Так, я
штурмував АП. Тому я «провокатор». А ще учора я був на Михайлівській площі, і
теж у масці, і теж із палицею в руках… Правда, тоді нас не називали
провокаторами.
Тоді нам
аплодували, на нас надіялися. Бо пам’ятали про нічну атаку «Беркуту», не хотіли
знову стати «тєрпілами», шукали того, хто налагодить дієвий захист бандитам в
погонах. Я не був «провокатором» навіть сьогодні вдень, коли одним із перших
вступив на Майдан. Але потім я став «провокаторм»…
1 грудня ми
завдали атаки першими. І що ж сталося? Дії справжніх провокаторів каталізували
психологію жертви, і нас почали називати «провокаторами» та «тітушками». Під
адміністрацію підійшов «шоколадний заєць» Порошенко і доклав максимум зусиль,
щоб зупинити справедливий народний гнів і в’їхати на білому коні в обоз
«лідерів опозиції». Як наслідок – штурм виявився невдалим.
Чому я і
більшість моїх побратимів були у масках? Тому що не маємо бажання вже завтра
опинитися в ІТТ, а потім, через пару днів – у Лук’янівському СІЗО. Чому ми
використовувалися палиці, каміння та подібні засоби? Тому що це вулична
боротьба, і йти на озброєний «Беркут» безборонним дуже нерозумно.
Чи вірили ми
у перемогу? Ні, ми на неї сподівалися. Ми знали, що шанс на перемогу існує. Але
у нас її вкрали. Вкрав Порошенко. Вкрали наївні лохи, які повірили його брехні
і почали називати нас провокаторами. Нарешті, її вкрали лідери опозиції, які
мали в розпорядженні кілька сотень тисяч чоловік, але не повели їх на боротьби.
Хлопці з
«Правого сектору» з честю виконали свій обов’язок і будуть його виконувати
далі. Зараз мої друзі ведуть бої з «Беркутом» біля «памятніка Лєніну». Ми
будемо йти революційним шляхом доти, доки є хоч якийсь шанс на перемогу. Тому
що ми – націоналісти! Тому що інакше неможна…
Нам
неважливо, як нас називатимуть: провокаторами чи героями. Нам неважливо, бо ми
– воїни Національної революції.
ЄВГЕН Т.
Немає коментарів:
Дописати коментар