- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

вівторок, 14 травня 2013 р.

Поживемо - поділимо



У жовтні 2012 року президент Владімір Путін виступав на організованій банком ВТБ конференції "Россия зовет!" і розповідав іноземним інвесторам про те, що на тлі проблем в єврозоні РФ виглядає оплотом стабільності. "У вас п'ять з половиною років президентства попереду. Чи хотіли б ви увійти в історію як людина, яка реструктурувала "Газпром"так, щоб інвестори стали щасливі, держава заробляло нормально, все було прозоро?" - Запитала його після виступу одна з учасниць конференції . У відповідь Путін заявив, що російські інфраструктурні компанії "не позбавлені недоліків", але головна проблема "Газпрому" - не корупція або неправильна структура бізнесу, а необгрунтовані нападки з боку Єврокомісії. "Ми не повинні чинити так, як чинять наші колеги в Європі, коли вони ділять на окремий бізнес - видобуток, на окремий бізнес - транспорт, на окремий бізнес - розподіл, - відчеканив президент. - Якщо виділити окремо транспорт, то транспортна складова просто помре сама по собі. Транспортна складова як бізнес інтересу не представляє ".

Путін повторив тезу, який він і його соратники озвучували протягом останніх 12 років. "Газпром", який чиновники називають національним надбанням, ніколи не буде розділений на окремі види бізнесу, а прихильники подібної ідеї в кращому випадку не розуміють особливостей газового бізнесу, а в гіршому хочуть підірвати позиції Росії на глобальному ринку газу. Проте через півроку після форуму " Россия зовет!" ситуація у внутрішньоелітній дискусії навколо "Газпрому" різко змінилася. За даними "Власті" (газета "Власть" – пер.) , останні два місяці в Кремлі і президентської резиденції Ново-Огарьово пройшли декілька закритих нарад про майбутнє російської газової монополії.

Консультації по "Газпрому", за словами кількох чиновників, у загальних рисах знайомих з ходом обговорення, поки що носять виключно неформальний характер - питання не вносилося навіть до порядку роботи комісії при президентові з стратегії розвитку паливно-енергетичного комплексу. В якості учасників дискусії крім самого Володимира Путіна джерела "Власті" називають серед інших помічника президента з економічних питань (влітку переходить на посаду глави ЦБ) Ельвіру Набіулліну, президента "Роснафти" Ігоря Сечіна (паралельно займає посаду відповідального секретаря президентської комісії з ПЕКу), главу "Газпрому" Алєксєя Міллера. Також в обговоренні, за даними "Власті", беруть участь представники незалежної виробника газу НОВАТЕК, його найбільшими акціонерами є Леонід Міхельсон (N3 у російському списку Forbes 2013 року) і Геннадій Тимченко (N9 у списку Forbes).

Прес-секретар Путіна Дмітрій Пєсков сказав "Власті", що президент обговорює можливу стратегію Росії на газовому ринку ЄС. "Ми не раз висловлювали наші аргументи проти прийнятого Євросоюзом Третього енергопакету, але це закон, і ми будемо його виконувати. Опрацьовуються різні варіанти", - сказав Пєсков, відмовившись від подальших коментарів.

Найбільш обговорюваний зараз варіант, за словами джерел "Власті", якраз полягає в поділі "Газпрому" на два види бізнесу - транспортний і видобувний - зі створенням двох незалежних юридичних осіб. "Ніякого рішення немає, це все лише варіанти з перспективою реалізації в горизонті від двох до п'яти років", - уточнює співрозмовник "Власті".

Уряд, за даними "Власті", безпосередньо до нарад у Путіна поки не залучається, хоча готує окремі документи. Про зміст однієї з таких довідок, підготовлених Міненерго для наради у профільного віце-прем'єра Аркадія Дворковіча, 9 квітня повідомило агентство "Фінмаркет". Мова в документі, правда, йшла не про розділ всієї газової монополії, а лише про передачу газпромівських труб, що проходять через Європу в управління якої-небудь російської компанії, неафілійованої з "Газпромом". Деталей щодо того, що це може бути за компанія, в документі немає. Представники Дворковіча і Міненерго ситуацію щодо можливої ​​реформи "Газпрому" не коментують. Представник монополії Сергій Купріянов для коментарів був недоступний.

