План «Вільнюс»...

Депутат: Парламент ділитиметься не на владу й опозицію, а на проєвропейську та проросійську частину, або Як реалізовуватимуть заяви Президента?

Депутати слухали Президента спокійно й без шуму — ніяких блокувань і скандувань, лише футболки з традиційним портретом екс-прем’єра та написом «Юлі — волю!» на представниках опозиційної «Батьківщини». Віктор Янукович нарешті отримав можливість виступити у Верховній Раді — вчора він виголосив вітальне слово під час урочистого відкриття третьої сесії парламенту. Ми пам’ятаємо, що останнього разу Президент так і не виступив із щорічним посланням до ВР (передав письмово): не було гарантій спокійної обстановки. Цього разу домовленості були досягнуті. За нашими джерелами, гарантами цих домовленостей виступили вже відомі Кокс і Кваснєвський, місія яких вже давно перебуває в Україні. Вчора, до речі, лідери опозиції зустрічалися з європейськими гостями. Звичайно, від того, чи є порозуміння в парламенті, виграє країна (мають бути ухвалені потрібні для євроінтеграції закони), але виходить, що ми знову не можемо домовитися без сторонньої допомоги.

Про що говорив Президент? В цілому дуже правильні речі. «Успіх на Вільнюському саміті слід готувати, — йдеться у зверненні Віктора Януковича. — І значну роль у цьому процесі має зіграти Верховна Рада України. Асоціація з ЄС потрібна не владі чи опозиції. Асоціація потрібна Україні. Це в першу чергу — стимул до подальшого реформування, прискореної модернізації, підвищення соціальних стандартів. Ми маємо значно прискорити реалізацію програми реформ, зокрема, завершити реформування судової системи, органів прокуратури та внутрішніх справ. Пропоную Верховній Раді якнайшвидше підтримати відповідний пакет законопроектів. Ми повинні разом вжити всіх необхідних заходів для ефективного впровадження нового Кримінального процесуального кодексу, законодавства про адвокатуру та національного превентивного механізму проти тортур...».

Опозиціонери слухали виступ Президента мовчки. Коментували потім. Голова фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк сказав, що «розчарований виступом Віктора Януковича: я чекав, що він виступить як Президент держави, а не як кандидат на 2015 рік». Лідер «УДАРу» Віталій Кличко підкреслив, що «євроінтеграція 100-% залежить від Президента, тому якщо угода не буде підписана, чи погодиться він подати у відставку?». У свою чергу лідер «Свободи» Олег Тягнибок із сесійної трибуни заявив, що виступ Януковича не був діалогом із парламентом, це «був просто монолог і роздача нарядів Верховній Раді».

Влада й опозиція єдині в необхідності підписати угоду з Євросоюзом, але голосування за євроінтеграційні закони буде не таким простим (незважаючи на те, що анонсували, в перший день роботи сесії депутати так і не розглядали необхідні законопроекти).

Буквально синхронно із виступом Президента в парламенті з’явилися заяви радника президента РФ із питань розвитку інтеграції в рамках Митного союзу і Єдиного економічного простору Росії, Білорусі й Казахстану Сергія Глазьєва. В інтерв’ю газеті «Комерсант-Україна» він сказав, що підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом перекреслить можливість вступу України до Митного союзу, і Київ перестане бути для Росії «повноцінним партнером».

Своєрідною відповіддю на цю заяву і постійний тиск росіян стали слова із згаданого вже виступу у ВР Віктора Януковича: «Завдання, що стоять перед Україною напередодні Вільнюського саміту, — складні й масштабні. Але у нас є і час, і сили, щоб їх вирішити».

Отже, як оцінювати виступ Президента, наскільки вдасться реалізувати його заяви, чи витримає Україна тиск Росії? Говоримо з народними депутатами та експертами «Дня».

«СВЯЗАНЫ ОДНОЙ СЕТЬЮ»... ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЮ / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

«КЛЮЧОВА ПОЗИЦІЯ ПІСЛЯ ВІДСТОЮВАННЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ — ЦЕ ВИБОРИ 2015 р.»

Віктор ЧУМАК, народний депутат, «УДАР»:

— За великим рахунком, ми вже маємо значну кількість законопроектів, які є знаковими. Потрібно буде повертатися до антикорупційних законопроектів, які стосуються пільг народних депутатів. Напрацьовано нові проекти, які мають величезне суспільне значення, — це закон про референдум. На сьогодні це може бути маніпулятивною технологією, але як один із видів прямої демократії — він потрібен. Усі процедури мають відбуватися у такий спосіб, щоб жодна політична сила не могла узурпувати можливість проведення референдуму, а влада не могла маніпулювати процедурою і результатами. Попередній законопроект неконституційний як за змістом, так і за формою прийняття.

