників-експертів готувала 45 днів. А ще можете зробити експеримент:
прочитайте текст і спробуйте його переказати з першого разу )))
Немає коментарів:
Дописати коментар