Двадцять сьомого березня
«раптово» почалися комплексні військові навчання російських збройних сил в
акваторії Чорного моря та на території Краснодарського краю та Кубані.
Росіяни задіяли на цих навчаннях,
з їх власних слів, «біля семи тисяч особового складу». У навчаннях беруть
участь всі наявні кораблі і просто плавзасоби російського Чорноморського флоту
числом 36-37 вимпелів, а також 810-та окрема бригада морської піхоти з пункту
постійної дислокації бухта Козача міста Севастополь, окремий батальйон морської
піхоти, дислокований у місті Темрюк Російської Федерації, частини БРАВ
(берегових ракетно-артилерійських військ), авіаційна складова задіюється з
території Російської Федерації. За різними даними, у навчаннях задіяно до 250
танків та БТР (БМП), більше 50 артилерійських систем ( всі самохідні: ствольні
нарізні, комбіновані, РСЗО, ПТКР), більше 20 літаків та гелікоптерів, більше
7000 особового складу.
Раптовість початку
військово-морських (скоріше – комплексних) навчань Росії на Чорному морі – це
пряма і безпосередня погроза війною, у першу чергу – України, в другу – Грузії.
Це як вуличний «баклан» (хуліган) раптово замахується, але в останній момент не
б’є, а пригальмовує руку (ногу): так звана «саєчка за переляк». Чому у першу
чергу це погроза для України? Тому що наявні декілька непрямих ознак, що
спостерігаються усіма. Найперше це підозріла гарячкова метушня , пов’язана ,
неначебто, з так званою підготовкою візита Януковича до Москви, майже
повторного протягом невеликого проміжку часу.
Кожара, як ошпарений, помчав до
Москви «готувати візита». Погрози на адресу Грузії менш ймовірні, хоча й далеко
не виключені. Але Грузія на поточний момент знаходиться так би мовити на
другому плані, хоч і тимчасово. Тиск же на Україну - на першому плані. «Газпром»
зазнає значних збитків. Та і геополітична ситуація сприяє: Європа не може
посунути поки що Росію у сирійському питанні, а тут ще Кіпр зі своїми
фінансовими проблемами добряче відволік.
За версією прес-аташе Путіна
останній віддав наказ про початок навчань з борту свого літака при поверненні з
Південно-Африканської Республіки з саміту БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай,
Південна Африка), де, вочевидь заручився політичною підтримкою цих політичних
гравців, але в першу чергу Китаю. До того ж, згідно встановленої світової
практики, президент ( будь який), як головнокомандуючий, віддає наказ на
початок війни (агресивної чи оборонної) тільки в разі реальної війни. Всі
«учбові війни», тобто навчання, маневри, проводить начальник генерального штабу.
Навіть не міністр оборони, у якого безліч своїх специфічних питань, які,
одначе, не применшують його ролі в державній системі.
Згідно речей Дмитра Пєскова, пакет про навчання вручали
міністру оборони Сергію Шойгу, в той час йому цей пакет що попові – акордеон.
Навіть якщо припустити, що «пакет» з рук Путіна вискочив з літака і чарівним
чином опинився у Москві, то його безпосереднім адресатом повинен в будь якому
випадку (чи миру, чи війни) начальник генерального штабу. В його руках
зосереджені всі важелі й нитки, усі засоби керування військами. І у мирний час
команду на будь які навчання, навіть загальнодержавні, надає саме начальник
генштабу згідно плану бойової підготовки, від якого нема куди діватись ні в
одній пристойній армії.
Можна припустити, що ці навчання
мають позначити собою загрозу Грузії, оскільки всі західні аналітики і навіть
високі штаби впевнені у щонайскорішому початку Росією третьої кавказької війни.
Певна річ, метою цієї війни може бути тільки перерізання шляху постачання енергоносіїв
з Азербайджану до Грузії і відповідно далі до чорноморського узбережжя та до
турецької території. Про це неодноразово згадували професор Ратгерського
університету США Олександр Мотиль та декілька втаємничених українських
політологів.
Але характер навчань, тобто їх
задум, вказує, що Росія відпрацьовує дії морського десанту на дії проти
ослабленого супротивника, або взагалі у варіанті висадки у порт, на пірси та
подолання слабкого, осередкового спротиву збройних підрозділів супротивника та
з’єднання з повітряним десантом та механізованими підрозділами, що висуваються
по автострадах супротивника з глибини її території і встановлення свого
окупаційного режиму при захоплені якогось важливого транспортного вузла, не
лише сухопутного, але й морського.
Як правило – це велике місто. На
південному заході України це – Одеса. Механізоване угруповання росіян, що
згідно плану російської війни проти України рушить назустріч російському
морському (повітряному) десанту, знаходиться у Придністров’ї. На сході подібний
промислово-транспортний вузол – Маріуполь. Механізоване угруповання тут може
рушити з району Ростова. На північному сході подібна ситуація з Харковом.
Тільки тут у росіян відсутня морська складова. Зате відповідно збільшена
повітряно-десантна складова проти України.
Ділянка висадки на навчаннях у
районі Темрюк – Анапа являє собою в основному пагорбові середньо пересічену
місцевість з добре розвиненою дорожною
мережею. Роль механізованого угруповання, що рухається на з’єднання з десантами
на цих навчаннях дісталася темрюкському батальйону морської піхоти, озброєному
гусеничними бойовими машинами піхоти БМП-2 і організаційно входить до 810-ї
бригади морської піхоти. Чисельність особового складу, що бере участь у
навчаннях, значно применшена – росіяни брешуть, як завжди у таких випадках. У
чисельність особового складу та бойової техніки включено тільки морський десант
та екіпажі кораблів. На російській же території в навчаннях бере участь
Новоросійська 7-ма гірська повітряно-десантна дивізія та дві гірсько-стрілецькі
бригади, одна з яких дислокується в станиці Зеленчукській, а інша десь в
тактичній близькості до першої (з’ясовуєм де).
Сумнівні твердження українського
МЗС про те, що воно було за тиждень в курсі запланованих російською стороною
навчань. Чому за тиждень, чому не за місяць, чи не за якийсь інший термін? Якщо
було в курсі, то чому мовчало? Вони, виходить, спільники недружньої держави?
Те, що Росія недружня, ясно вже всім, самому останньому, самому кінченому
регіоналу. Тобто українське МЗС бреше, а Міністерство Оборони мовчить і радіє,
що поки ніхто його не питає. Та і що можна спитати з теперішнього міністра
оборони, заштатного фінансиста, поставленого родиною Януковича «правильно»
розікрасти ЗСУ. Щоправда не віриться, щоб наша розвідка взагалі не знала про ці
навчання, коли вони ще планувались. В усякому разі середня ланка,що здобуває
інформацію. Просто їх ніхто не слухає. Патріотам в українській розвідці треба
шукати інших шляхів реалізації здобутої інформації. На інших рівнях і у інших
середовищах.
Відділ зовнішньої документації
Немає коментарів:
Дописати коментар