Замість передмови
СЛОВНИК ПАТРІОТА. Щоб однозначно розуміти зміст націоналістичних ідей, домовимось про понятійне значення слів:
Шовінізм – націоналізм, в основі якого лежить вивищення однієї нації над усіма іншими, обґрунтоване «ізбранностью», «мессіанством», що (за їх логікою) дає їм «божественне», чи «природне» право володіти і управляти меншовартісними (з їх точки зору) націями в будь-якій частині світу в межах своєї досяжності (в самопризначеній «зоні впливу», чи «зоні стратегічних національних інтересів»). Синоніми – «фашизм», «нацизм». Характеризується агресивністю в досягненні своєї мети.
Націоналізм – любов до своєї батьківщини, народу, його звичаїв і культури, готовність боронити територію мешкання і національні цінності до загину. Синонім – «патріотизм». Характеризується спрямуванням до свободи, як найвищої для саморозвитку нації цінності.
Нація – форма історичної спільноти, об’єднаної єдиною мовою, походженням, територією, культурою, ментальністю.
Державотворча нація – найбільша нація багатонаціональної держави, яка визначає, назву держави, державну мову, а також мову міжнаціонального спілкування. Синонім – «титульна нація».
Національна меншина – нація, територія національного походження та традиційного проживання якої історично знаходиться в межах території державотворчої нації. Національні меншини відносяться до автохтонного населення дво -, чи багатонаціональної держави.
Етнічна меншина –- громадяни, територія національного походження та традиційного проживання яких знаходиться за межами держави, громадянами якої вони являються.
Геноцид – Один із найтяжчих міжнародних злочинів, що полягає у винищенні окремих груп населення за расовими, національними, релігійними та іншими мотивами.
Лінгвоцид – знищення мови поневолених народів з метою відриву їх від національних коренів і асиміляції. (Дивись «СССР І РОСІЯ»)
Репатріація – 1)повернення емігрантів у країну, звідки вони походять з поновленням їх у правах громадянства; 2)повернення на батьківщину військовополонених та цивільних осіб, що опинилися за межами своєї країни внаслідок війни.
Депортація – примусове виселення особи (осіб) з місця їх постійного проживання.
Русскоязичний – для «істинно русскіх» – інородець, чурка (в тому числі хохол), який послуговується мовою окупанта, а своєю нехтує.
Вибачте за довгу «замістьпередмову», але щоб розуміти один одного треба говорити словами з однаковим значенням.
ГЄНОЦІД РУССКІХ
Відгук на статтю Єлєни Старіковой «На етніческой войнє»
Раніше «Єврей – колгоспник» вважався найкоротшим анекдотом. Зараз стараннями Єлєни Старіковой (Є.С.) з’явився коротший аж на тире анекдот: «Гєноцід русскіх».
Чому анекдот? Адже в тих історіях, які описує Є.С. не до сміху. І, скажу щиро, я співчуваю нащадкам тих, хто започаткував поневолення, колонізацію і пограбування територій сусідніх племен. Адже колонізація – це зайняття чужих територій з застосуванням насильства (Єрмак, Скобєлєв, Єрмолов, та ін.). Гарнізони; військові, потім цивільні адміністрації; каторжани, потім переселенці… І супутній геноцид і лінгвоцид… І обов’язкове приниження поневолених народів установкою пам’ятників «на нашій, не своїй землі». До речі: більшість пам’ятників поневолювачам генералу Скобєлєву в містах Білосток, Варшава, Орани (Польща), Фергана, генералу Єрмолову в Грозному – знищені. (Певен, що і Фрунзе, і Леніну, і Сталіну – також знищені). А в нас російська п’ята колона з «руськоязичними» колаборантами коштом «невідомого» походження ще встановлюють пам’ятники Катерині та Йосипу, а пам’ятники національним героям – руйнують. Але «вторая причина или смысл существования зла состоит в том, что Бог также и зло направляет к добру». (Протоиерей Серафим Слободской). Твориме зрадниками і ворогами зло нам не дуже шкодить, але на добро пробуджує сплячих, відкриває очі сліпим і сталить наш дух. Це зло не дозволить нам забути розділення України між Росією і Польщею всього через 13 років після Переяславської угоди; звірячого знищення всього населення Батурина Меншиковим; поразки під Полтавою; «цивілізації» у вигляді кріпаччини до 1961 року; голодоморів; вбивство безоружних українців руками німців при форсуванні Дніпра; 200-літній лінгвоцид і багато інших чорних справ.
