Першочергові кроки після нашої перемоги, або не допустити помилок минулого

Те, що кримінально-олігархічний режим Януковича незабаром впаде зрозуміло вже кожному, хто хоч трохи вміє аналізувати ті події останніх двох місяців, які відбуваються як в Україні, так і навколо неї. Як сказав колись другий президент України Л. Кучма: «Україна не Росія», а я добавлю і тим більше не Білорусь з Казахстаном.

Козацький дух, дух Коліївщини живе і нуртує в душах українців постійно і ніяким зайдам його не знищити. Головне завдання, яке зараз буде перед нами  - це не повторити помилок 2004 року, коли після обрання президентом В. Ющенка всі були задоволені і заспокоїлися, поклавшись повністю на Віктора Андрійовича і його «любих друзів». Що з того вийшло всім відомо: Вітя з Юлею почали перетягувати владну «ковдру», чим негайно скористалася Москва, привівши до влади в Україні двічі судимого президента. Янукович після «обрання» його президентом відразу повів наступ на всі здобутки, які були досягнуті з часу здобуття незалежності, в Україні почали знищувати все українське. Особливо ці процеси в неприхованій формі відбувалися на Сході, Півдні і в Центрі України. Вже в незалежній Україні посиленими темпами почалося російщення українців і за цей злочин виконавці ще будуть відповідати. Щоб такого більше не відбувалося нам всім треба усвідомити те, що наша революція не може бути завершеною до того часу доки не буде проведено повне перезавантаження всієї влади по всій Україні. Орієнтиром для нової української влади повинна бути стаття 5 Конституції України, де затверджено наступне:

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Для реалізації цієї статті нова Верховна Рада України повинна прийняти цілий ряд законів, які б сприяли розвитку місцевого самоврядування і створенню громад на місцях. Без державницької волі  в центрі створення таких громад на місцях неможливе по тій простій причині, що за сімдесят років радянської окупації і за двадцять років знаходження при владі залишків цієї окупаційної влади в Україні повністю були витравлені з людської свідомості такі поняття, як громада, що таке людське суспільство і життя в цьому суспільстві людини, відповідальність цієї людини за свої дії перед минулими і майбутніми поколіннями. Створення таких  дієвих громад на місцях буде запорукою розбудови української держави і контролю дій центральної влади, запобіжником від створення в Україні авторитарної влади.

Нова українська влада повинна зробити докорінні реформи в таких важливих галузях, як освіта і інформаційна сфера.

В освітній галузі за роки правління антиукраїнської влади сталася ціла катастрофа, як для молоді так і для нашого майбутнього, наслідки якої ми будемо відчувати ще довго. Виростили цілі покоління «фахівців» повністю відірваних від України, особливо це відчувається в східних і південних регіонах. Більше половини випускників вищих навчальних закладів хочуть виїхати за межі України! Це наслідки антиукраїнської освіти, де не проводилася патріотична робота серед учнів і студентів. Виникає запитання»: «Чи потрібні нам такі фахівці, які не ототожнюють себе з Україною, які відірвані від українського коріння?». В якій країні ви ще таке можете побачити, як у нас, в Україні, в Київському Національному університеті ім. Т. Шевченка. Я спеціально ходив біля центрального входу в цей університет близько півгодини серед студентів і не почув ні від одного української мови, всі говорили іноземною, тобто російською. І це на 23 році незалежності! Я не звинувачую студентів, я звинувачую цьому злочині ректорат цього університету, я звинувачую неукраїнську владу, яка за всі роки «незалежності» займалася геноцидом і лінгвоцидом українців. Для того щоб змінити ситуацію в освітянській галузі необхідно кардинально змінити підхід до системи освіти, зробити більший наголос на гуманітарних дисциплінах. Освіта по всій Україні повинна бути україноцентричною, як за своєю суттю так і за мовою викладання. Для національних меншин створити умови для вивчення рідної мови, народних звичаїв та історії, всі ж основні предмети в таких школах повинні викладатися українською мовою. Робота з патріотичного виховання молодого покоління повинна починатися з дитячого садочка і закінчуватися в вищих учбових закладах. В усьому цивілізованому світі освіті приділяється колосальна увага, тому ті країни, які хочуть бути лідерами в майбутньому не жаліють коштів на освіту. Я думаю, що ми будемо оцінювати роботу майбутніх урядовців по їхньому ставленню до освітянської галузі.

Не менш важливим є питання інформаційного простору, бо хто володіє ним, той володіє думками людей, а відтак і майбутнім тієї країни на яку спрямована інформаційна війна. Це чудово видно на прикладі України, точніше її східних і південних областей. Тут люди фактично не отримують об’єктивної інформації, а споживають «локшину на вуха» від північного сусіда. В результаті ми маємо упереджене ставлення мешканців цих областей до українців центральної і західної України, де проживають одні «фашисти і бандери». Відтак для нової української влади вирішення інформаційного питання  повинно бути пріоритетним і тут не потрібно звертати увагу на ґвалт, який неодмінно піднімуть представники «вільної преси» про утиски свободи слова. Українське законодавство в інформаційній сфері повинно брати приклад з країн Західної Європи, де інформаційній сфері приділяється дуже велика увага.

Революційні події останніх двох місяців в Україні показали не тільки антиукраїнській владі а й усьому світові, що українці вже не ті, що були двадцять років назад і їх не переламати через коліно, не зламати їхній  Дух, Дух нескореної України. На цей раз вони не дадуть себе обдурити нікому, ні владі , ні опозиції!

Борітеся! Поборите! Вам Бог помагає!

04.02. 2014р.  м. Павлоград                                                      

Микола Заремба.