Чи є у вас план, містере опозиціонере?

 — Чи є в мене план? Чи є в мене план?! Та в мене цілих три плани!

Влада й опозиція в Києві вперлися в стіну: чи зупинитися, чи перелізти. Але якщо стосовно планів Банкової все досить зрозуміло (спираючись на зрежисоване рішення Конституційного суду, а також акти підручних адміністративних та апеляційних інстанцій, які оголосили Київраду легітимною), — провести вибори в Києві у 2015 році, то з планами опозиції — складніше. 

Певна річ, формально постанови опозиційних фракцій у ВР про вибори в Києві перманентно реєструють, судам про порушення владою Основного Закону повідомляють, засідання Київради — блокують, населення в рамках телешоу полум'яно мобілізують... Що ще треба, щоб зрозуміти — опозиція щосили бореться за Київ? Однак пазли не складаються. Ситуація замерзла в точці некипіння. І, схоже, нам варто знайти відповідь на ключове запитання: а що сьогодні так сильно заважає об'єднаній опозиції зробити вирішальний ривок? І в чому, власне, цей ривок може полягати?

Відправляючи уточнюючі запитання лідерам опозиційних партій Арсенію Яценюку, Віталію Кличку та Олегу Тягнибоку, ми, чесно кажучи, і не сподівалися одержати відповіді (див. файли –Яценюк, Кличко, Тягнибок)буквально наступного дня. За таку оперативність політикам — дякуємо. Як, утім, і за гранично чесно позначені позиції. Які дозволили абсолютно чітко усвідомити, що коло та навколо Києва опозиція ходитиме ще не вісімдесят і навіть не дев'яносто днів. Акурат — 784. Тобто до 31 жовтня 2015 року. 

Бо закони елементарної логіки боротьби за Київ розходяться з планами опозиціонерів у найбільш критичній точці. До неї й підемо.

1.    Місто = закон

Яким може бути вихід з тупикової ситуації, коли влада не хоче проводити вибори в Києві до 2015 р., опозиція не може змусити її піти на цей крок, а громада Києва та його бюджет стали заручниками цього протистояння? Наскільки в цій ситуації ефективне блокування роботи Київради?

Чому це запитання було поставлене першим? Тому що є резон раз і назавжди припинити маніпуляції на тему, хто винен у тому, що в Києві сьогодні немає можливості: 

а) вчасно перерозподіляти кошти бюджету й виплачувати бюджетникам надбавки; 

б) завершити програми будівництва мостів і метро; 

в) вчасно закуповувати медикаменти (інсулін, матеріали для гемодіалізу, вакцини проти грипу тощо)...

Список можна продовжити. Докладний перелік проблем і ризиків, які місто в повному обсязі не може вирішувати через блокування (а 19 серпня за 10 хвилин засідання було ухвалено всього п'ять рішень про внесення змін до бюджету), наданий авторові апаратом Київради. Насправді саме ці, причому абсолютно об'єктивні тези, стали щитом влади, яким вона прикривається, коментуючи "варварські дії опозиції щодо киян". 

А проплачена в ЗМІ інформатака: "ім'ям учителів...", "ім'ям медиків...", "ім'ям метробудівців..." — цьому лише доказ. Чи справедливо? 

Віталій КЛИЧКО, лідер партії "УДАР": "По-перше, Конституція України не передбачає компромісу з порушниками Основного Закону. По-друге, в лютому тоді ще легітимна Київрада ухвалила постанову, відповідно до якої КМДА як виконавчий орган Київради може проводити необхідні платежі. Зміни ж до бюджету могла би внести вже легітимна новообрана Київрада. Відкладаючи питання виборів, влада практично позбавляє себе можливості легітимно розв'язати цю колізію — і спекулює при цьому інтересами бюджетників".

Арсеній ЯЦЕНЮК, голова політичної ради партії "Батьківщина": 

"Треба перестати ганяти вітром тезу Банкової про те, ніби опозиція блокує розв'язання нагальних проблем киян. Хочу нагадати, що на останній законній сесії міської ради, яка відбулася 22 травня 2013 року, розглядалося лише близько 100 земельних питань про передачу ділянок та розробок проектів землеустрою майже на 460 га. Водночас та сесія не приділила уваги жодному соціальному питанню. Щойно завершилися повноваження Ради, як Банковій засвербіло "подбати" про простих киян, і режим узяв у заручники вчителів і лікарів, зігнавши замордованих безгрошів'ям людей захищати самочинне депутатське зборище".

