НЕОФОРМЛЕНІ ПРАЦІВНИКИ. ЯК ПОВЕРНУТИ ЗАРОБЛЕНЕ

За даними Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва  5 мільйонів найманих працівників в  Україні працює неофіційно – без оформлення належним чином своїх трудових відносин з роботодавцем, а свій заробіток отримує „в конверті”. За оцінкою того ж регуляторного органу це близько 145 млрд. гривень на рік.

Для найманого працівника це завжди ризикована ситуація, адже в разі неоформлення відносин з наймачем він є незахищеним законом та може сподіватися лише на добросовісність та чесність такого роботодавця.

Але розглянемо детальніше всі аспекти даного явища та перспективи захисту в рамках чинного законодавства неофіційно оформленого працівника в ситуації невиплати йому заробітної плати.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Крім того, ст.24 Кодексу законів про працю України визначає вимоги до форми трудового договору: трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим:

1.  при організованому наборі працівників;

2.  при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;

3.  при укладенні контракту;

4.  у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5.  при укладенні трудового договору з неповнолітнім;

6.  при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7.  в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.

Також, згідно п. l.l, 2.4, «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві,  в установі,  організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п’ять днів, у тому числі осіб,  які  є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств,  сезонних і тимчасових  працівників,  а також  позаштатних  працівників  за  умови,  якщо  вони підлягають державному  соціальному  страхуванню. Усі записи до трудової книжки про прийняття на роботу вносяться власником або уповноваженим органом після видання наказу, але не пізніше тижневого строку.

Отже, при офіційному працевлаштуванні з Вами має бути укладено трудовий договір. Зазвичай, він укладається у письмовій формі, його укладення оформлюється наказом або розпорядженням власника підприємства, але як видно з наведеної вище ст.24 – таке розпорядження може і не видаватися, а працівник може бути допущеним до роботи. Також має бути внесено запис до трудової книжки працівника.

Але, звичайно, якщо Ви працювали неофіційно, у Вас не буде ані копії трудового договору, ані наказу про призначення, ані запису у трудовій книжці.

То що робити, якщо недобросовісний роботодавець не оформив Вас офіційно, затримує виплату заробітної плати, або ж взагалі відмовляється її платити та фактично виставляє Вас на вулицю?

Перше, що звісно приходить на думку більшості ошуканих працівників – це звернутися до суду в порядку цивільного судочинства задля стягнення заробітної плати. Але у випадку Вашого звернення до загального суду в порядку цивільного судочинства, належним та допустими доказом того, що ви дійсно працювали на підприємстві буде той самий трудовий договір, наказ на призначення, запис у трудовій книжці. Тобто, фактично, в суді ви не зможете жодним чином документально підтвердити факт своєї роботи на підприємстві. Свідки також не зможуть підтвердити цього і їх показання не будуть взяті судом до уваги (адже, уявіть, наприклад ситуацію коли кілька недобросовісних осіб в рамках судової справи будуть неправдиво свідчити про те, що вони начебто працювали на високоопачуваній роботі у відомій компанії задля отримання з даної компанії грошових коштів).

Тож, що робити ошуканому робітникові в цьому разі?

Пропонуємо альтернативний шлях вирішення даного конфлікту:

Згідно ч.1 ст.172 Кримінального кодексу України, незаконне  звільнення  працівника  з  роботи  з  особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю -
караються штрафом  до  п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні  посади  чи займатися   певною   діяльністю  на  строк  до  трьох  років,  або виправними роботами на строк до двох років.

Українські суди доволі часто виносять вироки, якими визнають роботодавців винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 Кримінального кодексу України через неоформлення ними трудових відносин з найманими працівниками.

Єдиний державний реєстр судових рішень містить велику кількість подібних вироків суду. До прикладу наведемо деякі з них:

§  http://reyestr.court.gov.ua/Review/25464497

§  http://reyestr.court.gov.ua/Review/17121535

§  http://reyestr.court.gov.ua/Review/21873249

§  http://reyestr.court.gov.ua/Review/14008166

§  http://reyestr.court.gov.ua/Review/15985268

§  http://reyestr.court.gov.ua/Review/14302876

§  http://reyestr.court.gov.ua/Review/21222590

§  http://reyestr.court.gov.ua/Review/24309210

§  http://reyestr.court.gov.ua/Review/14313713

Отже, якщо на підприємстві або у фізичної особи-підприємця працюють офіційно не працевлаштовані особи – це злочин з боку роботодавця.