Я по кілька разів перечитав картини вигнання русскіх та «русскоязичних інородцєв» з окупованих територій. Вбивства, насилля, звірина жорстокість… Але це не геноцид – це депортація колонізаторів тому. що держава Россія не здійснила репатріацію своїх співвітчизників з раніше окупованих нею територій. Ці «русскіє» Росії потрібні на окупованих територіях, бо їм треба, щоб гарячі точки «кипіли», щоб і там, і в Росії підтримувався градус взаємної ненависті.
Приводжу уривок з повісті професійного військового, учасника воєн, росіянина, графа Л.Н.Толстого «Хаджи-Мурат».
«Вернувшись в свой аул, Садо нашел свою саклю разрушенной: крыша была провалена, и дверь, и столбы галерейки сожжены, и внутренность огажена. Сын же его, тот красивый, с блестящими глазами мальчик, который восторженно глядел на Хаджи-Мурата, был привезен мертвым к мечети на покрытой буркой лошади. Он был проткнут штыком в спину. Благообразная женщина, служившая, во время его посещения, Хаджи-Мурату, тепер, в разорваной на груди рубахе, открывавшей её старые, обвисшие груди, стояла над сыном и царапала себе в кровь лицо и не переставая выла. Садо с киркой и лопатой ушел с родными копать могилу сыну. Старик дед сидел у стены разваленной сакли и, строгая палочку, тупо смотрел перед собой. Он только что вернулся с свого пчельника. Бывшие там два стожка сена были сожжены; были поломаны и обожжены посаженные стариком и выхоженные абрикосове и вишневое деревья и, главное, сожжены все ульи с пчёлами. Вой женщин слышался во всех домах и на площади, куда были привезены ещё два тела. Малые дети ревели вместе с матерями. Ревела и голодная скотина, которой нечего было дать. Взрослые дети не играли, а испуганными глазами смотрели на старших.
Фонтан был загажен, очевидно нарочно, так что воды нельзя было брать из него. Так же была загажена и мечеть, и мулла с муталимами очищал её. Старики хозяева собрались на площади и, сидя на корточках, обсуждали своё положение. О ненависти к русским никто не говорил. Чувство, которое испытывали чеченцы от мала до велика, было сильнее ненависти. Это была не ненависть, а непризнание этих русских собак людьми и такое отвращение, гадливость и недоумение перед нелепой жестокостью этих существ, что желание истребления их, как желание истребления крыс, ядовитих пауков и волков, было таким же естественным чувством, как чувство самосохранения».
А тепер віднайдіть 10 відмінностей між описаними письменником подіями і подіями депортації русскіх з республік Середньої Азії і Закавказзя, описаними Є.С. (Хто знайде, може з’їсти цукерку).
Ось деякі з відповідей.
1. Чечня за територією менше Харківської області, а Російська імперія – 1/6 земної суші.
2. Співвідношення чисельності населення приблизно таке ж.
3. Вони на власній, Богом даній території.
4. Вони боронили свою свободу.
5. Їм було нікуди відступати – вільних територій поруч немає.
Стан приреченості – або їм всім загинути (реальний геноцид), або зовні підкоритися і чекати сприятливого часу для звільнення.
Сучасні реалії.
6. Русскіє не злопам’ятні, вже забули скільки зла чинили «туземцям».
7. В Россіі всє равни, но русскіє равнєє всєх.
8. Москва відправляє бомби на Грозний літаками – це боротьба з тероризмом.
9. Чеченці возять саморобну вибухівку в Москву в кошиках – це терористи прокляті. (Буває за них це робить ФСБ, щоб підтримати градус ненависті).
10. Русскіє голосують за вирішення створених ними ж національних проблем військовою силою – їм до вподоби по-русскі ліхоє: «Мочіть в сортірах». Це ваш вибір. І ображатися нема на кого, і жалітись нема кому.
Нагадаю вам євангельське: «И как хотите, чтобы с вами поступали люди, так и вы поступайте с ними» (Лк 6.31; Мтф 7.12).
Хоча я добре розумію: який у вас Путін – така у вас і держава; який у вас Гундяєв – таке у вас і «православ’я».
Ми, українці, повинні бути вдячними нашим предкам, що вони залишили нам українську Україну – не надбали чужих територій, і не натворили нам ворогів, перед якими ми мали би зараз вибачатись. Росія нам ворожа з її власної ініціативи. Це вона включила нас в сферу своїх «національних інтересів» і змушує нас боронити своє, рідне.
(Далі буде). Володимир Степаненко 26.12.2001р.
