• Агієнко Віктор Трофимович — Герой Радянського Союзу,
народився і помер у Дніпропетровську
• Адріан Кащенко — діяч «Просвіти», український письменник
• Ахеджакова Лія Меджидівна — радянська акторка
• Іван Бабушкін — більшовик
• Леонід Брежнєв — Генеральний секретар КПРС
• Адріан Кащенко — діяч «Просвіти», український письменник
• Ахеджакова Лія Меджидівна — радянська акторка
• Іван Бабушкін — більшовик
• Леонід Брежнєв — Генеральний секретар КПРС
• Білецький Володимир Стефанович — науковець, керівник проекту, автор і редактор першої української «Гірничої енциклопедії»
• Блаватська Олена Петрівна — засновниця теософського товариства
• Богацький Стефан Максимович — козак 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу
• Валерій Лобановський — футбольний тренер
• Віктор Пінчук — голова фінансової групи «Інтерпайп»
• Володимир Івашко — Голова Верховної Ради УРСР, 1-ий секретар КПУ
• Олександр Галич (Гінзбург) — радянський бард
• Гамянін Василь Іванович — український дипломат, перекладач, китаєзнавець.
• Олесь Гончар — письменник, автор роману Собор
• Григорій Петровський — більшовик
• Григорій Потьомкін — князь, фаворит Катерини ІІ, перший розбудовник Катеринослава, намісник Катерини ІІ у південних володіннях Російської імперії
• Двоскін Олександр Олександрович — російський композитор.
• Демиденко Сергій Володимирович (1972–2014) — військовий, загинув при виконанні бойових обов'язків, під час АТО
• Дробинський Петро Маркович — козак технічної сотні 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу
• Ейсмант Олег Володимирович (1974–2014) — військовий, загинув при виконанні бойових обов'язків, під час АТО
• Іван Сокульський — поет, радянський дисидент, член УГС
• Ігор Коломойський — голова фінансової групи «Приват»
• Іван Лєшко-Попель — польський шляхтич, громадський діяч Катеринослава
• Катерина ІІ — російська цариця, інінціатор захоплення і зросійщення Запорожжя і інших земель нинішньої Південної України, у тому числі Кримського ханства. На її честь було названо місто на знов приєднаних до Російської імперії землях Запорожжя.
• Ковальова Ірина Федорівна — український археолог, історик, громадський діяч.
• Гусєв Анатолій Олексіович — радянський співак, професор техніки співу (Мілан, Італія)
• Копилов Мина Семенович — купець першої гільдії, Гласний міської Думи м. Катеринослава, комерції радник, почесний громадянин Катеринослава, власник вугільних шахт та будівельних компаній, підрядник у спорудженні залізниць, добродійник.
• Кравченко Віктор Андрійович — радянський державний діяч, втікач.
• Леонід Кучма — президент України, прем'єр-міністр України, директор ПМЗ
• Лазар Глоба — козак і садівник, засновник 2-х головних парків Дніпропетровська (ім. Глоби та ім. Т.Шевченка)
• Павло Лазаренко — прем'єр-міністр України
• Іван Манжура — український поет
• Маслов Леонід Миколайович — інженер-архітектор, дослідник архітектури Західної Волині, народився в Катеринославі
• Менахем-Мендл Шнеєрсон — 7-ий Любавицький Ребе
• Михайло Янгель — ракетобудівник, конструктор
• Олександр Макаров — ракетобудівник, багаторічний директор ПМЗ
• Олександр Поль — відкривач Кривбаса, ініціатор розбудови промисловості у місті, засновник історичного музею.
• Павло Загребельний — український письменник історичного жанру
• Валер'ян Підмогильний — закатований український письменник
• Віктор Петров — український письменник
• Валерій Пустовойтенко — прем'єр-міністр України
• Олександр Пушкін — російський поет, який перебував у засланні у Катеринославі протягом 2-х тижнів.
• Самокишин Роман — полковник Армії УНР, відзначився у боях за місто з більшовиками і махновцями в січні 1919.
• Іван Сулима — козацький отаман: 16355 р. заволодів польською фортецею Кодак
• Іван Старов — російський архітектор, автор генерального плану Катеринослава
• Юлія Тимошенко — прем'єр-міністр України, лідер «Блоку Юлії Тимошенко»
• Білахів Віталій Семенович — сотник Армії УНР.
• Череватенко Леонід Васильович — український поет, мистецтвознавець, кінокритик, сценарист. Лауреат Республіканської премії ім. О. Білецького. Лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (2002)
• Федір Решетніков — маляр соцреалізму
• Цесарська Емма Володимирівна — російська актриса.
• Тарас Шевченко — поет і кобзар України, зупинявся під час подорожі на Хортицю.
