Нинішнім «дядькам» у владі потрібно оголошувати
тотальну війну у всьому, де є хоч натяк на утиск НАШИХ ПРАВ, крадіжці НАШИХ
ГРОШЕЙ, образи НАШОГО почуття гордості. Забудьте про політиків - вони вам ні в
чому не допоможуть!
Вже традиція, що в кінці трудового тижня безліч наших
співгромадян, особливо в глибинці, не проти подивитися, «що там сьогодні у
Шустера». При цьому заздалегідь знають: «нічого нового не розкажуть». Але
спокуса побути присутім на словесному базарі людей «розкручених» і відомих -
яка-не-яка розвага.
Одні й ті ж особи вимовляють одні й ті ж мантри. «Без
очищення нам нічого не добитися», - заклинає вічний опозиціонер. Який нічого
конкретно для цього очищення не зробив, натомість мирно продовжує дискусію з
тими, від кого закликає очиститися.
«Сам дурак», «А ось ви, коли були при владі ...» - так
спрощено звучать мантри регіоналів, які в своїй безкарності та безконтрольності
давно не відчувають межу дозволеного, і всі біди валять на «папередніков».
А обиватель, дивлячись на ці щоп'ятничні явлення,
звикає до думки, що нічого не змінюється на краще, і що вже точно - «краще не
буде». Вже хай буде так, як є, ще трошки потерпимо ...
І невтямки пересічному громадянину, що така його
позиція - саме той результат, для досягнення якого і роблять подібні шоу.
Приспати, зберегти в суспільстві контрольований песимізм як можна довше, а тим
часом дати можливість накрасти тим, хто сьогодні у бюджетній «годівниці». І не
дай Бог - дати людям біля екранів надію, що жити можна інакше: незрівнянно
краще і гідно.
Ось тому «у Шустера» не говорять про конкретне, і вже,
звичайно, не закликають задуматися. Всякий раз обмежуючись з'ясуванням градуси
скупчився невдоволення глядачів.
Не говорять про те, наприклад, що маленька Естонія,
без сировинних запасів і розвиненої промисловості, вже 20 років примудряється
жити при збалансованому бюджеті. В принципі виключаючи запозичення грошей у МВФ
та інших кредиторів. При цьому середня пенсія в Естонії зараз 320 євро (близько
3200 гривень), а середня зарплата - 850 євро (близько 8500 гривень).
Але для того, щоб це сталося, країна пішла на
безпрецедентні заходи економії. Особистий приклад показав прем'єр-міністр Март
Лаар, 1960 року народження (прем'єр-міністр Естонії з 1992 по 1994 і з 1999 по
2002 роки), який починав свою кар'єру вчителем історії в Талліні.
У період свого першого прем'єрства він разом з
дружиною і двома дітьми продовжував жити в маленькій квартирці, яка опалювалася
піччю, і в якій не було гарячої води. Хоча за законом він міг переселитися в
гідне статусу прем'єр-міністра країни житло.
Саме при ньому у свідомості естонців прищеплювалася
думка, що країні жити в борг - хибно, негідно, соромно. І цей принцип беззмінно
витримується при формуванні бюджету на протязі ось вже 20 років. І естонці вже
не уявляють, що може бути інакше. А їх економіка досить успішно впоравшись з
кризою 2008 року, і нині показує стабільне зростання на рівні 3% в рік.
Для порівняння, за показником валового національного
доходу на душу населення за 2011 рік, розрахованого за методикою Світового
банку, Естонія займає 50 місце серед з 195 країн з показником 15 200 доларів.
Україна - на 120-й позиції з показником 3120 доларів.
Не говорять «у Шустера» (а раніше - і «у Кисельова») і
про те, які конкретно реформи (не на словах і не запропоновані нинішнім
президентом) потрібні країні, виходячи з досвіду успішних держав. Не говорять і
про те, хто і як їх повинен робити в Україні.
Очевидно: така державна політика на телебаченні - не
потрібно розбурхувати свідомість українця в глибинці тим, що в той час як він
ледь зводить кінці з кінцями, його ровесники в Швеції, Норвегії, Фінляндії,
Данії і в тій же Естонії отримують якісне медичне обслуговування і освіту
дітей, але не уявляють, що може бути несправедливим суддя або
мародер-поліцейський.
