Більш ніж сто років тому видатний
психолог Зіґмунд Фрейд ввів у використання декілька термінів, що стосувалися
«психологічного захисту» особистості.
Людина, потрапляючи в некомфортну
психологічну обстановку, перебуваючи серед інших людей, поведінка та вчинки
яких дуже контрастує з її власними моральними установками, комплексами та
переконаннями, починає підсвідомо підлаштовуватися під зовнішні впливи таким
чином, щоб максимально нівелювати і звести до мінімуму такий негативний вплив.
І сам Фрейд, і інші психологи,
які розвинули цю тему вже в 30-50-их роках ХХ століття, виділяли декілька
основних «технік» психологічного захисту. Серед них- витіснення , регресія;
формування реакції; ізоляція; заперечення того, що відбувається, проекція,
інтроекція, звернення на власну особистість, перетворення у свою протилежність,
сублімація та інші. Свідомі дії людини викликані рефлексією на її підсвідомі
реакції і намагання використати будь-які можливості психологічного захисту. До
того ж, як стверджують психологи, психологічний захист функціонує не тільки на
внутрішньоособистісному, міжособистісному, а навіть на міжгруповому рівнях. Це
означає, що внутрішній захист спрацьовує при загрозі створеного спадковістю і
вихованням (освітній, інтелектуальний, загальний культурний рівень людини)
«Я-образу» з боку власного досвіду, який переживає певний час ця особистість.
Захист, спрямований на збереження «Я-образу» в міжособистісній взаємодії, це
актуалізація захисних механізмів при загрозі особистісній ідентичності суб’єкта
зі сторони «іншого», чужого «Я-образу». І, нарешті, під захистом, спрямованим
на збереження «Ми-образу», тобто «Я-образу» суб’єкта як члена певної соціальної
групи, психологи розуміють актуалізацію захисних механізмів при загрозі
соціальній ідентичності індивіда у взаємодії його як члена певної соціальної
групи з членами інших груп. Цей тип взаємодії значною мірою детермінується
соціальними стереотипами міжгрупового сприйняття.
До чого тут вся ця навколонаукова
маячня? Видається так, що не треба бути фаховим психологом, щоб встановити
значні психологічні проблеми як рядових працівників міліції, так і її
керівництва. Спеціально створена група людей, що призначена Державою пильнувати
Закон і Порядок, постійно перебуває під негативним впливом, стикаючись з
проявами жорстокості, насилля, кримінального цинізму. Чужі злочини, що стали
для них повсякденням, безумовно притуплюють тонкі грані чуттєвості, співчуття,
співпереживання жертвам. Психологічні стреси залишають невиправні сліди в
мізках молоді, що приходить до лав міліції, переважно навіть не закінчивши
ВУЗів. Але ще більший, грубіший слід в психіці працівників правоохоронних
органів залишають перші ж факти знайомства зі злочинами, що скоюються самими ж
«пильнувальниками». Побиття затриманого, незаконний обшук та вилучення (читай-
крадіжка) чужого майна, численні корупційні дії, що можуть покривати злочини
самого різного ґатунку та масштабу, виконання заздалегідь незаконних наказів
керівництва та багато іншого- все це призводить до одного з найбільш потужних
за своєю дією та страшних за своїми наслідками психологічних «зсувів»- запуску
механізму «викривлення реальності». Те, чому так старанно вчили в школі,
вдовбували в інституті, про що кричать товсті романи класиків світової
літератури, всі дефініції, пов’язані з Добром, Злом, Законністю, Чесністю,
Гідністю дуже швидко спочатку підсвідомо ігноруються, а вже потім їх реальні
антиподи, що відбуваються навколо індивідума в закритій соціальній групі (МВС,
прокуратура, тощо) свідомо ототожнюються з нормальним станом речей.
Не варто закидати бійцям
«Беркуту» поняття Честі. Вони її сприймають набагато простіше, ніж Толстой і
Кіплінґ. Не через призму служіння Батьківщині чи Закону, а через «пацанський»,
«братковсько-бандитський» образ Воїна. Такого собі ерзац-Самурая, який ладен
«мочити» будь-кого, щоб просто банально довести свою первісну перевагу над
опонентами на рівні фізіології. Не варто чекати від слідчого карного розшуку
медотичного, наукового підходу до збору доказів та дотримання «принципу
змагальності» в суді з адвокатом, якщо він хоч раз використав побиття
підозрюваного в якості «стимулу» для появи «явки з повинною». Лише одиниці
можуть відмовитися від запропонованого хабаря, навіть якщо він стосувався б
сприянню злочину. Це визнають самі міліціонери.
