Шановні читачі! Оприлюднена останніми днями ЗМІ інформація, надихнула мене написати нову статтю з циклу «Психологія абсурду”. В ній піде мова про непрофесійність відомих нашому суспільству «проффесіоналів» від чинної влади і наслідки їх діяльності упродовж останньої каденції.
Почну з Саміту Україна - ЄС, який пройшов у Києві 19 грудня 2012 року. На моє переконання, то був «чорний» день сучасної історії України, бо вона надовго втратила шанс стати захищеною з боку Євросоюзу, який робив все можливе і неможливе для залучення її до європейської спільноти. Але дарма, бо ставши між можливістю отримання вільного доступу до європейських ринків, при умові запровадження європейських цінностей і можливістю отримання прибутків для своїх кишень з газової труби, вибрали останнє. Останнє, бо діяли за принципом «Своя сорочка ближча до тіла». Путін саме на це розраховував і діяв відповідно, бо на зустрічі наступного дня він наших очільників нахабно принизив, продемонструвавши, що вони ніхто... Надалі більше. Отримавши в минулому «на халяву», на 25 років 18 тис. гектарів елітної кримської землі за символічну плату, за 1,5 роки російські «брати» звели нанівець обіцяну, так звану, «знижку». Кремль зробив ціну на газ для України майже вдвічі вищою ніж для Європи, яка нічим не поступилась Росії.
Надалі, як ми бачили 17 січня, апетити Москви зросли. Ці апетити були озвучені Юрію Бойко Олексієм Міллером – «голосом» Путіна. Мова йшла вже не про передачу Росії частки газогонів до Європи, а про контроль над усією газотранспортною системою. Сюди було включено внутрішні мережі, що в подальшому давало можливість за відпрацьованим механізмом підвищення ціни на газ, відняти любе облюбоване українське підприємство. Про наслідки згоди на такі умови нам відомо з досвіду Білорусі, де «братня» Росія минулого року спровокувала тяжку економічну кризу. Мета цієї кризи – відняти у білоруського «брата» все, що приглянулось. А відняти там є що: БЄЛАВТОМАЗ, МТЗ та інші успішні та конкурентоздатні підприємства, яких так не вистачає Російській імперії, яка готується до війни за, поки що, європейське панування. Саме так, бо хижий погляд на російські Сибір та Далекий Схід має перенаселений та потужний Китай. Тому Путін докладає великих зусиль, щоб залучити ресурси своїх «братів» для вирішення суто російських проблем. Головна з них – «гарматне м’ясо» і за російською традицією він має намір взяти його в Україні та Білорусі, бо дві Чеченські та Грузинська війни довели йому, що воювати в Росії нікому. А задля цього йому потрібні захмарні ціни на газ для «братів», бо саме цим інструментом він має намір здійснити свій план і забезпечити захист країни від зазіхань «братнього» Китаю. Нинішній рік для початку згаданої війни слушний. Слушний, бо ЄС та США значно послаблені відповідно борговою кризою та економічними негараздами, а Росія має значний плюсовий зовнішньоторговельний баланс.
Хочу вам нагадати, що про неможливість поступок російського «брата» та шляхи успішного вирішення проблеми мною та моїми друзями торік, починаючи з квітня, написано багато – понад 30 статей. Всі вони на сторінці «Газова тема», серед яких останні: «Хочу сісти на два стільці, або знов про ті самі граблі» та «Хоч не все, але почули». Дійсність свідчить, що почули тільки те, що хотіли почути – це підтвердив нещодавно в оприлюдненому ЗМІ інтерв’ю Юрій Бойко, коротенько презентувавши Концепцію розвитку енергетики. Всього не почули, хоч не так давно Віктор Федорович всій країні обіцяв: «Почую кожного». Однак не почув, і тепер «маємо те, що маємо»: злидні, акції протесту, інфляцію та погіршення життя, замість всенародно обіцяного «покращення життя вже сьогодні». Такі дії гаранта конституційних прав громадян просто неможливо визначити улюбленою ним в недалекому минулому приказкою: «Донбас порожняк не гоніт». Торік своїми діями він навіть донецьким довів, що це не відповідає дійсності, і що його команда може гарантувати порядним та роботящим лише злидні, приниження та передчасну смерть в новій колонії Російською імперії з новою вивіскою «Євразес». Так вже було 350 років поспіль, але не повинно бути.
Після провалу саміту Україна – ЄС, Україна в боротьбі за свої газові інтереси залишилась сам на сам з Росією. Своє бачення виходу з глухого кута нещодавно прокоментував Прем’єр Микола Азаров, заявивши, що ми з братами воювати не будемо. Коментуючи його, хочу підкреслити, що вони воювали і будуть воювати доти, поки не поневолять Україну. Оцінюючи наміри Миколи Яновича, легко зробити один з двох висновків: він - або дурень, або зрадник. Вибір з цих двох варіантів пропоную зробити кожному українцю самому. Однак, незважаючи на це, випливає лише одне – чинний «високопроффесійний» Прем'єр підлягає негайному звільненню або на підставі професійної непридатності, або через службову недбалість. Уточнювати не берусь, бо кожен має виконувати свої обов'язки, а це повноваження Віктора Федоровича.
