- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

неділя, 20 жовтня 2013 р.

КРАДУТЬ ОСТАННЄ – КОЗАЦЬКІ РЕЛІКВІЇ! (анонс акції протесту)


   22 жовтня 2013 року (вівторок) о 9-00 почнеться пікетування Дніпропетровської  ОДА за адресою пр. Кірова 1  щодо недопущення передачі козацьких святинь, що зберігаються у Нікопольському краєзнавчому музеї до кафедрального храму УПЦ МП.
  

16 експонатів, про які йде мова, відносяться до періоду 18 ст.  і використовувалися для церковної служби в січовій церкві Покрови Пресвятої Богоматері в селі Покровському до зруйнування Запорозької Січі російськими військами у 1775 pоці. Серед них є велика національна реліквія українського народу та його держави – Ікона-ставротека Війська Запорозького низового 1747 року.

СІЧ

Січ всім нагадувала місто,
Розкидане, немов намисто,
Довкола насипні вали
Безпеку Січі берегли,
А гаківниці[1] і гармати
Були готові відсіч дати.
Місто жило своїм життям –
Сюди стікався різний крам,
Який мав попит на Січі:
Хліб чорний, білі калачі,
Коржі солодкі, паляниці,
З степної ярої пшениці,
А поряд сало, ковбаса,
Горілка чиста, як роса,
Мед свіжий, різна медовуха,
А для гуляк – проста сивуха.
Були і рідкісні товари,
Що везли турки і татари:
Інжир відбірний та урюк,
Мигдаль з фісташками, фундук,
Черкеські сідла, пояси,
Золотом шиті для краси,
Олово, порох і тютюн
Та кобзи з блиском срібних струн.
Зброя була на всі смаки,
Що так цінили козаки:
Шаблі, мушкети[2] і пістолі,
Та лантухи[3] морської солі.
Її возили цілі фіри[4],
Бо риби тут було без міри.
Торгівля завжди жваво йшла
І Січ своїм життям жила.
А на горі у центрі Січі,
Куди сходилися на Віче[5],
Стояла церква і дзвіниця,
Будівля Гетьмана, скарбниця,
Склепи[6] на порох, ядра, зброю
Та інший реманент для бою.
А далі вже, без перешкод,
Селився січовий народ:
Старшини – у своїх дворах,
Військо – в окремих куренях.
Тут усі землі України
Спліталися в одне коріння
І кожна з них свій курінь мала
Та про добробут Січі дбала.
Це була найважніша річ,
На ній трималась ціла Січ –
Звідси котилась наша слава
І починалася держава.
      Михайло Винницький   «ОСТАННЯ ЛЮЛЬКА»



   ПОЧНИ ВІДВОЙОВУВАТИ ПОГРАБОВАНЕ!

   СЛАВА НАЦІЇ!


[1] Гаківниця – довга і важка рушниця великого калібру з ґнотовим замком і гаком на прикладі, яким під час стріляння кріпилася до землі. Великі гаківниці мали подвійний гак і називалися козами.
[2] Мушкет – ручна вогнепальна зброя з ґнотовим замком, яка прийшла на зміну кременевими рушницям.
[3] Лантух – великий мішок з грубої тканини.
[4] Фіра – хура, віз, повозка, підвода.
[5] Віче – загальні збори козацького війська.
[6] Склеп – наземна або підземна окрема капітальна споруда.


Немає коментарів:

Дописати коментар