Російські імперіалісти фактично
розпочали збройне вторгнення і окупацію Криму. Вони загрожують розпочати війну
проти України, що буде супроводжуватись терором проти татарського і
українського населення Криму, а також проти політичних опонентів і всіх незгодних
з окупацією, серед яких можуть бути люди всіх національностей, в тому числі й
росіяни.
Приклади такого терору, що проводять
російські окупанти проти неросійського населення і незгодних ми вже бачили
недавно в Чечні. Багато хто задається питанням, що треба робити в цій ситуації
і яку займати позицію, як захиститись від агресії російського імперіалізму?
Після
повалення режиму Януковича, революційні народні маси на Майдані і поза ним
неодноразово висловлювались за продовження революції, виражали свою недовіру
новому уряду і прагнення набагато більших змін, аніж просто часткова заміна
облич у владних кабінетах, а саме вони вимагали запровадження механізмів
реального народовладдя у різних галузях суспільного життя і низку дрібних вимог
типу перевиборів до парламенту, вкрай невигідну новій владі. З цього приводу
дуже занепокоїлись олігархи, влада і власність яких поки що не постраждала, а
особливо занепокоїлись їхні нові ставленики в державних органах – міністри
нового уряду та інші високопосадовці. Всіма своїми діями вони прагнуть зупинити
революційний процес, вгамувати народні маси і поставити їх собі на службу, щоб
безперешкодно їх пригноблювати і обдирати так само, як це робив Янукович.
В цій
ситуації в нагоді їм стають події в Криму. Олігархічний уряд починає робити
заклики до єднання всіх громадян під його проводом для відсічі російській
агресії, яку начебто неможливо зупинити інакше, ніж ставши на шлях
контрреволюції. На жаль, серед громадських діячів і в народі знаходиться чимало
наївних людей, які вірять у подібні аргументи.
Але ще
недавно нові господарі уряду, будучи опозицією, запевняли, що треба єднатись
під їхнім керівництвом, бо “інакше Януковича не перемогти”. Люди гинули, а
лідери опозиції в той самий час укладали договори з Януковичем. Подібну стратегію
вони хочуть розіграти тепер в Криму, де замість Януковича переговори з ними
буде вести Путін. І якщо народу вдалось повалити Януковича шляхом непокори
злочинним рішенням опозиції, то у Криму перемога над Путіним в подібних
зрадницьких умовах є майже нереальною.
Представники
нової влади кажуть, що “хто не підтримує власний уряд у лиху годину, той
годуватиме російського солдата”. В цьому є доля правди в тому сенсі, що
олігархічному уряду України справді вигідно мати підтримку народу, обдуреного
“патріотичними” гаслами, наляканого російським солдатом в Криму і “лихою
годиною”. А це означає, що новому уряду вигідний і сам російський солдат в
Криму. Тобто уряду потрібна постійна і безперервна “лиха година”, якою можна
мобілізувати прихильників і побивати противників. Адже якщо в Криму не буде
російського солдата, то уряд не зможе обманювати народ побрехеньками про
необхідність єдності з ним “заради захисту України”.
Таким чином
повна перемога над російськими окупантами в Криму неможлива до тих пір, поки існує
олігархічний уряд, поки вся влада і власність в Україні зосереджена в руках
бюрократів і капіталістів, тому що їм невигідна ця перемога і їхній уряд буде
виконувати замовлення на хитру і зрадницьку щодо України політику. У випадку
успіху цієї політики новий уряд зможе закріпити свою владу в Україні і почати
закручувати гайки, зокрема встановлювати свою диктатуру, проводити
неоліберальні антисоціальні реформи на вимогу своїх західних партнерів і
репресувати усіх незгодних як “зрадників України”, яка переживає “лиху годину”
в Криму.
Що робити
мешканцям Криму, які опинились під російською окупацією? Потрібно зібратись з
силами і спрямувати їх на боротьбу проти загарбників. В кінцевому результаті
заповітом для кримчан мають стати слова, сказані колись Джохаром Дудаєвим: “Є
російські окупанти, але це тимчасово. Ми збираємося залишити тут обмежений
контингент: тих, які вже померли і тих, які готові померти на цій землі. Решта
повинні або залишити, або померти. Середини у нас не буває”. В той самий час як
у всій Україні, так і в Криму не треба забувати про потребу політичного і
соціального визволення від гнобителів будь-якої національності, про
необхідність завоювання влади і власності трудовим народом.
Що робити
мешканцям інших регіонів України? Ні в якому разі не можна підтримувати уряд.
Навпаки, треба здійснювати йому непокору і вести проти нього боротьбу. Треба
продовжувати революцію, встановлювати пряму владу народу на місцях, створюючи
територіальні громади, захоплювати виробництво в руки працюючих, як це вже
відбувається в поодиноких місцях різних регіонів країни. Герої Майдану загинули
не за те, щоб ми припинили боротьбу і капітулювали перед олігархами під
приводом того, що їхній східний партнер Путін погрожує Україні пальцем і
розпочинає авантюру в Криму. Хтось каже, що українські бюрократи і олігархи це
не іноземні окупанти. Але ми відповідаємо, що це теж гнобителі і визискувачі,
по суті своїй теж окупанти. Внутрішня окупація за принципами своєї дії нічим не
краща ніж іноземна.
Наш видатний
революціонер Іван Франко казав, що “політична незалежність нічогісінько не
важить для людей за внутрішньої соціальної неволі” і запитував:
“Яка користь
буде нашому народові з того, що наші податки замість іноземного братиме й
марнуватиме уряд, складений із наших власних панів, що дбають, як і іноземні,
про себе самих, а не про народне добро? Яка нам користь із того, що матимемо
власного короля, коли лихварі й капіталісти будуть здирати й визискувати нас
по-давньому? “.
І ми тепер
ставимо українському народу ті самі питання. Бо головні вороги народу
знаходяться не десь закордоном, а тут, в Україні, вони сидять у кабінетах
міністерств і підприємств, які називають себе “українськими”, а в реальності
гноблять і визискують простих українців. Тому й війну треба вести передовсім проти
них, не забуваючи також, що саме від цього залежить перемога над імперіалістами
в Криму. Вигнати російських окупантів з Криму зможе лише така українська
республіка, де влада начальників і багатіїв буде замінена на владу найбільш
широких народних мас.
І в цьому
повинні бути солідарні люди всіх національностей, бо цей спільний інтерес
об’єднує і українців, і росіян, і татар, і всіх інших людей, які чесно живуть і
працюють в нашій країні. З одного боку існує багатонаціональний клас тих, хто
має владу і власність, а з іншого боку такий самий багатонаціональний клас тих,
хто позбавлений влади і власності. Це все що треба знати про ворогів.
Гнобителям вигідно розсварити між собою гноблених за національною ознакою, щоб
вони не змогли об’єднатись для опору. Тому пригнобленим людям всіх країн і
народів вигідна лише війна між класами, а не між країнами і народами. Саме цю
ідею ми закликаємо поширювати скрізь, де тільки можливо.
НІ – ВІЙНІ МІЖ НАРОДАМИ, НІ – МИРУ МІЖ КЛАСАМИ!
ВЛАДУ МІЛЬЙОНАМ, А НЕ МІЛЬЙОНЕРАМ!
ХАЙ ЖИВЕ РЕВОЛЮЦІЯ!
Немає коментарів:
Дописати коментар