(документ зберігається зараз в
Музеї Революції)
День перший
Лагідний, сонячний ранок. З
радіоприймача лунає «Слава Нації!» - голос дуже знайомий, але наразі не можу
згадати кому він належить. «Смерть ворогам!», відповідає другий до болю
знайомий голос, після чого лунають перші акорди і текст нашого Славня:
Квітне рідна Україна,
Як весняне поле.
Ми є славні українці,
В нас щаслива доля…
Після вчорашнього пил поступово
розсіявся. Пожежні локалізують останні згарища кіосків з шаурмою з пивом та
цигарками, які раніше були розташовані в самих неочікуваних місцях, навіть біля
дитячих садочків і поблизу навчальних закладів.
По телебаченню цілий день
транслюють «Лебедине озеро».
На прохання повернути награбоване
відгукнулось багато колишніх олігархів. У власність держави потрапило багато
фабрик, заводів, газет, пароплавів…
День другий
Лагідний, сонячний ранок. Хочеться
ще трохи полежати, але треба вставати, бо дуже багато роботи. З радіоприймача
знов лунає: «Слава Нації! Смерть ворогам!». Знов ті самі знайомі голоси, але
ранкова гімнастика для мізків не допомогає згадати кому вони належать.
Запрацювало телебачення. Майже всі
канали транслюють передачі в яких висвітлюється героїчне, історичне минуле нашої
країни. Мою увагу привертає концерт, який розпочинає Наталка Мотилевська
словами: «Я не сука и не крыса», після чого співає «Червону калину».
Швидкими темпами будуються дороги
у стратегічному напрямку до Чорнопільської зони.
«Таваришчь майор», котрий складав
присягу на вірність народу країни, і займався не боротьбою із злочинністю, а
прослуховуванням мого мобільного зв’язку – понижений у званні до лейтенанта і
призначений дільничним, в самому (поки що) криміногенному районі нашої країни.
Кудись поділась окупаційна
церква?!?
День третій
Лагідний, сонячний ранок. Знов все
повторюється, як і напередодні, і знов не можу згадати голоси. Ну, що ти будеш
робити?
З трансляцій національного
телебачення стало відомо, що селяни повертаються на землю, якої позбавляються
рейдери – латифундисти. Весна. Час сіяти хліб – наше національне золото!
Активно «заселяється»
Чорнопільська зона.
Після трьох показових страт, які
транслювалися по всіх каналах телебачення, подолано проблему корупції в країні.
Бюджет наповнюється дуже швидкими темпами.
Вокзали переповнені тими, хто
принципово не хоче вчити державну мову і поважати традиції, культуру і закони
нашої країни.
День четвертий
Лагідний сонячний ранок. І ось
воно… Згадав! Впізнав голоси. Перший належить колишньому марнотрату
Колеснієнку, а другий «великому» історику Пузині. Ах, ви ж коньюнктурщики…
Зорієнтувались… пристосуванці.
На телебаченні багато нових,
молодих, талановитих ведучих. З великим захопленням переглянув передачу «Пізнай
свою країну».
Національний банк розпочав
впроваджувати політику зміцнення національної грошової одиниці і інвестувати
вітчизняного товаровиробника тільки в національній валюті.
Із зацікавленням спостерігав за
опилюванням ланів за допомогою гвинтокрила вартістю в сімнадцять мільйонів…
Переобладнання Чорнопільської зони
добігає свого кінця. Залишився лише монтаж кулеметних вишок.
День п'ятий
Лагідний, сонячний ранок. Сьогодні
замість вже звичних і порядком набридлих голосів ранкових ведучих, яких я вчора
звільнив і відправив до Чорнопільської зони, лунають дзвінкі і приємні дитячі
голоси. Гасло «Слава Україні! Героям Слава!» з їхніх вуст лунає якось по
новому, дуже впевнено і переконливо. Це надихає на плідну роботу і вселяє віру
у світле майбутнє.
Переглянув фільм «Іду на Ви» -
гарна стрічка відзнята вітчизняними кінематографістами про нашого славного
героя Святослава Хороброго. Наразі знімається іще декілька стрічок історичного
і автобіографічного жанру, завдяки державній підтримці.
Завітав до Чорнопільської зони.
