На прес-конференції, яка пройшла 8 липня Президент Янукович назвав вартість землі в Україні, оцінивши її загалом у 420 млрд. грн. Перед цим, 5 липня виступаючи на «гарячій лінії», директор департаменту нормативно-правового забезпечення та розвитку земельних відносин Державного агентства земельних ресурсів України (Держкомзем) Євген Бердніков сказав: «Оцінка земель регулюється Законом «Про оцінку земель», а її продаж здійснюється з урахуванням результатів експертно-грошової оцінки відповідно до вищезгаданого закону. За його словами, українська земля буде недооціненою (її ринкова вартість навіть на цей час у 10-15 разів нижча, ніж вона того коштує), адже ринок землі ще не сформовано. Іноземні інвестиції в наші землі після того, як законопроект набере чинності, не потечуть рікою. З одного боку, як свідчить експерт, це погано, але з другого, якщо би Україна зараз дозволила іноземцям купувати землю, то вони б її «розхватали» дуже швидко та за доволі низькою ціною. «Ми повинні почекати кілька років, коли вартість української землі наблизиться до цінових показників хоча б наших східноєвропейських сусідів, таких як Польща чи Словаччина», - сказав фахівець.
Тобто підсумовуючи сказане Президентом і паном Бердніковим можна зробити висновок про наміри Віктора Януковича і тих олігархів, які власне і утворюють зараз «українську владу». Скупити задешево, почекати, а потім продати за дорого іноземцям – такий сценарій найімовірніше заплановано. Те, що в законопроекті продаж землі іноземцям забороняється, не повинно нікого ввести в оману – ми бачили, з якою швидкістю було змінено Конституцію. Причому в позапарламентський спосіб. Що вже тут говорити про якийсь закон.
Продаж землі, що має розпочатись в 2012 році, має той наслідок, що нових робочих місць олігархи створювати НЕ ПЛАНУЮТЬ. А для чого? Вклавши гроші в купівлю землі, вони через 3-4 роки будуть мати в 10-15 разів більше! Ніяке виробництво їм стільки не дасть. Очевидно, що заборона продажу землі іноземцям – не більше ніж пауза. Так, що очікуємо через 3-5 років перших переселенців на українські землі. Українці від цих оборудок навряд чи щось отримають. Роботи на селі як не було, так і не буде. Для українців. Адже на ті гроші, які треба платити українцю, можна найняти 3-х вихідців з південно-східної Азії.
Купивши землю, можна більше взагалі нічого не робити. Не працювати. Не вкладати кошти. Землю можна перепродати. А можна здати в оренду. Тим селянам, які, як бджоли, з ранку до вечора на ній трудяться. Тільки тепер вони будуть за свою працю ще й платити - земельну ренту, оформлену, як орендна плата. Щось подібне описав Тарас Григорович Шевченко («На панщині пшеницю жала»). Ринок землі в сьогоднішній Україні - це повернення до описаної великим поетом панщини. А ви думали, що це історія?
Ще одна неприємна новина: продаж землі підвищить і так високі ціни на продукти. Яким чином? Найпростішим: у собівартість врожаю буде закладений ще один «податок» - земельна рента власника. Але і це ще не все - власник землі автоматично стає і власником врожаю. Захоче - все вивезе за кордон. А ми будемо купувати хліб з висівок за ціною білих булок.
З усіх каналів ті, які , скоріш за все, і нагріють руки на политій кров'ю наших предків земельці, розказують нам про те, що це збільшить виробництво продовольства. Але ця компанія вже провела приватизацію нашої промисловості. І що, виробництво зросло? У кожному місті, а часом і селищі, можна знайти руїни промислових об'єктів, яким не змогли дати раду стерв'ятники нашого «бізнесу». У Павлограді – столиці Західного Донбасу добре пам'ятають приватизацію об'єднання «Павлоградвугілля». Його приватизували (кажуть, об'єднання купив Рінат Ахметов) менш ніж за 900 мільйонів гривень. І це тоді, коли ОДНА шахта оцінювалась в два мільярди гривень. А в приватизованому таким чином «Павлоградвугіллі» таких шахт було десять. А ще інфраструктура – сотні кілометрів ліній електропередач, залізниці і тому подібне. І що? Люди в Західному Донбасі відчули покращення життя?
Але шахти хоча б працюють. А машинобудівні заводи Павлограда? Де Павлоградський механічний завод (8 тисяч працюючих, зараз – кілька сотень), Павлоградський завод технологічного обладнання і спеціальних верстатів (5 тисяч працюючих, працює десь з півтисячі і ті, в основному, на шкідливому виробництві, яке побудували кілька років тому, і яке знаходиться в межах житлового масиву)? А де славний «Ливмаш» з його унікальними в Європі технологіями, де працювало близько 2 тисяч працівників? Він зруйнований вщент. Так чому ми надіємось (не віримо, а тільки надіємось) на якийсь не позитивний, а хоча б прийнятний результат чергового витка «прихватизації»? Пора відповідально підійти кожному, хто вважає себе громадянином і патріотом, до майбутнього нашої країни. Пора згадати, що Україна – це НАША країна!
Микола Осіпчук
Опубліковано Leleka News о 20:45 Надіслати електронною поштою
Опублікувати в блозі
Опублікувати у Twitter
Опублікувати у Facebook
Опублікувати в Google Buzz
0 коментарі:
Немає коментарів:
Дописати коментар