50% партій в Україні створюється для спекуляції або на виборах, або після них

Однією з причин існування в Україні майже 200 партій директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко пояснює бажанням заробити на продажі політичної сили перед виборами. Про це він заявив в коментарі Тиждень.ua.

 "Насправді діючих в Україні – не більше 10-12 партій, решта – номінальні. Частина з них з’явилася на продаж під час виборчої кампанії, коли спеціально створюють партію, щоб на наступні вибори продати якомусь кандидату. Це дуже поширено. Джерелом виникнення 50% з них є майбутня корупція", – зазначив він.

 На думку експерта, до причин виникнення партій також варто віднести вихід окремого члена політсили.

 "Якщо люди не бачать своїх перспектив, виходять з партії і відкривають нову. Крім цього, певні молодіжні групи, які бачать певні політичні категорії і намагаються представити їх в партії. Причиною виникнення партій також є і наслідування. Наприклад, побачили у ЗМІ про ліберально-демократичну партію Японії і вирішили в Україні її створити", – додав він.

 За словами Небоженка, велика кількість партій вказує на нерозвиненість партійної структури в Україні та відсутність конкретно визначених політичних інтересів.

 "Сьогодні ні одна партія не пов’язана з політичними інтересами. Важко зрозуміти, що спільного між проблемами місцевого самоврядування і партією з назвою Партія регіонів, яка з логічної точки зору повинна займатися саме розвитком регіонів. Або партія "Батьківщина", що взагалі не пов’язана ні з якими ідеологічними кодами, а лише з лідером. Чи "Фронт змін"… Така назва може виникнути тільки в кабінетах і в головах забезпечених політтехнологів", – вважає він.

 Водночас експерт вважає, що тенденції в Україні зміняться.

 "Декілька великих партії: "Наша Україна", "Батьківщина", Партія регіонів будуть розколюватися на інші партії лівого і правого напрямку. Оскільки вони створювалися під лідерів... До речі, в Польщі також було близько 150 партій, а потім чимало "повмирало" і залишилися тільки основні", - зазначив він.

 Нагадаємо, за даними Державної реєстраційної служби, в Україні існує 199 партій, з них чотири - у стадії ліквідації.

 За результатами опитування громадської думки Київського міжнародного інституту соціології, проведене з 8 до 17 лютого, українцям найважче визначитись з політичною приналежністю Радикальної партії Олега Ляшка, партії Наталії Королевської, "Нашої України" та КПУ.

Довідка

 Усі партії, за визначенням американського політолога Стівена Коена, діляться на чотири типи: 1) партії, що представляють політичний клас, верству населення; 2) партії, створені перш за все для участі у виборчих кампаніях - "машини для голосування", що мають на меті провести своїх кандидатів на ключові посади, як у США; 3) "парламентські" партії, які поширені на теренах континентальної Європи - Великобританії, Франції, і готують виборців, здійснюють контроль над парламентським курсом; 4) "партії-клуби" - масові партії, які об'єднують людей не за їх причетністю до політичної лінії, а за спільністю поглядів, інтересів і запитів.

 У багатьох випадках діяльність парламентів сприяла становленню і розвитку демократичних політичних традицій, формуванню політичної культури. У цьому відношенні поняття "парламентаризм" і "демократія" є, за визначенням Володимира Шаповала, близькими і навіть синонімічними.

 В Україні витоки парламентаризму сягають коренями у часи вічового устрою Київської Руси, козацьких рад, Конституції Пилипа Орлика.

 Основні програмні положення українських партій 1885-1914 років, як свідчить історик Олександр Власенко, характеризуються наявністю таких рис:

 По-перше, більшість партій лівого, ліво-центристського та центристського спрямування бачили Україну парламентською республікою.

 По-друге, між західноукраїнськими і подніпровськими партіями наприкінці ХIX - початку ХХ століть були відмінності. Перші бачили необхідність у розбудові незалежної держави, створенні українського парламенту як єдиного органу законодавчої влади в Україні. Другі залишалися вірними гаслам автономії у складі трансформованої Російської держави. Ілюзії щодо такого розв'язання проблеми суверенітету загинули лише під вогнем більшовистських гармат по Києву у січні 1918 року.

Джерело: http://www.newsru.ua/ukraine/27apr2013/easy_money.html