Герої віртуального спротиву

Загалом ми всі невдоволені. Усіма і всім. Від позачергових морозів до підвищення світових цін на золото. Все це – емоції, яким хочеться надати хоч якогось виходу: або в маршрутці, «ввічливо» гавкнувши на так само заклопотаного сусіда, або вдома, гримаючи на дитину чи жінку/чоловіка. Бо ж привід знайдеться завжди… Але часи міняються, і ми вже починаємо тихо скаженіти від аномальної зими, захмарних цін на необхідні речі, нашої «сфери без обслуговування» та нових владних «покращень». Одне слово – криза…
Але тепер багато хто зазначає, що сучасна громадянська невдоволеність плавно перетікає до Інтернету, приймаючи там різні, часом потворні, форми. Загалом це стосується так званих соціальних мереж – «Твіттера» чи «Фейсбуку». Звичайно ж, бути віртуальним «героєм спротиву», «борцем за правду» та «керівником протестів» набагато легше, ніж відірвати власний зад від крісла, очі від екрану і, лишивши напризволяще недопиту каву, вийти з тими самими гаслами на вулицю – та ще й під якусь «владну будівлю».Таких «героїв» та «шукачів справедливості» у Світовій павутині місцевого розливу маємо вдосталь. Це – правда. Та є й інший бік медалі.
Інтернет-«воїном» може стати будь-хто. А коли ще й невдоволених – ціла країна, загальне об’єднання на засадах «дружити проти влади» – це тільки справа часу.В жодних спецпідрозділах не знайдеться така кількість людей, які будуть здатні адекватно відповідати на мільйони протестних соціальних інтернет-виступів. Нереально. Крім цього, інформація про той чи інший акт влади проти когось із активістів Мережі блискавично стане відома всім користувачам, і відповідної реакції провладні структури дочекаються дуже швидко. Причому – реакції непередбачуваної. Від спонтанної атаки на сервери керівництва держави та відповідні держслужби, як це було з «відповіддю ботаніків» на наїзд та заходи щодо ЕХ.UA, пам’ятаєте? І до організації масових страйків. А ще в соцмережах є тисячі груп «за політичними інтересами», кожна з яких колись перестане претендувати на абсолютну істину, а її лідер – на гетьманство. І саме перспектива того, що люди, яким вже остогидли казки можновладців про краще життя вже сьогодні, зможуть нарешті знайти спільну мову, і робить Інтернет вкрай небезпечним для всіх, хто потроху витягує з народу останні копійки для купівлі чергового палацу десь на теренах ЄС.
Між іншим, там зараз також криза… 

Андрій Кісельов