Олег ТЯГНИБОК, лідер партії "Свобода": "Без активної позиції киян сьогодні дуже проблематично вирішити питання щодо проведення виборів у Києві. Але ми не можемо відмовитися від боротьби з узурпаторами. І боротьба з узурпаторами, яку помилково називають "блокуванням діяльності Київради" (наголошую — рада нелегітимна, бо її повноваження спливли 2 червня!), має показувати людям, що опозиційні політики борються за їхнє право обирати собі владу. Не можна виправдовувати скасування виборів, тобто брутальне порушення закону, будь-якими господарськими чи бюджетними потребами. Бо це маніпуляція, внаслідок якої в Україні врешті-решт скасують усі вибори без винятку, включно з президентськими".

Таким чином, не можна не погодитися з тим, що Київ від початку став заручником не протистояння влади й опозиції, а влади, що порушила Конституцію. Саме перше порушення закону завжди спричиняє наступні. Маховик закручується, вузол зав'язується, місто страждає. І, за великим рахунком, це підтверджують самі представники нинішньої адміністрації Києва. Провладні Олександр Попов і Галина Герега, вимушено критикуючи дії опозиції стосовно Києва, неодноразово зверталися до парламенту (читати — до президента) з проханням призначити вибори в столиці. Питання не в тому, наскільки щирі чи бутафорні подібні звернення. Річ у тім, що в усіх сьогодні є чітка відповідь — хто відповідає за те, що Київ страждає, а бюджетники не отримують грошей. Це — президент Віктор Янукович. 

Отже, гранично чітко визначивши проблему і розуміючи, що гарант Конституції вже ухвалив своє неконституційне рішення — вибори не проводити, — варто зрозуміти, що в цій ситуації може й повинна робити опозиція. 

2.  Система = стратегія

— Чи планує ваша партія будь-які системні дії (юридичні, координаційні, громадські) стосовно ситуації, що склалася з виборами в Києві? Якщо так, то які?

— Наскільки скоординована столична стратегія вашої партії з планами партнерів по опозиції? У чому взагалі полягає спільна стратегія опозиційних партій у столиці?

Відповіді опозиціонерів на ці два взаємозалежних і рівнозначних запитання, стали так званим загальним місцем. Хоча й начищеним до блиску, покликаним показати єдність та ефективність опозиції. 

Віталій КЛИЧКО: "Опозиційні політичні сили не тільки планують, а вже й вдавалися до ряду дій, щоб змінити ситуацію.

…Ми звернулися до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради за фактом її бездіяльності в питанні призначення виборів мера столиці та депутатів Київради. На жаль, ВАСУ відмовив навіть у відкритті провадження...

…Спільна стратегія опозиції в Києві полягає в нашій загальній меті — перемозі в столиці — і на виборах мера, і на виборах до Київради. Все інше — похідна від цього головного завдання".

Арсеній ЯЦЕНЮК: "Блокуючи трибуну, ми вже двічі домоглися голосування у парламенті з питання про призначення виборів, і двічі ПР з подачі Януковича, за його прямої вказівки не підтримала цих постанов. Ще два проекти вони взагалі відмовляються поки що розглядати...

…Ми оскаржили в Київському апеляційному адмінсуді постанову Окружного адмінсуду Києва від 
9 серпня, якою на два роки подовжено повноваження Київради. Однак усі рішення судів, зважаючи на повну підконтрольність судової системи владі, було винесено на користь Януковича.

…Ми дуже цінуємо активність, і я б навіть сказав пасіонарність, громадських діячів. Знімаю капелюха на знак глибокої поваги до Тетяни Чорновол, Єгора Соболєва, Ігоря Луценка та інших.

…"Батьківщина", УДАР і "Свобода" визначили спільну стратегію опозиції на гіпотетичних поки що виборах: єдиний кандидат у мери, єдиний кандидат на кожному окрузі, одна програма, потужна коаліція трьох у новій міській Раді".

Олег ТЯГНИБОК: "Ми усвідомлюємо, що визначальний чинник, який змусить владу призначити вибори Київради, — це активна позиція киян, українців.

... На жаль, поки що такої мобілізації немає, і наше завдання як раз і полягає в тому, щоби піднімати людей на захист своїх основних прав.

…Важливо, щоби ми йшли на вибори з узгодженою програмою дій у наступній міській раді та із чітко визначеними сферами відповідальності".

