Колись дожартуються?

Великі народні збурення часто виникають несподівано, без видимої причини. Поштовхом до жахливих, відчайдушних сплесків ворожнечі може стати якийсь дрібний, несуттєвий конфлікт, не вартий уваги в масштабі великої держави.

Саме тому насторожує перебільшена, як на фігуру Урганта, загальноукраїнська реакція на його невипадкову недоречність.

Даремно замовні автори розкручують стародавню тему українського комплексу! Така собі Алєвтіна Ранєвская, приміром, пише: "…Ургант замахнулся на святое – на ГИГАНТСКИЙ, невероятных размеров комплекс неполноценности украинцев".

Та казус Урганта насправді свідчить про граничну близькість суспільства до неконтрольованого вибуху накопиченої люті і, як не дивно, українська влада та російсько-світові "бійці інформаційного фронту" активно цьому сприяють.

За всіма ознаками тихо випускати пару з "чайника" ніхто не збирається. Української революції і українського бунту реально не бояться. На це є підстави, адже людство фактично завершило перехід до стану тотального контролю над особами, а сучасні технології інформаційного маніпулювання людською свідомістю здаються всесильними.

До того ж світ генерує економічну кризу, доводячи до стану немічної бідності населення другорядних країн. Це ідеальні умови для того, щоб державна машина могла придушити, дискредитувати і навіть попередити будь-яке серйозне соціальне заворушення.

Події в північній Африці – це трохи інше питання. Реально загрожує владі тільки соціальний бунт. Зате сучасний стихійний бунт на етнічному ґрунті придушити можна. Достатньо оголосити цих відчайдухів фашистами-терористами і застосувати репресії.

На допомогу вітчизняним "усмирителям" національного екстремізму неодмінно прийде "світова громадськість", добряче залякана жупелом міжнародного тероризму. Тому нічого окрім нової порції страждань знервованого населення подібні стихійні заворушення не принесуть.

Навіть у випадку видимого успіху, такі виступи намагатимуться очолити чужі негідники, які зведуть усе нанівець.

Любителям відверто кепкувати з українців боятися нічого. Вони це роблять і будуть робити ще й тому, що реаліті-шоу дратування простолюду – особливе задоволення, що затягує як наркотик.

Провокувати контрольований скид народної люті ще цікавіше реаліті-шоу і водночас корисна для бізнесу надбагатих профілактика самозбереження.

По-перше, це доволі безпечно для мобільної і впливової частини дражнителів народу.

По-друге, в процесі превентивних дій та "усмирення" маси виникає чудова нагода вичистити плебс від реально небезпечних особистостей – талановитих ідеологів, лідерів і всіляких розумників.

По-третє, згадуване вже особливе диявольське задоволення від домінування над масою, відмовитись від якого неможливо. Тому піддаватись провокації на всеукраїнський стихійний бунт не варто.

Краще бути більш організованими і конкретно тиснути на владу під проводом розумних і чесних лідерів. На мій погляд, інтернетівські пропагандисти української революції, навіть таких абсурдів як "мирна революція", є людьми найнятими або просто введеними в оману і маніпульованими.

Отже, напруження в українському суспільстві нагнітається штучно і попри виражену тенденцію до соціального протесту, його штучно скеровують у сферу національного і мовного, тобто такого, який легко контролювати, провокувати і надовго придушувати.

Люди, які жили і продовжують ментально жити совком, мають для цього необхідне бажання і практику.

Комплексна технологія дратування етнічних українців і обзивання їх фашистами доволі успішно відвертає увагу населення від головного – домагання такого рівня життя, який дозволяє мати гідність і фінансувати політиків народом, тобто без спонсорів-олігархів.

Стара приказка про те, що з бідним політики не зробиш, як ніколи актуальна зараз. Бідний народ приречений на інформаційне зомбування бо не може утримувати свої ЗМІ, телеканали і державу мати не гідний.

Владу і державу йому творять ті, хто має надвеликі статки і володіє засобами поширення інформації.

Так званий демократичний європейський світ не зацікавлений захищати автохтонів – це проти законів конкуренції і є справою рук самих автохтонів. Поширювані ним негативні жупели, на взірець нетолерантності, національного екстремізму і фашизму, реально допомагають українській владній верхівці "цивілізовано глушити" несмілі домагання українців конституційних прав мовної, культурної і релігійної самобутності.

Ознаки прямого і непрямого нагнітання напруженості на темі українства можна зауважити в багатьох сферах життя суспільства. Найбільше цього в програмах приватизованого телебачення і радіо.

Українські ЗМІ просто шаліють від смакування негативу і поширення поганих пліток, тримаючи стан так званої "зневіри населення"на потрібному для стану "руїни" рівні.

"Гусакуваті" і "квартальні" гумористи, власники різних шоу стабільно дратують телеглядача, кепкуючи з українців, показуючи третьорядність української культури.

Дратують простолюд і нахабним кічем багатства, демонстрацією безкарності мажорів і парадами визивно-гламурних попсових нікчем.

Телесеріали мимоволі пробуджують нездорові інстинкти жорстокості, насилля і заздрості.

Немотивована ненависть до українських ментів підчас масових акцій пояснюється ще й тим, що вони не такі, як у російських серіалах. Увесь цей дратуючий негатив, включно з азарівськими месиджами про "пакращання" мимоволі закручує пружину суспільного нерва.

Закручує до тієї межі, коли нервова система, захищаючись, перестає реагувати навіть на немислимі для вільної держави речі.

Випадок з обзиванням у парламенті фашистами нардепів, які вимагали лиш поваги до державної мови і Конституції, принижує кожного громадянина, не тільки етнічного українця, але він залишився поза увагою суспільства.

Натомість паскудний жарт Урганта зірвав потужну хвилю національної люті в інтернеті. Хтозна, скільки ще потрібно таких "жартів стороннього", щоб захисна летаргія українців миттєво розвіялась?

Тоді до маси блискавично дійде, що хтось, попри безбожну експлуатацію, безробіття і злидні простих людей, дозволяє собі ще й заборонене задоволення від дратування і зложартування над бідною масою.

Можуть статися несподівані масові і жахливі за наслідками заворушення.

Краще з народом так не жартувати і до відчаю не доводити. Перемогти будь-яке зло на хвилі емоцій неможливо. Щоб не доводити народ до крайності, не можна залишати поза увагою те, від чого залежить наше життя, перспектива держави.

Треба всім миром карати не чужих, а своїх злих жартунів і любителів гратися жупелом фашизму. Не пропускати жодного випадку.

Для цього суспільство повинно бути самодостатнім і люто захищати життєвий рівень, який гарантує громадську притомність і активність.

Перед тим як ставити цілі щодо кращої влади і сильної держави, треба вимагати від офіційної і неофіційної політичної опозиції реальної допомоги народному зрушення проти безробіття за право на європейські доходи у відповідь на європейські ціни і космічні темпи збагачення вибраних.

Ще раз наголошую – бідний народ не є загрозою для влади і водночас не може підтримати опозицію. Він цікавий усім політиками лише як маніпульований електорат фальшивої демократії.

Жаль, що тільки зараз офіційна опозиція має намір "йти у маси", а "Третя республіка" Безсмертного хоче слухати голос народу.

Поки нас сковує страх перед злиднями, в Україні не буде європейської політики і над нами буде зловісно та безкарно жартувати увесь світ, жируючи нашими багатствами. І все це під веселу пісню про права людини, демократію і толерантність.

Володимир Ференц, Івано-Франківськ, для УП