- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

середу, 2 травня 2018 р.

ГЕНОЦИД - ЩОРІЧНА ДОПОВІДЬ УПОВНОВАЖЕНОГО З ПРАВ ЛЮДИНИ 2017

РОЗДІЛ 1. СТАН ДОТРИМАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ
Результати парламентського контролю Уповноваженого з прав людини у сфері дотримання соціально-економічних прав громадян засвідчили, що … у 2017 році не зупинили тенденцію подальшого погіршення ситуації у цій сфері.

за даними ООН, в Україні за межею бідності живе 60% населення. За версією американського ділового видання Bloomberg, Україна в 2017 році залишається в десятці найбідніших країн світу. Зараз наша країна перебуває на сьомому місці. Перших три місця в рейтингу посідають Венесуела, Південна Африка і Аргентина.
Наслідком існуючої невідповідності законодавству розміру прожиткового мінімуму є штучне зменшення всіх соціальних та пенсійних виплат, нарахування яких проводиться на підставі цього показника, а відтак – і погіршення рівня життя громадян, подальше зубожіння населення та загострення соціальної напруги у суспільстві.
В цілому ж пенсію у розмірі нижче/на рівні межі бідності, визначеної ООН для країн Центральної та Східної Європи (вартість добового споживання на рівні 5 доларів США) станом на 1.01.2018 р. в Україні отримують близько 89 % пенсіонерів.
1.2. Стан забезпечення права людини на працю та дотримання трудових прав Моніторинг Уповноваженого з прав людини у сфері захисту трудових прав засвідчив масові і системні порушення прав людини на працю, своєчасну та в повному обсязі виплату заробітної плати, належну оплату праці
стан дотримання трудових прав громадян значно погіршився, зросла кількість випадків несвоєчасної виплати заробітної плати, незаконних звільнень працівників, неофіційного оформлення трудових відносин
1.2.1. З кожним роком все більше поглиблюється проблема несвоєчасної виплати заробітної плати. Наявність зарплатних боргів призводить до зниження рівня життя працюючого населення та їх сімей, прирікає наших громадян на бідність, генерує зростання соціальної напруги в трудових колективах. Протягом 2017 року, як і в попередні роки, в Україні продовжувала зростати заборгованість із заробітної плати. За даними Державної служби статистики України, заборгованість із виплати заробітної плати працівникам протягом року зросла на 577,4 млн. грн. (або на 32,2 %) і станом на 1 січня 2018 року склала 2,368 млрд. грн.
моніторинг Уповноваженого з прав людини засвідчив, що затверджені Урядом заходи виявилися декларативними, оскільки рівень заборгованості протягом 2016 – 2107 років суттєво зріс.
Заборгованість із виплати заробітної плати є однією з найгостріших соціальних проблем, яка потребує вжиття дієвих та невідкладних заходів з боку органів влади щодо її погашення. Запропоновані Уповноваженим з прав людини у щорічній доповіді за 2016 рік рекомендації щодо шляхів вирішення цієї проблеми наразі залишаються неврахованими.
1.2.2. Нерозв’язаною залишається проблема забезпечення працюючої людини належним рівнем заробітної плати.
загальний рівень оплати праці українців все ще лишається вкрай низьким. Так, за даними Держстату, середньомісячна заробітна плата штатного працівника у 2017 році становила 7104 грн (206 євро), що не перевищило навіть розміру мінімальної заробітної плати у країнах ЄС (найнижча з яких у Болгарії – 235 євро, у Польщі – 453 євро, Чехії – 407 євро).
Актуальним залишається питання нерівності в оплаті праці. Так, співвідношення в оплаті праці між працівником основної професії та керівником підприємства подекуди досягає 1:200, різниця між розмірами заробітної плати працівників бюджетної та небюджетної сфер складає 30%, а гендерний розрив в оплаті праці – майже 25%. Різниця між заробітною платою працівників Тернопільської області та м. Києва складає 2,1 раза, а працівники сфери надання поштових та кур’єрських послуг отримують у 7,3 раза менше, ніж працівники авіаційного транспорту.
моніторинг Уповноваженого за зверненнями громадян та офіційні дані Державної служби статистики України засвідчили, що у 2017 році значного поліпшення ситуації на ринку праці не відбулося, частка зневірених осіб в пошуку роботи, яка відповідала б їх професійно- кваліфікаційному рівню та з достатньою заробітною платою, на ринку праці збільшується.
За даними Держстату, кількість безробітних (за методологією МОП) віком 15–70 років за 9 місяців 2017 р., порівняно з відповідним періодом 2016 р., збільшилась на 18,2 тис. осіб, або 1,1%, та становила 1,7 млн. осіб. Серед безробітних дві третини складали мешканці міських поселень (1,1 млн. осіб), решту – сільські жителі. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) віком 15–70 років у цілому по Україні становив 9,4% економічно активного населення зазначеного віку, а серед населення працездатного віку – 10,0%.
Найвищий рівень безробіття (за методологією МОП) спостерігався серед молоді віком 15–24 роки, а найнижчий – серед осіб віком 50–59 років. Більш як дві третини безробітних шукали роботу самостійно (69,1%), а решта зверталася за допомогою до державної служби зайнятості. За статистичними даними Державної служби зайнятості, значна частка осіб, що звертаються за пошуком роботи до державної служби зайнятості, – це громадяни з вищою освітою (43% зареєстрованих безробітних мали вищу освіту). Водночас попит роботодавців залишається найбільшим на кваліфікованих робітників з інструментом (24% від загальної кількості заявлених вакансій), а також на робітників з обслуговування, експлуатації устаткування та машин (18%).
за результатами дослідження соціологічної групи «Рейтинг», оприлюдненими в жовтні 2017 року, 44% українців шукають роботу за кордоном  або свідомо погоджуються на пропозиції роботодавців працювати без оформлення трудових відносин та отримувати заробітну плату «в конверті». За різними оцінками експертів, у 2017 році від 5 млн. до 8 млн. українців знаходилися на заробітках за кордоном, майже 70 % без офіційного оформлення трудових відносин.
1.3. Стан дотримання прав громадян на охорону здоров’я
Результати парламентського контролю Уповноваженого, численні звернення громадян свідчать про подальше погіршення стану дотримання прав громадян на охорону здоров’я. Показовими для оцінки загальної ситуації у сфері охорони здоров’я, що склалася за останні роки в Україні, є показники рівня смертності та інвалідизації населення. Так, загальний показник смертності за останні п’ять років утримується на рівні 14,5 випадка на 1000 населення, проти 6,5 в країнах – членах Європейського Союзу.
кількість померлих суттєво перевищує кількість народжених: на 100 померлих – 64 народжені.
Зберігається й загальна тенденція збільшення кількості осіб з інвалідністю. Якщо наприкінці 80-х років загальна чисельність осіб з інвалідністю становила близько 3% усього населення, то на сьогодні це вже близько 6% населення України. Так, у 2017 році загальна чисельність осіб з інвалідністю в Україні становила понад 2,6 млн. осіб. При цьому за останні п’ять років кількість дітей з інвалідністю зросла майже на 20 тисяч осіб та становить майже 157 тисяч.
1.3.4. Залишається нерозв’язаною проблема доступу пацієнтів до найбільш ефективних, якісних та безпечних лікарських засобів.
