Аксіоми соціал-націоналізму

Нація – це вища форма соціальної єдності, кровно-духовна спільнота, витворена в межах чітко окресленої етнічної території хвилею історичної енергії, спрямованою в майбутнє. Нація повинна жити вічно, тож боротьба за право на вічне життя є сенсом існування всіх нормальних людей на планеті. Заперечувати цей факт можуть лише космополіти та грантожери, які тотально знахабніли від неробства й ідіотизму.

Людина є миттєвим і швидкоплинним відображенням своєї Нації. Поки живе Нація – смерті не існує. Люди, які бояться померти заради інших людей або заради абстрактної визвольної ідеї, що несе свободу та справедливість, вбивають Націю своєю байдужістю та боягузтвом. Якщо ж вони заперечують можливість існування такої ідеї взагалі, або перешкоджають іншим боротися за вічність Нації – їм взагалі місце серед одноклітинних організмів та вторинних продуктів їхньої життєдіяльності.

Нація та держава в ідеалі як категорії співвідносяться між собою як зміст і форма.

Класична теорія стверджує, що держава – це політична організація, що представляє та захищає інтереси всієї національної спільноти, гармонізує їх та реалізує загальнонаціональні програми розвитку. Посткласична практика доводить, що держава 21 століття перетворилась у монополізований капіталістичними маньяками та ринковими бюрократами інструмент залякування, примусу та насильства буржуазії над нормальними працюючими людьми.

Соціал-націоналізм виступає за соціалістичну модель справедливості в економіці, за націократію в державному будівництві та антиглобалізм у зовнішній політиці.

Соціалізм – це модель економічної системи, яка ставить за мету задовольнити потреби суспільства в матеріальних та духовних благах, на відміну від капіталізму, метою якого є отримання максимального прибутку за допомогою експлуатації та привласнення чужої праці. Соціалізм є виявом націоналізму в царині економіки. Його основоположними принципами є:

1.     примат політики над економікою;

2.     націоналізація промисловості та землі, соціалізація засобів виробництва;

3.     планування розвитку економіки суспільством, а не капіталом;

4.     участь трудівників в розподілі прибутків на правах співвласників національного багатства;

5.     господарська самодостатність спільноти (автаркія).

Націократія – це тип політичного режиму, що базується на інституціоналізованому політичному представництві титульної нації та прямому народовладді у безкласовому суспільстві, які є результатом революційної творчості, а не бюрократичного державного будівництва. Примат прав титульної нації на гармонійне універсальне представництво в контексті формування політичних інститутів реалізовується на противагу догматам міжнародних стандартів про “права людини”. Пряме народовладдя полягає в безперешкодній особистій реалізації громадянами принципу народного суверенітету в діяльності законодавчої, виконавчої та судової гілок влади без посередництва так званої “політичної еліти”. Безкласове суспільство є суспільством, у якому ліквідовано антагоністичні класи і паразитарні групи та встановлено гармонійні продуктивні взаємовідносини між усіма суспільно-корисними верствами населення.

Антиглобалізм – це стратегія спротиву та виживання обороноздатних національних спільнот по всьому світу, заснована на запереченні антилюдського за суттю та антинародного за формою явища глобалізації. Глобалізація – це безжальна війна багатих проти бідних, експлуататорів проти пригноблених, космополітів проти націоналістів, паразитів проти трудівників. Головним експлуататором нині виступає великий транснаціональний капітал, космополітичний як феноменологічно, так і в антропологічному вимірі. На практиці це означає, що в будь-якій країні, де нормальні люди чесно заробляють гроші своєю працею, її результатами за дивним збігом обставин користаються волохаті капіталісти нехорошої національності та їх лакеї – безпринципні виродки, які зрадили свою націю. Україна тут – не виключення. Сучасна ситуація в світі спричинилась до того, що дегенератами ведеться безупинна боротьба за винищення нормальних людей, яка проходить по лінії розмежування націй, класів і рас. Інакше кажучи, проти українців розв’язано тотальну і перманентну національну, класову і расову війну на знищення: нас хочуть ліквідувати як кровно-духовну спільноту, як соціальний тип трудівника-воїна та антропологічний вид.

Світогляд соціал-націоналізму заснований виключно на позитивних цінностях: Свобода. Тотальність. Сила. Відданість. Справедливість. Ієрархічність. Впорядкованість. Авторитетність. Дисципліна. Братерство. Віра. Жертовність. Гордість. Месіанство. Вірність. Пасіонарність. Рівність. Нонконформізм. Ненависть. Пристрасть. Жадання більшого. Неможливого.

Водночас, соціал-націоналістичний світогляд формується через заперечення негативних, антилюдських і антинаціональних феноменів сучасності, утверджуючи такі бойові знамена на вершинах завойованих твердинь ворожого духу:

Антибуржуазність

Антикапіталізм

Антиглобалізм

Антидемократизм

Антилібералізм

Антибюрократизм

Атидогматизм

Свобода досягається за рахунок максимального впорядкування життя та силового захисту світла від натиску темряви. Тому ми утверджуємо свободу нашого визвольного руху пожертвувати індивідуальними меркантильними інстинктами окремої людини заради збереження та примноження свободи національної спільноти в цілому.

Абсурдно застосовувати універсальні етичні принципи в конфлікті з носіями ворожої культури та ідеології. Будь-яка етична система має чітко виражений соціальний і національний характер. Етика українського соціал-націоналізму вважає вищими моральними цінностями життя, здоров’я та добробут українців-трудівників, а тих, хто зазіхає на історичну суб’єктність нашої нації, вважає недоброякісною біомасою. Категоричним моральним і етичним імперативом національно та соціально повноцінних українців є захист вищеперелічених цінностей революціним шляхом.

Запорукою успіху нашої, соціал-національної, революції постає єдність стилю, волі, ідеї, та логіки.

Стиль є зовнішнім проявом внутрішньої суті політичного феномену. Соціал-націоналізм стилістично визначається героїчним реалізмом та ставить за мету утвердження героїчної особистості в антигероїчному споживацькому світі.

Воля є джерелом внутрішнього вектора самодисципліни та концентрації зусиль для досягнення мети. Волею соціал-націоналізму є воля національної спільноти та її молодого авангарду до влади заради оновлення і вічного життя нації.

Ідея є вищою формою буття духу. Ідеєю соціал-націоналізму є Ідея Нації – тотального та універсального домінування спільноти Духу й Крові.

Логіка є сукупністю імперативних законів і методів пізнання світу. Логікою соціал-націоналізму є логіка перманентної соціальної, національної, класової та культурної визвольної боротьби за виживання людини та нації в антигуманному та антинаціональному оточенні.

Відтак соціал-націоналізм заснований на героїчному світовідчутті, волюнтаристській боротьбі за підкорення оточуючого світу, ідеалістичному змаганні духу проти антиматерії та запереченні царства темряви.

Юрій Михальчишин

http://www.vatra.cc/sotsial-natsionalizm/aksiomy-sotsial-natsionalizmu.html