З особистого. Майже інтимного )

В "лихі" дев"яності я закінчував школу. Жили ми вдвох з мамою досить скромно, грошей катострофічно не вистачало тому, коли надійшла пропозиція підробить, погодився, хоча й сумніви мене турбували - вперше йду заробляти! Влаштувався офіціантом до місцевого бару (жив тоді в м. Миргороді Полтаської області). 
Через три тижні був звільнений!)) 
Ні, я намагався все робити, як вчили, як слід…

Намагався спочатку навіть не помічати ту п"яну бидлоту..
Хазяїн звільнив з геніальним і пророчим формулюванням :
"Ти не вмієш кланятися!" і додав: "Важко тобі буде по життю".
Багато років пройшло.
Дійсно нелегкий обраний шлях. 
Нагибать намагалися і намагаються. 
То в унівєрі, то на роботах, то мєнти, то інші органи, то життя, то невдачі і поразки, то власна недосконалість і інше...
Зараз я трохи заспокоївся, прийшло розуміння і впевненість, що таки не зігнуть. 
Хрусну мож навпіл, але не прогнуся! 
Чуєте, нагібатєлі? 
Ні хєра у вас не вийде!
Ми ще повоюємо!
Подивимося хто сильніший: ідейний, застьогнутий, кончєний на всю голову нацик чи "об"єктивні обставини", "важке життя", "дємократичні цінності" та інше, що намагаються нас, вільних людей, загнати до колективного стойла правил і законів грьобаной більшості!
А от подивимося!)

Максим Дорофеєв