Як ми Європу читати навчали

Українці цими днями сперечаються, куди йти країні — у Європу, в Євросоюз чи в Азію, у Митний союз. А якби ми добре читали історію, то навряд чи такі суперечки були б доречні.

 Ну бо дилема якась дивна: як можна відмовлятися від того, щоби бути частиною Європи, якщо ми ще 950 років тому цю Європу, як то кажуть, на ноги ставили, цивілізували, розвивали. А першим київським правителем, що взявся “інтегруватись” з Європою, був ще князь Ярослав, син Володимира Великого. Як ми будували Європу? Який внесок зробили у її процвітання? Від сьогодні у новій рубриці “Додому, в Європу!” ми будемо згадувати, як це було.

Князь київський Ярослав, якого за успіхи з піднесення освіти, культури й закону на Русі прозвали Мудрим, свого часу дуже просто об'єднався з Європою -- він переженив зі своїми родичами пів-Європи. У цiй важливiй геополітичнiй справi були задіянi сини, доньки, сестри і родичі князя -- всі, хто був пiдхожого для одруження віку і міг зацікавити владні доми сусідніх країн. Цікаво, що багатьох родичів Великий князь Київський зумів улаштувати на трон у столицях великих і дрібних європейських держав.

Нині в Україні дуже мало людей знають про наших пращурів на європейських престолах. Переважно щось чули про Анну Ярославну, королеву Франції, але не більше. Про інших монархів Європи, що вийшли з Київської держави, і того не скажеш. А варто! Бо був час, коли ми не думали, чи йти в Європу, ми цією Європою керували!

Допоможе нам більше дізнатися про наших видатних земляків  авторитетний мистецтвознавець Наталія Крутенко, яка грунтовно досліджувала цей період історії. І навіть видала дослідження-альбом “Анна Ярославна”. Цими ж днями авторка закiнчила працю над другою книгою про ще одну видатну українку -- двічі королеву Єлизавету Ярославну. Але почнiмо саме з розмови про Анну Ярославну.

-- Що в цих iсторичних постатях українок на європейських престолах справило на вас найбільше враження?

-- Спочатку хочу наголосити: кожна людина -- продукт виховання своїх батьків. І такі королеви, як Анна Ярославна, не з'являються самі собою. Передусiм вона донька великого князя Ярослава, який справедливо увійшов в історію з ім'ям Мудрий. Він створив могутню імперію, з якою мусили рахуватись близькі й далекі сусіди, зводив нові міста, церкви, творив законодавство, досяг релігійної автономії від Візантії. Князь-просвітитель, він заснував перші на

Русі бібліотеку, школу, архів. І сам увійшов в історію як князь, що багато читав.

Виховання своїх доньок як "другосортних" дітей -- це точно не про Ярослава Мудрого. Доньок не пестили, як можна було б собі уявити. Їх виховували, як майбутніх королев. Вони змалку знали, що не любов, а батьківська воля вирішить їхню долю: кого, коли, куди й за кого заміж віддавати. Князівни розуміли, що династичні шлюби -- один

із випробуваних засобів гарантiї миру в державі. Грамота, етикет, ремесла, історія, арифметика, "лікувальні хитрощі",

богослужбове читання. Виховували у працелюбності, скромності, честі, повазі до ближніх. Коли вони полишали Київ, то кожну з Ярославен батько благословив: "Пам'ятай, ти -- князівна Руська, твій обов'язок -- бути гідною королевою".

-- Чому ж в Україні, як про “європейську королеву”, відомо тільки про Анну?

-- У нас факт правління у Франції ХІ століття такої королеви став широко відомим завдяки художній книзі Антоніна Ладинського “Анна Ярославна, королева Франції”.

