- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

пʼятниця, 30 серпня 2013 р.

Луценко вже не будує Третю республіку, він піарить свого кума


Термінатор теж хоче єдиного кандидата в першому турі президентських виборів

Юрій Віталійович в своєму амплуа – сповнений протиріч. Спочатку спростував інформацію, що його проект Третя українська республіка (ТУР) фінансує Петро Порошенко.
Нібито вони зустрічалися «дещо менше, ніж з Арсенієм Яценюком і Віталієм Кличком і дещо більше, ніж з Олегом Тягнибоком» і жодна зустріч нібито не торкалася підтримки ТУРу. «Ні фінансово, ні медійно, ні політично», – поклявся Луценко. Сказано було на прес-конференції у Хмельницькому, передано «Главкомом».   Проте, не відходячи від мікрофону, Юрій Віталійович щедро пропіарив Петра Олексійовича. Нібито рейтинг довіри до Порошенка, «який сьогодні становить 4-5%», дуже важливий для опозиції. «Прихильники Порошенка – опозиційний електорат, без якого узгодженому кандидату від опозиції на пост президента буде важко перемогти», – не змигнув оком Термінатор.   Власне, казус тут видно неозброєним оком. Нагадаємо, Петро Олексійович – засвічений мільярдер, якийполюбляє грати в опозицію. Останнім часом всі його сватають, та ніхто не бере. Тож Шоколадний Заєць прибився до Термінатора. Пряме свідчення – Луценко разом із дружиною Порошенка Мариною став кумом дитини нардепа Юрія Стеця (один з соратників лідера ТУРу). Змовницьки тепле спілкування Луценка й Порошенка на одному із заходів задокументували очевидці.   Але Юрій Віталійович бавиться з Петром Олексійовичем необережно. Чому, розсудіть самі. Порошенко був в СДПУ (о), та пішов звідти після конфлікту з Медведчуком. Створив власну партію Солідарність, яка увійшла в Партію регіонального відродження (згодом – Партія регіонів), тож він був одним із засновників нинішньої єдиної керуючої. Хоча Порошенко став співголовою Регіонів, зрештою, грюкнув дверима і там. Мабуть, Петро Олексійович заздалегідь все прорахував, бо після цього майже негайно опинився в протилежному таборі – Нашій Україні Віктора Ющенка.   В 2005 році Порошенко перший раз розсварив помаранчевих – позов до нього Олександра Зінченка про корупцію згадуєте? В 2006 році він розвалив помаранчеву коаліцію вдруге. Коли йшов розподіл посад, хлопчик дуже хотів стати ким-небудь, хоч спікером. Та про голову Верховної Ради вже домовилися з Олександром Морозом. Що з того вийшло, пам’ятаєте: в Сан Санича сталася істерика й заради помсти він ліг під Регіони. Порошенко теж далеко не втік – добрий відтинок часу працював на донецьких в уряді.   Як бачимо, в Порошенка є дві вади. Перша – все, до чого він доторкався, в чому приймав участь – рано чи пізно або розвалювалося, або політично розвалювався сам Петро Олексійович. Друга, вже надто часто він коливався: то він з опозицією, то з владою – в залежності від кон’юнктури.   Про ці моменти подумав би Луценку, перш ніж кумувався з Порошенком. І тим паче, ліпив до нього опозиційного ярличка. З Порошенка такий же опозиціонер, як з Рошену – Chocopologie by Knipschildt.   І, нарешті, кілька слів про президентську кампанію. Незрозуміло, про який рейтинг довіри до Порошенка, (4-5%) казав Луценко. В президентських рейтингах його прізвище не фігурує. Якщо ж соціологи й включають його на замовлення самого Порошенка, то показник там точно не виходить за статистичну похибку. Отже, користі опозиції від того рейтингу – жодної. Можливо, Луценко мав на увазі рейтинг Порошенка як гіпотетичного кандидата в мери Києва? Проте користі від того опозиції знову мізер – попри поширену думку, вибори столичного градоначальника мало вплинуть на президентську кампанію.   Отже, Луценко явно надуває щоки Порошенку. Не дивно: що ж то за кум, що з кумом в партії не був?   Більшу цікавість викликають слова Луценка, що кандидатом у президенти від опозиції в 2015 році має стати політик зі стартовим рейтингом 30 %. Ця заява фактично збігається з думками Віталія Кличка про єдиного кандидата в першому турі, бо зрозуміло – рейтинг в 30% може бути лише в №1. І, навпаки, Тягнибоку та Яценюку це вкрай невигідно. Хоча б тому, що така схема не передбачає повноцінного фінансування кампанії, а отже десятків мільйонів спонсорських грошей в кишенях.   Звісно, Луценко має знати про гострі кути висування єдиного кандидата в першому турі. Як і про те, кому це вигідно і навпаки. Звідси питання: чи випадково його погляди на цю проблему збігаються з думками одного з стовпів опозиції?


Немає коментарів:

Дописати коментар