• Шифрін Володимир Мусійович — український науковець в галузі металургії
• Дмитро Яворницький — історик, дослідник козацтва
Я. Головатий=керівник повстання Дніпровського і Донецького полку 1769-70 року
Не́стор Іва́нович
Махно́- командувач Революційної повстанської армії України, керівник
селянського повстанського руху 1918–1921 років. Українець козацького походження
та православного віросповідання; анархіст, політв'язень, державний, військовий
та політичний діяч, видатний тактик ведення партизанської війни.
Іва́н Сірко́ (* 1605 (1610) — † 1680) - напівлегендарний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового
Макси́м Кривоні́с (* бл. 1600 — † 1648) -український військовий діяч періоду Хмельниччини, лисянський полковник, один з керівників козацько-селянських повстань в Україні під час Хмельниччини.
Я́ків Стефан Іскра-Остря́нин (Остряниця)- український військовий діяч, козацький отаман, один з керівників козацького повстання 1638 року
Павло Бут- гетьман Війська Запорозького Низового, керівник повстання 1637 року.
Іва́н Миха́йлович Сули́ма- гетьман нереєстрових запорозьких козаків (1628–1629, 1630–1635)
Тара́с Федоро́вич- Кошовий отаман Війська Запорозького нереєстрового (1629), організатор походу на Крим (1629), учасник Смоленської війни 1632—1634, керівник антиурядового козацько-селянського повстання 1630 року
Марко́ Жма́йло-Кульчицький-гетьман реєстрового козацтва (1625), керівник селянсько-козацького повстання 1625 р.
Севери́н Налива́йко- український військовий діяч, козацький ватажок. Один з керівників повстання 1594–1596 років в Речі Посполитій.
Кри́штоф Коси́нський- Полковник Війська Запорозького реєстрового (1590), гетьман козаків-низовиків (1591–1593). Організатор козацького повстання 1591–1593 років в Україні проти шляхти й урядової адміністрації Речі Посполитої.
Самі́йло Кі́шка- Козацький отаман, старший війська Запорозького (1574 — 1575, 1599 — 1602). Керував козацьким військом в Інфляндській кампанії, низкою морських походів: на Ґезлев, Ізмаїл, Очаків, Білгород-Дністровський.
Петро́ Ко́нонович Конаше́вич-Сагайда́чний[ (бл. 1582 - 10 квітня (20 квітня) 1622 )-український полководець та політичний діяч, гетьман Війська Запорозького[4]. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних братств.
Іва́н Підко́ва- козацький гетьман, молдовський господар (1577—1578 рр.)
Івáн Свиргóвський- козацький низовий гетьман, генеральний обозний у першій половині 1570 років.
Дмитро «Байда» Іванович Вишневе́цький(невідомо — †1563/1564)-Козацький ватажок, гетьман. Урядник Королівства Польського. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі.
Доісторичні часи
Історія міста Дніпропетровська пов'язана з історією краю, яка сягає в далеку давнину. Ще з часів палеоліту місцевості біля Дніпровських порогів були щільно заселені. Близько 100 тис.р. до н. е. до сучасного Дніпропетровська з півночі насунувся Скандинавський льодовик. Протягом неоліту-бронзового віку землі над порогами населяли племена сурської, середньостогівської, ямної, катакомбної культур. Існує думка, що саме в цих краях вперше було використано коней для їзди верхи, а також було винайдене колесо. Завдяки цьому скотарський спосіб ведення скотарства поширився саме з Придніпровських степів. У 2-й половині ІІ тис. до н. е. у Причорноморських степах закріпилися племена зрубної культури (кіммерійці). У I тис. до н. е. на дніпровських землях існувала Скіфська держава (скіфи). Скитів витіснили до Криму сармати у ІІІ ст. до н. е., а сарматів згодом — германські племена готів (прийшли з Польщі у ІІІ ст. н. е.): пам'ятки черняхівської культури знайдені на території козацького міста Самар. В подальшому (IV — ІХ ст.) через край пройшли орди гунів, авар, угрів.
Середньовіччя
У часи Київської Русі вже у ІХ стор. н. е. на Монастирський острів завертали княжі дружини для відпочинку. Монастир тут збудували візантійські монахи ще у 870 р. (?) — можливо, на честь того, що він був, за деякими даними (Житіє Св. Амвросія) найпівнічнішим пунктом у подорожі Св. Андрія Первозванного. Навколишні землі були під владою кочовиків — печенігів, а потім — половців. Академік Б. О. Рибаков вважав, що головне улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, повинно було знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. У зв'язку з цим, увагу дослідників привертають рештки великого слов'янського поселення, яке існувало в 800–1300 рр. на піщаних горбах Ігренського півострова, де Самара впадає у Дніпро. Знахідки свідчать про інтенсивні торговельні відносини як із Київською землею, так і з кочівниками — печенігами, вежі яких стояли поруч з улицькими житлами. Місто на Ігренському півострові було зруйноване татарами, та його мешканці відійшли вище за течією Самари, де відновили перевіз. Також було зруйновано монастир на острові і поселення на острові навпроти теперішнього Старого Кодаку.
