Вуглепром на прокорм.

Хто залишиться на фінансових потоках держшахт

 Після планованої в 2013 р. приватизації 13 вугільних держоб'єднання частина шахт залишається у власності держави. Це означає, що фігури з оточення президента Віктора Януковича збережуть свій вплив на галузь. Хоча вже і в урізаному вигляді. Спробуємо розібратися, хто зможе як і раніше заробляти сотні мільйонів гривень на контрактах з держшахтами.

Ті ж на манежі

ДП "Селидіввугілля" хоч і не потрапило в перелік підлягають розпродажу, але має бути протягом нинішнього року корпоратизоване. По суті це означає передпродажну підготовку. У такому разі його перехід до ефективного приватного власника слід очікувати в 2014 р. Якщо не станеться якихось екстраординарних подій, зрозуміло.

Найбільш реальним претендентом на це ДП є Донбаська паливно-енергетична компанія Рината Ахметова. Оскільки належний йому холдинг "Гірські машини" давно і щільно працює з "Селідоввугілля".

Наприклад, у грудні 2012 НПК "Гірські машини" став переможцем тендеру на поставку для "Селідоввугілля" устаткування і комплектуючих на 57290000 грн. Раніше, у вересні, з цим же холдингом вугільники уклали контракт на 169 млн грн. і т.д.

Взагалі "Селідоввугілля" знаходиться на 2 місці по закупівлях за держкошти. Всього на 4,58 млрд грн. за 2011-2012 рр.. Більше тільки в "Макіїввугілля" - 8,11 млрд грн. Зараз в об'єднання входять 4 шахти і 3 збагачувальні фабрики.

За підсумками 2011 вуглевидобуток тут виросла на 32,5%, до 1791000 т. У 2012 вдалося зберегти досягнутий показник. З залишаються у держави держоб'єднання "Селідоввугілля" є найбільш привабливим для приватизаторів.

Вплив на його діяльність має депутат Верховної Ради від місцевого округу Ігор Шкіря, у якого з керівництвом ДП тісні давні стосунки. Але чи зможе він це вплив оформити в свою приватну власність - велике питання.

Оскільки "Дзержинськвугілля" в 2011-2012 вів закупівлі обладнання та комплектуючих через ТОВ "Торговий дім" Востокуглемаш ", що входить до ТОВ" Донбаський розрахунково-фінансовий центр "входить до бізнес-орбіту старшого президентського сина Олександра Януковича.

А вже в січні поточного року "Дзержинськвугілля" уклав контракт на постачання з ТОВ "УК" Продакс ", що також входить в орбіту ДРФЦ. Вартість контракту склала 122 510 000 грн. Також у січні тендер на поставку для цього ДП виграло ТОВ" Шангрі- Ла "з ДРФЦ на 44,4 млн грн.

Чи захоче Олександр Вікторович поділитися, хай і не найбільш привабливим, скажемо прямо, активом - невідомо. Поки особливої ​​схильності до компромісу за старшим сином президента помічено не було.

Ш / у "Південнодонбаське № 1" раніше входило до складу "Донецької вугільно-енергетичної компанії". Зараз це окрема ДП з річним видобутком вугілля ДГ під 1 млн т.

Його партнером є ТОВ "Паливно-енергетичний капітал", яке в червні 2012 р. отримало дозвіл на покупку ТОВ "Востокуглемаш", що входить до ДРФЦ. Тобто і тут проглядаються інтереси президентської Сім'ї.

ПАТ "Лисичанськвугілля" хоча і не включено в перелік 13 ДП, які підлягають передприватизаційної підготовки, значиться серед запланованих до приватизації до кінця 2014 р.

Воно включає 4 малопотужних шахти (сумарний видобуток за 2011 - 409,2 тис. т. в основному марки Д і ДГ) та для подальшої роботи вимагає великих фінансових вкладень. До прикладу, тільки по шахті ім.Мельнікова проект розвитку оцінюється в 2,9 млрд грн.