ДЖЕРЕЛО:LELEKA NEWS
СЛОВНИК ПАТРІОТА. Щоб однозначно розуміти зміст націоналістичних ідей, домовимось про понятійне значення слів:
Шовінізм – націоналізм, в основі якого лежить вивищення однієї нації над усіма іншими, обґрунтоване «ізбранностью», «мессіанством», що (за їх логікою) дає їм «божественне», чи «природне» право володіти і управляти меншовартісними (з їх точки зору) націями в будь-якій частині світу в межах своєї досяжності (в самопризначеній «зоні впливу», чи «зоні стратегічних національних інтересів»). Синоніми – «фашизм», «нацизм». Характеризується агресивністю в досягненні своєї мети.
Націоналізм – любов до своєї батьківщини, народу, його звичаїв і культури, готовність боронити територію мешкання і національні цінності до загину. Синонім – «патріотизм». Характеризується спрямуванням до свободи, як найвищої для саморозвитку нації цінності.
Нація – форма історичної спільноти, об’єднаної єдиною мовою, походженням, територією, культурою, ментальністю.
Державотворча нація – найбільша нація багатонаціональної держави, яка визначає, назву держави, державну мову, а також мову міжнаціонального спілкування. Синонім – «титульна нація».
Національна меншина – нація, територія національного походження та традиційного проживання якої історично знаходиться в межах території державотворчої нації. Національні меншини відносяться до автохтонного населення дво -, чи багатонаціональної держави.
Етнічна меншина –- громадяни, територія національного походження та традиційного проживання яких знаходиться за межами держави, громадянами якої вони являються.
Геноцид – Один із найтяжчих міжнародних злочинів, що полягає у винищенні окремих груп населення за расовими, національними, релігійними та іншими мотивами.
Лінгвоцид – знищення мови поневолених народів з метою відриву їх від національних коренів і асиміляції. (Дивись «СССР І РОСІЯ»)
Репатріація – 1)повернення емігрантів у країну, звідки вони походять з поновленням їх у правах громадянства; 2)повернення на батьківщину військовополонених та цивільних осіб, що опинилися за межами своєї країни внаслідок війни.
Депортація – примусове виселення особи (осіб) з місця їх постійного проживання.
Русскоязичний – для «істинно русскіх» – інородець, чурка (в тому числі хохол), який послуговується мовою окупанта, а своєю нехтує.
Вибачте за довгу «замістьпередмову», але щоб розуміти один одного треба говорити словами з однаковим значенням.
ГЄНОЦІД РУССКІХ
Відгук на статтю Єлєни Старіковой «На етніческой войнє»
Раніше «Єврей – колгоспник» вважався найкоротшим анекдотом. Зараз стараннями Єлєни Старіковой (Є.С.) з’явився коротший аж на тире анекдот: «Гєноцід русскіх».
Чому анекдот? Адже в тих історіях, які описує Є.С. не до сміху. І, скажу щиро, я співчуваю нащадкам тих, хто започаткував поневолення, колонізацію і пограбування територій сусідніх племен. Адже колонізація – це зайняття чужих територій з застосуванням насильства (Єрмак, Скобєлєв, Єрмолов, та ін.). Гарнізони; військові, потім цивільні адміністрації; каторжани, потім переселенці… І супутній геноцид і лінгвоцид… І обов’язкове приниження поневолених народів установкою пам’ятників «на нашій, не своїй землі». До речі: більшість пам’ятників поневолювачам генералу Скобєлєву в містах Білосток, Варшава, Орани (Польща), Фергана, генералу Єрмолову в Грозному – знищені. (Певен, що і Фрунзе, і Леніну, і Сталіну – також знищені). А в нас російська п’ята колона з «руськоязичними» колаборантами коштом «невідомого» походження ще встановлюють пам’ятники Катерині та Йосипу, а пам’ятники національним героям – руйнують. Але «вторая причина или смысл существования зла состоит в том, что Бог также и зло направляет к добру». (Протоиерей Серафим Слободской). Твориме зрадниками і ворогами зло нам не дуже шкодить, але на добро пробуджує сплячих, відкриває очі сліпим і сталить наш дух. Це зло не дозволить нам забути розділення України між Росією і Польщею всього через 13 років після Переяславської угоди; звірячого знищення всього населення Батурина Меншиковим; поразки під Полтавою; «цивілізації» у вигляді кріпаччини до 1961 року; голодоморів; вбивство безоружних українців руками німців при форсуванні Дніпра; 200-літній лінгвоцид і багато інших чорних справ.
