Шановні читачі! Оприлюднена 5 жовтня телеканалом «Інтер» інформація про намір уряду здійснити продаж Київенерго та Укрзахіденерго не здивувала, а шокувала мене. Про наслідки такого продажу в наступній статті, яка з однаковим успіхом може бути віднесена до циклів «Економіка абсурду» та «Психологія абсурду».
За останніх півроку тільки мною написано десяток статей, серед яких «Енергетична безпека», «Паровоз з електронним спідометром», «Технічний абсурд з кримінальними ознаками», «Кілька слів вартістю 4,5 мільярди доларів (ще раз про «газовий зашморг»)», «Як навчити російську владу поважати Україну». Шкода, що жодна з них не досягла мети – влада, яка обіцяла «Покращання життя вже сьогодні» та «Почую кожного» продовжує вести українців в глухий кут і не чує нікого крім свого оточення. Їхнє життя дійсно покращало бо кількість доларових мільярдерів за півтора роки в умовах кризи зросла втроє – з 7 до 21. Звідси випливає, що в країні з 46 млн. населення влада почула тільки двадцять одного, якому і покращила життя вже сьогодні. Всі інші, які в сукупності своїй є народом і за 5-ю ст. чинної Конституції України «Єдиним джерелом влади…», виявились для неї якимось електоратом, а точніше непотребом. Доказом тому – підхід чинної влади до вирішення проблем тих самих 46 млн. Вона «покращує» їхнє життя постійним значним подорожчанням вартості комунальних послуг та власної електроенергії, яку не знає куди подіти, замість того, щоб замінити нею імпортний газ при значно менших зростаннях пенсій та зарплат в бюджетній сфері. В приватному ж секторі досить розповсюджене їх зменшення. Відмова від такої заміни не тільки руйнує виробництво, а й перетворює значну кількість моїх співвітчизників на хронічних злиднів, виганяє їх на заробітки за кордон і дає підстави очільникам влади розповідати довірливим дурням казочки про те, що нічим наповнювати бюджети всіх рівнів, Пенсійного та інших соціальних фондів. А їх нічим наповнювати лише тому, що в Україні, тільки за даними влади, нема де працювати 7 млн. громадян, які вже не перший рік наповнюють бюджети чужих країн.
За моїми прогнозами домовитись з «братньою» Росією про зменшення ціни на газ засобами, що вживаються очільниками уряду не вдасться ніколи, а продаж любого об'єкту електроенергетики може взагалі унеможливити Україні будь-коли здобути енергетичну безпеку. Надана одночасно тим самим телеканалом інформація про намір уряду надалі продати ще 9 генеруючих енергокомпаній наводить на думку, що він, уряд, в першу чергу є патріотом чужих кишень, а потім трохи своїх, бо продаж таких стратегічних об'єктів навряд обійдеться без чималеньких хабарів. Про боротьбу з корупцією за таких умов нічого мову вести – це казочка навіть не для малюків, а для немовлят.
Стосовно економічних наслідків такої «прихватизації» вважаю за необхідне звернути увагу на те, що російський газ вже сьогодні обходиться Україні в 5 разів дорожче ніж газ власного видобутку. Так само станеться і з електроенергією. Додатково погіршить ситуацію те, що після приватизації енергогенеруючих компаній альтернативи для виживання у більшості українців не залишиться. Переважна більшість кваліфікованої робочої сили безперешкодно виїде закордон, для чого чинний уряд невдовзі підпише з ЄС угоду про зону вільної торгівлі, а всім іншим залишиться чекати голодної смерті у власній але чужій для них країні, доведеній до такого стану нинішньою «високопроффесійною» командою «патріотів не держави, а чужих та власних кишень».