Він дозволяє послідовно наростити вуглевидобуток до 700, 800, 850, 900 тис. т. і далі до 2020 до 1 млн т. на рік. По шахті "Привольнянська" для виходу на проектну потужність 600 тис. т. потрібно набагато менше - 367 300 000 грн.

При цьому її промзапаси оцінюються в 43 млн т. За "Новодружеська" передбачений вихід на 600 тис. т., по шахті ім.Капустіна - до 330-350 тис. т. В даний час на шахті ім.Мельнікова здійснюється спільний інвестпроект з Державним банком розвитку Китаю.

Він виділив кредит на закупівлю китайського устаткування, що дозволяє запустити в експлуатацію нову лаву. Проект курирує перший заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Ігор Попович, якого експерти відносять до групи впливу депутата ВР Юрія Іванющенка.

На інтерес Ю.Іванющенко до цього об'єднання вказують закупівлі обладнання та комплектуючих через зареєстроване в м.Єнакієве ТОВ "Укртехмаркет ЛТД", яке вважається близьким до депутата.

Так, вже в середині лютого "Лисичанськвугілля" домовився про закупівлю через "Укртехмаркет ЛТД" арочного і трапецієвидного кріплення на 73860000 грн. Раніше, в 2011-2012, ПАТ також набувало необхідне обладнання через цю структуру.

ДП "Антрацит" зараз працює на максимальних обертах. У 2012 воно подолало планку вуглевидобутку в 2 млн т. Такий результат за останні 10 років тут був досягнутий всього 1 раз, в 2008 р.

Обидві шахти ДП працюють з середньодобовою навантаженням 5,65 тис. т., забезпечуючи високу рентабельність. Інвестором "Антрациту" є ПрАТ "Луганська вугільна компанія", що належить братам Івану і Сергію Аврамовим. Вони, в свою чергу, є бізнес-партнерами Ю.Іванющенко.

ДП "Вугільна компанія" Краснолиманська "включає однойменну шахту і збагачувальну фабрику. Вугілля марки Г тут видобувають на відносно невеликий, як для Донбасу, глибині - 545 м. Та й пласти йдуть майже горизонтально (кут падіння в середньому 10 °), що дає широкі можливості для механізації і підвищення продуктивності.

Правда, місцеве вугілля є високосірчисті: 2,4-2,9%, а також має підвищену зольність, до 39%. Раніше "Краснолиманська" входила в ДП "Красномармейскуголь" і видобуток тут перевищувала 2 млн т. на рік. Кілька років "ВК" Краснолиманська "щільно співпрацювала з НПК" Гірські машини "Р.Ахметова з постачання обладнання.

Але з 2010 р. "намалювався" новий партнер в особі ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія" Краснолиманська "із засновником ТОВ" УГК-2000 ", президентом якої, до обрання у ВР, значився Ю.Іванющенко.

У 2011 поставки конвеєрної стрічки, насосів і машинного масла на 13,3 млн грн. для "ВК" Краснолиманська "дісталися ПП" Лантан Компані ", яка в інших тендерах брала участь разом з вищезгаданим" Укртехмаркет ЛТД ".

ПАТ "Шахтоуправління" Донбас "включає 2 шахти з загальною річною потужністю 1,4 млн т. на рік і входить в орбіту групи" Донецьксталь "Віктора Нусенкіса. За підсумками 2011 р. ПАТ відзвітувало про чистий збиток в 255 млн грн.

Втім, якщо б з підприємством дійсно все було так погано, навряд чи Віктор Леонідович виявляв би до нього інтерес. За даними фінансової звітності, одним з основних кредиторів ш / у "Донбас" є ТОВ "Шахта" Донбас ", контрольоване В.Нусенкісом.

Крім того, приналежний йому завод "Донецьксталь" - один з основних споживачів продукції ш / у "Донбас". Як відомо, В.Нусенкіс раніше знаходився в одному кроці від приватизації ш / у.

Але в 2009 р. наказ про створення ЗАТ, в якому одним із засновників ставало ТОВ "Шахта" Донбас ", був скасований. Втім, шанси дістати даний актив власник" Донецьксталі "зберігає.

