Шановні читачі! Сьогодні до вашої уваги нова стаття з давно початого мною циклу «Психологія абсурду». Насамперед, про психологію абсурду Президента, Прем'єр-міністра та їх оточення. Але не тільки про їхню. Велику допомогу їм для перемоги в черговій «газовій війні» з Росією можуть надати не тільки патріотично налаштовані народні депутати та губернатори (Якщо такі є – ред.), а й депутати місцевих рад, які дбають про своїх виборців. Про те, як це зробити, в моїй статті «Депутати місцевих рад, припинітьпограбування своїх виборців» вже писалося.
На перший погляд, зрозумілою була поведінка російської влади по відношенню до України за часів президентства Віктора Ющенка. Неозброєним оком проглядались намагання Кремля дискредитувати та знищити ненависну його очільникам «помаранчеву» владу. Вони цього навіть не приховували і давали привід команді Віктора Януковича робити заяви про зниження ціни на російський газ, якщо його команда прийде до влади. Але не судилося. Бо історія стосунків Росії і України з часів Переяславської Ради – це історія нехтування російською владою не тільки підписаних нею з Україною угод, але й інтересів України взагалі. В 1763 році Катерина Друга своїм указом перетворила українців у кріпаків і Україна де-факто стала колонією, а її громадяни – рабами. Незадовго до цього вона, для подолання спротиву колонізації України, зруйнувала Запорізьку Січ, яка була гарантом українського суверенітету. Надалі, українські села дарувались нею російському дворянству та іноземцям, які служили царській короні. До них російське дворянство завозило кріпаків з російських губерній, що полегшило покріпачення українців. Шкода, що про це забули або не знають ні Віктор Федорович, ні Микола Янович, ні їх найближче оточення. Але, принаймні, доктор історичних наук Дмитро Табачник зобов'язаний був би не тільки про це знати, а і вчасно про це доповісти. Бо сьогодні ці історичні факти мають важливе значення для перемоги України у нинішній «газовій війні». По-суті, вона вже не газова, адже зростаючі претензії Москви поступово та настирно переходять у нахабні дії для знищення суверенітету України і перетворення її в колонію. Першою з них було продовження до 2042 року перебування Чорноморського Флоту Росії в Криму за зниження ціни на російський газ, яке тривало всього один рік.
За чинною Конституцією, саме Президент першим зобов'язаний захищати суверенітет і територіальну цілісність держави. Такі обов'язки Конституція покладає на всіх громадян України, в тому числі і на мене. На цих підставах за кілька місяців 2011 року мною і моїми товаришами написано і опубліковано на LELEKA NEWS чимало статей про те, як захистити національні інтереси України від хижих зазіхань уряду «братньої» Росії. Серед них «Кілька сліввартістю 4,5 мільярди доларів» та «Як навчити російську владу поважати Україну?». В першій – технічне обґрунтування та перелік заходів уряду, які дозволять за два роки знизити споживання російського газу майже на 50%, в другій – пропозиції владі, реалізація яких може значно знизити шанси і пиху російської влади у «газовій війні».
До речі, Вікторе Федоровичу, настав час нагадати вам про два документи, підписані саме вашою рукою у 2006 році – про «Правила користування тепловою енергією для населення» та про Розпорядження Кабміну №502-р від 28.09.2006, якому через кілька днів виповниться 5 (п'ять) років. Спитайте нинішнього міністра енергетики та вугільної промисловості, який і в 2006 році виконував ті ж самі обов'язки: «Чому ваше вищезгадане Розпорядження ним ні тоді, ні зараз не виконується? Може Юрій Бойко «з головою не дружить», або його патріотизм стосується лише власної кишені?» Останні його потуги наштовхують саме на такий, вельми неприємний для нас з вами, висновок. Ну коли і наскільки зможе Україна збільшити власний видобуток газу при нинішній економічній скруті? В оприлюдненому урядовому документі «Стратегія розвитку енергетики до 2030 року» Юрій Бойко і його команда обіцяють за 5 років зменшити споживання російського газу на дві третини. А що робити нинішньою зимою? Туркменський газ, за даними вам (і нам) обіцянками, також з'явиться не раніше ніж через три роки. Та ще й вартістю 150-200 доларів за 1000 кубічних метрів. Опалення ним житла все одно обійдеться українцям значно дорожче ніж опалення його власною електроенергією.
До вашого відома, станом на сьогодні, кілька українських підприємств Дніпропетровська, Харкова, Донецька та Криму налагодили серійне виробництво нагрівачів радіаційного типу, які ще називаються інфрачервоними і мають в півтора рази кращу теплову віддачу ніж знамениті фінські конвектори. Мені також відомі вітчизняні виробники гарних терморегуляторів, якість та експлуатаційні характеристики яких не тільки не поступаються закордонним аналогам, а й перевищують їх при значно нижчій ціні.