Звісно керівники МВС
безпосередньо не катують нещасних у підвалах. Не перевозять на власних «Поршах»
і «БВМ», придбаних за хабарі, наркотичну «траву» чи контрабанду. Вони просто
«стрижуть процент» зі своїх підлеглих, які це роблять. Тим не менше, процес
групового «викривлення реальності» починається саме серед них. Дозволяючи собі
покривати злочини, вони фактично стимулюють їх поширення та рецидивізм серед
підлеглих. До того ж у своїй «викривленій реальності» подають це Суспільству як
норму, що лише зрідка має виключення у вигляді якихось там Врадіївських подій.
Чи будуть якісь наслідки від
Врадіївки? Будуть. І це не просто помста особисто Захарченка активістам штурму
РВВС і ініціаторам ходи до Києва. Це не показове покарання винуватих у злочині
двох врадіївських «мусоров-бєспрєдєльщіков». Наслідки можуть бути набагато
масштабніші. Автор має цілковите переконання, що подібні заходи планувалися
Адміністрацією Януковича як передвиборчі до кампанії-2015. Події останнього
місяця та тиск громадськості на МВС можуть прискорити процес.
Автора точно не здивує, якщо
через тиждень міністр МВС виступить з «доленосною» промовою, яка буде полум’яно
підтримана Банковою та провладною більшістю ВРУ. Буде заявлено про термінову
необхідність жорсткого та невідкладного реформування МВС. Перейменування на
«поліцію», підняття службових окладів в 2-3 рази, виділення рекордних
багатомільярдних коштів з держбюджету на «модернізацію» та «переоснащення»
правоохоронців, проведення тотальної переатестації особового складу, розширення
законодавчих прав використання зброї і таке інше. Навіщо? Не забувайте, країна,
що дивиться телеканали «Інтер», 1+1, «Україна» теж давно живе під впливом
«викривленої реальності». Суворі обличчя Януковича і Захарченка, що рознесуть
вщент поодинокі випадки кримінальних діянь в лавах міліції, показові «порки»,
потрапивших під руку «стрєлочніков», благотворно подіють на лохторат. Що дасть
тотальна переатестація міліції, яку так необачно вимагають далекі від розуміння
обстановки «правозахисники»? По-перше, значний потік «бабла» в руки керівників
МВС і Адміністрації на Банковій. Атестація- виключно «платна послуга» Системи.
В Систему зараз потрапляють тільки ті, хто платить. По-друге, переатестацію
зараз пройдуть всі, найбільш лояльні до влади бандити в погонах. По-третє,
зворотною стороною медалі «платності» переатестації, звісно стануть ще
нахабніші рекетирські дії «правоохоронців», які будуть вимушені «відбивати
вкладене бабло», тим більше, що їх «діяльність» тим самим отримає верховну
освяту. Не кажучи вже про можливість банального і масштабного «дерибану»
бюджетних коштів, що будуть виділені на «реформу».
Чи буде від цього користь
Україні? Звісно - жодної. Тільки радикальні реформи, що можуть бути
започаткованими після зміни президента і владної команди. Не пізніше 2015 року.
За умови відсутності вибору у цьому питанні, вибір у народу залишається тільки
один. Наслідувати заповітам великого та мудрого судді на прізвище Лінч.
В будь-якому нормальному
суспільстві про міністра Захарченка і його ганебну відставку вже давно і
назавжди забулися б після епідемії сказу, що являє собою лавина злочинів,
скоєних «правоохоронцями». Проблема в тому, що в будь-якому нормальному
суспільстві народ не дозволив би правоохоронцям настільки професійно
деформуватися та деградувати під впливом «масового, корпоративного викривлення
реальності». Те, що в Державі, де верховенствує Закон, давно б поховало кар’єру
не тільки Захарченка, а і багатьох його заступників та керівників на місцях, в
нашій країні, навпаки, може стати новим трампліном для злету.
Покидьки доводять своїм
господарям вірність якраз перевіряючись на «крові». Чим більше «крові» зараз
«закриє» Захарченко, тим на більшу винагороду від Межигірського фюрера він
зможе розраховувати. До того ж, платити за це, нам доведеться з власної кишені.
Немає коментарів:
Дописати коментар