Так, поставки за використані у 2015 році кошти державного бюджету було виконано в повному обсязі лише в лютому 2017 року. На сайті Міністерства охорони здоров’я України станом на 22.01.2018 розміщено інформацію про те, що в Україну поставлено 72,82% лікарських засобів та медичних виробів, закуплених через міжнародні організації за кошти державного бюджету 2016 року. Ситуація по міжнародних організаціях була такою: ПРООН - 87,39%; UNICEF - 45,23%; Crown Agents - 66,86%. Водночас, за інформацією, встановленою за результатами моніторингу та зверненнями громадян, деякі із цих лікарських засобів мали обмежений термін придатності, що створює ризики та загрози для здоров’я пацієнтів при їх використанні.
1.3.5. Протягом останніх трьох років гострою та нерозв’язаною залишається проблема незабезпечення життєво необхідними лікарськими засобами пацієнтів, які мають рідкісні (орфанні) захворювання.
1.3.6. Особливої гостроти набула проблема забезпечення пацієнтів безоплатно та на пільгових умовах лікарськими засобами за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування у зв’язку з невнесенням до Національного переліку основних лікарських засобів великої кількості життєво необхідних ліків.
Уповноваженим з прав людини було внесено подання Прем’єр-міністрові України Гройсману В.Б., в якому наголошено на необхідності негайного перегляду Національного переліку основних лікарських засобів, оскільки існував величезний ризик залишення найвразливіших категорій пацієнтів без необхідних їм лікарських засобів, що може призвести до ускладнення перебігу захворювання, або навіть до незворотних процесів – аж до летальних випадків.
1.3.9. З кожним роком ускладнюється вирішення питань отримання громадянами кваліфікованої медичної допомоги.
1.4. Основні проблемні питання у сфері дотримання права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля
Як засвідчують результати парламентського контролю Уповноваженого з прав людини, незважаючи на правові та політичні ініціативи України у сфері захисту навколишнього середовища як на національному, так і на міжнародному рівні, стан забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, вільний доступ до інформації про стан довкілля, участь громадськості у прийнятті екологічно важливих рішень є незадовільним.
1.4.1. На сьогодні актуальними для вирішення залишаються питання засмічення навколишнього середовища твердими побутовими відходами, забруднення атмосферного повітря шкідливими небезпечними викидами, неякісна питна вода та антисанітарія, знищення та скорочення площ лісів, незабезпечення права громадськості на участь у прийнятті рішень, що впливають на стан довкілля, та інші проблемні питання.
Моніторинг Уповноваженого з цих питань також свідчить про вкрай загрозливу екологічну ситуацію в Україні, а стан забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя й здоров’я довкілля – як незадовільний.
1.4.2. Право на чисте атмосферне повітря.
ступінь впливу техногенних чинників на природні ресурси, зокрема на повітряний басейн, залишається досить високим. Так, за даними Державної служби статистики України, щороку в атмосферне повітря потрапляє 72–150 кг забруднюючих речовин на одну особу, у т.ч. найбільш небезпечних: діоксиду сірки 20–32 кг, діоксиду азоту 5,6–13,6 кг, оксиду вуглецю 20–62 кг, неметанових легких органічних сполук 1,2–7,5 кг на одну особу. При цьому мінімальні показники основних забруднюючих речовин у повітря наведені без розрахунків обсягів викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел забруднення. За підрахунками науковців, у структурі чинників, що формують ризик здоров’ю, перше місце займає атмосферне повітря, а друге – продукти харчування. Нині ж ризики для здоров’я людей від забруднення повітря не викликають сумнівів.
1.4.3. Залишається гострою проблема забезпечення людей якісною питною водою, централізованим водопостачанням та належними санітарно-гігієнічними умовами.
Основні показники використання і відведення води, що надані Державним агентством водних ресурсів України, також є невтішними. Йдеться, зокрема, про те, що потужність очисних споруд щороку скорочується і протягом останніх п’яти років вона скоротилася на 1637 млн. м³. Це також стосується й загального водовідведення, яке скоротилося на 2237 млн. м³. Обсяг забруднених зворотних вод у поверхневі водні об’єкти становить від 700 до 1600 млн. м³ води, з них 24 % ті, що не проходили очистку. Частка домогосподарств, житло яких обладнано водопроводом становить лише 79 %, а каналізацією – 78,4 %.
1.4.4. Особливої уваги потребує проблема знищення та скорочення площ лісів
Рівень лісистості в країні є одним із найнижчих серед країн Європейського Союзу. Причиною цього є низький рівень культури лісокористування, надзвичайно високі темпи вирубки та експлуатації лісів.
площа рубок лісу щороку складає від 382,0 до 418,0 тис. га, при цьому площа відтворення лісів становить від 58,0 до 71,0 тис. га. Однією з основних причин зменшення площ лісів, крім вирубок, є пожежі, які щороку становлять 1250–3810 випадків. Внаслідок пожеж кожного року уражається близько 5,4 тис. га площ лісових земель, а згорає лісу від 32559 до 343724 м³.
моніторинг Уповноваженого з прав людини дає підстави стверджувати, що катастрофічне зменшення лісових площ відбувається через брутальне порушення принципів ведення лісового господарства, які грунтуються на засадах сталого розвитку, безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів.
як свідчить моніторинг Уповноваженого, громадськість прагнуть всіляко відсторонити від прийняття екологічно важливих рішень.
1.4.6. Дедалі актуальнішим та гострішим стає питання поводження з відходами та сміттям. Протягом минулих років Україною не зроблено вагомих кроків і в цьому напрямі. Офіційна статистика свідчить про те, що в країні щороку утворюється близько 350–400 млн. т відходів, з них побутових та подібних відходів 9,5–13,2 млн. т. При цьому спалюється всього близько 1,0 млн. т відходів. На стихійних звалищах щороку розміщується близько 100 тис. т відходів.
через відсутність єдиної державної політики у сфері поводження з відходами та невиконання протягом багатьох років зазначених завдань порушуються права громадян на безпечне для життя й здоров’я довкілля, а також виникають сміттєві колапси у населених пунктах країни.
1.5. Окремі проблемні питання у сфері дотримання житлових, майнових та фінансових прав громадян
1.5.1. Забезпечення права на житло пільгових категорій громадян.
знову і знову слід констатувати, що проблема із вкрай низьким забезпеченням безкоштовним житлом громадян, які перебувають на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, у тому числі і тих, які мають пільги на позачергове та першочергове отримання житла, продовжує залишатися однією із найгостріших соціальних проблем в Україні.
у зв’язку із недостатністю державного фінансування придбання житла для пільгових категорій осіб, які перебувають на квартирному обліку у виконавчому комітеті міської (селищної, сільської) ради, придбання житла за кошти місцевого (селищного, сільського) бюджету є непомірним навантаженням на бюджет, а тому практично у місцевому (селищному, сільському) бюджеті відсутні фінансові ресурси на вищезгадані цілі.
1.5.3. Окремі питання дотримання майнових прав громадян у сфері фінансових послуг. Результати моніторингу Уповноваженого також засвідчили, що протягом 2017 року продовжувались також порушення майнових прав громадян – споживачів фінансових послуг.
У 2017 році значно зросла кількість звернень громадян до Уповноваженого щодо забезпечення права на отримання компенсаційних виплат з погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями в установах Ощадного банку СРСР, страховими свідоцтвами колишнього Держстраху СРСР і Укрдержстраху, а також державними цінними паперами колишнього СРСР.
Однак востаннє компенсаційні виплати здійснювались лише у 2012 році.
У Державному бюджеті України на 2018 р. видатки на обслуговування державного боргу та заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень також не передбачені. Неодноразові звернення Уповноваженого до Уряду України щодо необхідності розв’язання цієї проблеми, на жаль, не були враховані.
переважна кількість громадян, яким держава має здійснити компенсаційні виплати, належить до соціально незахищених верств населення. Найчастіше це люди похилого віку, які отримують мізерну пенсію та перебувають у скрутному фінансовому становищі.