Українські так
звані політичні теле-шоу - «нульові» по «виходу», за пропонованим
конструктивом, рецептами зміни ситуації на краще. Всі учасники таких шоу
прекрасно знають, що в Україні погано («все погано»), і хто в цьому «погано»
винен («влада винна», «Злочин влада» і т.д.). Але ніхто з учасників і ведучих
телешоу ніколи, підкреслю ще раз - ніколи! - предметно не виклав, як ту чи іншу
ситуацію можна змінити на краще, як саме - покроково - це потрібно зробити і
хто цим має особисто зайнятися.
Буквальна аналогія: барани повинні пастися на
відведеній їм галявині, не покидаючи пастуха - так їх зручніше пасти і стригти.
Саме цей образ найкраще характеризує те, що сьогодні творить влада і
підгодовані нею журналісти на державних і підконтрольних владі телеканалах.
Але повернемося до цивілізованого світу. Де, як і в
Естонії, але тільки набагато раніше, планомірно проводили свої адміністративні
реформи, скорочували чиновників і таки зуміли поставити держави на службу
власним громадянам. Не обійшлося без експериментів з податками. Нині передові в
усіх відношеннях країни на собі відчули неефективність надмірного податкового
тягаря. Податки зменшили, але їх стали платити всі. А державні структури були
поставлені в умови, коли вони змушені були конкурувати з приватними, від чого
виграли громадяни.
Все, що робить держава (в тому числі те, як вона
витрачає податки) - під пильною увагою громадян цих країн. Якщо не дай Бог
з'ясується, що політик в Норвегії замість звичного всім велосипеда пересяде в
державний автомобіль, на цьому його кар'єра тут же закінчиться. Абсолютно
нормальним вважається те, що прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон разом
з родиною летить на відпочинок до Іспанії одним літаком з співгромадянами, і це
не доставляє нікому ніяких незручностей.
Держави і громадяни згаданих та інших цивілізованих
країн йдуть в ногу з часом, самі постійно змінюючись, знаходячи при цьому
паритет інтересів.
При цьому успішні держави сильні та авторитетні в очах
власних громадян. Так як, сплачуючи податки, громадяни отримують взамін гідні
медицину і освіту, соціальний захист, можливість розвиватися, бачити світ; вони
захищені, навіть перебуваючи за межами своїх держав.
На жаль, сучасні українські політики, які в більшості
своїй не змінювалися вже більше 20 років - одні й ті ж обличчя на екранах! -
набили оскому своєю порожньою риторикою, незалежно від того, регіонали вони або
опозиціонери, довели одне. Вони не здатні на зміни в суспільстві, на грамотні
реформи, які могли б дати українцям шанс на кращу, гідне життя у своїй країні.
Максимум, що вони зробили - змінили до непристойності
на краще своє власне життя і життя своїх дружин, чоловіків і дітей. І в силу
свого суто «совкового», злодійського-споживчого менталітету змін не потребують.
Так що сподіватися на них не доводиться. Час вимагає
нових підходів, нової якості людей. Які здатні домовлятися і об'єднуватися,
обставляючи «червоними прапорцями» нинішніх мародерів у владі, не порожніми
закликами і гаслами. А, приміром, реально перекриваючи рух, вимагаючи якісних
доріг.
Нинішнім «дядькам» у владі потрібно оголошувати
тотальну війну у всьому, де є хоч натяк на утиск НАШИХ ПРАВ, злодійство НАШИХ
ГРОШЕЙ, образи НАШОГО почуття гордості.
Це ми, звичайні громадяни, повинні загнати чиновників
у «стійло» і «тасувати» їх за принципом профпридатності. Не потрібно чекати
«справедливого Президента» в країні, щоб поставити на місце дільничного, що зарвався, начальника
персоналу контори, зробити нестерпним життя судді-покидька і
чиновника-хабарника і т.д.
Проводячи інші продумані акції непокори, змушуючи
змінювати ставлення тих, хто у владі, до власного народу, примушуючи владу до
скромності. Щоб через зовсім небагато часу їм і в голову не приходило жити в
Межигір'ї, літати чартерами вартістю в мільйон і спати на простирадлах ціною в
50 тисяч гривень.
Політики-базіки тут нам не допоможуть - вони люблять
тільки очолювати процес, але «бруднити руки» вони не люблять.
Принцип «зроби сам!» - єдино вірний для наведення
порядку в країні, не чекаючи чергових шахрайських виборів.
І може до того часу і «у Шустера» заговорять інші
люди. І про інше.
Немає коментарів:
Дописати коментар