Також на порядку денному стоять закони, які зменшують адміністративний тиск на бізнес, які обмежують повноваження спецпідрозділів міліції. У нас вже є робоча група, яка працює над тим, щоб змінити філософію діяльності правоохоронних органів. Закон про прокуратуру: поки що у влади є свій законопроект, яки вона подала до Венеціанської комісії — наш проект вже врахував усі рекомендації, але ми готові працювати в спільних групах. Також потрібно врегулювати питання щодо створення Державного бюро розслідування, подати проект щодо реформи Служби безпеки, статусу суддів тощо. Весь цей комплекс має гарантувати людям хоча б мінімальну справедливість.

Влада починає йти на співпрацю тільки у тому разі, коли їй не вистачає голосів. Однак комуністи за законопроекти євроінтеграційного характеру голосувати не будуть, тому їм доведеться просити голоси в нас, і розмова буде зовсім іншою.

Зараз потрібно було б прийняти виборчий кодекс, але це досить тривалий процес. В цілому, він вже напрацьований — командою Юрія Ключковського. Наразі є згода щодо проведення виборів у п’яти чи семи проблемних округах. Бажання влади узгоджувати питання щодо проведення київських міських виборів (обрання мера та міськради) поки що немає. Але це залишатиметься однією з ключових наших вимог, адже ми не можемо лишити Київ без легітимної влади.

Звісно, з ключових питань опозиція буде демонструвати єдність, утім ми не можемо постійно виступати спільно: у нас різні партії, ідеології, погляди. Головне стратегічне завдання — Вільнюс.

Політичну конкуренцію ніхто не скасовував. До того ж у всіх нас різний виборець. Ключова позиція після відстоювання євроінтеграції — це вибори 2015 р., усунення режиму Януковича. Тактику і підходи будемо обговорювати.

«НЕОГОЛОШЕНА ВІЙНА РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ... ПОЗИТИВНО ВПЛИНЕ НА ПОЛІТИКУ»

Микола ТОМЕНКО, народний депутат, «Батьківщина»:

— Позиція фракції така, що голосуємо з усіма політичними силами, незалежно від опозиційності, коли мова йде про європейську інтеграцію та соціальні законопроекти, які мають поліпшити життя людей. Решта законів, які пропонує уряд, ухвалюється Партією регіонів спільно з комуністами, й вони будуть нести відповідальність за прийняті рішення. В межах трьох опозиційних фракцій підхід до голосування залишається незмінним — ми координуємо діяльність. Однак на рівні законодавчої активності існують тактичні відмінності, також є різні погляди на певні економічні законопроекти.

Ця сесія буде більш компромісною, ніж інші, особливо у вересні-жовтні, коли пріоритетними будуть євроінтеграційні законопроекти. Нині існують два рівні законопроектів, які мають привести українське законодавство до європейських стандартів: 7—8 найважливіших законів та низка інших, які також необхідні для загальної проєвропейської реформи. Щодо мого комітету, це проект нової редакції закону про інформацію, спільне телебачення та радіомовлення й проект закону про роздержавлення державної та комунальної преси. Важливо, що процес почався. План «Вільнюс» буде об’єднуючим. Зокрема, він покаже політичний, світоглядний водорозділ. У ПР визначиться група людей, яка покаже свою орієнтацію на Росію та Митний союз. Загалом, парламент буде ділитися не на владу й опозицію, а на проєвропейську та проросійську частини. Це не погано, а навпаки, корисно в контексті євроінтеграції.

Неоголошена війна Росії проти України негативно позначиться на економіці, але позитивно вплине на політику. Було чимало людей, які проводили поділ країн світу на братню Росію та всі інші. Але коли перша так нахабно поводиться щодо України, для людей та політиків це є сигналом, що братніх країн не існує, усі держави переймаються своїми національними інтересами, але одні це роблять цивілізовано, а інші нахабно. Гордовита поведінка Росії призведе до консолідації українського суспільства довкола євроінтеграції. Кількість людей, орієнтованих на Європу, суттєво збільшиться. Для парламенту така ситуація також є важливою, оскільки дає змогу побачити п’яту колону. Якби депутат парламенту будь-якої держави виступив із заявами, що вітчизняні виробники самі винні в тому, що їхні товари не пускають, його б морально й політично знищили. Коли хвороба загострюється, стає зрозуміліше, як її вилікувати і з ким лікувати країну. Я налаштований достатньо оптимістично: до листопада парламент буде працювати досить конструктивно. Після цього ситуація, можливо, буде інакшою.

