- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

середа, 26 березня 2014 р.

ЇХ АРГУМЕНТ - ВБИВСТВО?! НАШЕ СПРОСТУВАННЯ - ВБИВСТВО!

Вчора мусора вбили нашого побратима Олександра Івановича Музичка, нашого Сашка Білого. Зі злиттям у інтернет-мережі відео з камер спостереження все стало, з рештою, на свої місця до останнього пазлика. Це просто вбивство, нічим неприкрите вбивство саме поліцаями, які не особливо й прикривалися, і брешуть зараз, що Аваков, що Євдокімов ліниво, задля годиться.


Вони навіть не забрали з собою тіло, щоб там десь його переховуати, не зняли наручників - кинули все просто так, щоб всі бачили - задля залякування народу. Вони нічого не бояться. Це робили ті ж самі поліцаї, що викрадали людей з Майдану і потім катували десь у лісосмугах в районі Броварів, та попід Києвом, на тих же мікроавтобусах "Фолькваген-транспортер", на тих самих джипах. вони не приховують вбивства.
Й то, Вбивцями з психологією вбивць є мент (мусор, поліцай), прокурор, суддя. Вони - неризикують. Вони вбивають, заносячи свої вбивства до протоколу. У підлеглих Юлії Тимошенко таких, до речі, дуже багато. І не лише на Авакові там все зійшлося, хоча Аваков і організовував це вбивство із задоволенням.
Починалося все з Турчинова. Саме для здійснення цього вбивства і була ним скликана передостання закрита нарада за участі його самого, Авакова, Яценюка та ймовірно Євдокимова, як беспосереднього керівника вбивством. Зрозуміло, що наші вороги, вороги народу й самої України - мусора (поліцаї , карателі з МВС та інших карательних організацій) вже оклигали від збентеженняї, місяця не пройшло! Це навіть не термін. І нам доведеться проводити другий етап революції з урахуванням цієї особливості, швидко, навіть раптово і рішуче. Ще два тижні тому вони стріляли в нас на Майдані зі снайперських гвинтівок та іншої смертельної зброї, а сьогодні вони вже нахабніють по всій країні.
Із сашком я зустрівся вперше в жовтні 1993 року в автобусі попід парламентом Грузії, коли їхня зміна повернулася з перевалів. Він тоді зрадів зміні і можливості відправитися додому трохи відпочити від війни. Ще мріяв, що там, вдома, заколять кабанчика, і якраз треба буде встигнути до цієї процедури. Пізніше у нього трапилася перша чеченська війна. Потім ще декілька миротворчих місій в Грузії. Всюди він проявив себе не тільки хоробрим, наполегливим бійцем, але й кмітливим командиром, що вмів діяти не по шаблону, в нестандартних та особливо небезпечних та динамічних ситуаціях. Славнозвісний епізод із заведенням підрозділу російської морської піхоти прямо в наш полон - це лише поодинокий, одни з багатьох, епізод його бойової вислуги. Він і зараз був здібним не лише до партійного будівництва в нових умовах, але й очолити військовий підрозділ чисельністю до батальйону (загону СпПр) на фронті, проти добре знайомого супротивника. Аваківські поліцаї позбавили іпатріотичні сили, і Збройні Сили україни відданого, стійкого бійця, командира, патріота. Знову українські поліцаї працюють на врогів України, як і раніше в недавній та давній історії. Наше завдання - не тільки відплатити за Сашка, наше завдання - відстояти країну, завоювання революції. Особливо ця втрата відчутна нам всім, хто був ще буквально вчора присутній на з*їзді і здоровкалися та обнімалися після тривалого етапу боротьби, після того, як довго не бачилися. Ще менше доби друг стояв поруч і говорив про наше майбутнє з трибуни, поки я ловив його слова, вносячи їх до "скрижалів" з*їзду. І от читаю, що його вбили дві години тому. Тобто вже добу і дві години. Знайоме відчуття : куля вирвала з лави сусіднього товариша. А ти не можеш вже нічого вдіяти, та ще й мусиш іти вперед. Але ми не забудемо ні Сашка, ні наших бійців "небесної сотні", навіть з тих років теж! І ми розрахуємося з ворогом!

Ігор Мазур
Матеріал по темі: 

Мир чи війна на Майдані ?



Немає коментарів:

Дописати коментар