- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

неділю, 15 лютого 2015 р.

ПРО ДВІ ПАРАЛЕЛЬНІ РЕАЛЬНОСТІ

На початку минулої неділі отримали звістку від бійців одного з підрозділів 43-го територіального батальйону. Наші доблесні захисники просили, по можливості придбати для них резинові чоботи. Прохання хотілося виконати якнайшвидше, але проблема, як завжди, у коштах.


Тим більше, що на тому тижні допомогу надавали зразу у декілька військових підрозділів і ресурси вичерпали усі, в тому числі і фізичні, і моральні. Дуже нелегко зараз роздобути кошти, бо допомагають, в основному, одні і ті ж, на них лягає увесь тягар. Бо хто у нас відгукується на прохання про допомогу - патріотично налаштовані громадяни, які відмовлять собі у всьму, щоб зекономити і придбати необхідне для армії.
Багаті живуть своїм життям, ресторани не порожні, дорогий і модний одяг купується, з телеекранів примітивними жартами намагаються розсмішити народ, майже оголені дівиці звиваються у еротичних танцях і при цьому видають на гора низькопробну пісенну продукцію, частіше за все, на мові «братньої» держави, яка уже тисячами знищує наших синів. Відчуття - дві паралельні реальності, які ніколи не зможуть пересіктися.
Отож, доводиться розраховувати на небагатих патріотів у цій нелегкій, підлій війні за виживання країни, як такої. Після декількох ніякових відмов, на душі погано.
Поділилася своїми безплідними намаганнями роздобути кошти на чоботи з подругою – Людмилою Оніщенко, жителькою сел. Ювілейне Дніпропетровського району, і яким же приємним було здивування, коли вона запропонувала цю допомогу: - У мене є відкладені на особливий випадок гроші, бо ми уже не молоді, от я на них і куплю чоботи хлопцям, бо вони на війні життя за нас віддають, а ми що будемо - моя хата скраю? Відчуття мої, після почутого, важко передати, бо вона і минулої неділі дуже нам допомогла.

Через два дні нею були закуплені 35 пар резинових чобіт, 10 пар спеціальних рукавиць. А уже перед самою відправкою Людмила передала нашим воякам мішок яблук, тушковане м'ясо і заправила машину. А щоб зручно було бійцям у чоботях, то Людмила Кострюкова передала великий пакет теплих шкарпеток. А осередок ГО «Патріотичне об’єднання »Оріяна», що у м. Новомосковську, доукомплектували машину овочами, хлібом, домашньою консервацією, печивом. І знову наш Андрій Махно усе доправив сьогодні за призначенням у два підрозділи 43-го батальйону у зону активних бойових дій.
Дякую Вам добрі люди – справжні патріоти України.




Немає коментарів:

Дописати коментар