„Приватівський зомбопродукт” починається зі слів; „...20 февраля 2014 года. Киев. Десятки камер транслируют в прямом эфире расстрел Небесной сотни. До сих пор не известно, кто именно отдал силовикам приказ на применение всех имеющихся средств, включая огонь на поражение. По одной информации – это беглый президент Янукович, по другой – его сын, Александр. Наверное сейчас это уже не так важно (???)…». Отже для них, - це неважливо!
Методи маніпуляції масовою свідомістю починаються після короткого історичного фактажу, занурюючи глядача в простір „змодельованої реальності”, де в повній мірі й відбувається вплив буяння хворої фантазії режисера-маніпулятора.
Переглядаючи цей „продукт”, я чекав моменту коли ж вже в Дніпропетровську приземляться марсіани, а Коломийський і Ко, героїчно зріжуть їх бластерами.
Півгодинний „блювотофільм” автора для якого неважливо, хто розстріляв Небесну сотню, маючи здорову психіку, важко додивитьсь до кінця без емоційного зриву у вигляді лайливого супроводу і висновку щодо побаченого. Але, для психічно здорової людини, завжди найкраща аргументація – це констатація фактів, а не аналіз галюцинацій олігофренів.
А факти впевнено стверджують, що на момент повзучої окупації східних областей України, сепаратиські настрої в Дніпропетровській області були менше 1%. „Прифронтова” Дніпропетровська область межує з такими ж „прифронтовими” Харківською та Запорізькою. В цих областях, без патріотичного впливу „приватівців-рятівників”, також „русскій мір” не отримав належної підтримки.
Йдемо далі. Донецька область в цілому налічує 1301 населених пунктів, а Луганська – 926. Загальна кількість двох областей – 2227 населених пунктів. На сьогоднішній день в зоні окупації та зоні розмежування тимчасово знаходиться приблизно 30% від загальної площі двох вищезгаданих областей, тобто, приблизно 700 (точних даних я не знайшов) населених пунктів. Відповідно приблизно 1500 населених пунктів Донецької і Луганської областей, без патріотичного впливу „приватівців-рятівників”, знаходяться під контролем української влади.
Висновок:
Отже, а чи не перебільшують режисери-маніпулятори в своєму творінні „Губернские истории”, під звучання сьомої симфонії Дмитра Шостаковича і майоріння комп’ютеро-графічного триколора уявної ДпНР, над всіма дніпропетровськими держустановами, рятівну роль Коломойського і Ко, в питанні відведення загроз, стосовно Дніпропетровської області. На мій погляд – перебільшують!
В Україні продовжується страшний, гібридний експеримент, метою якого є впровадження новітнього геноциду по відношенню до української нації. В найближчому майбутньому може статися так, що ми обиратимемо „найменше зло” відповідно до кількості знищених українців за строк каденції тої чи іншої політичної сили (організованого злочинного угрупування). І поки що, на тлі сьогоднішніх кровожерливих бариг, ригозлочинне угрупування „папєрєднікав” і сашовілкулів, домінує в питаннях людяності і толерантності.
P. S. Шановні глядачі, не сприймай уявну „змодельовану реальність” за чисту монету тому, що явна мета авторів цієї ахінеї – перекласти страхи з хворої голови на здорові! А головне – захистити і зберегти свої торгівельні центри. Все інше – неважливо!
Немає коментарів:
Дописати коментар