Новий виклик Україна отримала 19 січня, тобто рівно через місяць після провалу згаданого вище саміту. На цей раз від Світового банку, який критикував чинну владу за зволікання в проведенні ненависної українському народу недолугої земельної реформи. Для освіченої людини така реформа рівноцінна окупації України без ведення бойових дій. Незважаючи на неможливість придбання української землі іноземцями, реформою передбачено створення Державного Земельного банку. Наявність такого банку створює можливість іноземцям отримання української землі за непогашення державою іноземних позик. Негативні наслідки розпродажу близько 50% землі сільгосппризначення іноземцям не так давно відчула Аргентина: спочатку значно зросли ціни на харчі, а потім і на все інше. Не розуміти такого може тільки дурень, а погодитись з цим – тільки зрадник. Висновки з цього пропоную зробити кожному самостійно для того, щоб кожен знищив у собі байдужість і діяв. Діяв самостійно і рішуче, як це робили наші пращури - запорізькі козаки. І гріх, і злочин віддати за іноземні папірці, без бою, загарбникам землю, вкриту могилами і политу кров'ю багатьох поколінь пращурів.
Підводячи підсумок вважаю за необхідне звернути увагу на наступне:
1. Зважаючи, що між великими світовими гравцями вже помітно конфлікт інтересів за територію та населення України, вважаю, що нині через недолугу «високопроффесійну» політику вітчизняних очільників влади навколо неї склалася ситуація аналогічна ситуації навколо Чехословаччини напередодні початку Другої Світової війни, відома в історії як «Мюнхенська змова».
2. Захист національних інтересів теперішньою владою вважаю неможливим.
3. Вважаю також неможливим визначати сучасну Росію та утворення за її участі дружніми або братськими.
4. Зважаючи на зволікання та нездатність чинної влади захистити національні інтереси в інформаційному просторі закликаю всіх блогерів систематично надавати відсіч в Інтернеті підступним діям російської влади та її українських поплічників, які ведуть проти України нещадну інформаційну війну. Одночасно пропоную написати листа Володимиру Путіну в традиційному для наших пращурів, запорізьких козаків, стилі і зібрати під ним електронні та, за можливості, живі підписи громадян України.
5. Нагадую, що зволікання наших дій на кшталт дій чинної влади може призвести до чергової, на кілька століть, трагедії українського та трагедії інших народів Європи та Азії, в т.ч. і Росії. Мюнхенська змова відкрила шлях до Другої Світової Війни. Історія повторюється? В цьому випадку, ганебний принцип «Моя хата скраю» не врятує нікого.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/01/blog-post_20.html
Почну з Саміту Україна - ЄС, який пройшов у Києві 19 грудня 2012 року. На моє переконання, то був «чорний» день сучасної історії України, бо вона надовго втратила шанс стати захищеною з боку Євросоюзу, який робив все можливе і неможливе для залучення її до європейської спільноти. Але дарма, бо ставши між можливістю отримання вільного доступу до європейських ринків, при умові запровадження європейських цінностей і можливістю отримання прибутків для своїх кишень з газової труби, вибрали останнє. Останнє, бо діяли за принципом «Своя сорочка ближча до тіла». Путін саме на це розраховував і діяв відповідно, бо на зустрічі наступного дня він наших очільників нахабно принизив, продемонструвавши, що вони ніхто... Надалі більше. Отримавши в минулому «на халяву», на 25 років 18 тис. гектарів елітної кримської землі за символічну плату, за 1,5 роки російські «брати» звели нанівець обіцяну, так звану, «знижку». Кремль зробив ціну на газ для України майже вдвічі вищою ніж для Європи, яка нічим не поступилась Росії.
Надалі, як ми бачили 17 січня, апетити Москви зросли. Ці апетити були озвучені Юрію Бойко Олексієм Міллером – «голосом» Путіна. Мова йшла вже не про передачу Росії частки газогонів до Європи, а про контроль над усією газотранспортною системою. Сюди було включено внутрішні мережі, що в подальшому давало можливість за відпрацьованим механізмом підвищення ціни на газ, відняти любе облюбоване українське підприємство. Про наслідки згоди на такі умови нам відомо з досвіду Білорусі, де «братня» Росія минулого року спровокувала тяжку економічну кризу. Мета цієї кризи – відняти у білоруського «брата» все, що приглянулось. А відняти там є що: БЄЛАВТОМАЗ, МТЗ та інші успішні та конкурентоздатні підприємства, яких так не вистачає Російській імперії, яка готується до війни за, поки що, європейське панування. Саме так, бо хижий погляд на російські Сибір та Далекий Схід має перенаселений та потужний Китай. Тому Путін докладає великих зусиль, щоб залучити ресурси своїх «братів» для вирішення суто російських проблем. Головна з них – «гарматне м’ясо» і за російською традицією він має намір взяти його в Україні та Білорусі, бо дві Чеченські та Грузинська війни довели йому, що воювати в Росії нікому. А задля цього йому потрібні захмарні ціни на газ для «братів», бо саме цим інструментом він має намір здійснити свій план і забезпечити захист країни від зазіхань «братнього» Китаю. Нинішній рік для початку згаданої війни слушний. Слушний, бо ЄС та США значно послаблені відповідно борговою кризою та економічними негараздами, а Росія має значний плюсовий зовнішньоторговельний баланс.