Зібрана мною за п'ять років інформація свідчить про те, що витрати електроенергії на обігрів житла в багатоповерхівках не перевищують 22 Вт на 1 квадратний метр за годину. Вона також підтверджує, що двокімнатна квартира при – 250С на вулиці споживає щомісяця не більше 850 кВт∙год або, в середньому, не більше 1,2 кВт∙год, що значно менше, ніж сучасна праска або електричний чайник. Розмови про те, що внутрішньо будинкові електромережі не витримають навантаження безпідставні, бо в розповсюдженій в країні п'ятиповерхівці 95-ї або 121-ї серії, до під'їзду, що має 15 квартир, заходять 4 алюмінієві проводи з поперечним перерізом 10 мм2. Кожен з цих проводів, відповідно до ПУЕ, здатен довгостроково струм силою 80 А. З урахуванням того, що на кожну фазу припадає в під'їзді лише 5 квартир, кожна квартира може довгостроково споживати 80:5=16 А або 3,52 кВт.
Можу засвідчити, що потужність сучасної вітчизняної системи індивідуального електричного опалення для типової однокімнатної не перевищує 1,5 кВт, двокімнатної – 2 кВт, трикімнатної – 2,5 кВт. Тобто, для будь-якої квартири не перевищує згаданої критичної межі у 3,52 кВт. Той же досвід свідчить про те, що монтаж такої системи нічим не складніший від монтажу існуючої внутрішньоквартирної проводки, який розглядається в шкільному курсі трудового навчання. А підключення нагрівачів та терморегуляторів не складніше від підключення електричної лампочки чи вимикача. Такий монтаж може виконати не тільки електромонтажник 3-го розряду, але й учень 10 класу середньої школи з пристойним знанням шкільного курсу фізики. Виготовлення мною в домашніх умовах двох десятків дослідних зразків нагрівачів показали, що вартість сучасного електричного нагрівача не перевищує 350 гривень, а вартість системи обігріву для двокімнатної квартири, без урахування монтажу, 2500 гривень.
Придбати таку систему під силу навіть двом пенсіонерам, які мешкають в двокімнатній квартирі. При цьому, вартість її опалення за існуючим спеціальним тарифом не перевищить 200 гривень щомісяця (це – в найгіршому випадку), що в двічі менше від вартості централізованого опалення квартири від котельні на газі.
Запропонований перехід значно зменшить витрати держбюджету на субсидії. Зменшиться споживання газу власного видобутку на комунальні потреби, що дозволить замінити ним російський газ у вітчизняній промисловості.
Зважаючи на те, що монтаж згаданої вище системи обігріву два електромонтажники виконують щонайбільше за одну робочу зміну, за 5 місяців опалювального сезону можна провести переобладнання 3 - 4 мільйонів квартир. Це дасть можливість скоротити споживання не менш ніж на 2 мільярди кубічних метрів газу тільки в цьому опалювальному сезоні. Їх замінять приблизно 6 мільярдів кВт∙год електроенергії, надлишок якої тільки в опалювальний сезон перевищує 20 мільярдів. За наступні півтора-два роки, без героїзму та помітних витрат держбюджету, можливо перевести на електричне опалення майже 100% багатоповерхівок, а це скоротить споживання на 14 мільярдів кубів щороку. Наслідками таких дій стануть:
1. Значно швидше від запропонованого Юрієм Бойком зменшення газової залежності від Росії майже без державного фінансування. Вкрай необхідні кошти можуть бути взяті зі статті державного бюджету на субсидії опалення.
2. Зменшення апетитів Кремля, який негайно побачить альтернативу своєму газу і реальну можливість швидкого зниження його споживання.
3. Покращення зовнішньоторговельного балансу приблизно на 350 мільйонів доларів США тільки до кінця цього року, що дозволить обійтись без закордонних кредитів.
4. Здивування очільників російської влади та появи з їхнього боку проявів поваги до України і особисто до вас, Вікторе Федоровичу. Нагадую вам про те, що за свідченням історії, Москва поважає не тих, хто її просить та йде на поступки, а тих, хто дає рішучу відсіч.
5. Вже після першого конкретного зменшення газової залежності Україна отримає шанс не тільки обходитись без зовнішніх запозичень, але й матиме кошти на розвиток.
6. Безумовно, значно упадуть прибутки кількох осіб, які «сидять на газовій трубі». Але виграє не тільки український народ, а й ви особисто, адже такими своїми кроками ви наблизите не тільки перемогу в черговій газовій війні, а й жадану народом реальну незалежність.
Ігнорування вами викладених вище пропозицій може перетворити Україну в російську колонію, після чого ваші повноваження, в кращому випадку, не перевищуватимуть повноваження губернатора Чукотки. Тоді в історії вам буде відведена роль невдахи та зрадника. Вважаю, що ви прагнете не цього. Тому дійте швидко та рішуче, бо кожна згаяна в нинішній газовій війні година несе нашому народу не тільки великі втрати, а може знищити Україну як державу.
Бажаю вам, пане Президент успіхів, а Україні перемоги.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Опубліковано Leleka News о 16:43 Надіслати електронною поштою
Опублікувати в блозі
Опублікувати у Twitter
Опублікувати у Facebook
Немає коментарів:
Дописати коментар