СіЧЕСЛАВ iНФО : "Хай живе держава Ізраїль і дружба між єврейським та українським народами!" - листівку такого змісту написав... Степан Бандера

- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

субота, 16 лютого 2013 р.

"Хай живе держава Ізраїль і дружба між єврейським та українським народами!" - листівку такого змісту написав... Степан Бандера

ОУН у березні 1950 року видрукувала листівку під назвою "Євреї — громадяни України". Її текст завершується патетичними закликами: "Хай живе держава Ізраїль і дружба між єврейським та українським народами! Хай живе Українська Самостійна Соборна Держава! Слава керівникам Українського Революційного Руху С. Бандері і генералові Т. Чупринці!" - таку історію описав Володимир В'ЯТРОВИЧ на своєму блозі на сайті "БАНДЕРІВЕЦЬ".

Ця листівка, напевно, — останній документ підпілля, в якому згадуються євреї. Адже незабаром, у середині 1950-х, українське підпілля було розгромлене.

Ще пан Володимир розповідає про історію використання слова "ЖИД":

Члени ОУН, як діти свого часу і території проживання, щодо єврейського населення у текстах використовували виключно етнонім "жид". У міжвоєнний період на теренах Західної України, що входили до Польщі, це слово не мало жодного образливого чи негативного відтінку.

Лише з 1939 року, після приєднання цих земель до СРСР, під тиском радянської пропаганди поступово відбулася заміна цього слова на "єврей".

При цьому досі не можна говорити про остаточність цієї заміни. Слово "жид" цілковито зникло як літературне, проте його досі часом використовують представники старшого покоління, мешканці цього регіону, не вкладаючи в нього жодного негативного змісту.

У публіцистичних текстах та пропаганді ОУН 1930-х років іноді використовувалися також термін "жидокомуна" та його варіанти — "жидобольшевизм", "московсько-жидівська комуна".

Очевидно, всі ці слова, пов'язані з головним ідеологічним ворогом українських націоналістів — комунізмом, мали виключно негативну конотацію. Але слід зазначити, що цей термін був характерний не тільки для авторів із середовища ОУН, його використовували й у відомій ліберальній українській газеті того часу "Діло".

Взагалі "винахідниками" "жидокомуни" були не українські націоналісти і навіть не німецькі нацисти, а російська "біла еміграція". Колишні дворяни та офіцери не могли визнати того, що програли війну з власним народом і були ним вигнані з батьківщини.