Вчора я ще не встиг оприлюднити свою статтю «Час дякувати Богу за шанс на перемогу», як у вечірньому випуску новин на «Інтері» почув про чергову зраду національних інтересів України «проффесійними» чинними високопосадовцями. Про можливі наслідки їх вчорашніх дій надалі в статті з нещодавно розпочатого циклу «Газова війна».
Кожному офіцеру відомо, що означає час «Ч». Те, що це відомо в минулому полковнику КДБ Володимиру Путіну, має переконливі докази. Завдяки цьому і наявності «п'ятої колони» в урядових структурах України були підписані три роки тому кабальна газова угода і через рік, всупереч чинній Конституції України, ще більш кабальні Харківські угоди. Для тих, кому невідомо про час «Ч» сповіщаю, що так у військових формуваннях називають час початку воєнних дій. Часом «Ч» для початку чільниками української успішного наступу на вороже налаштований до інтересів України, підконтрольний В. Путіну російський Газпром, було 4 січня 2012 року, про що я писав у згаданій статті. Саме в цей день Україна мала реальний шанс за допомогу російському «Газпрому» уникнути багатомільйонних штрафних санкцій з боку європейських країн отримати або бажану для себе ціну на російський газ, або виручити їх, продавши їм газ з власних запасів значно дорожче, ніж вони отримують від «Газпрому», і тим самим отримати в боротьбі з ним реального, а не «паперового» союзника. Окрім того Україна могла реально наблизитись до отримання Азербайджанського газу через газогін, прокладений через Чорне море та територію Грузії і відмовитися не менш як від половини обсягу імпорту російського газу. Підставою для цього було б невиконання «Газпромом» газової угоди, до якої включені обсяги транзиту, безпідставні звинувачення в крадіжках, шантаж штрафними санкціями за недобір газу, який він і не здатен надати. До Стокгольмського Арбітражного суду «Газпром» би не позивався, бо на викладених вище підставах, шансів виграти позов не мав. Наслідком цього стало б зменшення обсягів продажу ним газу і погіршення соціально-економічної ситуації в Росії. До вигідного для України та Азербайджану проекту безумовно приєдналися б країни Середньої Азії, які нині продають свій газ «на халяву» «Газпрому» і країни півдні Європи, які в 2008 р. та кілька днів до 4 лютого цього року відчували дискомфорт від недопостачання газу з Росії.
Однак час «Ч» для успішної опереції проти російського «Газпрому» «високопроффесійні» українські чільники бездарно втратили, погодившись без раніше наведених мною умов виручити «Газпром» в практично безнадійній ситуації. Чекати від нього будь-яких поступок Юрію Бойку після дворічної непоступливості, зрадницьких Харківських угод та чергового подарунка не варто. Не варто, бо вітчизняні чільники вчора подарували «Газпрому» новенький, вкрай необхідний їм саме вчора презерватив, вартістю кількасот мільйонів доларів за усну обіцянку отримати його цілим після використання. При цьому вони забули про відому всім істину – презерватив, навіть цілий, після використання викидають за відсутності надалі в ньому потреби. Вибачте, шановні, за наведений мною не зовсім пристойний приклад, але, на мою думку, він найкращим чином ілюструє вчорашню ситуацію.