Нестабільна економічна ситуація, девальвація гривні та загальне зростання цін на товари і послуги унеможливлюють вирішення проблеми виконання громадянами – позичальниками зобов’язань за кредитними договорами.
На сьогодні не втрачає актуальності також проблема, що виникла у громадян, які постраждали внаслідок шахрайських дій ТОВ “Кредитно-інвестиційний центр” і ТОВ “Інвестиційно- розрахунковий центр”, пов’язаних з ПАТ “Банк Михайлівський”.
1.5.4. Стан додержання земельних прав громадян
Як засвідчують провадження Омбудсмана за зверненнями громадян, наявна інформаційна система Держгеокадастру не забезпечує належний доступ до інформації для оформлення та отримання у власність або користування земельних ділянок всіх форм власності. Не здійснено й повної інвентаризації земель за формами власності та суб’єктами господарювання. Як наслідок, відсутня база даних про всі земельні ділянки, їхні межі, розміри, правовий статус; якість земель. Зазначене не дозволяє провести обґрунтовану оцінку земель та визначально створює умови для конфлікту інтересів під час реалізації права на землю.
Для реалізації земельної реформи в Україні потрібні фінансові ресурси. Разом із тим на сьогодні бюджети всіх рівнів не забезпечують навіть базові, гарантовані громадянам законодавством, соціальні права та стандарти. Банківська система України недієздатна, до неї немає довіри у громадян та інвесторів для залучення коштів. Не завершено реформу децентралізації влади, що ускладнює процеси самоврядного управління громадами у питаннях розпорядження, контролю та стимулювання розвитку земельних ресурсів і сільськогосподарського підприємництва, а також формування передумов для збереження та комплексного розвитку сільських територій, їх соціальної інфраструктури. Не завершено судову реформу, наявний дефіцит кадрів суддівського корпусу, відсутність системи спеціалізованих земельних судів або арбітражу на рівні територіальних громад. Таким чином, відсутня і дієва система захисту у разі виникнення земельних спорів.
питання нерівномірного розподілу бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції. Так, майже половину від загального обсягу дотацій сільгосптоваровиробникам для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції (ПДВ) (4 млрд грн.) отримали два агрохолдинга – “Миронівський хлібопродукт” (34,7% – 1,4 млрд грн.) та “Укрлендфармінг” (12,9% – 517 млн грн.). Для порівняння, згідно з інформацією, оприлюдненою на офіційному сайті Запорізької облдержадміністрації, сільськогосподарські підприємства Запорізької області загалом у 2017 році отримали з бюджету компенсацій (кредитних та витратних) і дотацій (молочного господарства) у розмірі 15 млн грн. Майже 93 млн гривень з державного бюджету отримали у 2017 році сільгоспвиробники Чернігівської області на розвиток і підтримку своїх підприємств.
Водночас малі та середні фермерські господарства не сприймають позитивно встановлений законодавством у 2017 році принцип розподілу дотації: хто більше податків сплачує із внутрішнього ПДВ у бюджет – той більший розмір дотацій отримує. Адже в такому разі, за твердженням представників малих та середніх фермерських господарств, агрохолдинги з великими прибутками отримають левову частку всіх дотацій, а інші – не матимуть від держави достатньої підтримки.
Однак світовий досвід свідчить, що основу аграрного сектору країн з розвинутою ринковою економікою становлять сімейні ферми, а не агрохолдинги.
1.5.4.2. Результати моніторингу Уповноваженого з прав людини у сфері дотримання земельних прав громадян свідчить, що кожного року кількість повідомлень від громадян до Уповноваженого про порушення їх земельних прав тільки зростає.
Окремо слід наголосити на зростання у 2017 році кількості рейдерських захоплень фермерських господарств – із застосуванням зброї, найманців та кровопролиттям. За статистикою Асоціації фермерів та приватних землевласників України, в 2017 році в Україні відбулося більше півтисячі випадків рейдерських захоплень майна, техніки, врожаїв, шахрайських дій по відношенню до реальних власників господарств. Ситуація з рейдерством існує в усіх без виключення регіонах України.
результати моніторингу Уповноваженого засвідчують, що неабияку роль у рейдерському захопленні фермерських підприємств відіграють недобросовісні дії реєстраторів речових прав, які за підробленими документами перереєстровують право оренди з законних орендарів на шахраїв.
Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади, які передають земельні ділянки комунальної чи державної власності у власність відповідно до повноважень, всупереч вимогам Земельного кодексу України затягують розгляд клопотань щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або відмовляють у наданні дозволу, не надаючи при цьому обґрунтованої відмови.
проблема щодо відображення інформації про вільні земельні ділянки органами місцевого самоврядування залишається невирішеною.
РОЗДІЛ 2. ПРАВО НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ
судова реформа, яка триває в Україні вже декілька років поспіль, негативно впливає на якість судочинства в цілому, створюючи загрозу порушення права кожного на справедливий суд та безумовно порушуючи право на розгляд справи у розумні строки.
2.1. Доступ до правосуддя
Європейський суд з прав людини при розгляді справ щодо доступу до правосуддя неодноразово вказував, що вимога сплатити судовий збір є обмежувальним заходом, який попереджує подання необґрунтованих, безпідставних позовів та перевантаження судів.
судовий збір має бути “розумним”, співвідносним із правом, що захищається, тобто таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений, перевіряючи, чи був дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи та правом заявника на доступ до правосуддя: правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси у суді. Саме для забезпечення такого балансу суди повинні мати можливість звільнити від сплати судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію.
Саме зменшення розміру судового збору, звільнення від сплати або відстрочення сплати передбачені низкою законодавчих актів України
ситуація з можливістю обмеження доступу до правосуддя через непомірно великі ставки судового збору залишається загрозливою. Так, станом на 12 грудня 2017 року вказаними змінами до Закону України «Про судовий збір» збільшено:
- максимальну ставку судового збору за подання заяви майнового характеру (із 150 до 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб);
- ставку судового збору за подання апеляційної скарги (із 110% до 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги);
- ставку судового збору за подання касаційної скарги (із 120% до 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги).
2.2. Дотримання права осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку
Не зважаючи на те, що відповідно до статті 36 КПК нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює прокурор, органами прокуратури у своїй більшості не вживаються заходи, спрямовані на належне, протягом розумного строку проведення досудового розслідування.
особи, стосовно яких справи порушувались та застосовувались запобіжні заходи, після внесення відомостей до ЄРДР мають невизначений процесуальний статус, оскільки їм не повідомлено про підозру, кримінальне провадження стосовно них не закрито. У зв’язку з цим такі особи позбавлені права оскаржити в порядку, передбаченому статтями 303-307 КПК 2012 року, відмову слідчого чи прокурора у скасуванні чи зміні запобіжного заходу, звільненні з-під арешту належного їм майна тощо.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Водночас положеннями КПК України у редакції 2012 року не було передбачено право особи, якій не повідомлено про підозру, на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора за заявами, клопотаннями з приводу запобіжних заходів, арешту майна, відсторонення від посади, застосованих до неї під час дізнання та досудового слідства, що відбувалось за час дії КПК 1960.
