Ярослав Трінчук, Наталя Федько
Філософський нарис
Вільним душам…
Страх перед життям породив
філософію буття, філософія буття сформувала цивілізацію споживання, а та вже
перетворила людину на досконалий механізм переробки товарів і продуктів на
сміття і відходи. І це не перебільшення. Цивілізація споживання заходить в
тупик.
Якщо до Геґеля філософія буття
намагалася якось з'ясувати також, що таке людина, а не тільки її існування, то
після – всю філософію зведено до найабсурднішого визначення: «Буття визначає
свідомість». (Матеріалізм та ідеалізм не є антагоністами. Це просто складові
філософії буття. У Геґеля вони прекрасно поєднуються). Навіть ті, хто не вважає
марксизм філософією, у житті дотримуються цієї формули, не розуміючи, що вона
перекреслює у них власне Я. Правда, за втрату Я об’єкт отримує винагороду –
дешеві розваги. Як компенсацію, що позбувся своєї природи, самого Себе.
Шкода, але філософія людини у
Європі не мала розвитку. Можливо, тому, що Європа дуже довго наїдалась. (Якщо
говорити про філософію людини, то треба мати на увазі тільки європейську науку.
Інші – навіть не підійшли до її визначення).
Могутній поштовх до творення
філософії людини дав Ісус Христос. Яскраво. Виразно. Потужно. Чому людство не
стало удосконалювати її, поглиблювати, зігнорувало розвиток, і вперто нав’язало
суспільствам філософію буття?
Тут секрету немає – філософія
людини вимагає досконалості. І не тільки від ближнього, найбільше – від себе.
Досконала людина розуміє обов’язок, усвідомлює відповідальність перед Творцем і
світом, а також позбавлена страху як перед життям, так і перед метою. Для цього
потрібна всього лиш воля. Душевні лінощі гальмують вияв волі, а філософія буття
ставиться з розумінням до такого гальмування, оправдовує його, вважає це
нормою.
Шкода, але церква – а саме вона
спрямовувала наукові напрямки – дала перевагу філософії буття і на два
тисячоліття зупинила розвиток філософії людини.
Ще одне.
Від душевних лінощів, від
небажання брати на себе відповідальність пересічна людина не має здобутків
власного розуму. А коли запропонувати для обміну нічого, вона прагне взяти чуже
задарма. Наша формула – це крапля, у якій приховані проблеми європейської
історії, економіки, європейських банків та європейської політики. Бо як у
краплині води можна впізнати смак цілого моря, так і в нашій формулі прихована
проблема цивілізації споживання. Філософія буття націлює людину на споживання і
місце людини в процесі виробництва і споживання, але не сприяє пошуку Бога.
Криза початку ХХІ століття то криза цієї філософії, а економічні чи фінансові
проблеми – її похідні. (До речі, кризу підтримує – іноді створює навмисне –
певна категорія людей. Вони добре розуміються у питаннях, уміють створювати їх
послідовність так, що для себе мають неабияку вигоду. Нерідко – надприбутки).
Як би досконало не працювали
механізми ринкової економіки, але вони також створюють обставини, які можна
назвати законами некомпетентності. Людина прагне реалізувати себе не в тій
галузі, до якої у неї покликання, а в тій, яка приносить більше прибутків,
пошани та зв’язків у суспільстві. А це не вільні люди. Кризу зможуть
передбачити і відвернути негативні наслідки тільки люди вільні. Вільні від
страху перед життям.
Цивілізацію споживання сформувала
філософія буття, а та породила людину- хижака. (Людина-засіб). Цебто, ближній
цікавий не як людина, а як об’єкт, від якого можна мати користь. Тут про повагу
до нього й мови не може бути. Саме тому так важко дається діалог. На всіх
рівнях. І найважче там, де предмет діалогу більш, ніж зрозумілий, – між
конфесіями. А без діалогу не може бути відображення Я через іншого, бо без
відображення втрачається сутність самого Я. Інфернальне відчуття самотності – а
це проблема всієї Європи – теж продукт філософії буття. Таке відчуття породила
європейська філософія, на таке відчуття вона опирається.
Мусимо також погодитись, що
цивілізація споживання (і виробництва) не дозволяє людині реалізуватись через
здорову конкуренцію. Завжди вмикаються побічні допоміжні механізми (знайомство,
гроші, інтерес, корпоративний егоїзм) задля того, щоб надати перевагу не тому,
хто найкраще може реалізувати певний проект.
А наслідки – за кожним випадком
стоїть людина, часто зневажена, відсунена на маргінеси, до якої всім байдуже, і
яка множить армію самітників, депресію. (До речі, проблему самітності, яка
надто болюча і для Європи, і для Америки – а особливо для пострадянських
держав, – теж породила і зрощує філософія буття).
Тривога, депресія – це показники
дисгармонійного життя людини. Допомога лікаря приглушує відчуття, але не усуває
причини. Усунути причину може тільки один спосіб – чесний діалог з самим собою.
Наслідком має бути нейтралізація минулих помилок і програма на творення
гармонії між собою і світом. Ти твориш світ, а не світ тебе.
Взагалі-то самотність може бути
привабливою, але тільки в одному випадку – вона має заповнюватись високими
пориваннями. Натхненням, вірою в Бога, відчуттям відповідальності за світ,
жагою справедливості, коханням. Всім, що допомагає подолати страх перед життям.
Самотність смертельно небезпечна,
коли людина заперечує Творця – тоді вона втрачає шлях до Нього. А без Нього
страх подолати не можливо.
Пошуки Творця дають надію і силу,
втеча від Нього – відчай.
Хто шукає Його – знаходить, хто
втікає від Творця, той втрачає себе. Себе, мету, сенс існування.
