- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

середа, 16 січня 2013 р.

Три засади незалежного спротиву



Свобода, Рівність, Братерство. Три споконвічних поняття, ворожих існуючому ладові.

Свобода - можливість перетворення внутрішнього та зовнішнього світу спрямованою волею.

 Кожна здорова людина з народження має свободу йти самостійно обраним шляхом, спостерігаючи та творячи. Саме цей шлях і є справді природнім, - спричинений "зсередини", незалежний від нав’язаного зовні, навіяного існуючим ладом.
 Оскільки нинішнє становище людства протидіє вільному людському розвитку, спрямовує його відповідно до потреб пануючої верхівки, то пригнічені особистості не мають інакшого шляху для розвитку, окрім діяльності для встановлення справедливого ладу.

Рівність - можливість участі кожного у вирішенні спільної долі. Рівності вартий кожен, хто працює для спільної справи. Рівність в щасті, рівність в горі, в успіху й невдачі.

 Участь у спільній праці неможливо виміряти в кількості. Будь-який вклад є важливим. Тому вирішальним чинником у визначенні ставлення людини до громади є її добра воля, котру, звісно, також неможливо оцінити в кількості.

 Ми наділені вродженою потребою у справедливості. Виходячи із потреби у свободі, ми вбачаємо справедливість лише в участі кожного, хто докладає зусиль, у керуванні всім рухом. Устрій, за якого працюючий з доброї волі керується вказівками "проводу", веде до несправедливості, неминуче призводить до управління на особисту користь керівників, як це показують минувщина та сьогодення.

 Дійсністю народ поставлений в такі умови, коли більшість не має ніяких важелів впливу на долю всього суспільства, окрім вкидання листка з позначкою в скляну коробку раз на кілька років (при тому можновладці мають величезної потужності засоби впливу на загал: ЗМІ, навчальні заклади, силові провладні об’єднання - загони МВС, ЗСУ тощо). В такому становищі ми не маємо інакшого вибору, окрім боротьби за владу народу, небесну блакить, ліси, поля й гори, ріки, моря, озера, джерела, не належні нікому, окрім всього трудового люду, щоб ніхто з громадян не зміг зрадити товариство й грабувати задля задоволення своєї пихи.

Братерство - відносини всередині громади, засновані на співчутті, повазі, підтримці, братерській любові, усвідомленні спільності справи. Потреба у таких почуттях так само закладена в людині з народження, тоді як існуючий лад спонукає наслідувати образ дій та життя панівників, ставати хижаком та самолюбом. Поки ми віримо в себе та в український народ, між нами живе Братерство.

 Ми продовжуємо тисячолітні звичаї братерства, сприймаємо весь свій народ та своє товариство як єдину сім’ю, почуваємо до співвітчизників братерську любов, і через те не можемо сидіти склавши руки, коли наш народ скутий та сліпий. Так само ми вважаємо всі народи світу братніми, коли вони стоять на тих же засадах Свободи, Рівності й Братерства, що й ми. Так само ми вважаємо рідним собі усе живе на світі, усе взаємопов’язане, адже без кожного виду істот, кожного живого кутка Природа бідніє, руйнується спадок наших дітей.

 Наші переконання не створені книжними щурами чи самозакоханими хворими на голову. Наша боротьба живе у кожному серці, одначе в когось вона палає, в інших же вогонь душі ледь тліє, затоптаний добровільними ворогами свободи, такими ж згаслими давно.

 Наші вимоги озвучені, одначе розуміємо, що за нас втілити їх нікому. Наш шлях важкий, але ми йдемо, бо зупинка подібна до смерті. Наше майбутнє невідоме, та залежить лише від нас.

                                    Віталій Шукач, Автономний Опір


Немає коментарів:

Дописати коментар