2.3. Порушення права на своєчасне та повне виконання судового рішення
У цьому контексті слід звернути увагу на те, що заборгованість за судовими рішеннями, що перебувають на обліку в третій черзі, кожного року стрімко зростає. У 2015 році на обліку в третій черзі знаходилось 776 рішень, у 2016 – 3 418, у 2017 – 7 988. Це свідчить, що державні підприємства, установи, організації беруть на себе фінансові зобов’язання, які потім не виконуються, що призводить до постановлення рішення суду, яке необхідно виконувати за кошти державного бюджету. Станом на 19.12.2017 божниками за невиконаними судовими рішеннями є: державні органи – 157 672 невиконаних судових рішень; державні підприємства – 5 083 невиконаних судових рішень; юридичні особи – 5 090 невиконаних судових рішень.
2.4. Невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення
існує системна практика невиконання слідчими та прокурорами ухвал слідчих суддів, якими зобов’язано їх внести до ЄРДР відомості про вчинені кримінальні правопорушення.
слідчі та прокуратури, інші службові особи, уповноважені на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, ухиляються від свого обов’язку вносити до ЄРДР відомості за заявами та повідомленнями про кримінальні правопорушення, використовуючи хибну практику застосовування Закону України «Про звернення громадян», тобто використовують не передбачені КПК України підстави для відмови у внесенні відомостей до ЄРДР.
2.5. Порушення принципу презумпції невинуватості Останнім часом мають місце непоодинокі випадки поширення посадовими особами правоохоронних органів різного рівня у ЗМІ інформації, яка за своїм змістом порушує принцип презумпції невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
2.6. Неефективне досудове розслідування Численними є скарги до Уповноваженого на неналежне проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень та внаслідок цього – безпідставне прийняття рішень про їх закриття.
практика закриття кримінальних проваджень без проведення належного досудового розслідування була актуальною і в 2017 році.
2.8. Порушення права на недоторканність житла особи, безпідставне вилучення майна під час проведення обшуків
Протягом 2017 року до Уповноваженого надійшли скарги заявників, які свідчать про те, що в рамках розслідувань кримінальних проваджень, у яких вони не є учасниками, на підставі ухвал слідчих суддів проведено обшуки і вилучене особисте майно, речі та документи.
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРЕВЕНТИВНОГО МЕХАНІЗМУ В УКРАЇНІ
3.1. Загальна інформація щодо кількості та типів місць несвободи в Україні та кількості моніторингових візитів у 2017 році
Загальна кількість установ в Україні, які за формальними ознаками можуть бути віднесені до місць несвободи, станом на 1 січня 2017 року складала 4 738.
3.2. РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В РОЗРІЗІ МІНІСТЕРСТВ ТА ВІДОМСТВ
3.2.1. Результати моніторингу органів та підрозділів Національної поліції України
Перебування людини під повним контролем органів правопорядку автоматично зумовлює високий ризик порушень прав та свобод людини, оскільки на сьогодні відсутній дієвий контроль за їх діяльністю.
Більшість порушень прав людини працівниками поліції, які виявляються під час моніторингових візитів та при здійсненні проваджень Уповноваженого з прав людини, стосуються безпідставних затримань, застосування фізичного насилля на стадії затримання, незаконного тримання у непередбачених для цього місцях, катувань та жорстокого поводження із затриманими особами. Вказані порушення є наслідком відсутності ефективного розслідування за фактами скоєння протиправних дій працівниками правоохоронних органів, неналежного контролю та покривання керівництвом органів та підрозділів НП України таких випадків, низький рівень знань законодавства у сфері забезпечення прав людини окремими працівниками поліції.
Станом на 01.01.2018 в системі органів НП України функціонувало 1 420 місць, спеціально обладнаних для тримання людей, з них: - 847 кімнат для затриманих та доставлених чергових частин органів НП України, в яких протягом 2017 року утримувалося 2 206 осіб;
- 149 ізоляторів тимчасового тримання (далі – ІТТ), в яких протягом 2017 року утримувалося 81 908 осіб;
- 3 приймальники-розподільники для дітей, в яких протягом 2017 року утримувалася 61 дитина;
- 422 спеціальних палат у медичних закладах, в яких протягом 2017 року утримувалося 404 особи.
Окремої уваги заслуговують рекомендації Підкомітету ООН з попередження катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання за результатами візитів в Україну щодо необхідності заміни транспортних засобів для перевезення затриманих та ув’язнених осіб, в яких недостатньо місця і відсутня вентиляція.
Результати вивчення стану дотримання прав людини у діяльності правоохоронних органів при проведенні моніторингових відвідувань та під час здійснення проваджень Уповноваженого з прав людини свідчать про те, що мають місце факти незаконного обмеження свободи та тримання людей в службових кабінетах працівників органів та підрозділів НП України, у тому числі кімнатах для проведення слідчих дій та інших приміщеннях.
існування негативної практики «неофіційних затримань осіб» (без складання необхідних процесуальних документів). Мають місце непоодинокі випадки тримання фактично затриманих осіб в службових кабінетах без доставлення до ІТТ та позбавлення їх мінімальних процесуальних гарантій захисту прав та свобод людини (право особи повідомити про факт свого затримання, право доступу до адвоката та лікаря).
Незважаючи на гарантоване Конституцією України право людини на свободу від катувань, результати моніторингу, здійсненого відділом моніторингу правоохоронних органів Департаменту НПМ, свідчать про те, що, на жаль, в діяльності окремих органів та підрозділів НП України це ганебне явище продовжує мати місце. Як правило, жертви катувань, перебуваючи під повним контролем представників органів правопорядку, позбавлені гарантій захисту прав і свобод людини та, побоюючись за свою особисту безпеку, повідомляють про такі випадки лише через певний проміжок часу, що негативно впливає на ефективність розслідування таких фактів. Варто зауважити, що процес отримання доказів та матеріалів, які підтверджують факт застосування насильства до особи, з плином часу ускладнюється, оскільки тілесні ушкодження піддаються редукції (зворотному розвитку) і навіть зникають. При цьому у разі нездійснення їх фіксації уповноваженими особами взагалі неможливо підтвердити факт катування, про який повідомляє особа.
Надмірне застосування фізичної сили та спеціальних засобів під час проведення масових заходів
Аналіз практики стану дотримання прав людини під час забезпечення працівниками поліції громадського порядку свідчить, що, на жаль, мають місце випадки безпідставного застосування сили та спеціальних засобів стосовно осіб, які не вчиняли кримінальних чи адміністративних правопорушень. Практика припинення порушення громадського порядку демонструє, що фізична сила та спеціальні засоби застосовуються у деяких випадках не індивідуально до особи правопорушника.
Неналежна реєстрація затриманих осіб Результати моніторингових візитів національного превентивного механізму до місць несвободи НП України та проваджень Уповноваженого з прав людини свідчать, що саме в перші години після затримання підозрювана особа є найбільш незахищеною від неналежного поводження з боку працівників поліції.
Саме на цьому етапі вчиняється найбільша кількість процесуальних порушень. Головним порушенням, яке фактично закладає підґрунтя для всіх подальших, є неналежна реєстрація затриманої особи. Аналіз практики виконання відповідальними за перебування затриманих в органах поліції своїх обов’язків, передбачених статтею 212, частиною п’ятою статті 213 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) та відповідними нормативно-правовими актами, які регламентують їх діяльність, на жаль, свідчить, що зазначені норми Закону носять декларативний характер, а контроль за дотриманням прав затриманих в системі органів НП України відсутній.
Зберігання в службових кабінетах предметів, які можуть бути використані для катувань Відповідно до наказу НП України від 21.07.2017 № 747 «Про оголошення вироків судів стосовно колишніх поліцейських» заборонено зберігання в службових кабінетах органів та підрозділів НП України предметів і речей (ножі, кастети, молотки, гирі, палки, ломи, мотузки, електрошнури тощо), що можуть бути використані для заподіяння тілесних ушкоджень затриманим, доставленим та взятим під варту особам. Однак результати моніторингових візитів до органів та підрозділів НП України свідчать про те, що вказані вимоги, покликані запобігати катуванням, ігноруються працівниками поліції.
