Іще один матеріал, який було опубліковано на «LELEKA NEWS» 14 січня 2012 року, містить специфічний
погляд на внутрішні та зовнішні політичні та геополітичні процеси, а також «справедливість»
європейського «правосуддя».
Тільки НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ – єдине рятівне коло з обіймів психозу
утопічних ідей будь-яких інтеграцій!!!
Партия и Ленин -
близнецы-братья
кто
более
матери-истории ценен?
Мы говорим Ленин,
подразумеваем -
партия,
мы говорим
партия,
подразумеваем -
Ленин.
В.В. Маяковский (Владимир Ильич
Ленин)
Принцип говорити одне, робити інше,
а думати про своє, уже перейшов у розряд хронічної владної хвороби. Порожнечу
відсутності НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ – ідеї, яка може об’єднати, консолідувати та
мобілізувати суспільство у досягненні спільної мети, ідеї, яка виведе на новий,
високий економічний рівень розвитку будь-яку країну, ідеї, яка сприятиме
розвитку науки та культури нації, мусить заповнити якась не притаманна, не
зрозуміла субстанція. Це природно – все має свій сенс і наповнено змістом.
Святе місце не порожніє, тим більше, якщо це «місце під сонцем». Кожна ніша має
бути заповнена, як стільники у вулику. Національна ідея – це чітке визначення
напрямку руху нації, це національний компас, національний орієнтир. Без цього
далеко не підеш, або, принаймні, не туди зайдеш. Тому, розуміючи цю просту
істину, відсутність ідеї замінили
підміненими поняттями – річчю яку не кожен зрозуміє, відчує і побачить, та
принципом: «говорити… робити… думати…». Підміна понять – це ширма, за якою
приховуються істинні наміри того, хто щось свідомо хоче приховати від загалу.
Після здобуття незалежності,
Україна деякий час дрейфувала за інерцією, а згодом зупинившись і роздивившись
почала шукати напрямок свого розвитку. Зрозуміло, що це образне поняття – не
Україна почала шукати, а ті політики, яких ми отримали у спадок, після розпаду
«вєлікого і могучєго». Тих, хто швидко змінив свої погляди і визначив для себе
інші цінності. Тих, хто привласнював, або сприяв привласненню державного майна.
Але, так довго продовжуватись не може, гасла на кшталт «п’ятирічку – за три дні»
не працюють, народ починає поглядати у бік пограбованого державного майна і все
гучніше ремствувати. Хто ж захоче добровільно залишитися без того, до чого вже
встиг звикнути. Що ж робити? Очільникам держави потрібна якась переконлива
маячня для заспокоювання загалу, але головною умовою залишається те, що не
можна їм (народу) дати згуртуватись до купи. Для цього потрібно обрати два
протилежних напрямки руху. Поділити суспільство навпіл і залишатися при владі,
у ролі «миротворців», якомога довше. Такими векторами розколу стали
Європейський і Євразійський союзи. І глибоко «начхати» на те, що задекларовано
в Конституції, головне не порушувати принцип – «говорити одне, робити інше, а
думати про своє».
Двадцять років щось підписують,
щось укладають, щось ратифікують, а Україна і український народ тільки від того
послідовно втрачає, зубожіє, вимирає. Під поняттям «європейські цінності»
пересічний громадянин розуміє високий європейський рівень життя (високу за
нашими мірками заробітну плату), можливість вільного пересування в межах
Євросоюзу, але не розуміє тієї небезпеки, яку становлять інші
ліберально-демократичні «надбання вільного світу».
Минулий рік яскраво показав
хибність такої думки. Вибух у центрі Осло і стрілянина в літньому молодіжному
таборі на острові Утойя неподалік від столиці Норвегії, забрали життя 77 не
винних людей. Максимальний термін ув’язнення передбачений норвежським законом –
21 рік. Тобто, за ті знищені невинні душі, за ті моральні страждання завдані
родинам загиблих, за ті матеріальні збитки Андрес Берінг Брейвік отримав право на життя.
Більше того, з останніх повідомлень стало відомо, що він зможе приймати
журналістів і користуватися Інтернетом… Ну, що ж… ми майже також вийшли на
європейський рівень в подібних ситуаціях. У нас, хто більше вкрав, тому і
VIP-камера з «видом на море» гарантована, і «плазма» на стіні, і душ, і власний
масажист. Не курорт, не царські палати, але жити можна. А головне, що всі
платники податків і навіть та остання бабуся з віддаленого села у якої немає
телевізора, і яка не читає газет, дізналися про наявність пенітенціарної служби
і про її функції.