А тепер — увага! Тому що ми вже майже впритул наблизилися до відповіді на запитання: то що ж заважає нашим опозиціонерам нарешті реалізувати свою блискучу стратегію? 

Віталій Кличко: "Ми й надалі будемо вдаватися до дій для тиску на владу — у тому числі й міжнародних. Однак дозвольте мені поки що не розкривати всі карти щодо наших планів".

Безумовно, нам не довелося бути присутніми на недавній зустрічі лідерів опозиції з європейським комісаром паном Фюле. Де порушувалося питання про сприяння ЄС у питанні виборів у Києві. Однак позиція нині дуже обережного ЄС у цій непростій справі давно озвучена й відома: реальне бажання самої опозиції йти на ці вибори. 

Тут ми підійшли до тієї самої критичної точки. То що може стати сигналом для Європи, та й для нашої громадськості? Сигналом, який доводить, що об'єднаній українській опозиції реально потрібні вибори в Києві? 

3.  Єдиний кандидат = НЕВІДКЛАДНІСТЬ

Хто, по-вашому, все-таки може стати єдиним кандидатом на пост мера від опозиції?

Зізнаюся, що в 125-й раз запитуючи про це опозиціонерів, усе ще плекала надію на визнання ними того, що вся критична маса київської історії сьогодні змістилася саме в цю точку. Ну, тому що якось дивно мобілізовувати людей на безіменну боротьбу за систему управління, райради чи навіть проти влади. Наші люди звикли персоніфікувати процес. Так, насправді й Європі, і нам, громадянам, давно зрозуміло, що Києву сьогодні, зараз, цієї хвилини, потрібен конкретний опозиційний лідер, навколо якого люди зможуть об'єднатися. У цьому й тільки в цьому полягає можливий вирішальний ривок об'єднаної опозиції. Який і підтвердить її щирі наміри щодо Києва. Однак це ми так думаємо. А вони?

Віталій КЛИЧКО: "Говорити безпосередньо про персону єдиного кандидата — зарано. Така розмова тільки дасть старт тотальному пресингу — адміністративному, силовому, інформаційному — на цю людину. Дочекаймося призначення виборів. Очевидно одне — єдиним кандидатом обов'язково стане людина, яка переможе кандидата від влади". 

Що ж, виявляється за претензію на булаву Києва влада дасть старт тотальному пресингу. А за замах на президентський трон, що — по голівці погладить?

Олег ТЯГНИБОК: "Насправді проблема з визначенням свого кандидата є у влади — жоден її ставленик не має ані найменшого шансу здобути підтримку громади. Тому й вибори не призначають. В опозиції такої проблеми не буде".

Ага, не буде. Вона вже є. Що, до речі, в єдиному опозиційному пориві підтверджує партнер Олега Ярославовича. 

Арсеній ЯЦЕНЮК: "Це питання стало настільки вже провокаційним, що спробую відповісти на нього максимально відверто. У киян є своя думка, і соціологічні опитування чітко показують, кого більшість з них вважає найсильнішим та оптимальним кандидатом у мери. Такий уже в цієї людини бекграунд, така в неї політична історія. Мабуть, через те, що вибори не призначено, чи з якихось інших міркувань, ця людина не прийняла рішення кандидувати в мери. Вона не сказала "так", та й "ні" ми теж не почули — це причина невизначеності. Буде "так" — підтримаємо цю шановану людину як самих себе. Пролунає "ні", "Батьківщина" (з повагою поставиться і до такого рішення, і тоді, вже, будучи впевненими в наявності вакансії єдиного кандидата, назвемо інше прізвище".

Що ж до Віталія Кличка, то через тривалі тренування, він цей "столичний хук" навчився не помічати. Причому хоч би хто з партнерів по опозиції його виконував би. А от Арсеній Петрович має бути готовий до удару у відповідь. Якщо не Кличко, то хто ж?

Арсеній ЯЦЕНЮК, трохи вище розмірковуючи про стратегію в Києві:"Якщо будуть призначені вибори міського голови столиці та столичної Ради, то від опозиційних сил буде єдиний кандидат у мери з єдиною програмою". 

Як ви розумієте, ключове в цій історії слово якщо. Причому запозичене в того ж таки Кличка. Ну що, ви вже відчуваєте це всепоглинаюче об'єднане бажання опозиційної боротьби за Київ? 