І на останок. На моє переконання такі наміри урядовців можна визнати лише абсурдними, бо пристойний хазяїн ніколи не позбувається того майна, яке забезпечує або може забезпечити його безпеку і дає йому хоча б незначний прибуток. Саме таким майном нині є енергогенеруючі компанії України, але вони після підвищення цін на електроенергію дають державі прибуток вельми пристойний. Наміри урядовців з точки зору економіки також нічим крім економіки абсурду назвати неможливо, бо який же хазяїн рубає голову курці, яка несеться та ще й створює йому безпеку. Про негативні наслідки приватизації в енергетиці вони можуть поцікавитись у влади Каліфорнії. То може варто українським можновладцям не повторювати чужих дурниць і думати головою замість того місця, на якому люди сидять? А єдиному джерелу влади? Йому варто стати ним не на папері а наяву і вимести з владних кабінетів власної держави, як сміття з власної хати, «високопроффесійних» патріотів власних та чужих кишень. Час настав бо відступати вже нікуди – позаду якщо не смерть, то неволя та ганьба.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
http://lelekanews.blogspot.com/2011/10/blog-post_06.html
За останніх півроку тільки мною написано десяток статей, серед яких «Енергетична безпека», «Паровоз з електронним спідометром», «Технічний абсурд з кримінальними ознаками», «Кілька слів вартістю 4,5 мільярди доларів (ще раз про «газовий зашморг»)», «Як навчити російську владу поважати Україну». Шкода, що жодна з них не досягла мети – влада, яка обіцяла «Покращання життя вже сьогодні» та «Почую кожного» продовжує вести українців в глухий кут і не чує нікого крім свого оточення. Їхнє життя дійсно покращало бо кількість доларових мільярдерів за півтора роки в умовах кризи зросла втроє – з 7 до 21. Звідси випливає, що в країні з 46 млн. населення влада почула тільки двадцять одного, якому і покращила життя вже сьогодні. Всі інші, які в сукупності своїй є народом і за 5-ю ст. чинної Конституції України «Єдиним джерелом влади…», виявились для неї якимось електоратом, а точніше непотребом. Доказом тому – підхід чинної влади до вирішення проблем тих самих 46 млн. Вона «покращує» їхнє життя постійним значним подорожчанням вартості комунальних послуг та власної електроенергії, яку не знає куди подіти, замість того, щоб замінити нею імпортний газ при значно менших зростаннях пенсій та зарплат в бюджетній сфері. В приватному ж секторі досить розповсюджене їх зменшення. Відмова від такої заміни не тільки руйнує виробництво, а й перетворює значну кількість моїх співвітчизників на хронічних злиднів, виганяє їх на заробітки за кордон і дає підстави очільникам влади розповідати довірливим дурням казочки про те, що нічим наповнювати бюджети всіх рівнів, Пенсійного та інших соціальних фондів. А їх нічим наповнювати лише тому, що в Україні, тільки за даними влади, нема де працювати 7 млн. громадян, які вже не перший рік наповнюють бюджети чужих країн.
За моїми прогнозами домовитись з «братньою» Росією про зменшення ціни на газ засобами, що вживаються очільниками уряду не вдасться ніколи, а продаж любого об'єкту електроенергетики може взагалі унеможливити Україні будь-коли здобути енергетичну безпеку. Надана одночасно тим самим телеканалом інформація про намір уряду надалі продати ще 9 генеруючих енергокомпаній наводить на думку, що він, уряд, в першу чергу є патріотом чужих кишень, а потім трохи своїх, бо продаж таких стратегічних об'єктів навряд обійдеться без чималеньких хабарів. Про боротьбу з корупцією за таких умов нічого мову вести – це казочка навіть не для малюків, а для немовлят.
Стосовно економічних наслідків такої «прихватизації» вважаю за необхідне звернути увагу на те, що російський газ вже сьогодні обходиться Україні в 5 разів дорожче ніж газ власного видобутку. Так само станеться і з електроенергією. Додатково погіршить ситуацію те, що після приватизації енергогенеруючих компаній альтернативи для виживання у більшості українців не залишиться. Переважна більшість кваліфікованої робочої сили безперешкодно виїде закордон, для чого чинний уряд невдовзі підпише з ЄС угоду про зону вільної торгівлі, а всім іншим залишиться чекати голодної смерті у власній але чужій для них країні, доведеній до такого стану нинішньою «високопроффесійною» командою «патріотів не держави, а чужих та власних кишень».
І на останок. На моє переконання такі наміри урядовців можна визнати лише абсурдними, бо пристойний хазяїн ніколи не позбувається того майна, яке забезпечує або може забезпечити його безпеку і дає йому хоча б незначний прибуток. Саме таким майном нині є енергогенеруючі компанії України, але вони після підвищення цін на електроенергію дають державі прибуток вельми пристойний. Наміри урядовців з точки зору економіки також нічим крім економіки абсурду назвати неможливо, бо який же хазяїн рубає голову курці, яка несеться та ще й створює йому безпеку. Про негативні наслідки приватизації в енергетиці вони можуть поцікавитись у влади Каліфорнії. То може варто українським можновладцям не повторювати чужих дурниць і думати головою замість того місця, на якому люди сидять? А єдиному джерелу влади? Йому варто стати ним не на папері а наяву і вимести з владних кабінетів власної держави, як сміття з власної хати, «високопроффесійних» патріотів власних та чужих кишень. Час настав бо відступати вже нікуди – позаду якщо не смерть, то неволя та ганьба.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
http://lelekanews.blogspot.com/2011/10/blog-post_06.html
Немає коментарів:
Дописати коментар