Ідея розділу "Газпрому" на кілька компаній не нова: вона обговорювалася буквально з того моменту, коли в 1989 році Міністерство газової промисловості СРСР було зусиллями міністра Віктора Черномирдіна перетворено в "Газпром". У 1990-і цю ідею лобіювали багато підприємців, які пропонували розділити "неефективну монополію" і приватизувати "Газпром" по частинах. Рупорами цієї ідеї були консультанти з Світового банку і Міжнародного валютного фонду (МВФ), що посилалися на поширену світову практику розділу генеруючих і транспортних активів в енергетиці. Тим більше перед очима у всіх був працюючий приклад - структура російської нафтової промисловості, де в 1990-і тон задавали приватні нафтові компанії, а державна "Транснефть" повинна була лише забезпечувати безперебійну роботу системи і рівні умови доступу виробників до труби. Втім, Черномирдін і його наступник на посту глави "Газпрому" Рем Вяхірєв всі атаки на монополію успішно відбивали, зберігши компанію у вигляді вертикально інтегрованої структури.

Після приходу в Кремль у 2000 році Володимира Путіна ідея поділу "Газпрому" на транспортний і видобувний бізнес знову ожила. У 2003 році Міністерство економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ), яке тоді очолював Герман Ґреф, навіть підготувало концепцію подібної реформи, написання документа курирував заступник міністра Андрєй Шаронов. Приблизно в тій же логіці розвивалася і реформа РАО "ЄЕС Росії", яким керував Анатолій Чубайс. Однак єдність "Газпрому" знову вдалося відстояти.

Усередині Росії у компанії не виявилося досить сильних супротивників, щоб наполягти на реформі. Наприклад, на організованому у вересні 2003 року круглому столі Російського газового товариства, на якому обговорювалося підготовлений Міністерством економічного розвитку і торгівлі проект реформи "Газпрому", проти були навіть незалежні виробники газу, що брали участь у дискусії, яких лякали можливим збільшенням тарифу на прокачування газу всередині Росії майже в два рази (з $ 0,5 до $1 за 1 тис. кубометрів на 100 км) у разі, якщо газотранспортна система буде виділена в окремий бізнес.

Але головна причина полягала в тому, що на той момент "Газпром" вже став одним з найсильніших гравців в економіці і політиці країни. Компанія, яка досі забезпечує 20% доходів бюджету РФ, контролювалася менеджментом на чолі з давнім знайомим президента Путіна Алєксєєм Міллером. А після того, як у 2003 році "Газпром" став головним інструментом у руках Москви при з'ясуванні відносин з Білорусією, монополія перетворилася на занадто важливий економічний і зовнішньополітичний інструмент в руках Кремля, щоб дозволити розчленувати компанію. Урядова дискусія про розділ "Газпрому" була згорнута майже на 10 років.

Що ж змусило владу почати думати про перегляд позиції, яку вони відстоювали останні роки?

Перший і головний з чинників - абсолютно нова ситуація на газовому ринку Європи, говорить високопоставлений співрозмовник "Власті" в Кремлі. Всю другу половину 2000-х Кремль присвятив зміцненню позицій "Газпрому" на європейському газовому ринку. Були запущені трубопровідні мегапроекти Nord Stream (дві нитки потужністю 55 млрд кубометрів на рік пущені в 2012 році) і South Stream (будівництво цієї системи потужністю до 60 млрд кубометрів на рік "Газпром" обіцяє почати цього року). У результаті газових воєн з Мінськом "Газпром" отримав контроль над "Белтрансгазом" і тепер повністю контролює транзит свого газу через Білорусію. Навіть у кризу взимку 2009 року у Москви доходили руки до ведення газової війни з Києвом: через конфлікт російської газової монополії і властей України багато споживачів у Східній Європі кілька морозних діб провели без опалення.