Зрозуміло, Арсенію Петровичу сьогодні нелегко. По-перше, його рейтинг не настільки піддатливий його амбіціям, як у Кличка. По-друге, кандидатом у президенти від партії "Батьківщина" названо Юлію Тимошенко. Штаби-2015 "під Тимошенко" за наказом з харківської лікарні вже розгортаються по всій країні. Керманич штабу — Турчинов. По-третє, сама Ю.В. дала Яценюку пораду — не втрачати часу й самому йти в мери. Щоб що? Ну, на це запитання доведеться шукати відповідь самому Арсенію Петровичу. І, судячи з того, що він відмовився прокоментувати цю пропозицію Юлії Володимирівни, то все ще в активному пошуку відповіді. Хоча деякі перевірені джерела й стверджують, що на останній серпневій особистій зустрічі лідерів "Батьківщини", це питання все-таки було зняте.

Як, утім, було зняте на останньому засіданні фракції "Батьківщини" питання про київські вибори. Особисто Арсенієм Петровичем, який толерантно запропонував гарненько подумати над ним після листопадового європейського саміту. А там і Новий рік треба гідно зустріти... Та чи мало які ще важливі справи зваляться на голову опозиції в процесі важкої боротьби за владу. Та й кому взагалі потрібен рік мерства?!

…А Київ? Продовжує свою містечкову гонку з уже позначеними кандидатами, котрі про всяк випадок присутні в електоральному полі. Зі своїми білбордами, рейтингами, програмами та чорно-білими технологіями. Практично забронзовілий у своїх недосяжних відсотках, Віталій Кличко своїм мовчанням дає привід непам'ятникам там, унизу, метушитися. 

Олександр Попов, який, слід думати, не повністю задовольнив і розчарував своїх "пігмаліонів" з АП, втратив колишню масовану підтримку. Проте глава КМДА застовпив за собою стабільне друге місце після Кличка. 

Однак, за версією низки поінформованих джерел, на противагу Попову (за інерцією читати — Льовочкіну) на київський ринок був висунутий сімейний опозиційний кандидат Микола Катеринчук. "Рейтинги якого коливаються залежно від репутації соціологічних компаній". Але який, однак, усе-таки посів свій рядок у столичному хітпараді. Понад те, якщо Кличко не йде в мери, то Катеринчук, за даними низки соціологічних компаній, виходить на третю позицію (Після Попова і Порошенка). Мотивів у Сім'ї може бути кілька: а) зайти "на місто"; б) показати президенту неспроможність Льовочкіна, який три роки все тягне, тягне Попова, а витягнути ніяк не може; в) розсіяти опозицію. Що ж до мотивів самого Миколи Катеринчука, який позиціонує себе виключно в опозиційній ніші, то тут, як кажуть, треба бути у великому розумі, щоб погодитися на такий проект. Із цього місця набирають ваги слова прибічників іншої версії явлення Катеринчука народу. По-справжньому опозиційної, яку благословила одного разу Юлія Тимошенко. У 2015 році меру столиці доведеться вибрати сторону барикади. І якщо Катеринчук проект Захарченка—Арбузова, то він політичний самогубець. "А йому хіба звикати? — знову вступають перші. — Згадайте Київраду та зрадництво трьох із п'яти депутатів фракції Катеринчука, які перейшли на бік Черновецького. Сьогоднішня ж правда, як і належить, одному Миколі Дмитровичу й відома. А ще йому відомо, що краса — страшна сила, здатна змусити виборця забути про вихід тушок, гідний Книги рекордів Гіннесса, — 60% фракції в Україні ще ніхто не втрачав.

Темною ж конячкою потенційних виборів мера столиці можна вважати Петра Порошенка. Війну якому й оголосив Катеринчук. Хто в цій війні агресор, а хто — своє захищає, знову-таки, знають тільки вони. Однак Порошенко, який так і не дістав благословення єдиної опозиції як єдиний кандидат, продовжує набирати рейтинг. Як незаслужено принижений Росією "тато "Київського торта". І хоч би як цинічно це звучало б, але скандал з "Рошеном" зіграв у Києві Петру Олексійовичу на руку. Він і без опозиції ого-го! Стабільно третій, подеколи навіть майже нарівні з Поповим. 

Отже, інтрига виборів у Києві зберігається. Якраз до 31 жовтня 2015 року.

http://gazeta.dt.ua/internal/kiyiv-chi-ye-u-vas-plan-mistere-opozicionere-_.html