У нинішнє скликання ВР від правлячої Партії регіонів пройшли його бізнес-партнери: Леонід Байсаров, який очолює ш / у "Покровське", і генеральний директор заводу "Донецьксталь" Олександр Риженков. Так що за потрібне рішення тепер є кому поклопотатися.

Таким чином, поява нових гравців в українському вуглепромі не передбачається. Сюди продовжують надходити з держбюджету мільярди гривень, які просіваються мільйонними струмочками через сита фірм-посередників - щоб у підсумку осісти на рахунках зарубіжних офшорів.

Як вода в пісок

Поки міністерство доходів і зборів Олександра Клименка ламає голову над новими варіантами наповнення бюджету, гроші звідти витягає Міненерговугілля. Дані за січень показують негативні тенденції: фактична собівартість вуглевидобутку зросла на 21% до аналогічного періоду 2012, його середня ціна реалізації навпаки, знизилася на 27%.

Разом маємо 1561 грн. / Т. собівартості товарної вугільної продукції в держсекторі, яка продавалася по 491 грн. / т. Враховуючи загальний обсяг її виробництва за січень 1255000 т., отримаємо сумарний чистий збиток 1343000000 грн.

Для його компенсації з держбюджету було виділено 1086000000 грн. Непокритий залишок становить 257 млн ​​грн. Правда, замміністра І.Поповіч на лютневій зустрічі з керівництвом Укрвуглепрофспілки озвучив дещо інші цифри відпускної вартості.

За його словами, на складах держшахт і збагачувальних фабрик в загальній складності скупчилося 1330000 т. вугілля, або близько 800 млн грн. в грошовому еквіваленті. У такому випадку ціна реалізації виходить вище - 602 грн. / Т.

Але навіть у цьому випадку збитки по держсектору вуглепрому виходять колосальні. До того ж вони мають властивість накопичуватися.

Так, голова профспілки працівників вугільної промисловості Віктор Турманов в листі на ім'я прем'єра Миколи Азарова від 1 лютого повідомив, що станом на 28 січня шахтарям у держсекторі виплачено 324 730 000 грн. грудневої зарплати з 1282000000 грн. нарахованої.

Чистий дефіцит коштів на ці цілі В.Турманов оцінив в 322 870 000 грн. (З урахуванням планованих надходжень 261 370 000 грн. Від реалізації вугілля та залишків на рахунках 373 200 000 грн.). А ще держшахти заборгували 130 610 000 грн. за електроенергію.

Треба визнати, що при такому підході грошей на підвищення соціальних виплат і пенсій у бюджеті України не буде ніколи, яких би там новацій не вигадували в Міндоходов.

Тим часом Міненерговугілля будує чергові повітряні замки: мовляв, треба створити дефіцит вугілля на внутрішньому ринку, тоді ціна на нього піде вгору. А щоб при цьому не скорочувати видобуток, побудуємо заводи по газифікації вугілля.

Раніше такі заводи президент Віктор Янукович і прем'єр Микола Азаров разом з тодішнім главою Міненерговугілля Юрієм Бойком збиралися будувати з китайцями. Про відповідні домовленостях повідомлялося в вересня 2012 р.

Спочатку мова йшла про 5 заводах, потім про 3. До кінця листопада 2012 Міненерговугілля обіцяло підписати кредитні угоди під цей проект з Держбанком розвитку КНР.

Тепер в лютому І.Поповіч повідомив, що будівництво заводів обговорювалося з якимись арабськими інвесторами, готовими дати гроші.

І є відчуття, що доля цього будівництва буде така ж, як і в інших національних проектів президента В.Януковича, анонсованих ще в 2010: багатостраждального терміналу з перевалки скрапленого природного газу та швидкісної залізниці з міжнародного аеропорту "Бориспіль" до Києва.

З тих пір вони так і не перейшли з паперової площини в практичну. А розмови про їх реалізацію начебто як створюють видимість бурхливої ​​діяльності президентської команди над витягуванням економіки з кризи ...

Віталій Кримов, спеціально для "ОстроВ"