Думаю, що рецидивіст Нардін Амрані (ключове слово – рецидивіст,
який вільно гуляє вулицями європейського міста), якби не випустив кулю собі у
скроню, мав би претендувати за влаштовану ним 13 грудня 2011 року бійню у
бельгійському Льєжі (відповідно гуманним європейським законам!!!) максимум на
два роки ув’язнення і камеру не тільки з Wi-Fi, але ще й з баром і можливістю
проведення не тільки прес-конференцій, а і з влаштуванням фуршетів. Чому? Та
тому, що кількість «його» жертв вдесятеро менша за кількість жертв його
«колеги» з Норвегії і відповідно покарання має відповідати цій формулі (ділимо
кількість жертв на кількість років ув’язнення). Шановний читач обуриться і
скаже: «Який цинізм таке писати». Хочу одразу відповісти, що цинізм є складовою
європейських цінностей, якщо так дешево оцінюється життя пересічної людини і
таке шанобливе ставлення (гуманізм) до злочинців, як до національних героїв.
Життя людини нічого не варто ні у
Європі ні в Євразії до якої нас силоміць намагається затягнути Росія. У ЗМІ вже
пролунали відверті бажання «нашого старшого брата» про наміри створення
спільних прикордонних військ, бо де-юре російські території закінчуються
мисом Дежньова – крайня східна точка
Росії, а де-факто – за Уралом уже починаються китайські провінції. Отже, їм
потрібні наші сини (як гарматне м’ясо) для захисту їхніх національних інтересів
і географічних кордонів, які вони поставили під загрозу, загравшись у «газові»
і інші – «сирні» та «молочні» війни проти України.
На цьому тлі цікаво спостерігати,
як Європа підіграє Росії. Прикладом може бути введення в експлуатацію
«Північного потоку» – газогону прокладеного по дну Балтійського моря. Є
інформація, що Росія уже домовилась із Туреччиною про прокладання «Південного
потоку» по дну Чорного моря, і все це робиться в обхід України. Тобто,
найпотужніша ГТС в Європі (українська), найдешевша транзитна ставка
транспортування російського газу до Європи і найдорожчі внутрішні українські
ціни на газ в Європі, Росію у відношенні до України не влаштовують, їм потрібно
щось більше. Що саме? Можливо, відповідь пролунала кількома рядками вище? Це
мені нагадує розлучення чоловіка з коханкою, яка знищує його коштовні подарунки
для того, щоб зробити йому гірше.
Взагалі, війна – вже традиційний
вихід з тупикового становища під час фінансової кризи, що затяглася,
напередодні президентських виборів. Це однаково розуміють і в Росії і в
Сполучених Штатах Америки, де електоральна довіра до головних претендентів на
головні посади вищезазначених країн – стрімко падає. Тому і вихід із скрутного
становища стає очевидним. Для консолідації суспільства і для відволікання його
від внутрішніх економічних негараздів потрібно переключити увагу на будь-які
безперспективні, довгострокові події і бажано якомога подалі від своїх
територій.
Кризи політичні та економічні
змушують політиків вдаватись до радикальних кроків. Барак Обама виконав свої
передвиборчі обіцянки – вивів війська з Іраку і Афганістану, але потужна
американська ескадра уже прямує до берегів Ірану з повним боєкомплектом
«світових демократичних цінностей». І Європа, у свою чергу, не залишиться
осторонь і не відмовиться від такої нагоди – донести свої «європейські
цінності» на Близький Схід блакитними касками «миротворців» з автоматичною
зброєю в руках.
Людство ступило на поріг
глобальних перетворень світового масштабу, а світові фінансові негаразди лише
пришвидшують ці процеси. Але, все може змінитися на краще, якщо принципи, за
якими людство існувало дотепер, будуть замінені іншими. Це той випадок, коли
від зміни місць «доданків» – зміниться і підсумок. Для того потрібно замінити
алгоритм і послідовність дій у формулі «говорити одне, робити інше, а думати
про своє». Впевнений в тому, що на першому місці все ж таки має бути -
«думати». Думати, і не про своє шкурне, а тільки про глибинні НАЦІОНАЛЬНІ
ІНТЕРЕСИ. І не словами, а справами доводити правильність цього принципу.
Сергій Філіпенко
Немає коментарів:
Дописати коментар