Маніпуляція з місцем та часом фактичного затримання особи
в практичній діяльності окремих працівників органів та підрозділів НП України мають місце випадки внесення недостовірних відомостей щодо часу фактичного затримання особи з метою штучного розширення процесуальних строків, в межах яких слідчий, прокурор зобов’язані вчиняти процесуальні дії та приймати процесуальні рішення.
Порушення права на захист
Як свідчать результати моніторингових візитів та проваджень за зверненнями громадян у діяльності правоохоронних органів продовжують мати місце порушення права на захист затриманих осіб. Такі випадки на практиці проявляються у формі:
- несвоєчасного повідомлення регіональних центрів з надання безоплатної правової допомоги про випадки затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, та затриманих за вчинення адміністративних правопорушень;
- незабезпечення можливості для конфіденційного спілкування затриманих осіб із захисником;
- відмова від захисника (або його заміна) без присутності захисника.
Неповідомлення органів прокуратури про факти наявності тілесних ушкоджень у осіб, які поміщаються до ізоляторів тимчасового тримання
Уповноважені службові особи ізолятора тимчасового тримання у разі виявлення фактів наявності тілесних ушкоджень у осіб, які поміщаються до ізоляторів тимчасового тримання, зобов’язані повідомляти про такі випадки органи прокуратури.
мали місце випадки неповідомлення про наявність тілесних ушкоджень у затриманих осіб органів прокуратури.
Медицинская реформа
Ежегодный доклад уполномоченного по правам человека. 2017 год

1.1.        Соблюдение прав граждан на охрану здоровья
Парламентский контроль и жалобы граждан свидетельствуют о дальнейшем ухудшении состояния прав граждан на охрану здоровья. Показателем этого является уровень смертности и инвалидности населения. Так общий показатель смертности последние пять лет удерживается на уровне 14,5 смертей на 1000 населения. В странах ЕС этот показатель 6,5.
Статистические данные: за январь – ноябрь 2017 года численность населения уменьшилась на 181,5 тыс. человек. Количество умерших существенно превышает количество рожденных: на 100 умерших – 64 рожденных. Причина смерти: 68 % - сердечно – сосудистые заболевания, 14% - онкология, 6% - травмы, отравления.  Растет численность инвалидов. Если в конце 80-х годов инвалидов было 3 %, то теперь – 6% населения Украины. В 2017 году численность инвалидов – более 2,6 млн. человек. За последние пять лет численность детей инвалидов выросла на 20 тыс. и составляет 157 тыс. человек.
Принятые в 2017 году законодательные акты по реформированию медицины несут потенциальные риски нарушения конституционных прав человека и гражданина.
Положения статей 4, 6 и 9 Закона Украины «Про государственные финансовые гарантии медицинского обслуживания населения» противоречат 49 статьи Конституции Украины, которой каждому гарантируется право на бесплатную медицинскую помощь и медицинское страхование. Принятый закон предусматривает, что гражданам гарантируется оплата медицинских услуг за счет Государственного бюджета только в границах определенного программой медицинских гарантий и объемом услуг, определенных на соответствующий год.
Нормы этого закона содержат юридическую неопределенность понятия «необходимые медицинские услуги и лекарственные средства», а передача вопросов про оказания медицинских услуг на уровень подзаконного регулирования противоречит статье 64 и части первой статьи 92 Конституции Украины (по которым - конституционные права и свободы граждан не могут быть ограничены, исключительно законами определяются основы социальной защиты и охраны здоровья). 
Законом предлагается внести изменения с существующие законы, что может привести к сужению содержания существующих прав граждан в сфере здравоохранения и является нарушением 22 статьи Конституции.
В соответствии с позицией Конституционного Суда Украины, выложенной в Решении по делу № 1-13/2002 (дело про бесплатную медицинскую помощь) от 29 мая 2002 года, дана официальная трактовка положения части 3 статьи 49 Конституции Украины «в государственных и коммунальных учреждениях охраны здоровья медицинская помощь оказывается бесплатно». Конституционный суд считает неприемлемой позицию отдельных государственных органов установить границу бесплатной помощи в виде ее гарантированного уровня, оказания медицинской помощи только бедным слоям населения или «в рамках, определенных законом».  Это противоречит Конституции Украины!!! Бесплатная медицинская помощь, предусмотренная Конституцией, должна оказываться всем гражданам в полном объеме и удовлетворять потребности человека в сохранении или восстановлении здоровья.
Позиция Конституционного суда и некоторых депутатов в вопросах общеобязательного государственного медицинского страхования не были учтены при принятии этого закона. 
Одновременно, предложенная законом передача функций единого национального заказчика медицинских услуг и лечебных средств, обеспечение целевого использования бюджетных средств новообразованному Уполномоченному органу, который будет реализовывать финансирование медицинских услуг, не обеспечивает соблюдение этих принципов и несет риски коррупционных правонарушений. Этот закон моет привести к непредусмотренным социальным последствиям, в связи с чем Уполномоченный по правам человека обратился к президенту наложить вето на этот закон. Позицию Омбудсмена не приняли во внимание.
В связи с этим Уполномоченный по правам человека обращает внимание, что без применения механизма общеобязательного государственного медицинского страхования делает медицинские услуги для граждан Украины недоступными, платными и такими, которые не гарантируют качество лечения, а соответственно – несет угрозу жизням тысячам соотечественников.
Начатый процесс формирования госпитальных округов (ПКМУ № 932) осуществляется без учета интересов населения, что вызывает социальное напряжение в территориальных громадах.
Реформирование системы здравоохранения осуществляется без надлежащей информационно – разъяснительной работы о цели, содержанию, ожидаемых результатах и соответствующих мероприятий, которые применяются центральными и местными органами власти. Граждане обеспокоены ликвидацией коммунальных поликлиник, боятся ухудшения качества бесплатной медицинской помощи льготным категориям населения и высокой стоимости платных услуг.
Уполномоченный по правам человека неоднократно обращал внимание на необходимость предпринять меры законодательного и организационного характера в сфере закупок лекарственных и медицинских изделий через специализированные международные организации. Состояние дел в этом направлении деятельности МОЗ остается крайне неудовлетворительным. В 2017 года, как и в прошлые годы, процедура централизованных закупок остается непрозрачной для общества, продолжается практика задержки заключения контрактов, не изменены подходы к формированию номенклатуры лекарственных средств, отсутствует контроль выполнения сроков поставки. Так, поставки за неиспользованные в 2015 году средства государственного бюджета было выполнено в полном объеме только в феврале 2017 года.
На сайте МОЗ состоянием на 22.01.2008 г. размещена информация о поставках 72,82 % лекарственных средств, закупленные через международные организации за средства бюджета 2016 года. Ситуация по международных организациям была такой: ПРООН - 87,39%; UNICEF - 45,23%; Crown Agents - 66,86%.
Проведенный мониторинг свидетельствует, что некоторые лекарственные средства имели ограниченный срок годности, что угрожает здоровью пациентов при их применении.
Последние три года острой и не развязанной остается проблема обеспечения жизненно необходимых препаратов пациентам, имеющих редкие заболевания.
Особую остроту получили проблема обеспечения пациентов бесплатно и на льготных условиях лекарственных средств по рецептам врачей при амбулаторном лечении. Причина проблемы - отсутствие в Национальном перечне основных лекарственных средств большого количества жизненно необходимых лекарств. 
До 1 июля 2017 года в  Перечень входило около 1000 наименований лекарственных средств, приблизительно 400 международных непатентованных наименований.