Зрештою, Анна відоміша і в Європі. Вона одружилася явно не через кохання -- її посватали за незнайомого, дуже старшого, як на ті часи, і безграмотного чоловіка, за чужинця і для життя на чужині. Двом іншим донькам Ярослава більше пощастило в юності -- вони вийшли заміж за коханих принців, які доти жили в Києві. Але в підсумку в обох усе склалося менш успішно, ніж в Анни, і життя їхнє не закарбоване так само виразно в історичних документах. Відіграло роль і те, що сестри Анни були королевами менш успішних у майбутньому, ніж Франція, держав: Єлизавета -- Норвегії й Данії, Анастасія -- Угорщини.

                        Анна Ярославна -- королева Францiї

                                        Анастасiя -- Угорщини  

                                 Єлизавета -- Норвегiї й Данiї

-- Наскільки старшим від Анни був її чоловік, король Франції Генріх І?

-- 1049 року, коли його посольство приїжджало до Києва сватати Анну, король мав, за різними даними, 39 -- 40 років. За тодішньої медицини і тривалості життя такий вік сприймали як нині -- давно за п'ятдесят. І їхала вона не у розкішний Версаль, і не в елегантний Париж, як ми собі їх уявляємо останні кілька століть. До початку будівництва

Версалю залишалося шість століть, а Париж був вічно смердючою дірою. Середньовічна Європа чомусь не розвинула, а забула набутки санітарії часів Римської імперії -- вулички тут були вкриті грубим шаром викидуваних на них відходів їжі, тельбухів тварин... Люди справляли потреби просто на вулицю, у захисні рови, а дворяни -- нерідко й за порогом кімнати, не виходячи з дому.

Вона ж подумки часто поверталася до рідного Києва, до широколентого Дніпра, світлих теремів, розкішних палаців i церков... У розповідях про Анну Ярославну навіть цитують її лист, начебто написаний батькові у Київ: “У яку варварську країну ти мене послав, тут житла похмурі, церкви потворні і звичаї жахливі”. Я взялася дослідити походження цього листа, і з'ясувалось, що цей, широко цитований навіть істориками, лист уперше згадується в романі Мориса Дрюона "Париж від Цезаря до Людовіка Святого". Письменник так влучно відтворив ймовірні почуття нашої героїні за тих обставин!

-- Як коронували Анну Ярославну?

-- Я була вражена, коли виявила, що це відбувалося не у Реймському соборі, як стверджується у працях більшості істориків і белетристів, які згадували про королеву Анну. Адже цей шедевр зрілої готики почали зводити приблизно через півстоліття по смерті Анни, а закінчили 1485 року! Але справді -- на цьому соборі встановлено мармурову дошку, на якій, серед інших імен королів, написано й про те, що у ньому коронувалась і вінчалась наша славна землячка. На місці сучасного готичного собору стояла романська базиліка Святого Хреста, де й відбулась ця історична подія. Але 1210 року базиліку знищила пожежа.

Знаменита західноєвропейська кирилична пам'ятка, пов'язана з Анною, -- це Реймське Євангеліє, на якому згодом багато століть присягали під час коронації французькі монархи. Воно й нині у Реймсі, в міській бібліотеці, щоправда, фізично понищене історичними катаклізмами -- частина сторінок втрачена, у час Французької революції було

розграбовано прикрашену коштовностями обкладинку... Так от, присягання Анни саме на цьому Євангелії свідчить принаймні про кілька речей.

-- Цікаво, яких?

-- По-перше, вона по приїзді поводилася, як жінка з характером, подавала себе високо перед новим вельможним оточенням і чоловіком. Бо ж тогочасна еліта у Франції і не вважала за потрібне вчитися грамоти.

І по-друге, а це головне. Доньки князя Ярослава від'їжджали з Києва з багатим посагом, де, крім коштовних тканин, килимів, хутер, золотих монет, мистецьких творів київських золотарів, були книги! Це була, висловлюючись по-сучасному, інтелектуальна частина посагу. Везли книжки з батькової бібліотеки, а ще -- високу культуру, мудрість, добро, тепло слов'янської душі.

-- Який слід в історії Франції залишила Анна?

