Сьогодні спробуємо проаналізувати
(як звичайно з елементами лірики) середовище у якому нам доводиться жити. Хоча,
жити – аж надто претензійно. Радше, існувати.
Маса соціологічних опитувань
яскраво демонструє повну відсутність наявності у спільноті, бодай зародків,
громадянського суспільства. Та і спільнотою ту сукупність індивідів можна назвати
з великою натяжкою. Може зграя чи, вірніше, – отара? Таки – отара. Оскільки
вівці – створіння асоціальні і тримаються купи винятково з приземлених потреб
виживання й харчування. Знавці фауни не дадуть збрехати, серед тих створінь
ніколи немає вожака. Тому чабанам доводиться вводити в отару, аби якось її
«осоціалити» чи то корів, а найчастіше – козлів (чол. рід кози). От ті козли й
водять отару.
Починаючи з 2005-06 року
українське суспільство стрімко деградує. Воно виявилося надто слабким, аби
витримати удар, якого завдала йому тогочасна «еліта». Нокаут, такої сили
нокаут, після якого якщо й піднімаються, то «на автоматі», дезорієнтованими й
без свідомими. Інколи, в такому стані «морської капусти» дотягують до кінця.
Одиницям вдається виборсатися. Але про серйозну активність – забути назавжди.
Найменша потуга вимагає над зусиль. Не тільки і не стільки фізичних, як
морально-психологічних. Страх щодо попереднього досвіду нависає важким
свинцевим тягарем. І не кожен в силах переступити через нього.
Тому звернення новітніх лідерів до
суспільства абсурдні за визначенням. Щонайменше смішно звертатись до того, чого
не існує в природі. Різного роду заклики до спротиву без політичних гасел, до
висування вимог поза «партійними прапорами» є свідомою провокацією «контуженого
бійця» й «підставою» під смертельну небезпеку. Він може завалитись і не
підвестись, при цьому заваливши й «тренера». І виглядатиме смішно й принизливо.
А може це і є метою?
Залишаються утворення, які пафосно
іменують себе партіями. На превеликий жаль, партії у їх класичному вигляді у
нас також відсутні. Те нагромадження у списку Мінюсту – залежалий товар на
полицях і столиках політ-базару. Щоб
прикрити сліди розкладу обприскують їх, час-від-часу, якимось непотребом з
обов’язковим додатком у назві «майдан». Колір – набирає, сморід - забиває, але сутності – не міняє. Як було
гниллю, гниллю й залишається. З тих добрих двох сотень, при великому бажанні
можна виокремити 2-3 з більш-менш притомною дієвою ідеологічною складовою. Але
значна частина «членів-реалізаторів» своїм дрімучим невіглаством зводять
нанівець все враження від, за великим рахунком, прийнятної ідеології.
Маємо надію на 2015 рік. А дарма.
За нинішніх обставин, марно сподіватись на успіх. З тих трьох, що у всіх на
устах, наразі, шансів не має жоден. В одного присутній досвід, але відсутній
стрижень. Дубль №2 2004 року. В іншого, присутній стрижень, та відсутній
досвід. Реальний досвід державного діяча. Ну, третій – просто хороший хлопець,
чемпіон. Але – не ПРЕЗИДЕНТ. Якщо завгодно, – Кучма сьогодні.
Висновок? А висновок лише один –
творіть громадянське суспільство. Не те маріонеткове, пластикове, що
«розбудовується» на чужинські гроші. Досить з нас «Пори» і каськових
«випоротків».
Зумієте – буде все гаразд. Ні –
амінь! Нас всім.
Олег Мартинюк
Немає коментарів:
Дописати коментар