Поцікавився умовами життя і праці тамошніх «аборигенів». З задоволенням
послухав оркестр «Кнопкодавів» під керівництвом диригента Чічікова. Переглянув
виставу «Один, за всіх і всі, за одного», з виконавцями головних ролей
Якубовичем, Архімедовим, Пісчуком і Коломпойським. Чергові по кухні Жанна
Гербан та Інга Богуславецька приготували на обід гречану кашу з квашеною
капустою. На обід я не залишився, бо не був голодний, та й швидше хотілося
звідти поїхати через того докучливого Хазарова, який постійно скиглив, що у
нього «лапата без маторчіка».
На зворотному шляху зупинився
неподалік від гнізда ЛЕЛЕК, жадібно вдихаючи свіже, весняне повітря
насолоджувався тріскотом цих дивовижних птахів.
Країна перейшла на використання
власних енергоресурсів, відмовившись від дорогого імпорту. Наступив час
енергетичної і політичної незалежності.
День шостий
Лагідний, сонячний ранок. Помітив
одну закономірність, кожен ранок дійсно лагідний і сонячний. І навіть, якщо він
був би не сонячним, все одно залишався б лагідним.
Полиці продуктових магазинів
переповнені вітчизняними, екологічно-чистими продуктами харчування. Приємно
вживати ковбасу, в яку нарешті почали додавати м’ясо.
Прибули євроКОМІСАРИ з євроСОЮЗУ
вмовляти пришвидшити процес нашого вступу до євроЗОНИ. Хотілося б іще, якомога
довше подихати вільним повітрям без КОМІСАРІВ, СОЮЗІВ, ЗОН, ДИРЕКТИВ та
РЕЗОЛЮЦІЙ.
Ввечері спостерігав за змаганнями
з плавання у басейні на випереди і бігу
по пеньках у дитячому санаторії в Межиріч’ї. Перемогла – дружба. Це велике
щастя – бачити радісні, ясні, веселі очі дітей, які до того ж відпочивають і
набираються сил на свіжому повітрі в екологічно чистій місцевості, незалежній
державі.
Сьогодні скасовано недоторканість.
Часи «каст» закінчились. Тепер перед законом усі рівні.
День сьомий
Ранок, як завжди – сонячний та
лагідний. Ранкові новини принесли гарну звістку. Відтепер, Таврійська область
вільна від іноземних військово-морських баз. Швидко вони… Піду заварю собі
кави.
Місія МВФ висловила своє обурення
з приводу того, що ми припинили з ними «співробітництво», остаточно
розрахувавшись з усіма зовнішніми і внутрішніми боргами.
Національна армія і флот
кардинально реформуються. На озброєння постачаються найкращі в світі зразки
вітчизняної зброї. Відроджується військова авіація.
В паспорт повертається графа
«національність» і «діти». Тепер власник такого паспорта має пріоритет при
працевлаштуванні, медичному обслуговувані та виборчому праві.
З-за кордону повертаються
«заробітчани». Тепер працювати в своїй країні престижніше ніж будь-де.
День восьмий
Сьогодні трохи проспав. Прокинувся
почувши:
Тіло й душу наші предки,
Клали за свободу.
Й ми покажем, що ми діти,
Козацького Роду.
Співають Славень…
Радують око і слух новини на
телебаченні. На лани вийшли нові трактори і комбайни, а на вулиці і вулички
міст і сіл, новенькі мікро і повногабаритні автобуси, тролейбуси і трамваї
вітчизняного виробництва.
Сьогодні демонтовано останній
пам’ятник тоталітарного режиму минулого. Поміняли останню табличку з назвою
вулиці, яка носила назву з ім’ям ката багатостраждального народу.
В країні розпочався справжній
будівельний бум. На місці старих, вже віджилих своє «шедеврів зодчества»,
зростають нові, комфортабельні, сучасні, повногабаритні будинки. Молоді родини
отримують житло в першу чергу.
Переглянув старі фотографії.
Звернув увагу, що новітній пейзаж, тепер вже, не «прикрашають» безхатченки,
злидні й купи сміття. Країна розквітає, підіймається з колін і розправляє крила
наче ЛЕЛЕКА. Життя, дійсно покращується. Немає бажання повертатись у минуле.
Тільки вперед!
Документ опублікував Сергій
Філіпенко
Джерело: LELEKA NEWS
Немає коментарів:
Дописати коментар