Шановні читачі! Сьогодні до вашої уваги нова стаття циклу «Психологія абсурду». Надалі – мій погляд на події в місті Києві 22 листопада поточного року.
Як відомо всім свідомим громадянам України, в цей день виповнилось сім років з початку Помаранчевої революції. По різному оцінюють цю подію не тільки ЗМІ, але й пересічні громадяни – одні заявляють, що вона була організована американцями, другі вважають, що її спровокували проросійські сили, які сплять і бачать Україну в складі Російської імперії і намагаються силоміць запхати її спочатку в Таможенний, а надалі в Євразійський союз. Але багато людей бачать в тих подіях волю українського народу до свободи.
Варто звернути увагу на одну обставину, яка трапилась вперше за останні сім років, і саме нинішнього року – рішення суду за позовом Київської міської державної адміністрації, яким було заборонено святкування чергової річниці Помаранчевої революції, названої народом Днем Свободи. Безумовно, що таке судове рішення суперечить чинній Конституції України, і тому його без перебільшення варто вважати не тільки абсурдним, але й злочинним. Так, як і позов Київської міської державної адміністрації. Не менш абсурдним виглядає аргумент цієї адміністрації, взяті судом до уваги для прийняття рішення. Цим аргументом стала необхідність встановлення на майдані Незалежності ялинки, більш ніж за 39 днів (!) до Нового року. За менший термін з таким «надзвичайно складним» завданням чинна «високопроффесійна» влада впоратись не береться. На цій підставі вона і звернулася до суду з вимогою заборонити День свободи. Дійсно, навіщо представнику Партії Регіонів пану Попову, не обраному на цю посаду киянами, а призначеному на неї однопартійцем паном Януковичем, святкування якимось «лохторатом» Дня Свободи? Таке святкування може викликати у шефа вельми неприємні спогади… про поразку на Президентських виборах в 2004 р. Задля того, щоб тих спогадів не було і привід підходящий знайшовся, і рішення приємне для шефа судом без усяких перешкод було прийняте. А Конституція? Вона ж є Законом. А ми з ним отим Законом, як колись казали: «Закон, як дишло, куди повернули туди й вийшло».
Однак «лохторат», не зважаючи на антиконституційне рішення суду, все ж наважився прийти на Майдан. І, як не дивно, прийшли не тільки прихильники помаранчевих, а й біло-голубих… Помаранчевих, оснащені за останніми досягненнями, елітні правоохоронці відтіснили з місця історичних подій до Поштамту. На історичному для помаранчевих місці святкували, до речі, чуже для них свято, біло-сині, яких охороняли не відомо від кого ті самі елітні правоохоронці. Можливо, що не від кого, а від чого – щоб вони часом не побраталися, як це часом бувало сім років тому. Все вийшло, як в найкращому театрі абсурду: «Друзям преференції, ворогам – закон». Інакше й бути не могло, бо чинна влада за сім років так і не позбавилась головної своєї вади – психології абсурду.
Ця владна вада вже об'єднала чорнобильців, афганців та дітей війни на заході та сході. При цьому, на цей раз, на відміну від 2004 року, ініціативу взяли в свої руки представники «біло-синього регіону». Це вони вживають найбільш радикальних заходів і демонструють владі та країні настирність в досягненні своєї мети. Їх підтримують в інших регіонах менш радикально, але не з меншою настирністю. Такий розвиток подій бентежить чинну владу, і навіть неозброєним оком видно, що вона побоюється поширення протестних настроїв на інші групи населення.
Разом з тим очевидно, що нинішні протести пов’язані з порушенням конституційних прав громадян, що без сумніву є обмеженням свободи. А переважна більшість цих обмежень прав та свобод пов’язана з обмеженням конституційного права на пристойний рівень життя. Такого права, менш як за два роки, чинна влада позбавила не менше 30% населення. Загальна кількість громадян, у яких відібрали право на нормальне життя, за оцінками, оприлюдненими різними ЗМІ, досягла нині критичного рівня і складає близько 80% населення. В 2004 р. відсоток таких людей був не набагато більшим, більше того – зараз він стрімко зростає, і тому – неминуче повторення подій 2004 р. Без цього не обійдеться, адже чинна влада з самого початку своєї нинішньої каденції продемонструвала власну нездатність адекватно реагувати на складні виклики сьогодення. Рішення суду, яким заборонили святкування Дня свободи, яскравий тому доказ.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: LELEKA NEWS
Як відомо всім свідомим громадянам України, в цей день виповнилось сім років з початку Помаранчевої революції. По різному оцінюють цю подію не тільки ЗМІ, але й пересічні громадяни – одні заявляють, що вона була організована американцями, другі вважають, що її спровокували проросійські сили, які сплять і бачать Україну в складі Російської імперії і намагаються силоміць запхати її спочатку в Таможенний, а надалі в Євразійський союз. Але багато людей бачать в тих подіях волю українського народу до свободи.