Євросоюз огризався у відповідь. У рамках програми "Південний енергетичний коридор" Брюссель активно лобіював будівництво конкурента South Stream - газопроводу Nabucco, який повинен був би доставляти газ до Європи через Туреччину з Каспійського регіону. Влада ЄС намагалися підтримати Київ у прагненні забезпечити незалежність української газотранспортної системи (ГТС) від зазіхань "Газпрому". Нарешті, після подій 2009 року ЄС повів війну проти "Газпрому" за трьома основними напрямками. Насамперед європейці почали будувати більше терміналів для прийому зрідженого природного газу (ЗПГ) і внутрішніх газопроводів, щоб знизити залежність східних країн ЄС від "Газпрому". По-друге, в 2009 році ЄС прийняв так званий Третій енергопакет - звід правил, що забороняє працювати на ринку ЄС компаніям, які одночасно видобувають, транспортують і розподіляють газ. Всі такі компанії повинні бути розділені, або труби передаються в управління незалежному операторові. Третій енергопакет набув чинності в березні 2011 року і дає Єврокомісії серйозні важелі тиску на "Газпром". Нарешті, в 2012 році Єврокомісія почала масштабне розслідування відносно "Газпрому", звинувативши компанію в монополізмі на деяких сегментах ринку (у деяких країнах Східної Європи частка "Газпрому" у газовому балансі сягає 100%).

Росія до останнього часу намагалася наносити контрудари, проте гру Москви повністю поламала "сланцева революція" в США. Ще два роки тому голова "Газпрому" Алєксєй Міллер називав цей феномен голлівудськими спецефектами. Проте в позиції влади відбулися зміни. "Минулого року був проведений серйозний аналіз. Стало зрозуміло, що це не голлівудські штучки, а серйозний виклик", - розповідає "Власті" джерело, близьке до уряду. Ціни на газ в Європі знижуються завдяки потоку дешевого близькосхідного ЗПГ, що призначався спочатку для США і тепер опинився на європейському спотовому ринку. Крім Міллера, який на публіці і раніше, говорить про сланцевий газ як PR-кампанію проти "національного надбання Росії", всі експерти вважають інакше. Деніел Єргін з Cambridge Energy Research Associates говорить, що в середньостроковій перспективі "сланцева революція" призведе до формування глобального ринку газу, ціна на якому не прив'язана до ціни на нафту. Це зруйнує наріжний камінь, на якому тримаються позиції "Газпрому" в Європі, - зв'язок газових цін з нафтовими через формули, прописані в довгострокових контрактах.

У підсумку з минулого року "Газпром" зайнятий тим, що заднім числом надає найбільшим європейським клієнтам знижки. У Кремлі ж і уряді задумалися про більш радикальні заходи. "Ринок втікає з-під ніг. Позиції там поки нормальні, але тепер у європейців набагато більше простору для маневру. А значить, простіше не злити їх і почати домовлятися про нові правила. Зокрема, можна битися за те, щоб умови Третього енергопакету не поширювалися на вже побудовані труби, але поділити "Газпром" навіть простіше, - говорить джерело "Власті". - Те, що здавалося неможливим рік тому, тепер обговорюється і навіть вважається бажаним".

Втім, можливими зміни в майбутньому "Газпрому" стали не тільки через зовнішні, а й через внутрішні чинники.

У вересні 2009 року головний операційний директор ТНК-ВР Тім Саммерс, який мав ось-ось покинути свій пост, розмовляв з послом США в Москві Джоном Байерлі. Саммерс скаржився, що незалежна компанія в Росії не може отримати доступ до керованої "Газпромом" ГТС, а тому газовий бізнес незалежних виробників куди менш рентабельний. Запис про цю бесіду, зроблену Байерлі і відправлену з грифом "таємно" в Держдеп і Білий дім, опублікував ресурс WikiLeaks.

Але через три з лишком роки по тому ситуація на російському газовому ринку стала принципово іншою. Якщо недавно частка незалежних виробників газу в обсязі видобутку "Газпрому" не досягала і 10%, то зараз на ринку з'явилися кілька великих гравців. Ситуація в перспективі п'яти років все більше нагадуватиме російський нафтовий ринок, на якому кілька великих виробників і одна інфраструктурна монополія.