Крім того, якщо особи працюють на підприємстві на неофіційній основі, то їм виплачується „чорна” заробітна плата. Це свідчить про те, що роботодавцем, який є податковим агентом, не сплачується податок на доходи фізичних осіб, який він за законом має утримувати та перереховувати. Даний факт однозначно зацікавить Державну податкову інспекцію, яка у разі встановлення порушення роботодацем податкового законодавства застосує до нього санкції фінансового характеру.

В разі виникнення конфлікту з роботодавцем, не соромлячись повідомляйте про свій намір звернутися до правоохоронних органів з повідомленням про вчинені ним правопорушення. Нехай одні погані люди дізнаються про проблеми інших поганих людей. Це не та категорія людей (нечесні роботодавці), до якої варто бути добрим та поблажливим.

Якщо Ви все ж таки не змогли дійти мирного врегулювання конфлікту, звертайтеся одночасно з заявами до Прокуратури, Державної інспекції праці та Державної податкової інспекції. В заявах вказуйте на факт вчинення роботодавцем злочину, предбаченого ч.1 ст.172 Кримінального кодексу України, на несплату ним податку на доходи фізичних осіб та на всі інші відомі Вам факти порушення законодавства на підприємстві. А також, у разі наявності, додавайте будь-які фактичні докази вашої роботи на підприємстві, – можливо, Ви проходили медичний огляд на підприємстві, і залишилися підтвердження цього, здавали роботу під розпис, ознайомлювалися з технікою безпеки тощо і у Вас залишилися копії даних документів. Наприклад, у одному з вироків суду по подібній справі зазначено як доказ розписку роботодавця, що зобов`язувався виплатити неофіційно влаштованому працівникові обумовлену заробітну плату.

Дієвішим буде, якщо це буде колективне звернення, в якому окрім Вас факт порушення закону роботодавцем підтвердять також інші особи. Також, якщо ви вже не працюєте на підприємстві, але Вам відомо, що там працюють інші неоформлені особи, – обов`язково вказуйте на цей факт, адже Ваші показання як колишнього співробітника звичайно врахуються державними органами, але беззаперечним доказом порушення закону буде виявлення безпосередньо працюючих неоформлених працівників в ході перевірки роботодавця.

Тому, резюмуючи, хочемо зазначити, що незважаючи на відсутність можливості стягнення заробітної плати неофіційно працевлаштованого робітника у порядку цивільного судочинства через відсутність належних доказів, є реальною перспектива притягнення роботодавця до відповідальності, зокрема, – кримінальної, за грубе порушення законодавства про працю, що виявилося в неоформленні трудових відносин. В разі конфлікту з роботодавцем, апелюйте до зазначених в даній статті норм законодавства, а також демонструйте наведені вироки суду. В разі неофіційної Вашої роботи на підприємстві та невиплати Вам винагороди за роботу, це може стати доволі дієвим витверезляючим чинником для роботодавця.

Доволі поширеними є випадки, коли недобросовісні роботодавці виставляють на вулицю цілі колективи неоформлених працівників, – в такому випадку колективні дії ошуканих робітників будуть найбільш дієвішою відповіддю подібним наймачам. Спільно з Вашими співробітниками Ви можете цілком реально протистояти сваволі роботодавця. Солідарність та самоорганізація є найважливішими інструментами класової боротьби. Системний колективний опір відрізняється від індивідуального протесту тим, що унеможливлює безкоштовну працю. Втім, кожна індивідуальна перемога робітника чи робітниці, про яку стало відомо загалу, є внеском у захист економічних інтересів класу.

І наостанок хотілося б порекомендувати взагалі уникати неофіційної роботи, – робота без оформлення належним чином, в більшості випадків, веде до конфліків з керівництвом та невиплати працівникові зароблених ним грошей. Та навіть у випадках коли роботодавець при неофіційному працевлаштуванні працівника поводить себе відповідально і виплачує винагороду, все одно, над працівником постійно нависає Дамоклів меч, – Ви не маєте гарантії, що завтра Ваш роботодавець поводитиметься так само чесно, як і сьогодні.

Втім, пам’ятайте, що погрожувати роботодавцю треба акуратно. Можна легко перетнути межу і ненароком вчинити діяння, яке може в подальшому бути розцінене як правопорушення. Про «техніку безпеки» при спробах повернути собі зароблене ви зможете прочитати на сайті Автономної Спілки Трудящих найближчими днями. Слідкуйте за оновленнями.

http://avtonomia.net/2012/11/21/neoformleni-pratsivniki-yak-povernuti/