- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

понеділок, 21 листопада 2016 р.

ВЛАДА З ОЗНАКАМИ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОЇ НЕДОЛУГОСТІ ТА КІЛЬКА ТЕЗ ПРО ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА

      Вже другий рік поспіль українці слухають балачки очільників  влади про енергоефективність та енергозбереження. При цьому принаймні мені вочевидь, що в своїх публічних виступах вони не здатні розрізнити відмінності між згаданими вище поняттями. Її не відображено навіть в державній програмі. Натомість до неї закладено виділення кредитних населенню та ОСББ кредитних коштів на утеплення житла та встановлення лічильників обліку теплової енергії і зовсім не заплановані кошти на підвищення ефективності виробництва теплової енергії.

Заплановані в Проекті Держбюджету на енергозбереження та енергоефективність 800 млн. грн в порівнянні з закладеними в ньому 54 млрд. грн на житлові субсидії яскраво ілюструє не тільки некомпетентність очільників але й має ознаки корупційності. До Держбюджету закладаються кошти, спрямовані на встановлення лічильників обліку споживання населенням природного газу та теплової енергії, які, за чинним ще з 1998 р. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», понад як десятиліття тому мали власним коштом встановити постачальники. За 18 років вони цього для більшості населення  не зробили і всупереч чинному законодавству не понесли за це жодної відповідальності. Замість покарання порушників влада дозволяє НКРЕіКП завищувати норми споживання і, одночасно виділяючи кредити та частково компенсуючи витрати на встановлення лічильників обліку спожитого тепла, перекладає витрати на  них  з постачальників на населення, Державний та місцеві бюджети. Ще гірший стан справ з приладами обліку природного газу, одна частина яких встановлюється постачальниками за бюджетний кошт а друга – споживачами без будь-яких компенсацій їх вартості.  Прилади обліку як гарячої так і холодної води всупереч чинному законодавству не тільки  встановлюються але й обслуговуються виключно коштом населення. Згадане вище, на моє переконання, безперечно має ознаки широкомасштабної корупції. Ознаки шахрайства, корупції і відсутності здорового глузду має і ціна на природній газ для населення, бо вона суперечить 13-й статті чинної Конституції, за якою «…земля та її надра належать народу». Однак, аналізуючи дії влади за останні понад два з половиною роки, сподіватися на відновлення законності її дій не варто.
       З історії різних країн відомо, що до зростання економіки призводить не тільки розвиток виробництва але й раціональне використання ресурсів. Яскравим прикладом цього є розпочате в Німеччині ще в 30-ті роки минулого століття виробництво на присадибних ділянках біогазу з гною великої рогатої худоби та свиней. За оприлюдненими даними гній однієї корови або 5 свиней та зібране на ділянці листя та бадилля можуть виділити від 800 до куб. м метану. При цьому, за моєю оцінкою, додатково буде отримано кілька куб. м перегною, який є якісним екологічним добривом. Якщо для будівництва генераторів біогазу використати колодязні кільця діаметром 1,2…2 м та налагодити  серійне виробництво куполів та деталей їх герметизації то 2 голови великої рогатої худобу або 8…10 свиней або 1 голова великої рогатої та 3…5 свиней можуть забезпечити газом типову сільську оселю площею 60 квадратних метрів. Зважаючи на те, що конструкції накопичувача газу та стабілізатора його тиску  добре відомі а додаткові витрати на їх створення порівняно витратами на генератор зовсім незначні, зупинятися на описі їх не стану. Враховуючи те, що за оприлюдненими даними в Україні є 5,4 млн. голів великої рогатої худоби а, за моєю оцінкою, вартість генератора біогазу  потужністю 1600…2000 куб. м на рік,  може складати 8000…12000 грн вона може щороку тільки з гною великої рогатої худоби виробляти 4,32…5,4 млрд. куб. м біогазу. Така кількість біогазу не тільки на 70…80% забезпечить сільське населення дармовим газом але й дозволить значно скоротити витрати Держбюджету на житлові субсидії. Вважаю, що закласти в Державну програму енергоефективності та Державний Бюджет кошти на будівництво в сільській місцевості генераторів біогазу буде не тільки більш ефективним ніж виділення їх на житлові субсидії. Більш ефективним, бо дозволить за 1..3 роки не тільки зменшить на третину імпорт природнього газу та витрати на житлові субсидії, але й стимулюватиме виробництва м’яса та молока та тепличних овочів.

 3 листопада 2016 р.  Інженер та винахідник   Леонід Тартасюк

Попередній матеріал автора:

ПРО ВЛАДУ, ЦИГАНА Й КОБИЛУ ТА РІДНУ МЕНІ УКРАЇНУ

Немає коментарів:

Дописати коментар