Слухаючи
виступи лідерів опозиції на Майдані, видається, що вони слабо орієнтуються,
перед якою аудиторією виступають. І що насправді хочуть всі ці тисячі (а
недавно ще десятки тисяч) людей, які зі сцени бачаться для когось електоратом,
для когось – лише масовкою. Вчитися ніколи не пізно, а й навіть корисно.
Мабуть,
найкраще переконує в цьому приклад славної пам’яті Василя Кука – Провідника
ОУН, останнього командира УПА. Проживши 94 роки, він ціле життя боровся і
працював в ім’я України та українців. При цьому не був сухим догматиком, а
щоразу намагався краще зрозуміти світогляд, мрії та прагнення сучасників,
кожного наступного покоління. Атому йшов в ногу з часом, зі сучасники
технологіями. А тому швидко опанував комп’ютер, Інтернет. Знаючи, яка це складна
справа для багатьох політиків, для яких оптимальний процес – демонстрування
ораторського мистецтва (якщо воно хоч присутнє), переконуєшся, наскільки
непересічною людиною був лідер українських повстанців та підпільників. Чи
навпаки – знаючи приклад Василя Кука, хочеться відвернутися від багатьох
сучасних політиків та політиканчиків, хоч би і в опозиційних еполетах, які
спромоглися опанувати і Інтернет, і соціальні мережі виключно задля
безкоштовного пропагування себе, улюблених. Найчастіше доручаючи продукувати і
поширювати там власні статті, думки, коментарі помічникам, прес-секретарям,
спічрайтерам і решті заробітчанської публіки.
Втім, мова не про сучасних політиків,
порівнювати яких з Великими Українцями просто не личить. Мова про звичайних
громадян. Яких можна зрозуміти, хоч би вивчивши результати соціологічних
досліджень. Якщо навіть це не є занадто складно для тих, хто щодня у мріях
приміряє те чи інше крісло на політичному Олімпі, якщо не головний трон.
Так от, 3 лютого Фондом «Демократичні
ініціативи імені Ілька Кучеріва» разом із Київським міжнародним інститутом
соціології було проведене опитування учасників Майдану. Результати якого щось
пояснюють, а якісь запитання і породжують.
Серед протестувальників, як і раніше,
значно переважають приїжджі – 88%, кияни становлять 12%. Питання до опозиції: а
де надпотужні столичні партійні структури, де їхня мобілізаційна робота в
окремих районах, мікрорайонах, кварталах? Немає роботи, чи немає довіри до тих,
які ще для мешканців провінції виглядають лідерами, і для киян – «так собі»
депутатами?
Серед приїжджих переважають жителі
західної України (55%, було 42%), решта – з центральної України (24%) та зі
сходу і півдня (21%). Чому б не посилити пропагування цієї інформації, коли з
провладних ЗМІ тільки чутно про «навалу галічмонів»? Розвіяти міф, яким зараз
залякають весь так званий «біло-блакитний пояс» Півдня та Сходу?
Як і раніше, найбільше на Майдані
спеціалістів з вищою освітою (27%, було 22%), тобто людей, яким просто
ментально неприйнятним є коритися верховодам країни з «тюремними
університетами». Істотно додалося підприємців (17%, а було 12%, ) – це
середовище, яке не хоче втратити все тільки через те, що хтось народився у
Києві або Чернівцях, а хтось – в Донецьку чи Макеєвці. Дещо менше стало
студентів (з 10% до 6%, зрозуміло, сесійний період) та пенсіонерів (з 11% до
7%, при такій погоді літнім людям вистояти стає все важче).
Що ж привело всіх їх на Майдан,
можливо, гучні заклики лідерів? Проте 61% опитаних серед основних мотивів
називають насамперед жорстокі репресії влади проти учасників протестів. І вони
стоятимуть найдовше, до перемоги, в пам'ять вже понесених жертв, і з розумінням
того, що поразка або перемир’я означає і для них всіх швидке отримання статусів
«затриманий», «засуджений», «без вісті зниклий» тощо. На другому місці –
прагнення змінити життя в Україні (51%), бо кому ж хочеться такого життя крім
купки носіїв партквитків ПР в кишенях і їхніх прислужників з КПУ? Вагомими
причинами протестів залишаються відмова Януковича від підписання угоди про асоціацію
з Євросоюзом (47%) і прагнення змінити владу в Україні (46%). Дійсно, влада,
яка власноручно створила в людей євро ілюзію і сама ж її розвіяла, повинна бути
змінена, немов старі протерті шкарпетки, і відправлена на смітник (прання тут
вже не допоможе).