Наслідки вчорашній дій вітчизняних «проффесійналів» передбачити не важко. Логічним буде, якщо на наступних раундах газових перемовин російські урядовці віднесимуться до своїх українських колег з тою самою «повагою», з якою відносяться до використаного презеватива, бо саме останні своїми недолугими діями вже не вперше створюють для цього слушний привід. На цій самій підставі не варто чекати їм кращого відношення від урядовців Азербайджану, європейських та країн постачальників газу з Середньої Азії. В програші будуть репутація України, її бізнес та її «єдине джелело влади», яким чинна Конституція вважає народ, які щорічно втрачатимуть понад 5 млрд. дол. і матимуть злиденне життя. Не пробачать українським «проффесіоналам» втрачених можливостей всі згадані мною вище альтернативні «Газпрому» постачальники газу і чільники європейських країн, які втратять можливість змінити постачальника. Безумовно виграють В.Путін та «Газпром». Перший і надалі матиме інструмент для політичного тиску на Україну і для руйнування української держави та економічного поневолення українського народу, другий - збереже монопольне становище на газовому ринку з усіма витікаючими з цього наслідками. Не виключено, що вчорашні рішення матимуть для вітчизняних чільників економічний ефект у вигляді переказаних російським «Газпромом» мільйонів доларів на їх рахунки в закордонних банках.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/02/blog-post_3998.html
Кожному офіцеру відомо, що означає час «Ч». Те, що це відомо в минулому полковнику КДБ Володимиру Путіну, має переконливі докази. Завдяки цьому і наявності «п'ятої колони» в урядових структурах України були підписані три роки тому кабальна газова угода і через рік, всупереч чинній Конституції України, ще більш кабальні Харківські угоди. Для тих, кому невідомо про час «Ч» сповіщаю, що так у військових формуваннях називають час початку воєнних дій. Часом «Ч» для початку чільниками української успішного наступу на вороже налаштований до інтересів України, підконтрольний В. Путіну російський Газпром, було 4 січня 2012 року, про що я писав у згаданій статті. Саме в цей день Україна мала реальний шанс за допомогу російському «Газпрому» уникнути багатомільйонних штрафних санкцій з боку європейських країн отримати або бажану для себе ціну на російський газ, або виручити їх, продавши їм газ з власних запасів значно дорожче, ніж вони отримують від «Газпрому», і тим самим отримати в боротьбі з ним реального, а не «паперового» союзника. Окрім того Україна могла реально наблизитись до отримання Азербайджанського газу через газогін, прокладений через Чорне море та територію Грузії і відмовитися не менш як від половини обсягу імпорту російського газу. Підставою для цього було б невиконання «Газпромом» газової угоди, до якої включені обсяги транзиту, безпідставні звинувачення в крадіжках, шантаж штрафними санкціями за недобір газу, який він і не здатен надати. До Стокгольмського Арбітражного суду «Газпром» би не позивався, бо на викладених вище підставах, шансів виграти позов не мав. Наслідком цього стало б зменшення обсягів продажу ним газу і погіршення соціально-економічної ситуації в Росії. До вигідного для України та Азербайджану проекту безумовно приєдналися б країни Середньої Азії, які нині продають свій газ «на халяву» «Газпрому» і країни півдні Європи, які в 2008 р. та кілька днів до 4 лютого цього року відчували дискомфорт від недопостачання газу з Росії.
Однак час «Ч» для успішної опереції проти російського «Газпрому» «високопроффесійні» українські чільники бездарно втратили, погодившись без раніше наведених мною умов виручити «Газпром» в практично безнадійній ситуації. Чекати від нього будь-яких поступок Юрію Бойку після дворічної непоступливості, зрадницьких Харківських угод та чергового подарунка не варто. Не варто, бо вітчизняні чільники вчора подарували «Газпрому» новенький, вкрай необхідний їм саме вчора презерватив, вартістю кількасот мільйонів доларів за усну обіцянку отримати його цілим після використання. При цьому вони забули про відому всім істину – презерватив, навіть цілий, після використання викидають за відсутності надалі в ньому потреби. Вибачте, шановні, за наведений мною не зовсім пристойний приклад, але, на мою думку, він найкращим чином ілюструє вчорашню ситуацію.
Наслідки вчорашній дій вітчизняних «проффесійналів» передбачити не важко. Логічним буде, якщо на наступних раундах газових перемовин російські урядовці віднесимуться до своїх українських колег з тою самою «повагою», з якою відносяться до використаного презеватива, бо саме останні своїми недолугими діями вже не вперше створюють для цього слушний привід. На цій самій підставі не варто чекати їм кращого відношення від урядовців Азербайджану, європейських та країн постачальників газу з Середньої Азії. В програші будуть репутація України, її бізнес та її «єдине джелело влади», яким чинна Конституція вважає народ, які щорічно втрачатимуть понад 5 млрд. дол. і матимуть злиденне життя. Не пробачать українським «проффесіоналам» втрачених можливостей всі згадані мною вище альтернативні «Газпрому» постачальники газу і чільники європейських країн, які втратять можливість змінити постачальника. Безумовно виграють В.Путін та «Газпром». Перший і надалі матиме інструмент для політичного тиску на Україну і для руйнування української держави та економічного поневолення українського народу, другий - збереже монопольне становище на газовому ринку з усіма витікаючими з цього наслідками. Не виключено, що вчорашні рішення матимуть для вітчизняних чільників економічний ефект у вигляді переказаних російським «Газпромом» мільйонів доларів на їх рахунки в закордонних банках.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/02/blog-post_3998.html
Немає коментарів:
Дописати коментар