Україна - для людей! Список людей додається.

Держава – це я! Людовік ХІV, французький король. Слова, винесені в епіграф цієї статті, Людовік ХІV нібито сказав у 1655 році, коли королю дорікнули, що його політика не йде на користь державі. Що французький монарх хотів цим сказати – невідомо. Найімовірніше, він мав на увазі, що мета існування держави – задовольняти потреби і забаганки короля. В ті часи у Франції з таким твердженням погодились. Але не можна двічі ввійти в одну річку. Зараз на дворі не XVII, а XXI століття. А в Україні, навіть у часи Людовіка ХІV, такі слова навряд чи сприймались схвально – нашій демократії трохи більше років, ніж французькій. А зараз не cприймуться і поготів. Тому, на питання «Що таке держава?», нам доведеться шукати свою, українську, відповідь. Здавалося б все просто. Стаття 3 діючої Конституції України говорить: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави». Написано гарно. Але чи відповідають ці слова дійсності? Все залежить від того, яку людину ми маємо на увазі. Якщо це тато і син Ландики, депутати від Партії регіонів, то напевно все сказано вірно. А якщо ті, кого вони били? Та й не поодинока ця сімейка у своїх витівках. 20 вересня по одному з українських телеканалів було показано сюжет, де фігурували ще одні батько з сином, на цей раз – з Прикарпаття. Тут була стрільба гумовими кулями в людину за нібито неправильний обгін на дорозі. А на «розбірку» син приїхав на машині, яка закріплена за його батьком Верховною Радою – тато також нардеп від Партії регіонів. Машина куплена і обслуговується на гроші платників податків. Можна скласти прогноз, що і цю справу «спустять на гальмах». Вірогідність помилитися тут не дуже висока – ми ж не перший рік живемо в Україні. Тому і стаття 24 Конституції, в якій записано, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, сприймається, як глузування. Цікаво, скільки оптимістів в Україні вірять, що це правда? У стаття 43 записано: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Чому ж тоді майже половина працездатних громадян працюють за кордоном або зареєстровані, як безробітні? Що, в нашій країні нікому не потрібна їх праця? А чому тоді в Італії, Португалії, Іспанії, Німеччині, Голландії українців беруть на роботу з задоволенням? Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Про це написано у статті 48 нашого основного закону. Ну, і в кого він достатній, цей рівень? У олігархів і нардепів? У цих навіть «трохи» зависокий. А 80% наших громадян живуть за межею бідності – це дані ООН. А коли українці обурюються, то один чиновник, який ніяк за 20 років своєї роботи на високих державних посадах не спромігся вивчити українську, їм відповідає: «Хватіт скігліті, бєрітє лапаті і йдіть капаті». Це ж які високі знання у сфері державного управління треба мати, щоб видати таку «кваліфіковану пораду»! І за такі поради з нас беруть податки? Мабуть так, тому що стаття 49 говорить: «Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм». Право то має, але покажіть, де лікують без грошей і за державний кошт. Можливо і є такі місця в Україні. Будемо вважати, що вони існують, адже хочеться вірити в краще. Хоча не думаю, що їх надто багато. Про те, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55) знають всі. І як вони захищаються, також знають. 20 вересня оголосили вирок судді Львівського апеляційного суду Зваричу. Цей випадок в судовій системі – унікальний. За хабарі десять років ув'язнення дали пану Зваричу, п'ять отримав його колега. Кілька мільйонів знайшли при обшуку у Зварича. А країна почула від «винуватця торжества» про те, що в судових приміщеннях «посівають» доларами. Гарний звичай, що не кажи! Унікальність даного випадку полягає в тому, що суддя отримав своє. Хоча ще має право на апеляцію, так що не будемо, поки що, говорити про остаточне торжество справедливості. Але й це вже результат. Тому, що характерним є інший випадок, про який розповів на одному з телешоу заступник Генерального прокурора України. Один суддя вирішив постріляти після гарної вечері і поранив людину. За цим фактом заведено було карну справу. Однак суддя через суд добився припинення цієї справи і на момент розповіді вершив правосуддя іменем України. Про «чесність і справедливість» наших суддів можна судити, просто порівнявши їхні статки з розміром їхньої ж зарплатні. Але особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (стаття 62). Загалом правильно, але наші «компетентні органи» не сильно стараються «довести у законному порядку» те, що не побачити, здається, неможливо. У цих органів є набагато важливіші справи - переслідувати опозицію, наприклад. