Кількість
безробітної молоді в усьому світі майже дорівнює населенню Сполучених Штатів
.
"Молоді люди не повинні сидіти, склавши руки. Це
дуже погано для них", - говорила Маргарет Тетчер у 1984 році. Вона була
права: іноді найгіршою справою, яку суспільство може зробити для своєї молоді –
це тримати її у підвішеному стані. Як можна вирішити проблему масштабного
безробіття серед молоді - про це пише The Economist.
Ті, хто починають свою кар'єру з допомоги по
безробіттю будуть мати низьку заробітну плату і триваліші періоди без роботи в
подальшій трудовій діяльності. Адже такі люди втрачають можливість набути
навички та впевненість у собі вже на самому початку своєї кар’єри.
Тим не менш,
все більше молодих людей стають безробітними. Дані ОЕСР показують, що 26 млн
молоді у віці від 15 до 24 років у розвинених країнах позбавлені зайнятості,
освіти або професійної підготовки; кількість молодих людей без роботи зросла на
30% з 2007 року.
Міжнародна організація праці повідомляє, що 75 млн
молодих людей в усьому світі перебувають у пошуках роботи. Опитування Світового
банку показують, що 262 млн молодих людей у країнах, що розвиваються, є
економічно неактивними. Залежно від методології цих вимірів, кількість
безробітної молоді у світі (311 млн) майже відповідає населенню Америки.
Два фактори
відіграють при цьому важливу роль. По-перше, тривалий період економічного спаду
на Заході скоротив попит на робочу силу. Крім того, зараз легше відкласти
прийом на роботу молодих людей, ніж звільнити літніх працівників. По-друге, в
країнах, що розвиваються, зростання населення є найшвидшим у державах з
малоефективною роботою ринків праці, наприклад, в Індії та Єгипті.
У результаті виникла так звана “вісь безробіття":
від Південної Європи через Північну Африку на Близький Схід і далі до Південної
Азії. Ця вісь з’єднує багаті країни, що перебувають в стані рецесії, з бідними
країнами, що мають велику кількість безробітної молоді. Гнів цієї безробітної
молоді вже вилився на вулиці міст Близького Сходу. Насильницькі злочини (рівень
яких, як правило, падає в країнах багатого світу) поширюються в Іспанії, Італії
та Португалії, у країнах з неймовірно високим рівнем безробіття серед молоді.
Чи зможе новий період економічного зростання повернути
їм роботу?
Найбільш
очевидним способом вирішення цієї проблеми є відродити зростання. Це легше
сказати, ніж зробити в світі, що страждає від заборгованості, і в будь-якому
випадку, це лише частина вирішення проблеми.
Країни, де
найгостріше стоїть ця проблема (Іспанія та Єгипет), страждали від високого
рівня безробіття серед молоді навіть під час зростання своїх економік. Протягом
періоду економічної рецесії компанії скаржаться, що вони не можуть знайти
молодих людей з потрібними навичками. Це підкреслює важливість двох інших
напрямків вирішення проблеми: реформування ринків праці та підвищення якості
освіти. Це досить знайомі усім рецепти, проте тепер до їх вирішення потрібно
підходити з новим завзяттям і новим розумінням.
Рівень безробіття серед молоді найчастіше набуває
найгірших показників в країнах з жорсткими умовами на ринках праці.
Картелізовані галузі промисловості, високі податки, пов’язані з
працевлаштуванням, суворі правила щодо звільнення, висока мінімальна заробітна
плата: все це сприяє тому, що молоді люди опиняються на вулиці.
Південна Африка
має один з найвищих показників безробіття серед країн на південь від Сахари
почасти тому, що в країні діють потужні профспілки і жорсткі правила щодо найму
і звільнення працівників. Багато країн, що належать до вісі безробіття серед
молоді, мають високу мінімальну заробітну плату і високі податки на працю. В
Індії діють близько 200 законів про працевлаштування та оплату праці.
Таким чином,
дерегулювання ринків праці є центральною умовою вирішення проблеми безробіття
серед молоді. Але виконання лише цієї умови не буде достатнім.
Великобританія має гнучкий ринок праці та високий
рівень молодіжного безробіття. У країнах з кращими показниками уряди
намагаються відігравати більш активну роль, допомагаючи шукати робочі місця для
тих, хто не може дати собі раду.
Німеччина, яка має другий найнижчий рівень молодіжного
безробіття серед країн багатого світу, протягом перших двох років платить
частину заробітної плати тим, хто тривалий час безробітний.
У країнах північної Європи молодим людям пропонують
"індивідуальні плани", які допомагають їм отримати роботу або
навчання. Але ці заходи є надто дорогими, щоб запроваджувати їх в південній
Європі, де є мільйони безробітних, не кажучи вже про країни, що розвиваються.
Дешевшим підходом є реформування "голодних до робочих рук" галузей
економіки. Наприклад, полегшення умов отримання ліцензій для малого бізнесу,
пом’якшення вимог щодо отримання дозволу на розвиток проектів для будівельних
компаній або дозволи магазинам працювати у вечірній час.
Перенасичення випускниками
У країнах ОЕСР люди, які закінчили школу за першої ж
можливості мають вдвічі більші шанси опинитися без роботи, ніж випускники
університетів. Але було б нерозумно робити висновок, що уряди повинні
продовжувати підтримувати традиційну політику збільшення кількості людей, які закінчують університет. У Британії
та Сполучених Штатах багато людей з дорогими гуманітарними дипломами мають
проблеми з отриманням гідної роботи. У Північній Африці випускники
університетів вдвічі частіше опиняються безробітними ніж ті, які не мають вищої
освіти.
Важливою є не кількість людей, які отримують вищу
освіту, а власне зміст цієї освіти. Це означає збільшення обсягів вивчення
науки і технологій та скорочення розриву між світом освіти і світом праці,
наприклад, шляхом модернізації професійно-технічної освіти та шляхом
налагодження тісніших відносин між компаніями та навчальними закладами. Система
професійно-технічної освіти та професійного стажування в Німеччині є добрим
взірцем такої моделі. Інші країни йдуть за цим прикладом: у Південній Кореї
запровадили "Meister" школи,
Сінгапур спонсорує зміни в сфері технічних коледжів, Великобританія розвиває
систему професійного стажування і намагається поліпшити технічну освіту.
Для ліквідації розриву між освітою і працевлаштуванням
потрібні зміни у ставленні бізнесу до цієї проблеми. Деякі компанії, наприклад,
IBM і Rolls-Royce, McDonald’s та Premier Inn, починають відроджувати роботу
своїх навчальних програм, але страх через те, що їх співробітників будуть
зваблювати інші фірми, перешкоджає їм інвестувати в молодь. Існують шляхи, які
допомагають обійти цю проблему: наприклад, групи роботодавців можуть
співпрацювати з коледжами у питаннях розробки навчальних курсів. Технологія
також скорочує витрати на навчання: програми, які вибудувані довкола
комп'ютерних ігор, можуть дати молоді деякий віртуальний трудовий досвід, а
онлайн-курси можуть допомогти учням поєднати навчання за місцем роботи з
академічною освітою.
Проблема
безробіття серед молоді погіршувалася протягом декількох років. Проте, все ж є деякі підстави для сподівань на
краще. Уряди намагаються вирішити невідповідність між освітою та ринком праці.
Компанії починають більш відповідально ставитись до інвестування в молодь. А
технології допомагають демократизувати процеси освіти та навчання. Зрештою, у
людсва з’являється реальна можливість розпочати революцію в галузі освіти і
професійного стажування, що відповідатиме масштабам цієї проблеми.
Немає коментарів:
Дописати коментар