С июля 2017 г. принята ПКМУ № 180, которой были внесены изменения в порядок бесплатного и льготного обеспечения лекарственных средств. В результате пациенты были лишены возможности получать бесплатно или на льготных условиях по рецептам врача более 500 жизненно необходимых лекарственных средств.
В такой ситуации оказались пациенты, имеющие онкологические, социально – опасные, гематологические, редкие, эндокринные, системные, инфекционные, психические, сердечно – сосудистые заболевания; пациенты, перенесшие трансплантацию, лица, требующие гемодиализа.
Принятие законодательных изменений стало проблемным для наиболее уязвимых слоев населения (дети – инвалиды, инвалиды войны, ветераны, пенсионеры).
Уполномоченный по правам человека подал Гройсману «подання», в котором указывалось на необходимость немедленного пересмотра Национального перечня лекарственных средств, поскольку существует большой риск оставить наиболее уязвимых пациентов без необходимых лекарств, что может привести к необратимым процессам и смерти пациентов.
Благодаря общим усилиям 13 декабря 2017 г. Правительство утвердило новую редакцию Национального перечня, который содержит на 60 международных непатентованных наименований лекарственных средств больше.
С каждым годом усложняется решение вопросов получения гражданами квалифицированной медицинской помощи. Ненадлежащая организация обеспечения медицинской помощью, не укомплектованность учреждений охраны здоровья специалистами, некачественное взаимодействие  меду лечебными учреждениями, которые оказывают специализированную и экстренную помощь, приводят к угрозе жизни населения.
Остается проблема защиты прав граждан на установление группы инвалидности и выполнения индивидуальной программы реабилитации инвалида.
1.4. Основные проблемные вопросы в сфере соблюдения прав человека на безопасную для жизни и здоровья окружающую среду
Как свидетельствуют результаты парламентского контроля Уполномоченного по правам человека, несмотря на правовые и политические инициативы Украины в сфере защиты окружающей среды,
состояние обеспечения конституционных прав граждан на безопасную для жизни и здоровья среду,
на возмещение причиненного им ущерба в результате нарушения их прав,
свободный доступ к информации о состоянии природной среды,
участие общественности в принятии экологически важных решений
– остаются неудовлетворительными.
Проведенное социологическое исследование Фондом «Демократические инициативы» и социологической службой Центра Разумкова выявило, что среди наиострейших экологических проблем населения респонденты считают проблему загрязнения природы бытовыми отходами (42 %), загрязнения атмосферы вредными выбросами (39%), уничтожение лесов и некачественную воду (по 37 %).
Мониторинг Уполномоченного по правам человека по вопросам экологии свидетельствует о крайне угрожающей экологической ситуации в Украине, а состояние конституционных прав граждан на безопасную для жизни и здоровья окружающую среду – как неудовлетворительное. 
Право на чистый атмосферный воздух.
Степень техногенного влияния на воздушный бассейн остается достаточно высоким. По данным Госкомстата, ежегодно в атмосферу поступает 72-150 кг загрязняющих веществ на 1 человека, в том числе, наиболее опасных:
20-32 кг на одного человека диоксида серы;
5,6 – 13,6 кг на одного человека диоксида азота;
20- 62 кг на одного человека оксида углерода;
1,2 – 7,5 кг на одного человека неметановых легких органических соединений
При этом, минимальные показатели основных загрязняющих веществ в воздухе приведены без учета объемов выбросов от передвижных источников загрязнения (транспорта).
Ученные считают, что основными причинами, формирующими риски здоровью, первое место занимает атмосферный воздух, второе – продукты питания. Теперь уже риски для здоровья людей от загрязнения воздуха не вызывают сомнений.
Граждане обращаются с жалобами на бесконтрольную обработку полей пестицидами, нарушения санитарного и экологического законодательства.
В 2017 году на заседании Совета ООН по правам человека международные специалисты призвали все страны урегулировать вопросы применения особо опасных пестицидов, которые до сих пор используются в сельском хозяйстве. В Украине таких зарегистрировано 1092. Пестицида являются причиной смерти 200 тыс. человек ежегодно, они способствуют болезни Паркинсона и Альцгеймера, злокачественным образованиям (рак), гормональным нарушениям и т.д. Применение пестицидов загрязняет воздух, грунт, отравляет человека и животных, массово гибнут пчелы. В Украине пестициды применяют!
Основными причинами загрязнения атмосферного воздуха, как и в предыдущие годы, является:
- не допуск предприятиями проверяющих инспекторов
- отсутствие надлежащего государственного контроля за применением пестицидов
- техническая и техногенная изношенности основных фондов и средств производства в промышленности (достигает более 60%)
-  низкие темпы внедрения современных технологий очистки выбросов и безотходных технологических процессов
- проблемы, связанные с реализацией государственной инновационной политики, низкая инновационная активность национальной бизнес – среды
- невыполнение предприятиями – загрязнителями в установленные сроки мероприятий по снижению объемов выбросов до нормативного уровня
- отсутствие санитарно – защитных зон между промышленными и жилыми районами
- уничтожение зеленых зон в населенных пунктах
- рост количества автомобилей
- недостаточное финансирование мероприятий по уменьшению выбросов на государственном и местном уровне

Остается острой проблема качества питьевой воды централизованного водоснабжения и надлежащие санитарно – гигиенические условия
Отсутствие решения этой жизненно важной проблемы в течении многих лет ставит под угрозу здоровье и жизнь граждан, не дает возможность повысить уровень качества жизни населения Украины.
Еще в 1999 г. на конференции «Окружающая среда и здоровье», которая проходила в Лондоне, был подписан Протокол про воду и здоровье к Конвенции про охрану и использование трансграничных водотоков и международных озер. В 2003 г. Украина подписала Протокол и стала стороной соглашения, ратифицировав ее законом № 1066 –IV от 09.07.2003 г. Приказом Министерства экологии и природных ресурсов от 14.09.2011 г. были утверждены Национальные целевые показатели Украины к Протоколу про воду и здоровье. Всего утвердили 15 Национальных целевых показателей. Одновременно, приходится констатировать, что Украина не демонстрирует значительный прогресс в внедрении требований этого Протокола, о чем свидетельствует выполнение только двух Национальных целевых показателей. Это информирование общественности и публикация показателей.
Очевидно, случаи заболеваемости населения некоторыми инфекционными болезнями, которые ежегодно фиксируются в Украине, в полной мере является последствием невыполнения Украиной своих обязательств, взятых по внедрению Протокола про воду и здоровье.
По данным госкомстата, в Украине ежегодно фиксируется от 2179 до 2617 случаев заболеваний инфекционными болезнями на 100 тыс. населения.
Основные показатели использования и отведения воды, которые дает Государственное агентство водных ресурсов, неутешительны. Производительность очистных сооружений ежегодно сокращается; за последние пять лет сократилась на 1 637 млн. м3. Общее водоотведение сократилось на 2237 млн. м3. Объем загрязненных стоков в водные объекты составляет от 700 до 1600 млн. м3, из них 24 % сбрасывают без очистки. Часть домохозяйств, жилые дома которых оборудовано водопроводом составляет лишь 79 %, канализацией – 78,4 %.
Общегосударственная программа «Питьевая вода Украины на 2006 – 2020 г.» (принята 3 марта 2005 г.) остается нереализованной из – за отсутствие финансирования в госбюджетах 2013 – 2017 г.
По данным Счетной палаты, уровень выполнения мероприятий первого этапа программы за счет бюджетных средств составляет 16,9%. При  этом, с государственного бюджета финансировалось только три из 5 предусмотренных мероприятий.