Варто звернути увагу на одну обставину, яка трапилась вперше за останні сім років, і саме нинішнього року – рішення суду за позовом Київської міської державної адміністрації, яким було заборонено святкування чергової річниці Помаранчевої революції, названої народом Днем Свободи. Безумовно, що таке судове рішення суперечить чинній Конституції України, і тому його без перебільшення варто вважати не тільки абсурдним, але й злочинним. Так, як і позов Київської міської державної адміністрації. Не менш абсурдним виглядає аргумент цієї адміністрації, взяті судом до уваги для прийняття рішення. Цим аргументом стала необхідність встановлення на майдані Незалежності ялинки, більш ніж за 39 днів (!) до Нового року. За менший термін з таким «надзвичайно складним» завданням чинна «високопроффесійна» влада впоратись не береться. На цій підставі вона і звернулася до суду з вимогою заборонити День свободи. Дійсно, навіщо представнику Партії Регіонів пану Попову, не обраному на цю посаду киянами, а призначеному на неї однопартійцем паном Януковичем, святкування якимось «лохторатом» Дня Свободи? Таке святкування може викликати у шефа вельми неприємні спогади… про поразку на Президентських виборах в 2004 р. Задля того, щоб тих спогадів не було і привід підходящий знайшовся, і рішення приємне для шефа судом без усяких перешкод було прийняте. А Конституція? Вона ж є Законом. А ми з ним отим Законом, як колись казали: «Закон, як дишло, куди повернули туди й вийшло».
Однак «лохторат», не зважаючи на антиконституційне рішення суду, все ж наважився прийти на Майдан. І, як не дивно, прийшли не тільки прихильники помаранчевих, а й біло-голубих… Помаранчевих, оснащені за останніми досягненнями, елітні правоохоронці відтіснили з місця історичних подій до Поштамту. На історичному для помаранчевих місці святкували, до речі, чуже для них свято, біло-сині, яких охороняли не відомо від кого ті самі елітні правоохоронці. Можливо, що не від кого, а від чого – щоб вони часом не побраталися, як це часом бувало сім років тому. Все вийшло, як в найкращому театрі абсурду: «Друзям преференції, ворогам – закон». Інакше й бути не могло, бо чинна влада за сім років так і не позбавилась головної своєї вади – психології абсурду.
Ця владна вада вже об'єднала чорнобильців, афганців та дітей війни на заході та сході. При цьому, на цей раз, на відміну від 2004 року, ініціативу взяли в свої руки представники «біло-синього регіону». Це вони вживають найбільш радикальних заходів і демонструють владі та країні настирність в досягненні своєї мети. Їх підтримують в інших регіонах менш радикально, але не з меншою настирністю. Такий розвиток подій бентежить чинну владу, і навіть неозброєним оком видно, що вона побоюється поширення протестних настроїв на інші групи населення.
Разом з тим очевидно, що нинішні протести пов’язані з порушенням конституційних прав громадян, що без сумніву є обмеженням свободи. А переважна більшість цих обмежень прав та свобод пов’язана з обмеженням конституційного права на пристойний рівень життя. Такого права, менш як за два роки, чинна влада позбавила не менше 30% населення. Загальна кількість громадян, у яких відібрали право на нормальне життя, за оцінками, оприлюдненими різними ЗМІ, досягла нині критичного рівня і складає близько 80% населення. В 2004 р. відсоток таких людей був не набагато більшим, більше того – зараз він стрімко зростає, і тому – неминуче повторення подій 2004 р. Без цього не обійдеться, адже чинна влада з самого початку своєї нинішньої каденції продемонструвала власну нездатність адекватно реагувати на складні виклики сьогодення. Рішення суду, яким заборонили святкування Дня свободи, яскравий тому доказ.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: LELEKA NEWS
Немає коментарів:
Дописати коментар