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67). Але ж в Україні мало хто не знає про податки законом не передбачені. Це, перш за все, хабарі. Щоб мати змогу їх заплатити, підприємці закладають їх у собівартість продукції та послуг, які виробляють чи продають. Так що, навіть, той, хто жодного разу особисто не давав хабара, все одно працює на хабарників. До речі, цей «податок» більш ефективний за податки, які ми платимо державі, адже «давши на лапу», ми взамін отримуємо прискорення вирішення того чи іншого питання, зменшення тиску контролюючих органів або будемо мати послугу від установи. Чиновник, отримавши хабара, з суворого і неприступного стає добрим і чуйним. Проблема тут лише в тому, що хірург, який отримав свій диплом за хабара, може нам вирізати щось не те, оператор атомної електростанції з «липовим» дипломом може щось не те натиснути, а офіцер, якому заплатила не наша держава, може не туди пустити ракету. Ще одним місцем, де процвітають, по-суті, додаткові податки, є комунальна сфера. Проаналізуйте, за що платить мешканець багатоквартирного будинку. В ЖЕУ назвуть багато послуг, які нібито вам надають, але скільки з них ви реально отримуєте? Проте особливо великі гроші розкрадаються через «послуги» з обігріву квартир. Я взяв слово «послуги» в лапки, тому що обігрівом це часто назвати важко. У своїй статті «Що приховує димова завіса?» я вже говорив про розкрадання лише по двох позиціях – підігрів води при відсутності гарячого водопостачання і приготування їжі при відсутності газового лічильника. Учасники цієї оборудки мають близько мільярда доларів щорічно! А це ж лише фрагмент «картини», хоч і досить значний. Багатомільярдні бариші, тих хто «гріє руки» на російському газі, перешкоджають здобуттю енергетичної, а отже і повної політичної незалежності. І це незважаючи на те, що проблема залежності від імпорту російського газу, а отже – і від забаганок Кремля, вирішується досить просто, за рахунок переведення обігріву приміщень на електрику. Про це є багато публікацій на LELEKA NEWS, зокрема, моя стаття «Українські національні інтереси та інтереси влади.Чи варто ризикувати?». Але тема переходу на електричний обігрів вперто замовчується українськими ЗМІ, а це викликає підозру в тому, що або наші засоби масової інформації (чи дезінформації?) «в долі», або – не мають більш-менш технічно грамотних консультантів. Нещодавно на одному з телеканалів з'явилось повідомлення про те, що онуці самого Івана Франка загрожує виселення з київської квартири. Старенька не може платити за комунальні послуги, які сягають 500 гривень. Пенсія ж складає близько 850 гривень. В повідомленні говорилось, що родичку великого українського поета взяли під опіку чиновники. А скільки випадків, коли квартири у людей в аналогічній ситуації забираються. Забираються, щоб могли розкошувати інші «люди». Про рівність громадян перед законом згадується і в інших випадках. Наприклад, цього року отримали гарний урожай зернових. Здавалося б, чому не радіти. Але держава, в особі Кабміну, очолюваного паном Азаровим, який роздає «розумні поради» про «лопаті», встановила вивізні мита на зерно, мотивуючи, що потрібно наповнювати бюджет. Ці мита роблять невигідним його експорт. Навпаки, Москва від рішення нашого уряду виграє, тому що позбавляється конкурента. Взагалі, цікаво виходить – Севастополь здали, газ російський купуємо в кількостях величезних (приблизно, як Німеччина), хоча можемо без нього обходитись, тепер допомагаємо росіянам продавати їхнє зерно, історію узгоджуємо з російською версією. То якої країни ви патріоти, панове Азаров, Бойко, Табачник та інші з ними?. У всякому разі – не України. В кращому разі – ви патріоти власної кишені, а може й гірше. Інакше, якщо так необхідно наповнити бюджет, то чому лише за рахунок експортерів зерна, а не, скажімо, металу? І, говорячи «Держава – це я!», ви вкладаєте в ці слова абсолютно конкретний СВІЙ зміст, який подібний до того, що мав на увазі Людовик XIV – держава повинна виконувати ваші забаганки. Вас і ваших діток-мажорів. Те, що з цим не погоджується суспільство, ви ігноруєте. Вважаєте народ за бидло і не бажаєте змінювати ні на йоту свою поведінку і свої апетити. Якби ви читали історію, то знали б про Коліївщину, коли з України була виметена польська адміністрація, яка думала приблизно так, як ви. 20 вересня продзвонив «перший дзвіночок» - натовп ветеранів «афганців» і «чорнобильців» кинувся на штурм Верховної Ради. «Беркут» ліквідував прорив – трохи непідготовленою була ця атака. Можливо постраждають ініціатори штурму. Але йдучи по такому шляху, влада ризикує отримати нових героїв – борців проти антинародного режиму. Нардепи зрозуміли ситуацію правильно – відмінили розгляд законопроекту про скасування пільг, а дехто, за свідченнями журналістів, почав знімати депутатські значки. Тому, що зрозумів – будуть бити. А чого іншого заслуговують такі «керівники» держави? Влада не змогла приховати в черговий раз, що боїться людей. Це вона вже показувала, наприклад, відмінивши парад до 20-річчя незалежності, а також – розглядаючи законопроект про заборону носити камуфляж і державну символіку. Але глибоких висновків не зроблено і не може бути зроблено теперішніми носіями влади. Нинішній наш президент, коли йшов на вибори, проголосив гасло «Україна – для людей». То чому ж влада людей боїться? Напевно, він мав на увазі ІНШИХ ЛЮДЕЙ? Тому, що в мільйонів українців забирають навіть ту, досить слабку, українську державу, яка існувала до приходу «донецьких». І ті слабенькі соціальні гарантії, ту не дуже високооплачувану роботу, ту не надто велику пенсію, ту кволу «державну» мову, які могла їм дати слабка українська держава. Але народ не бидло! Дійсно, занадто терплячі в нас люди. Але чим далі, тим більше усвідомлюють, що влада не розуміє і не зрозуміє розумних аргументів і звертання до її сумління. Не можна звертатися до розуму і сумління, якщо їх немає. Приходить час робити свій вибір. Одна велика людина сказала: «Одна дія краща від тисячі слів». Кожен з нас має відчути не розумом, а серцем: «ДЕРЖАВА – ЦЕ Я». Микола Осіпчук


http://lelekanews.blogspot.com/2011/09/blog-post_24.html