Отримані
нові стимули від Москви, як і відкинуті Києвом кредити МВФ, жорстко вимагають
змін
Протокол
засідання VI українсько-російської
міжурядової комісії, яке відбулося 17 листопада, містить вказівку розпочати
підготовку угоди про заміну зброї і військової техніки дислокованого в
Севастополі ЧФ РФ.
Частина
двосторонніх переговорів, присвячена цій військовій базі, зайняла найбільше
місця в підсумковому документі, вказівки ж комісії про газові переговори,
наприклад, зайняли всього два рядки, тоді як перспективам ЧФ відведено кілька
окремих пунктів.
Ракети на Європу
Раніше, до 2013 року, позиція Києва щодо
його можливої згоди на переозброєння цієї військової бази нерозривно
зумовлювалася двома проблемами. Перша полягала в небажанні російської сторони
проводити інвентаризацію орендованих ЧФ об´єктів за межами Севастополя. Ішлося
про маяки і пункти радіотехнічної розвідки флоту, робота яких перешкоджає
вітчизняним аварійно-рятувальним службам і позбавляє Україну суверенітету над
навігацією у будь-якій частині її територіальних вод. Друга проблема стосується
режиму огляду російських військових вантажів, що переміщуються через кордон.
Нинішній слабкий і «декларативно-бездоглядовий» режим загрожує порушенням
зобов´язань України за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). До
сьогодні ряд базованої в Севастополі техніки ЧФ є його носіями (зброя
спроектована під оснащення як звичайним, ядерним або іншим боєзарядом).
У певних ситуаціях війська здійснюють
стиковку крилатих ракет і торпед з ядерними бойовими частинами не в Україні, а
на території інших баз ЧФ у Краснодарському краї. Після чого кораблі і літаки
флоту мають можливість прибути на українську територію вже оснащеними.
У ході нинішніх переговорів сказано «так»
початку модернізації ЧФ РФ. Важливий нюанс полягає в тому, що на сьогодні у
збройних силах РФ відсутні ракетні кораблі, торпедні підводні човни,
бомбардувальники і літаки протичовнової оборони, які здатні нести лише неядерну
зброю. За рідкісними винятками вони можуть нести і ту, і іншу. Згода України
розпочати переговори про розміщення на її території нових російських носіїв
ядерної зброї — єдиний підсумок переговорів, який дасть ефект уже найближчим
часом.
По суті результатом підписання може стати
зміна на користь РФ військово-політичної конфігурації, яка склалася у Східній
та Південній Європі. «Необхідно відновити всебічне співробітництво у
військовій, військово-технічній сферах. Ми з президентом України багато на цей
рахунок говорили», — акцентував увагу преси на цьому аспекті переговорів
Володимир Путін, не уточнюючи, чи йшлося про це під час так званих «бункерних
переговорів» 7 грудня. Не менш резонансні газові та кредитні підсумки
переговорів обіцяють дати реальний ефект трохи пізніше, десь в першому кварталі
наступного року. Інші ж пункти угоди взагалі націлені на період активної
реалізації не раніше 2015–2016 років.
Бенкет на два роки
Газові підсумки переговорів зумовили
підписання 28-го за останні три роки доповнення до контракту між НАК «Нафтогаз
України» і «Газпром» про постачання природного газу протягом 2009–2019 років.
За нинішнім доповненням, українська сторона зобов´язалася збільшити річні
закупівлі російського газу з нинішніх 27 млрд. до 41,6 млрд. м3. У 2012–2013
роках обсяг імпорту газу «Нафтогазом України» було знижено за рахунок
збільшення обсягу закупівель холдингом GDF, із вересня він почав імпортувати
газ в Україну по $233/тис. м3. Тепер НАК знову збільшить закупівлю і отримає
знижку з поточного квартального рівня із $406 до $268,5/тис м3. Розмір знижки
переглядатимуть і затверджуватимуть щоквартально згідно з ціновою формулою
контракту. Умовою для отримання зазначеної «полуторної» знижки є згода
української сторони збільшити у понад півторазу річний обсяг закуповуваного
газу. Майбутнє збільшення платежів України за газ НАК зможе компенсувати за рахунок
перепродажу частини імпортованого газу іншим трейдерам, які з 2014 року
розпочнуть його реекспорт до ЄС спільно з компаніями групи «Газпром». Поява
серед партнерів цієї групи українських газотрейдерів виглядає головним і єдиним
результативним ефектом від переговорів.
Разом із газовими домовленостями 2014
року має запрацювати фінансова частина угод. Згідно з нею, російська сторона
приєдналася до зростаючого клубу покупців емісії українського облігаційної
позики.
Щоб не зістрибнули з «газової» голки
Українські критики цієї частини угоди
зазначили, що отриманий від Москви кредит має короткий термін, а відсоток
вищий, ніж ставки на кредити МВФ. Але на відміну від нього, російський фонд
нібито не вимагає від Києва жодних реформ. При детальному розгляді пунктів
переговорів виявляється, що російські кредитори таких реформ все ж таки
зажадали. Це, в першу чергу, стосується збільшення споживання Україною газу —
такий крок стане потужним демотиватором усіх попередніх зусиль Києва щодо
енергозбереження, збільшення видобутку газу на шельфі і зі сланцевих родовищ, а
також з будівництва СПГ-терміналу або початку імпорту газу з європейського
ринку своп-контрактів. У разі реекспорту, наприклад, ці контракти запрацюють у
зворотному напрямку. Якщо такий демотиватор запрацює, то справдяться прогнози
попередніх років про те, що всі зусилля України на ниві скорочення імпорту газу
з РФ були лише інструментом видавлювання грошей з Кремля.
Чималих реформ вимагають від України й
інші підсумки переговорів, які відбулися у Москві. Зокрема, укладена угода про
створення СП між російською Об´єднаною авіаційною компанією і українським
держпідприємством «Антонов» про випуск літаків Ан-124 передбачає як мінімум
докорінну реформу українських зовнішньоторговельних пріоритетів: до останнього часу
вони базувалися на переговорах із Саудівською Аравією і Туреччиною про умови
спільного виробництва літаків зазначеного класу. Відтепер ці переговори Києву
доведеться зупинити. А просуватимуть українські «Руслани» на ринки Близького
Сходу уже російські компанії і банки.
Однак усі ці та інші «реформи»,
витребувані під видані на два роки російські кредити, просто блякнуть на тлі
майбутнього реформування Україною глобального військово-політичного вибору,
адже розпочатий нині процес оснащення новими видами зброї, спрямованої на
Туреччину і країни ЄС, російської військової бази ЧФ у Севастополі може
привести українську сторону до зовсім несподіваних результатів.
Немає коментарів:
Дописати коментар