Хочу вам нагадати, що про неможливість поступок російського «брата» та шляхи успішного вирішення проблеми мною та моїми друзями торік, починаючи з квітня, написано багато – понад 30 статей. Всі вони на сторінці «Газова тема», серед яких останні: «Хочу сісти на два стільці, або знов про ті самі граблі» та «Хоч не все, але почули». Дійсність свідчить, що почули тільки те, що хотіли почути – це підтвердив нещодавно в оприлюдненому ЗМІ інтерв’ю Юрій Бойко, коротенько презентувавши Концепцію розвитку енергетики. Всього не почули, хоч не так давно Віктор Федорович всій країні обіцяв: «Почую кожного». Однак не почув, і тепер «маємо те, що маємо»: злидні, акції протесту, інфляцію та погіршення життя, замість всенародно обіцяного «покращення життя вже сьогодні». Такі дії гаранта конституційних прав громадян просто неможливо визначити улюбленою ним в недалекому минулому приказкою: «Донбас порожняк не гоніт». Торік своїми діями він навіть донецьким довів, що це не відповідає дійсності, і що його команда може гарантувати порядним та роботящим лише злидні, приниження та передчасну смерть в новій колонії Російською імперії з новою вивіскою «Євразес». Так вже було 350 років поспіль, але не повинно бути.
Після провалу саміту Україна – ЄС, Україна в боротьбі за свої газові інтереси залишилась сам на сам з Росією. Своє бачення виходу з глухого кута нещодавно прокоментував Прем’єр Микола Азаров, заявивши, що ми з братами воювати не будемо. Коментуючи його, хочу підкреслити, що вони воювали і будуть воювати доти, поки не поневолять Україну. Оцінюючи наміри Миколи Яновича, легко зробити один з двох висновків: він - або дурень, або зрадник. Вибір з цих двох варіантів пропоную зробити кожному українцю самому. Однак, незважаючи на це, випливає лише одне – чинний «високопроффесійний» Прем'єр підлягає негайному звільненню або на підставі професійної непридатності, або через службову недбалість. Уточнювати не берусь, бо кожен має виконувати свої обов'язки, а це повноваження Віктора Федоровича.
Новий виклик Україна отримала 19 січня, тобто рівно через місяць після провалу згаданого вище саміту. На цей раз від Світового банку, який критикував чинну владу за зволікання в проведенні ненависної українському народу недолугої земельної реформи. Для освіченої людини така реформа рівноцінна окупації України без ведення бойових дій. Незважаючи на неможливість придбання української землі іноземцями, реформою передбачено створення Державного Земельного банку. Наявність такого банку створює можливість іноземцям отримання української землі за непогашення державою іноземних позик. Негативні наслідки розпродажу близько 50% землі сільгосппризначення іноземцям не так давно відчула Аргентина: спочатку значно зросли ціни на харчі, а потім і на все інше. Не розуміти такого може тільки дурень, а погодитись з цим – тільки зрадник. Висновки з цього пропоную зробити кожному самостійно для того, щоб кожен знищив у собі байдужість і діяв. Діяв самостійно і рішуче, як це робили наші пращури - запорізькі козаки. І гріх, і злочин віддати за іноземні папірці, без бою, загарбникам землю, вкриту могилами і политу кров'ю багатьох поколінь пращурів.
Підводячи підсумок вважаю за необхідне звернути увагу на наступне:
1. Зважаючи, що між великими світовими гравцями вже помітно конфлікт інтересів за територію та населення України, вважаю, що нині через недолугу «високопроффесійну» політику вітчизняних очільників влади навколо неї склалася ситуація аналогічна ситуації навколо Чехословаччини напередодні початку Другої Світової війни, відома в історії як «Мюнхенська змова».
2. Захист національних інтересів теперішньою владою вважаю неможливим.
3. Вважаю також неможливим визначати сучасну Росію та утворення за її участі дружніми або братськими.
4. Зважаючи на зволікання та нездатність чинної влади захистити національні інтереси в інформаційному просторі закликаю всіх блогерів систематично надавати відсіч в Інтернеті підступним діям російської влади та її українських поплічників, які ведуть проти України нещадну інформаційну війну. Одночасно пропоную написати листа Володимиру Путіну в традиційному для наших пращурів, запорізьких козаків, стилі і зібрати під ним електронні та, за можливості, живі підписи громадян України.
5. Нагадую, що зволікання наших дій на кшталт дій чинної влади може призвести до чергової, на кілька століть, трагедії українського та трагедії інших народів Європи та Азії, в т.ч. і Росії. Мюнхенська змова відкрила шлях до Другої Світової Війни. Історія повторюється? В цьому випадку, ганебний принцип «Моя хата скраю» не врятує нікого.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/01/blog-post_20.html
Немає коментарів:
Дописати коментар