-- На ті часи головним обов'язком королеви вважалося народити спадкоємця престолу. Вона народила трьох синів, і цим зробила важливий внесок у підтримання його влади, конкуренцію за яку підсилювала тривала відсутність у короля прямих спадкоємців престолу. Фактично, давши бездітному королевi-вдівцеві спадкоємця, Анна забезпечила правління династії Капетiнгів ще на 268 років. Король помер, коли їхньому старшому синовi було тільки 7 років, тож іще шість років при малолітньому королі було регентське правління (офіційний регент -- його дядько, граф Фландрський, але на практиці чимало документів Анна підписувала від імені сина або разом із сином). Загалом син Анни Ярославни був королем 48 років!

-- Повернімося до генеалогії французьких королів...

-- Після короля Філіпа І було ще 11 колін прямих нащадків Анни Ярославни. А що трапилося далі, знаємо зі знаменитого роману Моріса Дрюона "Залізний король" -- у династії Капетiнгів стали народжуватися лише дівчата, немовлятами помирали (начебто через прокляття розгромленого короною лицарського ордену тамплієрів), єдиний хлопчик теж немовлям помер, і династія перервалася 1328 року. Здавалося б, усе...

12 років тому, 2001-го, до Києва приїхав 28-річний Шарль-Філіп, принц Орлеанський, і заявив, що прибув, аби як нащадок Анни Ярославни побачити її батьківщину. Я була вражена -- що він вигадує, адже всі знають, коли на французькому престолі завершилася лінія Капетiнгів, а отже і Анни Київської? Взялася досліджувати все складне мереживо генеалогії подальших королівських династій Франції. І з'ясувала: це правда! Нитки походження всіх до одного наступних королів Франції ведуть до наймолодшого зi синів Анни Ярославни -- Гуго Капетiнга, графа Вермандуа і Валуа, одного з командувачів Першого хрестового походу. По цій лінії нащадками Анни є тринадцять королів iз династії Валуа, сiм i з династії Бурбонів і єдиний укоронований представник Орлеанської гілки дому Бурбонів -- Луї-Філіп, останній король. Отже, загалом двадцять два королі Франції, що правили майже вісім століть, є нащадками доньки Ярослава Мудрого. І наш гість -- принц Орлеанський Шарль-Філіп (народився 1973 року) -- справді прямий нащадок у сьомому коліні останнього

французького короля.

-- Наскільки успішною королевою була Анна Ярославна?

-- Коли вона приїхала, то сама королівська влада була в глибокій кризі. Її чоловік правив у Парижі, Орлеані, а в

решті земель, що начебто належали до французької корони, насправді були свої правителі: герцоги, графи, барони, що часто мали більше власних земель, ніж король, і відмовлялися йому коритися. Генріх І не вилазив зі сідла, постійно воюючи з непокірними васалами. За таких умов Анна не тільки дала йому спадкоємців як додатковий аргумент у боротьбі за владу, а стала реальною співправителькою.

Анна зламала стереотип образу королеви, як просто дружини короля. Вона опанувала французьку мову й латину. Вивчила історію своєї нової батьківщини. Переписувала книжки і впорядкувала бібліотеку. Ініціювала відкриття при великих монастирях шкіл. Королева вникала у суть Генріхових справ, нерідко допомагаючи йому

порадами, особистим розглядом і візуванням документів, участю у королівських радах. Описано 17 її автографів. На той час латина була офіційною мовою двору, тому всі підписи коронована киянка ставила латиною. Але нас тішить, що зберігся автограф -- "АннаРъина" (“Анна Королева” -- ред.), датований 1063 роком, написаний кириличними

літерами. Отже, не забула рідної мови у далекій стороні!

-- Як Анна Ярославна жила далi? Коли і де її поховано?

-- А от це -- суцільна загадка. Рік смерті Анни Ярославни невідомий - так само, як і рік народження. Є кілька версій щодо року смерті -- у проміжку від 1075 до 1089 року. Так само -- кілька версій щодо місця поховання. Кожна має аргументи на свою користь, але жодна -- підтвердження.

Андрій ГАНУС, газета Експрес