«МИ НЕ ПРОСИМО, ЩОБ НАС ПРИЄДНАЛИ ДО ЄВРОПИ, МИ ПОВЕРТАЄМОСЯ ДО СЕБЕ»

Юрій СИРОТЮК, народний депутат, «Свобода»:

— Якщо минула сесія минула під трендом внутрішньополітичної боротьби, то головним питанням порядку денного цієї стануть зовнішньополітичні виклики. Україна або має скласти іспит і підписати Угоду про асоціацію, або ж її тушками заженуть до Митного союзу. Коли ж говорити про Президента і його промову, то дивно було чути від людини, в чиїх руках сконцентровано всю владу, зауваження в бік парламенту. У країнах парламентської демократії можна знайти «крайнього», а в нас — ні, тут за все відповідальність несе Янукович. Він роздавав парламенту наряди, але чомусь нічого не сказав про те, як провладна більшість завалила євроінтеграційні закони, про те, чому в країні досі існує корупція та несправедливі суди. Усі посили Президента були адресовані йому самому. Зараз він опинився перед певним внутрішньофракційним викликом: Партія регіонів є фракцією Януковича чи Путіна? Деякі спікери ПР, такі як Колесніченко чи Шуфрич, висловилися проти євроінтеграції. Звісно, закони, які наближають Україну до ЄС, мають понад 180 голосів опозиції, але цього не досить. Чи зможе Янукович забезпечити належну підтримку цих проектів?

Крім того, наявна цивілізаційна «розчепірка». З одного боку, влада заявляє про просування в Європу, але все ще поглядає в бік Митного союзу. Ми маємо абсолютно чесно сказати Росії, що не будемо брати участі в жодному проекті відтворення Радянського Союзу. Однак не слід демонструвати свою позицію та ігнорувати питання торгової війни, відмовчуватися щодо рибалок, яких убили російські прикордонники.

ДЕПУТАТИ ВЧОРА БУЛИ ТОЛЕРАНТНИМИ. ЄДИНОЮ ФРОНДОЮ СТАЛИ «ПАРТІЙНІ ФУТБОЛКИ» / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Звісно, Янукович намагається показати, що він- державник, євроінтегратор, однак це не означає, що ми повинні дати йому якусь індульгенцію. Він усе ще відповідальний за соціально-економічний стан українців. Тож ми мусимо ухвалити необхідні закони і з цією владою, але потім — усунути її.

До того ж, ми не просимося, щоб нас приєднали до Європи, ми повертаємося до себе. Україна — частина європейської цивілізації. За даними соціологічних досліджень, впродовж 22 років незалежності 88% українців залишаються патріотами цієї держави, хоча влада нічого для цього не зробила. Європа — це континент національних ідентичностей. Усі держави ЄС дбають про свої національні інтереси та об’єднуються для того, щоб бути сильнішими.

Коли ж вести мову про жорстке протистояння Росії, то до певної міри це добре, що ми опинилися в таких умовах — це час, коли приходять сильні особистості.

Також слід звернути увагу на те, що ухвалення і впровадження євроінтеграційних законів вибиватиме ѓрунт з-під ніг Януковича, адже його політика базується на протилежних принципах.

Це дивна постановка питання щодо спільного голосування. «Свобода» віддає голоси за ті проекти, які відповідають її програмі захисту українців. Але це дуже позитивно, що всіх нас єднає питання євроінтеграції. Проте й в останньому ми вимагаємо не слів, а діла, і не пропустимо під виглядом євроінтеграційних незрозумілі законопроекти.

«ЦЕ Є ІСТОРИЧНИЙ МОМЕНТ...»

Володимир МАКЕЄНКО, народний депутат від Партії регіонів:

— Ситуація в країні така, якою вона є, і це є історичний момент для нашої держави, так само як колись ухвалення декларації 16 липня про державний суверенітет. Тоді це не зовсім сприймалося у суспільстві, але така історія: її не можна ані прискорити, ані зупинити. Так само був Акт про державну незалежність, прийняття Конституції, так і зараз — євроінтеграція України. Крок за кроком ми йдемо до нашої мети. Як політики, ми зобов’язані вчасно реагувати на існуючі виклики.