Уклавши в 2012 році угоду про купівлю 51% в "Ітери" (доведені і ймовірні запаси становлять 372 400 000 000 кубометрів газу і 15700000 тонн конденсату) та отримавши ТНК-ВР, "Роснафта" стала великим гравцем на ринку газу. Восени 2012 року на презентації для інвесторів у Лондоні Ігор Сєчін говорив, що "Роснефть" планує збільшити видобуток газу з поточних 26 млрд кубометрів (з урахуванням "Ітери") до 100 млрд на рік, а в 2016 році буде продавати в Росії до 72 млрд кубометрів (для порівняння: у 2012 році "Газпром" добув 478 700 000 000 кубометрів газу). Найбільший поки контракт на постачання в 2016-2040 роках 875 млрд кубометрів газу (до 35 млрд на рік) з "Інтер РАО ЄЕС" "Роснефть" підписала в листопаді 2012 року, також у компанії є контракти з E.ON і Fortum. Перетворившись на одного з найбільших газових гравців, "Роснефть" задумалася над розширенням бізнесу (на зміцнення команди, за даними газети "Коммерсант", найближчим часом буде кинута Влада Русакова, яка 10 років керувала департаментом перспективного розвитку в "Газпромі").

Крім "Роснефти" монопольне становище "Газпрому" похитнув і НОВАТЕК. За підсумками 2012 року компанія видобула 57300000000 кубометрів, проте НОВАТЕК має намір будувати на Ямалі завод з виробництва ЗПГ, ресурсною базою якого стане гігантське Південно-Тамбейське родовище із  481400000000 кубометрів доведених запасів природного газу і 13400000 тонн доведених запасів конденсату.

Саме завдяки зусиллям "Роснєфті" і НОВАТЕКу було піднято питання про позбавлення "Газпрому" статусу монопольного експортера газу. За словами джерел "Власті", рішення про перегляд експортної монополії "Газпрому" буде прийнято в найближчі місяці. Як говорив міністр енергетики Алєксандр Новак, уряд може дозволити російським компаніям експортувати ЗПГ. Правда, швидше за все, дозвіл буде стосуватися тільки азіатських ринків, щоб не викликати конкуренцію між російським ЗПГ і трубопровідним газом "Газпрому" в Європі.

У майбутньому ж "Роснефть" і НОВАТЕК зацікавлені і в доступі до магістральних трубопроводів. Так що розділ "Газпрому" на дві компанії буде відповідати їх інтересам.

Рішення про долю "Газпрому" поки немає. "Тут треба зважити всі аргументи, подивитися, як змінюватиметься ситуація на ринку. Такі питання одним махом вирішити не можна, так що зараз основне завдання - чесно і неупереджено вивчити факти, проаналізувати можливі сценарії і лише потім сформулювати відповідь", - говорить джерело "Власті", знайоме з настроєм учасників дискусії про майбутнє "Газпрому ".

Правда, співрозмовники "Власті" впевнені: яким би не було рішення Володимира Путіна, реформовувати "Газпром", швидше за все, буде вже інша команда. Формально контракт Алєксєя Міллера закінчиться тільки в 2016 році. На сьогоднішній день він керує монополією вже 10 років. "Як би не оцінювати роботу Міллера на цій посаді, десять років - дуже багато. До того ж концерн проспав "сланцеву революцію" ", - говорить джерело в уряді. Якщо зміна менеджменту відбудеться перед реформою, то фігура наступника може позначити напрямок, в якому буде розвиватися "національне надбання". Поки лонг-листок кандидатів вельми довгий: від заступника голови монополії Валерія Ґолубєва, вихідця з Ленінграда і структур КДБ, до нинішнього глави Ощадбанку і автора останнього проекту розділу "Газпрому" Ґермана Ґрефа (його контракт закінчиться в 2015 році).


Немає коментарів:

Дописати коментар