- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

середа, 1 травня 2013 р.

І не Об’єднана, й не Опозиція!



  В теорії політичної науки існує т. зв. теорія перфомансу. У відповідності з нею політика – це вистава, де все відбувається за певним сценарієм – є свої герої та антигерої, виконавці та глядачі.

 Нинішні політики – ті ж актори, які на політичній сцені розігрують свої ролі у відповідності з прийнятим сценарієм. І як у будь-якій виставі талант актора вимірюється його вмінням ”вживатися” у роль та сценічний образ. Однак, коли вистава закінчується й глядачі розходяться усе стає на свої місця – герої знімають маски й знову повертаються до звичного їм життя або приміряють нові театральні реквізити.

 У слушності саме такого підходу до аналізу сучасної української політики все більше переконуюся. Бо як інакше ніж як спробою зробити виставу під назвою УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИКА більш видовищною пояснити акцію Повстань Україно! – пафосно проголошену Об'єднаною Опозицією.

 Все більше нагадує вона промотур чергового альбому якоїсь рок-групи – завдання якого привернути увагу до виконавців аби більше заробити на продажі квитків на концерт. 

 Між тим основне політичне дійство відбувається далеко не на площах та мітингах – а саме в парламенті. І тут в режисерів вистави як видно бракує таки креативу. Хоча саме парламентська діяльність для ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ опозиції мала би бути визначальною.

 Приведу останні два приклади – неконституційне засідання більшості поза межами сесійної зали парламенту. Стільки лементу та обурення (звичайно ж справедливого) було піднято навколо цієї події опозиціонерами на численних ток-шоу – між тим зібратися й фізично недопустити “конституційного перевороту”, який відбувався за сотню метрів - нікому не вистачило ані бажання ані духу. Мабуть не підвезли театральний реквізит – а без нього як можна на театральні підмостки.        

 Розумію – опозиція не має більшості – її завдання боротися з діючою владою аби добиватися її відставки, а по-можливості перебрати владу в свої руки. Так це відбувається у всьому світі – де опозиція є такою за суттю а не лише за назвою!

 Революційної пафосності та аргументованості в опозиціонерів коли мова йде про оцінки діяльності нинішнього уряду абсолютно не бракує - от тільки коли справа дійшла до конкретних дій – до голосування за його відставку – вони кудись моментально зникли!

 Розумію комуністів – це їхня звична практика грати з владою в піддавки – а де ж були опозиціонери під час такого принципово важливого голосування? Думаю – готувалися до наступної серії фільму-трагедії – Вставай Україно! От тільки з такими акторами він все більше перетворюється в скучну мильну оперу.  

 "Почему вы, инициаторы, не пришли и не проголосовали в полном составе...Партия регионов умело использовала оппозицию... Это был заговор, который заключался в том, чтобы рассмотреть этот вопрос, не дать положительного ответа, потому что теперь правительство получило индульгенцию минимум до сентября... Ведь если вопрос не получил положительного рассмотрения, то в течение этой сессии уже ставить вопрос о недоверии правительству закон запрещает, хотя кое-кто и говорит, что на следующей неделе этот вопрос снова будем рассматривать", - заявил A. Мартынюк.

 Хто відповість на це запитання?
Автор: Юрій Шведа


Немає коментарів:

Дописати коментар