Що стосується протистояння Росії, я пам’ятаю, що було в 1990-му році, коли у парламенті була комуністична більшість. Тоді я був депутатом Верховної Ради УРСР і знав, як до суверенних настроїв України ставляться інші республіки, якою є позиція Москви, але ми взяли й проголосували, бо відчували ситуацію у світі й позицію наших виборців. Я — один із співавторів вищезгаданої декларації і знаю, що у першому реченні написано: «враховуючи історичний шанс для України». Так само зараз із євроінтеграцією.

Що ж до ситуації у нашій партії, звісно, у нас є виборці з різних регіонів, інтереси яких представляють депутати. Хіба це таємниця, що підтримка європейського вектору не стовідсоткова? Утім, якщо проаналізувати голосування партії у травні чи червні — усі віддавали свої голоси за необхідні проекти. Заяви робили і тоді, але головне — як голосують. Це не популізм, просто час, ситуація, виклики змінюються і політики повинні реагувати. В політиці потрібно бути гнучким.

Такої ж думки дотримується і опозиція — під час виступу Президента не було ані викриків, ані шуму, хіба що футболки вдягли. Зокрема, на них вплинула присутність у залі західних дипломатів, Кваснєвського та Кокса.

Усе, що казав Президент, реально здійснити. Так само він мав рацію щодо чинної ситуації в країні: ми тримаємо гривню, незважаючи на ціни на газ та економічну ситуацію в світі, виплачуємо пенсії, є збільшення при народженні дитини. До речі, всі ці ініціативи ввів прем’єр Янукович. В країні стабільна ситуація з валютою. Всередині команди — єдність, незважаючи на різні думки, які завжди були, є і будуть.

Загалом, хто б що не казав, в тому числі опозиція, євроінтеграцію робимо ми. Відмежувати їх від процесу обговорення законопроектів неможливо — в кожному комітеті є представники різних партій. Наприклад, погоджувальна рада пройшла спокійно і конструктивно, бо опозиції немає що сказати. Їм більше немає з чим виходити до людей. Хіба що вони згадували про київські вибори, але ми розуміємо, що туди йти ніхто не хоче, намагаючись виштовхнути когось на посаду мера. Утім, вони не наполягають. Так само ніхто не відстоює звільнення Тимошенко — це буде кінець їхнього політичного життя.

«ПОКИ ЩО ВІДСУТНІЙ НОРМАЛЬНИЙ ДІАЛОГ МІЖ ПОЛІТИЧНИМИ СИЛАМИ»

Володимир ГОРБАЧ, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва:

— По-перше, факт присутності Президента та можливості його виступу є позитивним фактором і в українському парламентаризмі, і в українській політиці загалом. Варто зауважити, що останнім часом це трапляється вкрай рідко. Також те, що ухвалення євроінтеграційних законів сприймається як Президентом, так і опозицією як їхній національний обов’язок і трактується ними як справа не партійна, а загальнонаціональна — теж надзвичайно важливо. Гірше те, що, власне кажучи, з першого дня депутати не взялися за ухвалення цих законів, як і те, що політична недовіра між ними зберігається. Головна причина цього — відсутність діалогу. Тобто, попри виступ Президента в парламенті, я, приміром, не побачив діалогу двох зацікавлених в результаті суб’єктів. Поки ми мали змогу почути кілька окремих монологів, перш за все, кандидатів у президенти в 2015 році, і під цим кутом зору все, на жаль, і розглядається, хоча публічно й не демонструється.

Однак, незважаючи на це, за євроінтеграційні закони більшість парламентарів, як на мене, таки проголосують. Так само політичні рішення, які залежать від Президента, в тому числі справа Тимошенко, мають шанс бути вирішеними вже найближчим часом.

Якщо ж говорити про певний політичний, економічний тиск з боку Росії, то останні заяви радника Путіна Сергія Глазьєва ще раз підтверджують клінічність цього випадку. Та й справа не лише в Глазьєві, а й, очевидно, у самій суті російського підходу до України та міжнародних відносин. Адже коли людина каже про те, що Україна порушує договір про дружбу та співробітництво тим, що начебто ухвалює низку рішень, які завдають шкоди інтересам Російської Федерації, то, по-перше, треба казати, що Росія своєю торгівельною війною першою порушує цю угоду, бо вони вже ввела заходи, які є неприйнятними для нас. З іншого боку, виглядає так, що РФ розглядає несхвально суверенні дії України стосовно того, щоб не піддатися на поглинання російською економікою і державою, бо такі кроки конкретно Глазьєв називає «недружніми» щодо Росії. Тобто, якщо ви не дозволяєте себе проковтнути і поглинути, то це відразу ж трактується як «недружня» поведінка. Такі дії показують всю абсурдність ситуації, але, у той же час, абсолютно чітко характеризують менталітет російського керівництва, яке реально так і думає, що всі, хто не піддається на російську інтеграцію, автоматично входять у ранг ворогів РФ.