Шкода, але навіть у середньовічній
філософії спостерігається спроба втечі від Бога. Душевні лінощі, невміння
любити, фанатичне зречення розуміння красоти тіла, прагнення зверхності над
ближнім спонукали до замаскованого вияву власного егоїзму. (Скажімо, творчість
Августина Аврелія). Безперечно, ті філософи були розумними, бо навіть через
багато століть богослови не зуміли розпізнати обман – теж від душевних лінощів
– і тиражували його. Тиражується і зараз.
Ні патристика, ні вчення пізніших
богословів не розвивали філософію людини. Християнство занурилось у філософію
буття, своє вчення затиснуло у догми і перестало розуміти людину взагалі.
Навіть протестантизм, який сприяв розвитку економіки, фінансової системи, технологіям,
не підійшов до цілісного вивчення людини.
Крім всього, для того, щоб
переконання, породжені тією філософією, закріпилася міцно, постаралася добре
інквізиція, а в пізніші часи – НКВД – КГБ та їхній клон – світовий
комуністичний рух.
Є думка, що сучасна медицина
заповнила той гуманітарний простір, який мала б заповнити така наука, як
філософія. Це помилка. Сучасна медицина зміцнила цивілізацію споживання і
майстерно пристосувала людину до філософії буття.
Так, цивілізація споживання
забезпечує існування людини (іноді – безбідне), але часто руйнує спроби
наповнити його глибоким змістом. Замикає буття на саму себе. Побут заради
побуту. А це нерідко закриває їй можливість розкритися для щастя. Закриває вхід
туди. Парадокс – для сучасної цивілізованої людини не саме життя є цінністю, а
успіх. Цебто, скільки грошей нам дають за те, що ми робимо, чи думаємо, що
робимо щось. Найгірше – часто заради успіху приноситься у жертву саме життя. На
питання: успіх заради чого, розумної відповіді ніхто не знаходить.
Ми ніяк не хочемо зрозуміти, що
коли ми незадоволені особистим життям, то це не від власної оцінки цього життя.
Ця – ніби то наша – оцінка від погляду збоку.
Об’єктивно ми не можемо знати:
добрий наш побут, чи поганий. Ми судимо, виходячи з порівняння з побутом
ближнього. Якщо наш програє у зіставленні з його побутом, то ми страждаємо,
якщо виграє, то ми почуваємося добре. Але приміряти своє до життя іншого, то є
глупота. Або свідоме визнання свої малості. (А ми це демонструємо перманентно).
Нам здається, що нас переслідує
невдача, ми знаємо, що нас зраджують близькі і друзі. Ні, то нас переслідує наш
власний страх перед життям. Позбувшись його, ми закриємо всі питання.
Філософія буття надає багато уваги
страху перед смертю. Але страх перед смертю – ми вже знаємо – є не що інше, як
прихований страх перед життям, і найгіршим продуктом цього страху є
найбридкіший винахід людини – засоби вбивства. А наша цивілізація використовує
ці винаходи заради прибутку.
Вбивство – прибуток. І нікому не
соромно.
Людина цивілізації споживання
придумала продовження руки – ніж, меч, спис, стріла, карабін, ракета, – щоб
знищити ближнього; у людини цивілізації розуму продовженням руки буде крило.
Щоб зігріти ближнього. Людина-мета (І. Кант) – стане основою в методології філософії
людини, філософія вже допоможе подолати страх перед життям. Вона научить
кожного не боятися ближнього, мети, смерті. Вона научить кожного бачити себе
більшим за того, яким він себе уявляє, поважати іншого, шанувати жінку.
Ще одна біда людини – вона замість
цілющих потиличників матері втікає до солодких дарунків демона. Це стосується
не тільки окремої людини, найбільше це торкається націй. А надто – України.
Цілющі потиличники – це героїчна історія, набутки культури, духовний досвід
предків і потреба особистісного вибору; солодкі дарунки – перебування у
темноті, дріб’язкова насолода, безвідповідальність, лестощі, душевні лінощі.
Сучасну цивілізацію оздоровити не
складно. По перше, потрібно навчити людину бачити себе більшою від тої, якою
вона бачить у дзеркалі. По друге – позбавити її страху перед життям. По третє –
впровадити в усі спільноти, як складову філософії людини, філософію кохання. На
всіх рівнях. Освітніх, мистецьких, містично-світоглядних. Координація держав,
націй у широкомасштабній програмі інтеграції культури в суспільства.
Тоді європейську культуру від
минулого і майбутнього розділить нова парадигма – філософія буття уступить
місце філософії людини, а та окреслить нову якість життя. Потім на зміну
цивілізації споживання прийде цивілізація розуму.
Змінити якість життя. Людина має
зрозуміти, що вона не є машиною для переробки у сміття товарів і продуктів – а
саме таку функцію визначила для неї філософія буття, – а тут, на землі, вона
виконує завдання Творця.
Це буде процес складний і,
можливо, болісний. Однак, незворотній.
Першим кроком до цього стане
подолання страху перед життям.
Основою філософії людини є
інтелект, почуття, здатність реалізувати себе через них; віра в Творця та
відповідальність перед Ним. За себе, за минуле і майбутнє людства. А також – за
Землю.
Наше життя – вияв волі
(Шопенгауер). А сенс світової волі полягає в тому, щоб у кінцевому результаті
обрати Творця (тільки у Ньому всі складники світової волі). Та це станеться
тоді вже, коли людство перейде від цивілізації розуму до цивілізації духу.
Скорочено. Повна версія: «ХТО МИ?»
Матеріали з цього циклу:
Далі буде…
Немає коментарів:
Дописати коментар