Заклики опозиції, насправді, привели
на Майдан лише 3% громадян (ось і весь рейтинг віри в те, що гаслами та
мітингами вона здатна звільнити українців від чергового етапу «покращення»).
Бажання помститися владі за все, що вона творить – стимул для 10%. Це ще не
критична маса для внесення до парламенту законопроекту про право на «суд
Лінча», проте коли подібна ідея кружляє в головах кожного десятого з
протестуючих, декому, мабуть, варто думати про бронювання (про всяк випадок)
чартерів, а ще комусь запастися замість уніформи зі звірячими шевронами
звичайним цивільним одягом і надійним алібі. Значно виріс серед нинішнього
складу Майдану такий мотив, як почуття небезпеки, що Україна вступатиме в
Митний союз і взагалі поверне до Росії (з 14% до 20%). Видно, хоч і перспектива
перетворитися на «підданих його царської ліліпутності» ВВП Першого може тішити
хіба потенційних клієнтів психологів, особа його теперішнього емісара робить
такий варіант розвитку подій малоймовірним. Постарів вже Медведчук, не в тій формі,
щоб Україну до Москви притягти назад.
А чого ж прагне і вимагає Майдан?
Протестувальники вважають головними вимогами відставку Віктора Януковича і
проведення дострокових президентських виборів (85%) та звільнення заарештованих
учасників Майдану, припинення репресій (82%). Хоч тут опозиція добре розуміє
українців і говорить теж саме.
Зате до підтримки переговорного
процесу з владою учасники Майдану не схильні. Ще півтора місяці тому думки
ділилися практично навпіл: 45 % підтримували необхідність переговорів, 47% –
ні. Зараз тільки 27% вважають, що переговори з владою потрібні, а 63 %
налаштовані проти будь-яких переговорів. Логічно, адже переговори можна вести з
політиками, дипломатами, але ж не з бандитами та, брехунами? Ще й за умови, що
дехто х опозиції так і мріє піти на єдине, що вміє – компроміс, тобто – звично
програти.
Насправді, сьогодні найбільше шансів
має програти має сам Янукович і К°. Перш за все, навіть коли він зуміє залити
пожежу народного протесту кров’ю і вмудриться не втопитися у ній самому, для
Путіна він вже списаний, тоді в Україні (чи її «сепаратизованій» частині)
намісник – Медведчук. Якщо ж розум та інстинкт самозбереження спрацює в самого
Віктора Федоровича, чи його шевронного «зоопарку» з МВС (або армійці нарешті
проведуть якісь позапланові маневри на бронетехніці десь там, де їх не
чекають…), отже, справа не доходить до кровопролиття і відбуваються
президентські вибори, Янукович неминуче програє їх будь-кому з представників
опозиції у другому турі. Це вже результати іншого соціологічного дослідження,
проведеного центром «Социс» та Київським міжнародним інститутом соціології.
Загалом у першому турі серед тих, хто
візьме участь у виборах, за Януковича проголосували б 29,5%, за Кличка – 28,7%,
за Порошенка – 18,6%, за Яценюка – 9,2%, за Симоненка – 4,7%, за Тягнибока –
3,8%, за іншого кандидата – 4,9%.
Згідно з дослідженням, у разі виходу в
другий тур Віталія Кличка і Януковича, поєдинок закінчується з рахунком 63,9% –
36,1%. У випадку поєдинку за участю Порошенка перемога не менш яскрава: 62,3% –
37,7%. В Яценюка теж непогані бали: 58,4% – 41,6%. Тягнибок також долає
теперішнього лідера «бандитського» режиму: 54,4% – 45,6%. Для любителів
політичних фантазій, соціологи навіть запропонували варіант появи в другому
турі Юлії Тимошенко. Звичайно, і вона здобуває перемогу з рахунком 57,4% –
42,6%. Варте уваги те, що найбільші (хоч примарні) шанси і кількість голосів в
Януковича зростають, коли б в другому турі його доля звела на політичному ринзі
з Тягнибоком, Яценюком чи хоч би Тимошенко. Але, коли дійде до виборів, і він
туди таки ризикне податися, суперником у нього буде хтось з важковаговиків, і
шансів немає навіть теоретично.
Соціологи стверджують, що сьогодні
потрібно говорити і шукати компромісів не між опозиційною «трійкою», а реально
існуючою «четвіркою». Хоча, якщо подивитися на симпатії громадян, насправді
декому з політиків власне і ставлять «трійки» у вигляді оцінки. Натомість,
перемовини, домовленість і перемога стали б ближчими, коли б ефективно
спрацювала «двійка». Хоч у будь-якому випадку для Януковича це вже не важливо.
Немає коментарів:
Дописати коментар