С целью решения проблемы питьевой воды органам власти и местному самоуправлению необходимо выполнить неотложные мероприятия:
- оценку экологического и гигиенического состояния источников питьевого водоснабжения и зон санитарной охраны
- инвентаризацию канализационных очистных сооружений
- строительство и реконструкция водопроводных и канализационных очистных сооружений с целью уменьшения объемов неочищенных стоков в водные объекты, утилизация осадков
- строительство станций доочистки питьевой воды
И т.д.

Проблема уничтожения лесов
Общая площадь лесов Украины 10,4 млн. га, из которых покрытых лесной растительностью – 9,6 млн. га, а лесистость территории страны составляет 15,9% (а научно – обоснованный уровень – не менее 20%). Уровень лесистости в стране один из низших среди стран ЕС. Причина – низкий уровень культуры лесного использования, чрезвычайно высокие темпы вырубки и эксплуатации лесов.
Официальная статистика свидетельствует о том, что при существующих подходах к ведению лесного хозяйства, достижение оптимального уровня лесистости в ближайшее время невозможно. Так, площадь вырубки леса ежегодно составляет от 382 до 417 тыс. га, при этом площадь восстановленного леса составляет от 58 до 71 га.
Одна из основных причин уменьшения площади лесов, кроме вырубки, являются пожары (ежегодно  1250- 3810 случаев). В результате пожаров каждый год гибнет 5,4 тыс. га лесных земель, сгорает от 32559 до 344 724 м3 леса.
Только после общественных протестов, против решений Киеврады о передачи в частную собственность 1400 земельных участков в лесопарковой зоне Бакивнянских лесов, была создана межведомственная группа по вопросам законности строительства некоторых объектов. Однако пока еще эти резонансные вопросы не решены.
Можно утверждать, что катастрофическое уменьшение площади лесов происходит при нарушениях принципов ведения лесного хозяйства. 

Продолжают нарушаться права общественности в процессе принятия решений по вопросам экологии. Мониторинг Уполномоченного по правам человека свидетельствует о всестороннем отстранении общественности от принятия экологически важных решений. Как пример, жители села Кручик Богодуховского района Харьковской области сообщают о нарушении их конституционных прав и игнорирования их мнения по целесообразности начала разработки и добычи сланцевого газа. И такие примеры не одиноки.

Все актуальнее и острее становится вопрос обращения с отходами и мусором.
Официальная статистика: ежегодно образуется 350- 400 млн. т отходов, из которых бытовые 9,5 – 13,2 млн. т. Сжигается – 1,0 млн. т отходов. На стихийных свалках ежегодно размещается около 100 тыс. т отходов. ¾ всех отходов образует добывающая промышленность; 20 % - перерабатывающая промышленность.
Через отсутствие единой государственной политики и невыполнения многие годы принятых программ, права граждан на безопасную окружающую среду нарушаются, мусорные коллапсы возникают по всей стране. Так в марте 2017 году на 25 % площадок по накоплению отходов г. Львов не вывозился мусор, возникла угроза ухудшения санитарно – гигиенической ситуации в городе. Мэр Садовой обратился за помощью - к мэрам других городов.

1.5. Окремі проблемні питання у сфері дотримання житлових, майнових та фінансових прав громадян
1.5.1. Забезпечення права на житло пільгових категорій громадян. Протягом 2017 року до Омбудсмена надійшло 680 звернень громадян про порушення їх житлових прав. Значна кількість цих ЩОРІЧНА ДОПОВІДЬ УПОВНОВАЖЕНОГО З ПРАВ ЛЮДИНИ 2017 www.ombudsman.gov.ua 95 звернень від громадян, які мають право на пільгове отримання житла в позачерговому та першочерговому порядку.
Громадяни, перебуваючи десятками років у черзі, зневірились у тому, що зможуть отримати житло від держави, для них це вбачається нездійсненою мрією. Тому знову і знову слід констатувати, що проблема із вкрай низьким забезпеченням безкоштовним житлом громадян, які перебувають на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, у тому числі і тих, які мають пільги на позачергове та першочергове отримання житла, продовжує залишатися однією із найгостріших соціальних проблем в Україні. У попередній Щорічній доповіді Уповноваженого про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні Омбудсменом було наголошено, що не зважаючи на проведення реформи децентралізації влади в Україні, в рамках якої органам місцевого самоврядування надано більше фінансових спроможностей, ситуація із наданням житла залишилася на незадовільному рівні.
Результати ж проваджень Уповноваженого з прав людини, які здійснювалися протягом 2017 року за зверненнями громадян щодо захисту їх права на отримання житла, засвідчили відсутність позитивних зрушень у вирішенні цієї проблеми. Так, до Уповноваженого зі скаргою звернувся ветеран праці В., який мешкає в місті Києві, щодо захисту його житлових прав. Заявник повідомляв, що він хворіє на хронічний бронхіт, у зв'язку з чим не може проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Його родина з 1988 року перебуває на квартирному обліку в загальній черзі та з 1991 року – в пільговій черзі. В. стверджує, що неодноразово звертався до органів влади та місцевого самоврядування з метою вирішення його житлового питання, проте проблему до цього часу не вирішено.
1.5.2. Невирішеною на сьогодні залишається і проблема, пов’язана з реалізацією прав мешканців гуртожитків на приватизацію займаного житла.
1.5.3. Окремі питання дотримання майнових прав громадян у сфері фінансових послуг. Результати моніторингу Уповноваженого також засвідчили, що протягом 2017 року продовжувались також порушення майнових прав громадян – споживачів фінансових послуг. Як і раніше, основними причинами такої ситуації є: · недостатньо ефективна та непрозора діяльність Національного банку України щодо забезпечення стабільності національної грошової одиниці; · недостатньо ефективна діяльність органів державного нагляду і контролю в сфері фінансових послуг; · низька обізнаність громадян у сфері фінансових послуг; · обмеженість доступу споживачів фінансових послуг до інформації про діяльність фінансових установ та безпосередньо про послуги, що ними пропонуються.
У 2017 році значно зросла кількість звернень громадян до Уповноваженого щодо забезпечення права на отримання компенсаційних виплат з погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями в установах Ощадного банку СРСР, страховими свідоцтвами колишнього Держстраху СРСР і Укрдержстраху, а також державними цінними паперами колишнього СРСР. Законом України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян” визначено, що гарантіями держави у виплаті компенсації громадянам за знеціненими заощадженнями є своєчасне прийняття відповідних нормативно-правових актів та повна фактична реалізація таких компенсацій. Так, згідно із статтею 7 названого Закону Кабінет Міністрів України щорічно встановлює порядок здійснення компенсаційних виплат за знеціненими грошовими заощадженнями у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на відповідний рік. Однак востаннє такий порядок приймався та компенсаційні виплати здійснювались лише у 2012 році.