Я по кілька разів перечитав картини вигнання русскіх та «русскоязичних інородцєв» з окупованих територій. Вбивства, насилля, звірина жорстокість… Але це не геноцид – це депортація колонізаторів тому. що держава Россія не здійснила репатріацію своїх співвітчизників з раніше окупованих нею територій. Ці «русскіє» Росії потрібні на окупованих територіях, бо їм треба, щоб гарячі точки «кипіли», щоб і там, і в Росії підтримувався градус взаємної ненависті.
Приводжу уривок з повісті професійного військового, учасника воєн, росіянина, графа Л.Н.Толстого «Хаджи-Мурат».
«Вернувшись в свой аул, Садо нашел свою саклю разрушенной: крыша была провалена, и дверь, и столбы галерейки сожжены, и внутренность огажена. Сын же его, тот красивый, с блестящими глазами мальчик, который восторженно глядел на Хаджи-Мурата, был привезен мертвым к мечети на покрытой буркой лошади. Он был проткнут штыком в спину. Благообразная женщина, служившая, во время его посещения, Хаджи-Мурату, тепер, в разорваной на груди рубахе, открывавшей её старые, обвисшие груди, стояла над сыном и царапала себе в кровь лицо и не переставая выла. Садо с киркой и лопатой ушел с родными копать могилу сыну. Старик дед сидел у стены разваленной сакли и, строгая палочку, тупо смотрел перед собой. Он только что вернулся с свого пчельника. Бывшие там два стожка сена были сожжены; были поломаны и обожжены посаженные стариком и выхоженные абрикосове и вишневое деревья и, главное, сожжены все ульи с пчёлами. Вой женщин слышался во всех домах и на площади, куда были привезены ещё два тела. Малые дети ревели вместе с матерями. Ревела и голодная скотина, которой нечего было дать. Взрослые дети не играли, а испуганными глазами смотрели на старших.
Фонтан был загажен, очевидно нарочно, так что воды нельзя было брать из него. Так же была загажена и мечеть, и мулла с муталимами очищал её. Старики хозяева собрались на площади и, сидя на корточках, обсуждали своё положение. О ненависти к русским никто не говорил. Чувство, которое испытывали чеченцы от мала до велика, было сильнее ненависти. Это была не ненависть, а непризнание этих русских собак людьми и такое отвращение, гадливость и недоумение перед нелепой жестокостью этих существ, что желание истребления их, как желание истребления крыс, ядовитих пауков и волков, было таким же естественным чувством, как чувство самосохранения».
А тепер віднайдіть 10 відмінностей між описаними письменником подіями і подіями депортації русскіх з республік Середньої Азії і Закавказзя, описаними Є.С. (Хто знайде, може з’їсти цукерку).
Ось деякі з відповідей.
1. Чечня за територією менше Харківської області, а Російська імперія – 1/6 земної суші.
2. Співвідношення чисельності населення приблизно таке ж.
3. Вони на власній, Богом даній території.
4. Вони боронили свою свободу.
5. Їм було нікуди відступати – вільних територій поруч немає.
Стан приреченості – або їм всім загинути (реальний геноцид), або зовні підкоритися і чекати сприятливого часу для звільнення.
Сучасні реалії.
6. Русскіє не злопам’ятні, вже забули скільки зла чинили «туземцям».
7. В Россіі всє равни, но русскіє равнєє всєх.
8. Москва відправляє бомби на Грозний літаками – це боротьба з тероризмом.
9. Чеченці возять саморобну вибухівку в Москву в кошиках – це терористи прокляті. (Буває за них це робить ФСБ, щоб підтримати градус ненависті).
10. Русскіє голосують за вирішення створених ними ж національних проблем військовою силою – їм до вподоби по-русскі ліхоє: «Мочіть в сортірах». Це ваш вибір. І ображатися нема на кого, і жалітись нема кому.
Нагадаю вам євангельське: «И как хотите, чтобы с вами поступали люди, так и вы поступайте с ними» (Лк 6.31; Мтф 7.12).
Хоча я добре розумію: який у вас Путін – така у вас і держава; який у вас Гундяєв – таке у вас і «православ’я».
Ми, українці, повинні бути вдячними нашим предкам, що вони залишили нам українську Україну – не надбали чужих територій, і не натворили нам ворогів, перед якими ми мали би зараз вибачатись. Росія нам ворожа з її власної ініціативи. Це вона включила нас в сферу своїх «національних інтересів» і змушує нас боронити своє, рідне.
(Далі буде). Володимир Степаненко 26.12.2001р.
ДЖЕРЕЛО:LELEKA NEWS
Немає коментарів:
Дописати коментар