- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

неділя, 8 вересня 2013 р.

Янукович поспішає у мавзолей


Те, як живе Віктор Федорович, цікавить український народ не менше, аніж те, як живе сам народ при Вікторові Федоровичу. Цікавить хоча б для того, щоб осягнути глибину прірви між тим, чого, на його думку, заслуговує ВІН і тим, чого заслуговують ВСІ ІНШІ


На жаль, поки що ми маємо далеко не повну картину побуту президента, втім навіть наявні клаптики фотоінфорації вражають.

Віктор Федорович живе дуже непогано, можна сказати навіть краще за всіх інших. Тільки в Межигір'ї в його розпорядженні є понад сотня гектарів землі і багато будиночків на цій території. І кожен з будиночків наводить на думку про те, що президент будує собі "мавзолей" чи "піраміду", з допомогою яких хоче навіки залишитися в українців у пам'яті, за аналогією до людей похованих у вищезгаданих спорудах.

 При цьому Віктор Федорович і не задумується, що будиночків вже забагато для нього одного, тож тим самим він, як мінімум, підштовхує українців до того, щоб розірвати Віктора Федоровича на шматочки і, що найстрашніше, ще до того як він сам буде готовий залишити цей світ.

 Нові фотографії з "хонки" Януковича не такі вражаючі як з "дебаркадера", все-таки картина розпливчаста і не зовсім повна. Втім нагромадження коштовних матеріалів дає розуміння, що естетичні смаки президента зводяться в основному до "щоб було дуже по-багатому" і щоб все було "дуже рябе".

Від цієї краси однозначно рябить в очах. Навіть без меблів кожна золота деталька, кожна мозаїчна вставка, кожен елемент заковиристого оздоблення на підлозі ніби промовляє "подивися ще й на мене! я такий гарний!" Голова починає боліти навіть під час перегляду низькоякісних фотографій, а що ж відбувається, якщо побачити це вживу! От не жаліє себе Віктор Федорович! Жертвує собою заради незбагненного бажання пожити у музеї.

 Хоча, мабуть, йому здається, що це не музей, а діючий Версаль і він у ньому король, бо знання про королів у Віктора Федоровича обмежуються тим, що ті жили у палацах і їли з золота і всі на них дивилися стоячи і не сміючи нічого сказати.

 Але це не так, тож Віктор Федорович ніякий не король, а всього лише музейний експонат, який сам добровільно помістив себе у пишне, але штучне оточуюче середовище, бо не знає як ще інакше показати свою "обраність", не вміє отримувати задоволення від простих речей. Мислення не дозволяє.

 І ще, стосовно мислення. Життя в музеї деформує свідомість і тепер Віктору Федоровичу  хочеться мати можливість пожити і в інших музейних спорудах. Так, нещодавно стало відомо, що "Український дім" збираються реконструювати з тим, щоб, зокрема, і облаштувати там "апартаменти президента". Всі ми знаємо "музейне" минуле цієї споруди і це дозволяє нам ще раз переконатися в серйозності "мавзолейних" абміцій Віктора Федоровича.


Немає коментарів:

Дописати коментар