У зв’язку з надходженням значної кількості звернень громадян України з окреслених питань Уповноваженим з прав людини направлялись відповідні запити до Уряду з метою прискорення розгляду питання прийняття порядку здійснення громадянам компенсаційних виплат за знеціненими грошовими заощадженнями, але, на жаль, у 2013–2017 роках зазначений порядок так і не був прийнятий. У Державному бюджеті України на 2018 р. видатки на обслуговування державного боргу та заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень також не передбачені. Неодноразові звернення Уповноваженого до Уряду України щодо необхідності розв’язання цієї проблеми, на жаль, не були враховані. Слід звернути увагу, що переважна кількість громадян, яким держава має здійснити компенсаційні виплати, належить до соціально незахищених верств населення. Найчастіше це люди похилого віку, які отримують мізерну пенсію та перебувають у скрутному фінансовому становищі. Тому зволікання Урядом України у прийнятті відповідних нормативно-правових актів щодо здійснення хоча б поступової, в межах фінансових можливостей держави, компенсації громадянам є причиною зростання соціальної напруги у суспільстві і повної зневіри громадян у захисті та поновленні їх майнових прав. Особливої уваги заслуговує проблема виплати громадянам коштів, що знаходяться на рахунках органів державної виконавчої служби, відкритих в органах Державної казначейської служби України на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Так, до Уповноваженого з прав людини надійшло звернення народного депутата України в інтересах громадянки П. щодо захисту її майнових прав, які порушуються внаслідок неможливості перерахунку і виплати присуджених на користь заявниці аліментів, що перебувають на рахунку органу державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим. У зв’язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим платежі з рахунків державних органів Автономної Республіки Крим було заблоковано, внаслідок чого перерахунок коштів громадянці П. дотепер не здійснено. З метою вирішення порушеного питання Уповноваженим з прав людини направлялись відповідні звернення до Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України, однак проблема до цього часу залишається неврегульованою і має системний характер. Нестабільна економічна ситуація, девальвація гривні та загальне зростання цін на товари і послуги унеможливлюють вирішення проблеми виконання громадянами – позичальниками зобов’язань за кредитними договорами.
Невирішеними також залишаються проблеми громадян – позичальників, зобов’язання яких забезпечені договорами іпотеки, у зв'язку з порушенням їх майнових та житлових прав внаслідок звернення банками стягнення на предмет іпотеки без надання можливості досудового врегулювання спору шляхом реструктуризації боргу або внаслідок неправомірних дій колекторських і факторингових компаній.
На сьогодні не втрачає актуальності також проблема, що виникла у громадян, які постраждали внаслідок шахрайських дій ТОВ “Кредитно-інвестиційний центр” і ТОВ “Інвестиційно- розрахунковий центр”, пов’язаних з ПАТ “Банк Михайлівський”. Прийнятий з метою захисту майнових прав громадян– позичальників Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, заподіяної зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг”, на жаль, вирішив наявну проблему лише частково. Так, на підставі внесених законодавчих змін до вкладників ПАТ “Банк Михайлівський” прирівнюються лише особи, гроші яких залучалися ТОВ “КІЦ” і ТОВ “ІРЦ” за посередництва банку. Водночас ті договори, що укладались лише між особами і названими фінансовими компаніями без участі банку, визнаються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб нікчемними. Рекомендації: З урахуванням вищенаведеного, на переконання Уповноваженого з прав людини, першочерговими заходами щодо врегулювання вищевказаних проблем, мають стати: 1)оздоровлення фінансово-банківської системи шляхом створення з боку держави сприятливого інвестиційного клімату для залучення інвестицій у цей сектор економіки;
2)вдосконалення системи державного контролю і нагляду в сфері фінансових послуг; 3)удосконалення законодавчого врегулювання відповідальності банків та небанківських фінансових установ за порушення прав споживачів фінансових послуг; 4)закріплення на законодавчому рівні чітких механізмів (судового та позасудового) захисту прав споживачів фінансових послуг в Україні; 5)забезпечення фінансовими установами доступу споживачів фінансових послуг до повної інформації про такі послуги (в т.ч. про всі можливі ризики правочинів); 6)прискорення прийняття на законодавчому рівні механізму поступової компенсації грошових заощаджень громадян України, поміщених ними в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992–1994 рр; 7)нормативне визначення шляхів забезпечення виконання судових рішень, які здійснювались органами державної виконавчої служби в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до їх тимчасової окупації;
8)законодавче врегулювання питання діяльності колекторських компаній. 1.5.4. Стан додержання земельних прав громадян Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України, а також частини першої статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону. Положеннями Земельного кодексу України визначено, що будь- який громадянин України має право безоплатно отримати у власність земельну ділянку із земель державної і комунальної власності. Водночас існує ряд проблем щодо порушення земельних прав громадян, які залишаються актуальними та невирішеними протягом тривалого часу, хоча на них наголошувалось і в попередніх щорічних доповідях Уповноваженого з прав людини про стан дотримання прав і свобод людини і громадянина в Україні. 1.5.4.1. Забезпечення захисту прав людини в умовах проведення земельної реформи.

У 2017 році суспільного резонансу набули питання скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та проголошений Урядом у цьому зв’язку початок реалізації земельної реформи. До організаційної підготовки цієї реформи в Україні було залучено технічну допомогу Світового банку, інших міжнародних організацій, національних експертів. Омбудсмен відзначає позитивну роботу Проекту Світового банку «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні» щодо організації широкого обговорення у суспільстві питання актуальності проведення земельної реформи в Україні, діалогу між владою та представниками громадськості, фермерських господарств, експертів. За ініціативою представників Світового банку були проведені консультації з Уповноваженим з прав людини щодо актуальності земельної реформи на сучасному етапі розвитку України. Під час обговорення цього надважливого для України питання Омбудсменом було наголошено, що Уповноважений з прав людини не проти проведення земельної реформи, втім, як і будь-яка реформа в цивілізованій, правовій державі, вона повинна проводитися прозоро, мати соціальну мету та максимальний економічний ефект, які будуть зрозумілими та доступними для сприйняття громадянами України.
Жодна реформа не може бути успішною без належного законодавчого, фінансового та організаційного забезпечення, ефективних механізмів захисту суб’єктів реформи, які побажають брати участь у процесі приватизації земель сільськогосподарського призначення. Як засвідчують провадження Омбудсмана за зверненнями громадян, наявна інформаційна система Держгеокадастру не забезпечує належний доступ до інформації для оформлення та отримання у власність або користування земельних ділянок всіх форм власності. Не здійснено й повної інвентаризації земель за формами власності та суб’єктами господарювання. Як наслідок, відсутня база даних про всі земельні ділянки, їхні межі, розміри, правовий статус; якість земель. Зазначене не дозволяє провести обґрунтовану оцінку земель та визначально створює умови для конфлікту інтересів під час реалізації права на землю.
Для реалізації земельної реформи в Україні потрібні фінансові ресурси. Разом із тим на сьогодні бюджети всіх рівнів не забезпечують навіть базові, гарантовані громадянам законодавством, соціальні права та стандарти. Банківська система України недієздатна, до неї немає довіри у громадян та інвесторів для залучення коштів. Не завершено реформу децентралізації влади, що ускладнює процеси самоврядного управління громадами у питаннях розпорядження, контролю та стимулювання розвитку земельних ресурсів і сільськогосподарського підприємництва, а також формування передумов для збереження та комплексного розвитку сільських територій, їх соціальної інфраструктури. Не завершено судову реформу, наявний дефіцит кадрів суддівського корпусу, відсутність системи спеціалізованих земельних судів або арбітражу на рівні територіальних громад. Таким чином, відсутня і дієва система захисту у разі виникнення земельних спорів. Земля – це головне багатство, що належить народу України, а її втрата несе реальну загрозу суверенітету держави. Уповноважений переконана, що в умовах стагнації економіки, відсутності законодавчих, економічних та організаційних передумов проведення земельної реформи для України є передчасним
В рамках моніторингу дотримання земельних прав громадян представники Уповноваженого з прав людини протягом 2017 року брали активну участь в круглих столах, конференціях та робочих групах, присвячених, зокрема і земельній реформі, за результатами яких вносили відповідні пропозиції, у тому числі з питань внесення змін до земельного законодавства.

Матеріал підготувала: Ірина Нестеренко

Немає коментарів:

Дописати коментар