Поки українська реакція на подібні заходи є досить цікавою. З одного боку, Президент, прем’єр, урядовці продовжують декларувати миротворчу риторику про необхідність працювати з обома сторонами — Сходом і Заходом, а з іншого — Україна продовжує активний курс на європейську інтеграцію. Цю ситуацію дуже вдало характеризує російське прислів’я: «А Васька слушает, да ест»...

«БІЛЬШІСТЬ ЗАКОНОПРОЕКТІВ БУДЕ ПРОГОЛОСОВАНА, І НІЯКИЙ РОСІЙСЬКИЙ СПРОТИВ ЦЬОМУ НЕ ЗАВАДИТЬ»

Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

— Те, що Президент прийшов до парламенту і його виступ відбувся без конфліктів, демаршів та скандалів зі сторони опозиції, є серйозним кроком уперед. Це є ознакою того, що політики, врешті, починають розуміти, що якщо ми хочемо в Європу, то варто неодмінно демонструвати нашу європейськість. Що ж до самого виступу Президента, то він був доволі прогнозованим і очікувати якихось сенсацій напередодні його виголошення не доводилося. Утім, головну тезу Віктор Янукович усе ж виголосив, підкресливши, що європейський пріоритет для України є ключовим. Також Президент зауважив, що для виконання наших обов’язків перед Європейським Союзом і формування підвалин для підписання Угоди про асоціацію з ЄС, парламенту ще слід добряче попрацювати.

Тезу про те, що не треба протиставляти європейський вибір співробітництву з Росією, я вважаю теж правильною, оскільки для нас і справді надзвичайно важливо зберегти умови, щоб створити новий формат балансу відносин з ЄС і РФ. Для нас відносини з Росією важливі і з торгівельної точки зору, тому що третина українського товарообігу спрямована на російський ринок, а з країнами Митного Союзу він складає майже 40%. Тому цілком очевидним є те, що ми не можемо втрачати ці ринки, і співпрацю в євразійському напрямку треба продовжувати й надалі. До того ж, Росія є нашим сусідом — впливовою світовою державою, і з нашого боку було б недоречно створювати конфлікт.

У той же час, зараз бачимо, що конфлікт створює Росія, і нам треба всіляко нейтралізовувати ті виклики, які останнім часом виникають, підкреслюю, — не за нашою ініціативою. Тому головним наразі є питання, яким чином реалізовувати установку, щоб у нас і надалі зберігалися конструктивні, динамічні стосунки з Росією з урахування європейського вектору розвитку України. У контексті цього дуже добре, що виступ Президента відбувся у нормальній атмосфері.

Що ж до прогнозів стосовно подальшої роботи парламенту, то старт третьої сесії ВРУ показав, що, на відміну від минулої сесії, депутати налаштовані ефективно і злагоджено співпрацювати. У Брюсселі як нашій владі, так і опозиції дали правильні сигнали і такий самий конструктивний імпульс. Євросоюз провів підготовчу роботу для нормальної діяльності нашого парламенту. Я, звісно, дещо перебільшую, але, по суті, так воно все і відбувалося. Зустрічі Штефана Фюле, наших лідерів опозиції в Європарламенті також були спрямовані не тільки на обговорення проблем із Росією, а й на те, щоб переконати Партію регіонів та опозиційні фракції в необхідності плідної роботи. Поки, судячи з попередніх заяв як перших, так і других, є сподівання, що більшість євроінтеграційних законопроектів буде підтримано. Але не всі. Як на мене, будуть певні проблеми із голосуванням так званого антидискримінаційного законопроекту, на якому досить-таки штучно і безпідставно акцентують свою увагу деякі депутати. Можна тільки побажати парламентарям не зациклюватися навколо теми сексуальних меншин через побоювання «підставитися» на цій «делікатній» темі.

Будуть конфлікти інтересів при розгляді виборчого законодавства і стосовно теми перевиборів у проблемних округах. Я не виключаю, що так зване прокурорське лобі спробує «попрацювати» над законопроектом про прокуратуру, тому тут теж можуть розігратися інтриги. Проте я переконаний, що абсолютну більшість євроінтеграційних законопроектів буде проголосовано десь до середини жовтня, і ніякий російський спротив цьому не завадить.

Іван КАПСАМУН, Анна ЧЕРЕВКО, Юлія ЛУЧИК, «День»