Іва́н Сірко́ (* 1605 (1610) — † 1680) - напівлегендарний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового
Макси́м Кривоні́с (* бл. 1600 — † 1648) -український військовий діяч періоду Хмельниччини, лисянський полковник, один з керівників козацько-селянських повстань в Україні під час Хмельниччини.
Я́ків Стефан Іскра-Остря́нин (Остряниця)- український військовий діяч, козацький отаман, один з керівників козацького повстання 1638 року
Павло Бут- гетьман Війська Запорозького Низового, керівник повстання 1637 року.
Іва́н Миха́йлович Сули́ма- гетьман нереєстрових запорозьких козаків (1628–1629, 1630–1635)
Тара́с Федоро́вич- Кошовий отаман Війська Запорозького нереєстрового (1629), організатор походу на Крим (1629), учасник Смоленської війни 1632—1634, керівник антиурядового козацько-селянського повстання 1630 року
Марко́ Жма́йло-Кульчицький-гетьман реєстрового козацтва (1625), керівник селянсько-козацького повстання 1625 р.
Севери́н Налива́йко- український військовий діяч, козацький ватажок. Один з керівників повстання 1594–1596 років в Речі Посполитій.
Кри́штоф Коси́нський- Полковник Війська Запорозького реєстрового (1590), гетьман козаків-низовиків (1591–1593). Організатор козацького повстання 1591–1593 років в Україні проти шляхти й урядової адміністрації Речі Посполитої.
Самі́йло Кі́шка- Козацький отаман, старший війська Запорозького (1574 — 1575, 1599 — 1602). Керував козацьким військом в Інфляндській кампанії, низкою морських походів: на Ґезлев, Ізмаїл, Очаків, Білгород-Дністровський.
Петро́ Ко́нонович Конаше́вич-Сагайда́чний[ (бл. 1582 - 10 квітня (20 квітня) 1622 )-український полководець та політичний діяч, гетьман Війська Запорозького[4]. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних братств.
Іва́н Підко́ва- козацький гетьман, молдовський господар (1577—1578 рр.)
Івáн Свиргóвський- козацький низовий гетьман, генеральний обозний у першій половині 1570 років.
Дмитро «Байда» Іванович Вишневе́цький(невідомо — †1563/1564)-Козацький ватажок, гетьман. Урядник Королівства Польського. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі.
Доісторичні часи
Історія міста Дніпропетровська пов'язана з історією краю, яка сягає в далеку давнину. Ще з часів палеоліту місцевості біля Дніпровських порогів були щільно заселені. Близько 100 тис.р. до н. е. до сучасного Дніпропетровська з півночі насунувся Скандинавський льодовик. Протягом неоліту-бронзового віку землі над порогами населяли племена сурської, середньостогівської, ямної, катакомбної культур. Існує думка, що саме в цих краях вперше було використано коней для їзди верхи, а також було винайдене колесо. Завдяки цьому скотарський спосіб ведення скотарства поширився саме з Придніпровських степів. У 2-й половині ІІ тис. до н. е. у Причорноморських степах закріпилися племена зрубної культури (кіммерійці). У I тис. до н. е. на дніпровських землях існувала Скіфська держава (скіфи). Скитів витіснили до Криму сармати у ІІІ ст. до н. е., а сарматів згодом — германські племена готів (прийшли з Польщі у ІІІ ст. н. е.): пам'ятки черняхівської культури знайдені на території козацького міста Самар. В подальшому (IV — ІХ ст.) через край пройшли орди гунів, авар, угрів.
Середньовіччя
У часи Київської Русі вже у ІХ стор. н. е. на Монастирський острів завертали княжі дружини для відпочинку. Монастир тут збудували візантійські монахи ще у 870 р. (?) — можливо, на честь того, що він був, за деякими даними (Житіє Св. Амвросія) найпівнічнішим пунктом у подорожі Св. Андрія Первозванного. Навколишні землі були під владою кочовиків — печенігів, а потім — половців. Академік Б. О. Рибаков вважав, що головне улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, повинно було знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. У зв'язку з цим, увагу дослідників привертають рештки великого слов'янського поселення, яке існувало в 800–1300 рр. на піщаних горбах Ігренського півострова, де Самара впадає у Дніпро. Знахідки свідчать про інтенсивні торговельні відносини як із Київською землею, так і з кочівниками — печенігами, вежі яких стояли поруч з улицькими житлами. Місто на Ігренському півострові було зруйноване татарами, та його мешканці відійшли вище за течією Самари, де відновили перевіз. Також було зруйновано монастир на острові і поселення на острові навпроти теперішнього Старого Кодаку.
Немає коментарів:
Дописати коментар